asyan.org
добавить свой файл
1



Літературно-музична композиція

«Т.Шевченко - знайомий та маловідомий» (за поетичною-музичною та образотворчою творчістю Т.Г.Шевченка)


Він був сином кріпака і став

володарем у царстві духа …

І.Франко

Учитель.

Сьогодні ми зібрались, щоб вшанувати пам'ять нашого видатного українця, Т.Г.Шевченка. Він є для нас і Батьком Тарасом, натхненним голосом цілого народу, її Пророком, і національною святинею. Кожне нове покоління, розкриваючи себе, покликане заново відкрити і національну духовну спадщину, тобто і ту спадщину, яку нам залишив славний син українського народу, видатний Кобзар – Тарас Шевченко.

Коли у будь-якому гурті заходить мова про Т.Г.Шевченка, то перше, що спадає всім на думку, що це- поет, що це - кріпак, який розірвав пута неволі та став усесвітньо відомим. Але поезія дуже тісно пов’язана з піснею. Більшість із вас знає, що багато віршів Т.Шевченка стали піснями. Народ їх любить, знає. Вони стали настільки популярними, що їх навіть не вважають авторськими, вони стали по-справжньому народними. Це такі, як «Заповіт», «Сонце заходить, гори чорніють», «Сумно, сумно серед неба», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Дивлюся, аж світає», «Тече вода з-під явора», «Вітер в гаї нагинає», «Вітре буйний, вітре буйний», «Зоре моя вечірняя», «У гаю, у гаю», «І-за гаю сонце сходить», «Якби мені черевички», «Бандуристе, орле сизий», «Пребендя старий та сліпий», «Садок вишневий коло хати», «Од села до села»…


А зараз послухаємо у виконанні учнів 5 класу пісню на слова Т.Г.Шевченка «Думи мої, думи…»

Учитель. (Показує ноти з ілюстраціями)


Ось тексти цих пісень з нотами, які гармонізував наш відомий український композитор Леонід Ревуцький. Поряд з нотами подано ілюстрації. Хоч, на жаль, ім’я автора мені невідоме, але я можу сказати, що більшість із них - це гравюри.

^ Гравюра – це: 1. Вид графіки; 2. Спосіб розмножування малюнка за допомогою друкарської форми з дерева, метала, пластмаси, лінолеуму…

Жанр гравюри був близький і самому Т.Шевченку. Кобзар не мав світської освіти, а лише образотворчу (закінчив Академію мистецтв у Петербурзі), і у цій галузі досягнув певних успіхів – йому присвоєно звання академік-гравер.

^ Що ж ми знаємо про становлення Т.Шевченка як художника?


Учень1.

Син селянина-кріпака, Т.Шевченко став не тільки художником, академіком Санкт-Петербурзької Імператорської Академії художеств, але і видатною особистістю ХІХ ст. Його графіка і живопис – створений уявою митця світ, який мало схожий на життя, яке прожив Т.Шевченко ( із сорока семи років якого лише тридцять припадає на життя вільного громадянина).

Історія перетворення Т.Шевченка із підневільного працівника у вільного слухача Імператорської Академії художеств - це історія бунта, що тривала 10 років. Першим «відкрив» Т.Шевченка у Петербурзі земляк, художник Іван Сошенко. Тарас у цей час знаходився в артілі живописця Ширяєва. Після знайомства з юнаком І.Сошенко представив його конференц-секретарю Академії художеств, професору Василю Григоровичу. Той допоміг отримати Т.Шевченку невелику фінансову підтримку від Імператорського товариства заохочення художеств. Сошенко і привів Т.Шевченка для Карла Брюллова. Майстер взяв активну участь у долі кріпака-художника. Допомагали Олексій Венеціанов та Василь Жуковський. Було вирішено, що Брюллов напише портрет Жуковського, який розіграють у лотерею. Але виручених коштів для викупу не вистачало, тому ініціаторам прийшлось вносити особисті кошти.


Учитель.

Послухайте пісню на слова Т.Шевченка «Реве та стогне Дніпр широкий» у виконанні учнів 6 класу


^ Учень2.

Довгоочікувана воля

22 квітня 1838 року Т.Шевченко отримав відпускну грамоту, підписану поміщиком Енгельгардтом і завірену свідками В.Жуковським, К.Брюлловим і М.Вільєгорським. Практично з цього ж дня він починає відвідувати класи Академії художеств, причому потрапляє зразу в клас гіпсових фігур, обминаючи два попередні класи. А вже через два роки його акварельні портрети експонувались на академічній виставці, були відзначені художніми оглядачами петербурзьких газет.

Використовуючи академічні зразки, Т.Шевченко звертається до сюжетів із української історії, він працює над композиціями «Смерть Богдана Хмельницького», «Козацький бенкет», «Тарас Бульба із синами», «Марія». У 1841р. на прохання українського драматурга Г.Квітки-Основ’яненка Т.Шевченко створює полотно «Панна Сотникова», що ілюструє одне із його оповідань. У листі до свого земляка Т.Шевченко просить надіслати йому дівочу народну сорочку, плахту, пару стрічок, необхідних художнику для натурщиці. Мабуть, ці речі він використав для створення образу українки у роботі над аквареллю «Циганка-ворожка» і своєї знаменитої «Катерини»(1842).


Учитель.

Пісню «По діброві вітер виє» послухайте у виконанні учнів 7 класу.


Учень3.

Робота на батьківщині

1843р. – перша подорож на Україну. Тарас – уже відомий, знаний і навіть модний. Підприємець і меценат Г.Тарновський купує полотно «Катерина», яке стає початком його української колекції. Під час цієї подорожі зав’язуються дружні стосунки із княжною Варварою Репніною. Вона була закохана в художника і намагалась духовно опікуватися ним. Саме їй Тарас присвятив свою поему «Тризна».

У 1843р. Т.Шевченко починає роботу над серією малюнків до «Живописної України», яка триває весь 1844р. Він сам працює над гравюрами, оволодіває важкою технікою.

У 1845 році йому було присвоєно звання художника.


Учитель.

Для вас звучить пісня «Заповіт». Виконують учні 8 класу.


Учень 4.

«Марія» - 1840

Т.Шевченко, як і більшість учнів Академії художеств того часу, відчував на собі вплив творчості Брюллова, але залишився єдиним учнем, якому вдалося уникнути наслідування.

Особливо цікава картина «Марія», оскільки в цій роботі найбільш виявились риси самобутнього мислення Т.Шевченка.

1840 рік – рік створення картини – ключовий момент у його творчому самовизначенні. Історія України стає тепер основною темою творів Т.Шевченка. Він уважно вивчає літописи, праці відомих учених. Нерідко джерелом сюжету стає літературний твір – в даному випадку поема Олександра Пушкіна «Полтава».

Т.Шевченка ж цікавлять такі художні прийоми, де людина стикається з непередбаченістю долі, виявляє свою особистість і загартовує характер в момент випробування. Зіткнення яскравих, сильних характерів, тема самотності, ударів долі, «нічної сторони душі» - із таких творчих колізій виросло романтичне світосприйняття, яке найбільш виражене в поезії і в музиці цього часу. Шевченко добре знав і цінував творчість О.Пушкіна, А.Міцкевича, М.Лермонтова, М.Гоголя. Його звернення до текстів цих літераторів не можна назвати ілюстраціями.

Події, описані в «Полтаві», розгортаються на початку 18ст. Гетьман України Іван Мазепа бере собі за дружину доньку полковника В.Кочубея – молоду красуню Марію. В силу різних обставин між гетьманом і полковником виникає конфлікт, в якому перемагає Мазепа. Незламний гетьман збирається стратити тестя (і через деякий час виконує своє рішення). Художник відображає момент, коли мати проникає таємно до доньки та слізно просить її заступитися за батька, звернутися до чоловіка із проханням про помилування Кочубея.

Ритмічним ключем всієї композиції являється лінія з’єднання рук. Цей момент робить відчутним процес перетікання енергії тривоги матері до доньки, що безтурботно спить. Суттєву роль відіграє діагональна композиція картини і світлові акценти, які підсилюють цей ефект безперервно зростаючого напруження, що передається глядачеві.


Учитель.

Звучить пісня «Зацвіла в долині». Виконують учні 5 класу.


Учень 5.

«Селянська родина» - 1843

У двох роботах 1843р. «Селянська родина» і «На пасіці» - до Шевченка як художника приходить відчуття сонця, кольору і повітря, те, чого йому не вистачало в академічній майстерні. Художнику вдалося нарешті масляними фарбами передати тремтливість і внутрішній рух життя, те, що він уже досконало вмів робити олівцем, аквареллю. Якби доля Шевченка склалась по-іншому і його пошуки в живописі не були перервані засланням, а він мав би можливість, як планував, проїхати до Берліна і далі до Європи, світ говорив би про нього як про одного із зачинателів імпресіонізму.

У дорожньому альбомі Шевченка є цілий ряд натурних замальовок та ескізів до картини «Селянська родина». Він ретельно вибудовує композицію. Те, що зображено на картині – це не епізод із життя конкретної сільської сім’ї, а деяка духовна сутність, що створює атмосферу сім’ї, її внутрішню суть. Батько і мати обмінюються репліками про те, що в усі часи хвилювало батьків: як втішити або заспокоїти дитину, розважити її або посварити. Лінія нахилених голів, плечей, рук, положення ніг і корпуса утворюють овал, в центрі якого дитина. Це композиційне рішення, а також особлива увага художника до мови жестів наближують роботу Шевченка до полотен майстрів італійського і голландського Відродження. Цю картину іноді називають українським «Святим сімейством». Не маючи своєї власної сім’ї, Шевченко бачив у родині вершину людських взаємовідносин, захист від байдужості і жорстокості зовнішнього світу.


Учитель.

Послухайте у виконанні учнів 7 класу пісню «Садок вишневий коло хати»

Учень 6.

Про портрети Ганни та Платона Закревських(1843)

Під час навчання в Академії художеств та творчих канікул на Україні в 1843 році Т.Шевченко по-новому починає працювати з масляними фарбами. Академічний дух відходить у тінь, його цікавить український портрет. художник виконує близько 20 заказних портретів, із яких, на жаль, збереглися одиниці. Заробіток стає таким відчутним, що художник мріє замість закінчення Академії про поїздку до Італії на власні кошти.

Парний портрет Закревських був замовлений полковником у відставці, поміщиком у відставці із села Березова Рудка Платоном Закревським.

Наперекір традиції Т.Шевченко вносить елемент дисонансу в системі парних портретів. Можливо, цьому сприяла пристрасна закоханість художника в Ганну Закревську, її взаємне почуття і рішуча неможливість щастя. Ситуація склалась вкрай напружена. Тільки на засланні Т.Шевченко довірив своє глибоке і «заборонене» прочуття «Захалявній книжечці» у двох віршах, і тільки один із них уже після смерті цієї жінки він позначив криптонімом «Г.З.» Це була модерна таємна мова любовної лірики, притаманна уже поезії 20-го ст.

Приятель Шевченка О.Афанасьєв-Чужбинський, етнограф і письменник, пригадував як художник довго зберігав засушену троянду, подаровану йому Ганною на балу у Волховських у селі Мойсіївка на Полтавщині. Це були щорічні бали української аристократії, які Шевченко відвідував у 1843, 1844, 1846 роках. Тут він писав портрети, які розігрувалися в лотерею, тут же зробив малюнок «Бал у Волховських».

У Мойсіївці він познайомився із Яковом де Бальменом, українським художником-аматором, офіцером, який ілюстрував, вірші Т.Шевченка, і О.Капністом, полковником, учасником руху декабристів, що допоміг художнику з отриманням заказів.

Зображення чоловіка Ганни, не дивлячись на однаковий формат портретів, видається крупнішим. Художник енергійним пензлем різко вимальовує обличчя і холодний погляд моделі.

Портрет Ганни змальовано в теплих тонах, в усіх деталях відчувається почуття до жінки, тут немає «душевної дистанції», художник повністю розчиняється у своїй моделі. Але портрет Платона, при деякій неприязні художника до портретованого, безумовно, багатше за живописною технікою.


Учитель.

«Як би мені черевички» - пісню на слова Т.Шевченка проспівають учні 5 класу


Учень7.

Автопортрети – 1840 – 1861р.р.

Створені Т.Шевченком автопортрети, визначають певні віхи в його житті. Всього він створив близько 50 автопортретів. Перший автопортрет написано у 1840р. маслом. Художник тільки-но оволодіває цим матеріалом, але бажання показати себе виявляється сильнішим за технічні труднощі.

Шевченку 26 р. Його творчі сили на підйомі, але важкий тиф поставив його на межу життя і смерті. Такий стан завжди загострює самооцінку і сприйняття життя. Йому є що переосмислити: два роки тому він отримує волю, стає учнем Брюллова, художником. Побачила світ перша поетична збірка «Кобзар».

В автопортреті 1840р. художник не стільки визначає риси свого обличчя, стільки творить свій образ. У такому стилі часто зображували себе художники-романтики. Увагу привертає погляд. Звідки б не дивились на портрет, створюється враження, що на вас дивляться зверху вниз. Це погляд не звисока, а з висоти.


У 1860р. він відтворює у техніці офорта автопортрет 1845р.(« Автопортрет зі свічкою»): легкий нахил голови, широкі відблиски на чолі, свічка в руці – образ шукача істини. Шевченко продовжує творити себе, створювати свій образ.

1861р. – останній автопортрет, як і перший, датований 1840 роком, такий же овал, але тепер вся фігура занурена у пітьму. Лише фрагмент обличчя, висвічений блідим холодним сяйвом. У погляді скорбота і лише в глибині очей – тоненький промінь надії.

Учитель.

Т.Шевченко прожив складне і водночас цікаве життя. Його прохання, висловлені у «Заповіті» були почуті Богом, його мрії про пам'ять народну здійснились. Він назавжди залишиться для нас геніальним поетом, художником, непересічною людиною.