asyan.org
добавить свой файл
1

Лариса Басишина,

учитель сш №298

м. Київ

«Бринить, співає, наша мова, чарує, тішить і п’янить»

Літературно-музична композиція до Дня української

писемності та мови


Святково прибрана актова зала: рушники, вислови про мову.


Найбільше і найдорожче добро в кожного народу- це його мова, ота жива схованка його духу, його багата скарбниця. П. Мирний


Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов’їну. В. Сосюра


Любов до Батьківщини неможлива

Без любові до рідного слова. В. Сухомлинський


Ну, що б здавалося, слова…Слова та голос-більш нічого. А серце б’ється- ожива, як їх почує!.. Т. Шевченко


^ Виконується пісня « Звучи, рідна мово» (сл.А. Демиденка, муз. О. Семенова).

Учень і учениця виходять на сцену.


Учень. Розпочинаємо свято «Бринить,співає наша мова, чарує, тішить і п’янить». Це свято- державне, адже 9 листопада відзначаємо День української писемності та мови. Мова- це своєрідна візитна картка кожної людини, за якою судять про її освіченість, ерудицію, начитаність. Знання мови потрібні кожній людині в її повсякденному житті: без них не можна глибоко збагнути почуте або прочитане, вправно користуватися рідним словом.

Мова- то цілюще джерело, і хто не припаде до нього вустами, той сам всихає від спраги. Століттями мова народу була тією повноводою річкою, яку ми називаємо поезією. Поетична грань живе в слові, і слово немислиме без неї, як немислима річка без води. Рідна мова! Запашна, співуча, гнучка, милозвучна, сповнена музики і квіткових пахощів.


Читець. Олександр Олесь. «О слово рідне! Орле скутий!»

О слово рідне! Орле скутий!

Чужинцям кинуте на сміх!

Співочий грім батьків моїх,

Дітьми безпам’ятно забутий.


О слово рідне! Шум дерев!

Музика зір блакитнооких,

Шовковий спів степів широких,

Дніпра між ними левій рев…


О слово! Будь мечем моїм!

Ні, сонцем стань!Вгорі спинися,

Осяй мій край і розлетися

Дощами судними над ним.


Учень. « Рідна мова- то неоціненне духовне багатство, в якому народ живе, передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, культуру і традиції… Кожне слово рідної мови має своє обличчя, як у квітки, у нього свій неповторний аромат і відтінок барви,- а цих відтінків кожна барва має тисячі». (В. Сухомлинський)

Учениця.» Вона вся з гомону полів, лісів і морів отчої землі, мережана сходом і заходом сонця, гаптована сяйвом місяця, зірок і переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом… Вона з першого радісного щебету немовлят і зітхань закоханих… Вона вся з тучі й грому, як з води й роси,- така українська мова». (Б. Харчук)


^ Звучить пісня « Україно, любов моя» ( сл.. Д. Луценка, муз. І. Шамо).


Учень. « Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова. Тільки той може осягти своїм розумом і серцем красу, велич і могутність Батьківщини, хто збагнув відтінки і пахощі рідного слова, хто дорожить ним, як честю рідної матері, як колисковою, як добрим ім’ям своєї родини. Людина, яка не любить мови рідної матері, якій нічого не промовляє рідне слово,- це людина без роду й племені». ( В. Сухомлинський)


Учениця. Усе минає, а слово залишається. Зникають держави, володарі, раби. На порох розсипаються величні будівлі, вмирають дерева, пересихають річки. Гори перетворюються на купи каміння. Все стає тліном, а написане слово непроминальне. Воно залишається і несе крізь товщу часу голос людської душі. Це одне з найбільших див нашого світу- диво написаного, надрукованого слова, яке пережило століття й покоління.


Учень. Кожна епоха приносить свої винаходи й відкриття. Найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки давали можливість зберігати й передавати істинне знання. Саме завдяки написаному слову люди пізнали світ і збагнули своє місце в ньому.


Учениця. Чи знаєте ви, що творцями слов’янської абетки були Кирило й Мефодій- просвітники, проповідники християнства, перші перекладачі церковних книг із грецької?


Учень. За допомогою мови ми спілкуємося, здобуваємо знання, прилучаємося до духовності, культури, оформлюємо й висловлюємо свої думки, почуття.


Читець. Коли ти плекаєш слово,

Йде воно, як злото нить;

Калиново й барвінково

Рідна мова пломенить.

Коли мовиш, як належить,

Слово чисте, мов роса…

І від тебе теж залежить

Мови рідної краса.

Д. Білоус


Учень. Так, і краса, і багатство рідної мови залежить від кожного з нас, від нашого ставлення до слова, від уміння берегти чистоту живомовної стихії. Згадаймо, як говорять герої поем Т. Шевченка, оповідань Марка Вовчка, повістей М. Коцюбинського, Панаса Мирного та багатьох інших українських письменників. Ось уривок із п’єси М. Кропивницького « Дай серцю волю…», у якому передається суперечка двох парубків, що полюбили одну дівчину. Діалог пересипаний дотепними перлинами з народного мовлення.


Микита: Гляди, щоб я тебе не підперезав так, що й дух з тебе випре… Я тобі оскомину зіб’ю.

Семен (спокійно): Не хвались. Звісно, коли б свині та роги.

Микита: Що? Геть звідціля! Нема тут тобі шляху! Заросла твоя стежка! Ти знаєш, що я сватаю Одарку!

Семен: Чув, чув. Оце ж свіжо вона мені хвалилась.

Микита: Ну?

Семен: Ти не нукай. Коли не запріг, то й не поганяй.

Микита: Ти дуже став балакучий. Я тобі втру носа.

Семен: Не хвались. Сказано- поки хвалько нахвалиться, то будько набудеться.


Учениця. А відповіддю для парубків буде українська народна пісня « Ти до мене не ходи».


^ Учень. Дорогі друзі, наш обов’язок- плекати мову, не засмічувати росіянізмами, кальками, словесними покручами.


Читець. Віолетта Дворецька. «Очистимо рідну мову!»


Мова…Давнє джерело

Спілкування і натхнення.

Чом же наше сьогодення

Бруд у мову занесло?


Як почую « Я тащусь»-

Перша думка: що комусь

Важко йти, спочить він прагне,

Мабуть, ноги ледве тягне…


Виявляється ж, «тащусь» -

То радію, веселюсь.

Ще й «приколююсь» лунає.

Чим? До кого? Я не знаю…


«Кльово». Хто кого клює?

Скільки слів хороших є:

«Добре», «гарно» і «чудово».

Викинь те жаргонне слово!


«Блін». Це що – смачний млинець,

Що його спекла хазяйка?

Ні, тут смакові кінець.

Слово це – брутальна лайка.


А прилипло ж до людей!

Сварка чи розмова йде –

«Блін». Як гострая приправа.

Поверніть його до страви!


Ну, а «бабки»? Прямо сміх.

Це ж бабусі наші любі.

І за що ви, добрі люди,

Берете на душу гріх?


Не чіпайте старість, прошу!

Хай грошима будуть гроші,

А слова – з первинним змістом,

Щоб звучали ясно, чисто,

Без пояснень додаткових.

Люди! Не плюндруйте мови!


Учень. Рідна українська мово! Усім світом ти визнана за одну з наймилозвучніших. Ти тому така мелодійна й неповторна, що ввібрала в себе гомін полів, шум лісів і морів нашої України. Ти переткана й вишита калиною, барвінком, вишневим цвітом. У тобі дзвенить слава запорожців і січових стрільців. З твоїх диво-слів Маруся Чурай складала пісні, які додавали козакам снаги і мужності.


Учениця. Тобою, рідна мово, написано невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Карпенка-Карого, Лесі Українки і Коцюбинського, Гончара і Загребельного. Ти живеш у прекрасних піснях свого народу, що вічнозеленою гілкою тягнеться з сивої давнини в прийдешність.


Учні виконують пісню «Одна калина» (сл. В.Кіровського, муз. Р.Квінти).