asyan.org
добавить свой файл
1

Мати впадає — не спить біля сина.

Мліє душею, бо хвора дитина.

Плаче маленький — голівка болить.

Просить маленький: «Мамочко, пить».

Руки гарячі до нас простягає,

Мов захистити від болю благає.

Весь, ніби свічка тоненька, горить,

Знову і знову: «Мамочко, пить».

«Любий синочку! Тобі все віддати

З радістю можуть твій батько і мати:

Душу і серце, силу і кров,

Тільки б ти хворість чорну зборов.

Тільки б ти знову піднявся із ліжка.

Став би на жваві, пружинисті ніжки,

Знову побіг би веселий в садок,

Крихітка рідна, любий синок!

Землю піднімемо, сонце дістанемо,

Тільки б ти, сину, отак не зів'янув,

Тільки б ти, сину, очей не закрив,

Тільки б ти, сину, тільки б ти жив».


^ Сценка «Розмова з мамою»

  • Розкажи мені, мамо, про вишні...

їх було так багато в саду?


— Були, синку, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.


— Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?


  • А той, сину, хто виріс у горі,

Не часто на зорі дививсь.


Чи людині підвладна вона?


  • Наша доля, мій сину, як море,

Той пливе лиш, хто має човна.


  • Розкажіть мені, мамо, про роки,

Чи спливають повільно вони?


— Роки, сину, помітні... допоки...

Матерів пам'ятають сини.


^ Сценка «Розмова з мамою»

  • Розкажи мені, мамо, про вишні...

їх було так багато в саду?


— Були, синку, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.


— Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?


  • А той, сину, хто виріс у горі,

Не часто на зорі дививсь.


Чи людині підвладна вона?


  • Наша доля, мій сину, як море,

Той пливе лиш, хто має човна.


  • Розкажіть мені, мамо, про роки,

Чи спливають повільно вони?


— Роки, сину, помітні... допоки...

Матерів пам'ятають сини.


^ Сценка «Мати й син»



Син

Чому у тебе у косі ясна

Забіліла раптом сивина?


Мата.

Од любові, од тривог й надій,

Ти ж один у мене, сину мій.


Син.

А в бабусі голова біліша —

Тож мене бабуся любить більше?


^ Мати.

В неї ДІТИ—доньки і сини

Додають сердешній сивини.


Син.

Чом же тьотя біла, як зима

В неї діток не було й нема?


Мати.

Так, синочку, біла геть вона.

Бо нудьгує цілий вік одна!


^ Сценка «Мати й син»



Син

Чому у тебе у косі ясна

Забіліла раптом сивина?


Мата.

Од любові, од тривог й надій,

Ти ж один у мене, сину мій.


^ Син.

А в бабусі голова біліша —

Тож мене бабуся любить більше?


Мати.

В неї ДІТИ—доньки і сини

Додають сердешній сивини.


^ Син.

Чом же тьотя біла, як зима

В неї діток не було й нема?


Мати.

Так, синочку, біла геть вона.

Бо нудьгує цілий вік одна!


Є у мене найкраща матуся,

За неї до Тебе, Пречиста, молюся.

Молюся устами, молюся серденьком,

До Тебе, небесна Ісусова Ненько.

Благаю у Тебе від серця словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку і болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров'я, рукам даруй силу,

Щоб діток зростила і вивела в люди,

Щоб ними раділа й пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице, на сонячнім троні.


^ 1-й учень.

Як дітей колишеш ти недремно,

То не раз змахнеш краплину поту.

Що ж, прислів'я мовить недаремно:

«Хто не мав дітей — не мав клопоту».


2-й учень.

А зростуть—то скільки дум у неньки

І тривог за їхнє кожне діло.

Голова боліла від маленьких,

Від дорослих — серце заболіло.


3-й учень.

Але що ті клопоти й тривоги,

Бо хіба зі щастям їх зрівняти,

Як дитя, зіп'явшися на ноги,

Перший крок ступає по кімнаті.


4-й учень.

Як почуєш ти уперше: «Мамо!»,

Як до школи поведеш за руку,

Як уже одержиш телеграму:

«Мамочко, вітаю із онуком».




5-й учень.

Добре ж, як себе пізнать в дитині,

Знать: вона твої продовжить роки.

Добре дати світові людину

І людині дати світ широкий.


6учень.

Дарувати їй цвітіння рясту,

Сині гори, неспокійні ріки...

Хто не мав дітей — не звідав щастя,

Долею обкрадений навіки.