asyan.org
добавить свой файл
1




Володимир МАРЧЕНКО

Шеф-редактор журналу «МЕН»


Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»  

Що робити?


Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон № 889) поставив більше питань, ніж надав відповідей. За загальною думкою фахівців цей закон вийшов дуже сирим, а в деяких випадках безглуздим.

Подаючи цей матеріал, звертаємо увагу, що це не є офіційна думка, а є лише узагальнена точка зору, яку напрацювала редакція журналу «МЕН», приймаючи активну участь у загальних зборах та науково-практичних конференціях у Запорізькому, Луганському, Донецькому, Харківському, Київському та Полтавському регіонах. Також ці позиції активно обговорювалися в телефонному та електронному режимі з іншими регіонами України, до яких представники редакції журналу доїхати не змогли.

Редакція журналу висловлює вдячність усім учасникам обговорення цієї проблематики і пропонує читачам те, що нами в результаті було напрацьовано. Ще раз звертаємо вашу увагу, що цей матеріал не є офіційною думкою і передбачає додатковий самостійний аналіз та прийняття особистого рішення, у кожному конкретному випадку.

Нарешті, почнемо. Конструктивно матеріал буде подано за наскрізною нумерацією, але порядок їх розташування на ступень значимості не впливає.


Перше. На нашу думку, плата, яку нотаріус стягує за здійснення нотаріальних дій не включена до доходу, який оподатковується за нормами цього Закону № 889, українською мовою - нотаріус не має того доходу, який повинен оподатковуватись за нормами Закону № 889. Наводимо обґрунтування цього твердження.

Закон № 889 складається з 22 ох статей. Кожна стаття має своє смислове та функціональне підґрунтя. Перша стаття визначає терміни, які використовуються у цьому законі і є по суті нормою загального характеру. Друга - визначає платників податку. Третя   об’єкт оподаткування і нарешті, четверта стаття, яка має назву «Загальний оподаткований дохід», і є головною у вирішенні саме цього питання. Структурно вона складається з 4 ох пунктів.

Пункт 4.1. визначає, що є загальним річним оподаткованим доходом.

Пункт 4.2. визначає, що є загальним місячним оподаткованим доходом.

Пункт 4.3. визначає, які доходи не включаються до складу загального місячного доходу.

Пункт 4.4. визначає базу (об’єкт) для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальногообов’язкового держсоцстраху.

Як вбачається зі змісту Закону № 889 саме Четверта стаття визначає загальний оподаткований дохід, а також визначає, які доходи не включаються до його складу.

Якщо ми вивчимо зміст п. 42 ст. 4, який визначає, що входить до складу загального місячного оподаткованого доходу, то ми побачимо, що він складається з шістнадцяти підпунктів. Ці 16 ть підпунктів складають вичерпаний перелік (який не підлягає розширеному тлумаченню) доходів, які включаються до місячного оподаткованого доходу. У випадку, якщо ви спробуєте знайти у цьому переліку плату, яку отримує приватний нотаріус від своїх клієнтів, то її серед цих 16 ти підпунктів ви не знайдете. Висновок № 1: плата, яку отримує приватний нотаріус не є тим доходом, який оподатковується за Законом № 889.

Цей висновок знаходить своє підтвердження у п. 4.3. статті 4, який визначає доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу. Цей пункт на відміну від пункту 4.2. має розширений (не вичерпаний) перелік доходів, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку (які також не підлягають відображенню в його річній податковій декларації). Пункт 4.3. складається з 35 ти підпунктів і саме останній 35 тий підпункт і є тим підпунктом, що робить п. 4.3. розширеного трактування. Підпункт 4.3.35 визначає, що доходи, які не включаються до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу (які також не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) є інші доходи, які відповідно до норм цього Закону не включаються до складу загального місячного оподаткованого доходу з інших підстав.

Висновок № 2: плата, яку отримує приватний нотаріус є іншим доходом, який згідно пп. 4.3.35. п. 4.3. ст. 4 Закону № 889 не включається до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу.

Податкова можливо на підставі пп. 4.2.12. пункту 4.2. ст. 4 Закону № 889 зробить спробу надати пункту 4.2. розширеного (не вичерпаного) переліку. Це, мабуть, було б і можливо, але в цьому пункті:

  • по-перше , йде мова про доходи у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів;

  • по-друге, усе б було б гаразд, якби у тексті: «інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3. цієї статті» йшла мова про пункт 4.2. А так з тексту цього підпункту витікає, що він робить відсилку до відповідних підпунктів пункту 4.3. відповідного змісту, а саме підпунктів 4.3.3; 4.3.17; 4.3.18; 4.3.19; 4.3.23 - в яких також йде мова про ті ж види доходів, але які на відміну від підпункту 4.2.12. не включаються до складу оподаткованого доходу.

  • по-третє, відкритий перелік пункту або статті завжди робиться окремим підпунктом, що й було зроблено підпунктом 4.3.35 пункту 4.3.

  • по-четверте, не треба забувати про нині діючий Указ Президента « » від , який у підкреслює, що приватний нотаріус взагалі не переслідує цілі отримання доходу.

  • по-п’яте, треба не забувати про норму підпункту 4.4.1. пункту 4.4. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі Закон № 2181), який вказує, що коли норма Закону припускає неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняття рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Закон № 2181 починається з того, що він є спеціальним законом з питань оподаткування. Тому якщо, можливо будуть виникати питання тлумачення підпункту 4.2.12. та застосування підпункту 4.3.35 - рішення повинно буде прийнято на користь платника податків.

Якщо ми уважно вивчимо весь Закон № 889, то прийдемо до висновку, що він зроблений виключно для просто фізичної особи. В ньому зовсім не йде мова ні про ніяку витратну частину. Якщо і є якісь підстави зменшення доходу, то це у виді податкових соціальних пільг або податкового кредиту, які, до речі, з усних заяв представників податкової, не мають ніякого відношення до приватного нотаріуса. Хіба приватний нотаріус є дискримінованою особою? Хіба це дозволяє Конституція України?

Те, що в даному випадку, плата, яку отримує приватний нотаріус не включена до складу доходів, що оподатковуються згідно Закону № 889 - це не говорить про те, що вона взагалі не повинна оподатковуватись. Скоріш за все, це буде врегульовано окремим законом. Як витікає з термінів, що визначені у Законі № 889 - діяльність нотаріуса визначена як незалежна професійна діяльність, що в свою чергу поглинуто терміном «самозайнята особа», яку з питань оподаткування дорівняно до суб’єкта підприємницької діяльності. Тому є за доцільне, щоб уникнути знов білих плям, при прийнятті спеціального Закону з питань оподаткування фізичних осіб - суб’єктів підприємницької діяльності не забути про «самозайняту особу»!

До речі, такий законопроект уже зареєстрований у Верховній Раді України. Вноситься він народним депутатом України Слабенком С.І. і як не дивно, знову в ньому зовсім не йде мова про «самозайняту особу».


Друге. Звернемо увагу на підпункт 4.3.25 пункту 4.3 статті 4, який до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включає дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону. Мабуть, за допомогою саме цього підпункту можливо тимчасово зняти проблему оподаткування «самозайнятої особи», відповідно до прийняття спеціального закону з оподаткування.

Приватні нотаріуси, як особи, що здійснюють незалежну професійну діяльність (термін який застосовує ДПАУ) відповідають встановленим вимогам Указу Президента України в редакції від 28.06.99 р. № 746/99, які надають право перейти на спрощену систему оподаткування:

а) кількість фізичних осіб які знаходяться у трудових відносинах з нотаріусом не перевищує 10 чоловік;

б) сума отриманої плати за рік не перевищує 500 тисяч гривень.

Як відомо, Указ Президента України в редакції від 28.06.99 р. за № 746/99 у ст. 7 чітко визначив за яких умов не можливо здійснити перехід на спрощену систему оподаткування. Цей перелік є вичерпним, приватні нотаріуси в переліку тих на кого заборонено поширювати спрощену систему оподаткування не вказані.

Крім цього, приватні нотаріуси поставлені на облік ДПАУ в порядку передбаченому п. 5 Інструкції «Про порядок обліку платників податків» як фізичні особи   суб’єкти підприємницької діяльності. На кожного нотаріуса, як це передбачено тільки для фізичної особи   суб’єкта підприємницької діяльності, заведена відповідна облікова справа, відповідні данні включені до журналу за Ф № 7-ОПП і на підтвердження такого обліку виготовляється довідка за Ф № 4-ОПП.

Все це дозволяє дійти висновку, що оподаткування доходів приватного нотаріуса у тому числі і податковий облік цих доходів, здійснюється на засадах суб’єкта підприємницької діяльності.

До того ж і Закон № 889, даючи визначення «самозайнятої особи» дорівнює у питанні оподаткування платника податку, який є суб’єктом підприємницької діяльності або здійснює незалежну професійну діяльність.

Не випадково у підпункті 4.3.25. коли мова йде про спеціальну (спрощену) систему оподаткування робиться відсилка не на Указ Президента, а на закон. А відповідно до Закону № 889 спеціальну (спрощену) систему оподаткування поширено на самозайняту особу.

В цьому випадку необхідно навести зміст підпункту 22.2. Закону № 889:

«Уразі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону».

Тому з урахуванням вищенаведеного є всі підстави норми Указу Президента № 746/ 99 в редакції від 28.06.1999 року розповсюджувати на незалежну професійну діяльність як на самозайняту особу.


Третє. Дуже велику кількість непорозумінь і питань у нотаріусів та просто у фізичних осіб викликав зміст пункту 1.2. ст. 1 Закону № 889. Мова йде про довіреність на продаж або відчуження майна у інший спосіб.

По-перше, необхідно наголосити, що при посвідченні довіреності нотаріус не є податковим агентом. До речі, Закон № 889 тільки у двох випадках покладає на нотаріуса функції податкового агента:

а) з 01.01.2004 року при посвідченні договорів продажу або обміну рухомого майна;

б) з 01.01.2005 року операцій з продажу об’єктів нерухомого майна.

По-друге, вже є дуже правильне податкове роз’яснення ДПА України з цього питання від 25.11.2003 року за № 5847/Ф/17-0515, текст якого повністю наводиться на сторінках цього номера журналу. А в цьому матеріалі процитуємо тільки зміст шостого абзацу цього податкового роз’яснення:

«Отже, безпосередньо при посвідчені довіреності на право користування та розпорядження майном (транспортним засобом), не виникає обставин, які тягнуть оподаткування, тому немає і об’єкта оподаткування податком з доходів фізичних осіб».

Залишається тільки проголосити «Браво!» та побажати більше таких юридично виважених роз’яснень, а Вам, читачі прочитати це податкове роз’яснення із задоволенням у повному обсязі.


Четверте. Багато питань виникає з кваліфікацією та застосуванням норм пункту 1.8. Закону № 889 відносно оподаткування СПД, який надає послуги приватному нотаріусу на постійній та регулярній основі протягом більш ніж одного місячного оподаткованого періоду. Уточнення - ці СПД вибрали спеціальну (спрощену) систему оподаткування свого доходу.

Відповідно до ст. 2 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва».(далі - Указ) та ст. 14 Декрету КМУ від 26.12.1992 № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет) не можна визначати загального місячного (річного) оподаткованого доходу СПД, який є платником єдиного податку або фіксованого податку, законодавцями відповідно до пп. 4.3.25. п. 4.3. ст. 4 Закону № 889 установлено, що до складу загального місячного або річного оподаткованого доходу платника податку не включаються (і не підлягає відображенню в його річній податковій декларації) дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до Закону.

^ Приватний нотаріус, який є джерелом виплати доходу на користь СПД, що обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування, не має повноважень і правових підстав саме в цій ситуації визначати оподаткований дохід у джерела виплати такого доходу. Тобто згідно пп. 4.3.25. Закону № 889 СПД - спрощенці взагалі «випали» з-під сфери дії Закону. Відповідно податковий агент (не кажучи вже про приватного нотаріуса) не має права порушувати законодавства та із встановленого неплатника податку з доходів з причин утримання цього податку у джерела виплати доходу штучно створювати, навпаки, платника податку з доходів.

Крім того, слід враховувати ще два моменти:

а) у частині другій п. 1.8. ст. 1 Закону № 889 йдеться про «якусь» постійність і регулярність» надання послуг (робіт), визначення яким не надано в жодній нормі Закону;

б) норма п. 1.8. ст. 1 Закону № 889 є загальною, норми п. 9.12. ст. 9 та пп. 4.3.25. ст. 4 Закону є спеціальними, а тому вони, безумовно, мають пріоритет над першою.


П’яте. Є мало імовірним, але у всякому разі представники ДПА в усній формі неодноразово на це наголошували, що з 01.01.2004 під загальну схему оподаткування (тобто 13 %) можливо підпадуть також об’єкти нерухомого майна, спадщини та отримані як подарунок. Податкова свою точку зору аргументує так, що пп. 22.1.5. статті 22 Закону № 889 встановлює пільговий статус оподаткування для цих об’єктів з 01.01.2005 року, а про те, що у 2004 доходи від указаних об’єктів не оподатковуються в Законі мова не йде.

За усною заявою представників податкової, зважаючи на винятковість зазначеного питання, ДПА України звернулася до Комітету з питань фінансів і банківської діяльності Верховної Ради України за роз’ясненням окремих норм Закону № 889 з найбільш актуальних питань та одночасно запропонувала врегулювати їх шляхом внесення відповідних змін до цього Закону.

Що можливо відразу визначити, це то, що у 2004 році нотаріус, навіть у разі оподаткування цих видів доходів, не є з цих підстав (мається на увазі нерухоме майно) податковим агентом. Відповідно до Закону № 889 нотаріус набуває статусу податкового агента з оподаткування операцій з продажу об’єктів нерухомого майна тільки з 01.01.2005 року.


Шосте. Клієнт нотаріуса - податковий агент (юридична особа). Якщо юридична особа є податковим агентом відносно нотаріуса, то як це технічно буде виглядати з оплатою? Наприклад, доручення   вартість послуг нотаріуса - 35 грн.

З урахуванням наведеного прикладу нотаріус повинен виконати наступні дії:

а) записати в Реєстр нотаріальних дій усю суму   35 грн., хоча насправді отримає тільки 30 грн. 45 копійок (це за мінусом 13 % з доходу, що складає 4 грн. 55 копійок).

На нашу думку, залишати у себе щось з документів, що підтверджує проплату податковим агентом вказаних 13 % не має потреби. Згідно Закону № 889 у цьому випадку відповідальність за правильність нарахування, утримання та сплати податку несе податковий агент, а до нотаріуса це зовсім не має ніякого відношення.

б) зробити відповідний запис у встановленому порядку в «Книгу обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподаткованого доходу» з ціллю подальшого виключення з цієї суми загального річного оподаткованого доходу.


Сьоме. Рухоме майно. Порядок оподаткування операцій з продажу або обміну об’єкта рухомого майна врегульовано в ст. 12 Закону № 889. Дохід від продажу об’єкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за встановленою пунктом 7.1. ст. 7 цього Закону ставкою   13%.

Є виняток з цього правила, це пп. 12.2., який розповсюджується на наступні категорії рухомого майна:

а) легковий автомобіль;

б) мотоцикл;

в) моторолер;

г) моторний (парусний) човен.

Згідно цього підпункту продавець звільняється від сплати цього податку за умови сплати (перерахування) ним суми відповідного державного мита до бюджету до/або під час такого продажу.

Виникає питання, чи розповсюджується цей виняток на приватних нотаріусів і якщо розповсюджується, то яку плату повинен утримати з клієнта нотаріус?

^ Звертаємо увагу, що згідно усних роз’яснень представників податкової цей виняток повинен працювати і у відношеннях з приватним нотаріусом.

Порядок дій з їх слів наступний:

а) приватний нотаріус перевіряє сплату продавцем установленого розміру державного мита;

б) стягує плату за виконання своїх дій у розмірі не меншому від ставки державного мита.

Тобто загальна сума витрат продавця у цьому випадку при оформлені легкового автомобіля у приватного нотаріуса (у разі якщо продавець і покупець сторонні особи) буде складати за нині діючими ставками державного мита 10% проти 13% якби продавець не сплачував державного мита при оформлені.

Як вбачається з наведеного прикладу приватні нотаріуси опиняються у дискримінаційному становищі відносно державного нотаріату, де потрібно буде (не враховуючи додаткової оплати) сплатити тільки 5% державного мита.

Увага! На нашу думку з приводу цього питання перед тим як застосовувати ці правила, потрібно отримати офіційну позицію ДПА України у вигляді податкового роз’яснення, особливо з урахуванням того, що всю відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку буде покладено на податкового агента, тобто нотаріуса.

Далі у розділі «нормативні акти» читайте два податкових роз’яснення з цього питання відносно товарних бірж. В яких податкова зазначає, що товарна біржа відносно реєстрації рухомого майна є податковим агентом і повинна при реєстрації таких угод утримувати 13% податків з доходу фізичної особи.

Виключення які передбачені п. 12.2. ст. 12 Закону № 889, на думку податкової, на товарну біржу не розповсюджується з причин того, що якщо продаж зазначеного рухомого майна фізичної особи здійснюють за посередництвом біржі, то Декретом «Про державне мито» за такі біржові операції справляння державного мита не передбачено.

Звертаємо увагу, що нотаріус є податковим агентом тільки у разі продажу або обміну об’єкта рухомого майна. При даруванні або отриманні спадщини нотаріус не є податковим агентом.

Пункт 12.4 Закону № 889 розглядає ситуацію з оподаткуванням у разі обміну рухомого майна на рухоме майно, а у випадку обміну, наприклад, на нерухоме майно Закон з цього приводу мовчить. І в цьому випадку на нашу думку потрібно отримати також податкове роз’яснення.

Увага! Згідно пп. б п. 19.2. ст. 19 Закону № 889 особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов’язані надавати у строки, встановлені законом для податкового кварталу, якщо інше не визначено нормами цього Закону, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також сум утриманого з них податку податковому органу за місцем свого розташування. Більш змістовно дивись ст. 19 цього Закону та відповідний Наказ ДПА України від 29.09.2003 № 451 у розділі «нормативні акти».

Головний висновок з попереднього абзацу - з 01.01.2004 у нотаріуса крім головного болю з «податковим агентом» з’являється ще і подання додаткової звітності.


Восьме. Податковий кредит.

Як вбачається зі змісту ст. 5 Закону № 889 - платник податку має право на податковий кредит за наслідками звітного податкового року.

Зміст того, що входить у податковий кредит та порядок його отримання доступно виписано у відповідній статті Закону та Інструкції про податковий кредит від 22.09.2003 року за № 442 які можливо вивчити у розділі «нормативні акти». Зупинимося уважно на змісті п. 5.4., в якому йде мова про обмеження права на нарахування податкового кредиту.

Якщо перший підпункт 5.4.1. не викликає ніяких нарікань з боку податкової відносно права нотаріуса скористатися податковим кредитом, в котрому йде мова, що податковий кредит може бути нарахований виключно резидентом, що має індивідуальний ідентифікаційний номер. Нотаріус відповідає всім цим вимогам.

Але вже підпункт 5.4.2. на усну думку податкової не дозволяє приватному нотаріусу скористатися податковим кредитом, тому що в нього немає заробітної плати. Звернемо увагу - приватний нотаріус дійсно не має заробітної плати, але в цьому підпункті мова йде не про це. Підпункт 5.4.2., якщо його уважно прочитати, говорить про те, що загальна сума нарахованого податкового кредиту не може перевищувати суми загального оподаткованого доходу платника податку одержаного протягом звітного року як заробітна плата.

Як ми бачимо, цей підпункт має в собі обмеження тільки у вигляді розміру податкового кредиту у вигляді заробітної плати. У приватного нотаріуса за відсутності заробітної плати, дійсно відсутнє таке обмеження, але це не є заборона на податковий кредит. Як кажуть в Одесі - це дві великі різниці.

До того ж і безпосередньо «Інструкція про податковий кредит» від 22.09.2003 року за № 442 не має в своєму тексті (а там такого і не могло бути, бо це було б явним перевищенням вимог Закону № 889 ) такої безпосередньої заборони, у всякому разі, ми її не знайшли.

Не надання права отримання податкового кредиту приватному нотаріусу виглядає дуже дискримінаційне. Що хіба він не такий громадянин України як інші, чи він не сплачує податків, чи може в нього немає дітей, які навчаються або його безкоштовно будуть лікувати і т. і.

Тим більше що ще не канули в літу бажання податкової за ще діючим Декретом визнати дохід приватного нотаріуса як заробітну плату, отриману за основним місцем роботи. Ситуація з податковим кредитом потребує податкового роз’яснення, а у разі, якщо з нього буде витікати негативна відповідь, то це, мабуть, дуже серйозно вплине на ті судові рішення, на користь податкової, які базувались на тому, що приватний нотаріус має основне місце праці і його дохід необхідно оподатковувати як заробітну плату. Нам вбачається, що не можливо сьогодні відстоювати одну точку зору, бо   це вигідна, а завтра іншу.

Також можливо не треба забувати пп. 4.4.1. статті 4.4. Закону № 2181 про те, що контролюючий орган в таких випадках повинен приймати рішення на користь платника податків.


Дев’яте. Нотаріус   податковий агент.

Взагалі   це нонсенс, але Закон № 889, як кажуть податківці, всього у двох випадках поклав на нотаріуса цей «почесний» обов’язок:

а) з 01.01.2004 року при нарахуванні доходів з продажу або обміну об’єкта рухомого майна;

б) з 01.01.2005 року при нарахуванні доходів з продажу об’єктів нерухомого майна.

Виглядає дуже дивним, коли держава Україна має бажання стати повноправним учасником європейської спільності, приймає таку норму закону, яка входить у протиріччя міжнародному законодавству.

Так у висновках XXII Міжнародного Конгресу Латинського нотаріату (Буенос-Айрес, 1998 р.) зазначалося: «....сутність нотаріальної функції не включає оцінку, збір, стягнення або виплату податків, що є обов’язком інших органів державної влади. .....У здійснені таких завдань нотаріус повинен мати лише додаткову відповідальність і ніколи не повинен бути одноособово або солідарно відповідальним.

Звертаємо увагу, що на час підготовки цього матеріалу, також не були внесені зміни до Закону України «Про нотаріат» і відповідно функція податкового агента не відповідає вимогам цього Закону.

Як побажання можливо висловити думку, що необхідно усій нотаріальній спільноті об’єднатися та допомогти терміново прийняти Новий Закон «Про нотаріат» і виконати вимоги щодо вступу у члени Латинського нотаріату стати його повноправним членом. А думайте, тільки не дуже довго.


Десяте. Оренда. Якщо орендар є фізичною особою, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності, то договір оренди нерухомого майна підлягає нотаріальному посвідченню, при цьому нотаріус зобов’язаний надіслати інформацію про такий договір податковому органу за основним місцем проживання платника податку - орендодавця за формою та у спосіб, встановлені КМ України.

З цього приводу необхідно звернути увагу нотаріусів на наступні моменти:

а) законодавець податковим законом перекреслив усі інші закони та зобов’язав посвідчувати нотаріально усі договори оренди нерухомості (сюди входить також і земля) у випадку якщо орендатор є фізичною особою, яка не є суб’єктом підприємницької діяльності. Свою позицію податкова буде відстоювати, апелюючи до норми п. 22.2. ст. 22 Закону № 889, яка каже, що якщо норми інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону.

б) законодавець зробив з нотаріуса «інформатора» з питань договорів оренди нерухомого майна, які підлягають нотаріальному посвідченню.

Крім цього, «подарунок», що зробив нам законодавець, Кабінет Міністрів в свою чергу теж не залишився в боргу. Він визначив, що повідомлення про посвідчення договору оренди необхідно надіслати у день посвідчення такого договору. Той, хто вигадав цю вимогу, мабуть, зовсім не має гадки як це технічно виконувати.

Чому не визначити загально визнаний термін, наприклад, 3 дні або 5 днів? Тим більше, що пп. б п. 9.14. ст. 9 Закону № 889 робить спробу визначити штрафні санкції за порушення порядку чи строків надання податкової звітності. Але сьогодні на нашу думку по діючому законодавству (у всяк випадок до внесення відповідних змін) відсутні норми, які за ці дії встановлюють санкції. Непрактичність цього обмеження викликає негайну необхідність внесення відповідних змін.


Одинадцяте. Витрати нотаріуса. Як вбачається з самої філософії Закону № 889 він зовсім не передбачений для застосування його будь-якою професійною діяльністю. Тому і витратної частини, якщо не рахувати загальногромадянських соціальних пільг та податкового кредиту, навіть при великому бажанні, ви в ньому не знайдете.

Розуміючи цю проблему, з усних слів податкової, на цей час законодавцями опрацьовується відповідний законопроект для регулювання діяльності «самозайнятої особи». Редакція журналу пропонує всім колегам, щоб уникнути нових непорозумінь, прийняти активну участь у його розробці та проходженні через Верховну Раду України.


Дванадцяте. Підводячи підсумок матеріалу, присвяченому «Закону № 889   Що робити?» остається враження, що це риторичне питання ще, мабуть, буде довго актуальним.

Спробуємо розглянути ситуацію порядку застосування п. 22.6. ст. 22 Закону № 889. Для більшої наочності наведено зміст цього пункту, повністю підкреслюючи смислові моменти: п. 22.6.

Доходи, нараховані на користь платників податку за податкові періоди до 01 січня 2004 року оподатковуються за правилами, діючими на момент такого нарахування, незалежно від строків їх фактичної виплати, але не пізніше 01 січня 2005 року.

Як відомо, згідно законодавств, фізична особа зобов’язана до першого квітня року наступного за оподаткованим подати декларацію про отримані доходи, а податкова зобов’язана нарахувати згідно законодавства встановлені законом ставки податку. Відповідно у 2004 році може виникнути неоднозначна ситуація з застосуванням ставки оподаткування доходів приватних нотаріусів.

Є позиція, з урахуванням змісту слів пп. 22.6., а саме. Що «оподатковуються за правилами, діючими на момент такого нарахування», яка дає підстави вести мову про застосування до доходів приватного нотаріуса отриманих за 2003 рік ставки податку у розмірі 13%.

Ця позиція додатково аргументується тим, що на той час вже буде недійсним відповідний декрет (не враховуючи розділу IV Декрету, який розповсюджується тільки на підприємство) і іншої законної ставки оподаткування доходу фізичної особи просто не буде.

Сьогодні можливо тільки висловити припущення як насправді буде розвиватися ситуація з цього питання як середню за наслідками, але найбільш прийнятну пропозицію було висловлено представником податкової при проведені одного з багатьох семінарів з питань оподаткування приватних нотаріусів. З його слів скоріш за все доходи за розглянутою вище ситуацією будуть підлягати оподаткуванню за ставкою 13% з доходу за відрахуванням тільки підтвердженою документально витратної частини. Для тих, хто не зможе підтвердити документально витратну частину (мається на увазі, що витрати у розмірі 25% не будуть застосовувати) податок у розмірі 13% відсотків буде застосований до всього валового доходу.

Але звернемо увагу, що це тільки один з можливих варіантів розвитку ситуації. Як насправді буде вирішуватися це питання скоріш за все ми всі дізнаємось після офіційних доказів на цю тему.