asyan.org
добавить свой файл
1

Любіть одне одного 365 днів у році!


Вважається, що День святого Валентина існує вже понад 16 століть, але свята Любові відомі ще здавна – з часів стародавніх язичницьких культур.

У свята є й конкретний «винуватець» – християнський священик Валентин. Ця історія датується приблизно 269 роком, у той час Римською Імперією правив імператор Клавдій II. Воююча римська армія відчувала гостру нестачу солдатів для військових походів, і воєначальник був переконаний, що головний ворог його планів – шлюби, бо одружений легіонер про славу імперії думає набагато менше, ніж про те, як сім’ю прогодувати. І, щоб зберегти в своїх солдатах військовий дух, імператор видав указ, що забороняє легіонерам одружуватися.

Але ж закохуватися солдати від цього не стали менше. І, на їх щастя, знайшовся чоловік, який, не боячись імператорського гніву, став таємно вінчати легіонерів із їх коханими. Ним був священик на ім’я Валентин із римського міста Терні (Valentine of Terni). Мабуть, він був справжнім романтиком, тому що його улюбленими розвагами було мирити тих, хто посварився, допомагати писати любовні листи і дарувати на прохання легіонерів квіти предметам їхньої пристрасті.

Ясна річ, як тільки про це дізнався імператор, він вирішив його «злочинну діяльність» припинити. Валентина засудили до страти. Трагедія ситуації була ще й у тому, що й сам Валентин був закоханий – у дочку тюремника. За день до страти священик написав дівчині прощального листа, в якому розповів про своє кохання, і підписав його «Твій Валентин». Прочитано воно було вже після того, як його стратили.

Згодом католицька церква канонізувала Валентина як християнського мученика, що постраждав за віру. А в 496 році римський Папа Геласіус (Pope Gelasius I) оголосив 14 лютого Днем святого Валентина.

Ось і ми всіма силами намагалися допомогти Валентину з’єднати серця закоханих – РАГС відкрили, «валентинки» збирали, традиційну «сердечну» газету випустили, концерт зробили! Давайте любити один одного кожен день і не чекати для зізнань 364 дні!




Джерело: Веб-сайт Кіровоградського інституту розвитку людини:

http://vmurol.kr.ua/?p=2430