asyan.org
добавить свой файл
1

ШКОЛА СПРИЯННЯ ЗДОРОВ‘Ю – ДОРОГА В МАЙБУТНЄ

Гондюл І.Л.,

заступник директора з виховної роботи СЗШ №158

«Новое надобно созидать в поте лица, а старое само продолжает существовать и твердо держится на костылях привычки. Новое надобно исследовать; оно требует внутренней работы, пожертвований; старое принимается без анализа, оно готово – великое право в глазах людей; на новое смотрят с недоверием, потому что черты его новы, а к дряхлым чертам старого так привыкли, что они кажутся вечными».

А.Герцен

Час не стоїть на місці. Людство завжди перебуває у пошуках нових ідей і цей процес починається саме зі шкільної парти. Час змінює стандарти, стереотипи,  потреби і сьогодні школа  теж потребує реформування. А це довгий, клопітливий   процес. Людина тим і відрізняється від мурахи та бджоли, що будує не за існуючими, природніми інстинктами, а за народженими творчістю проектами у баченні прекрасного та гармонійного.

Основна мета сучасної школи полягає у формуванні здорової особистості. Здорової, як  фізично, так і духовно. Тому кожна школа сьогодні шукає свій шлях змін у просторі покращення якості освіти та виховання.

Колись метою школи було навчити якомога більше людей читати та писати. Зараз це рівень початкової школи. А загальні цілі – зовсім інші. У школі викладається безліч предметів, але інформаційний простір сьогодні майже безмежний (телебачення, радіо, Інтернет), тому вчитель перестає бути єдиним джерелом знань.  А метою сучасної школи є підготовка дітей до життя. Кожен учень має отримати під час навчання знання, що знадобляться йому в майбутньому житті. Здійснення означеної мети можливе за умови запровадження технологій здоров’язберігаючої педагогіки.

Учитель, володіючи сучасними педагогічними знаннями, при постійній взаємодії з учнями, їхніми батьками, медичним працівником та шкільним психологом, повинен планувати й організовувати свою діяльність з урахуванням пріоритетів збереження та зміцнення здоров’я всіх суб’єктів педагогічного процесу.

Чому ми звертаємось сьогодні до теми здоров‘язбереження у школі?

Тому що здоров’я дітей - одне з основних джерел щастя, радості і повноцінного життя батьків, вчителів, суспільства в цілому. Для України головною проблемою, яка пов’язана з майбутнім держави, є збереження і зміцнення здоров’я дітей та учнівської молоді. Турботу викликає різке погіршення стану фізичного та розумового розвитку підростаючого покоління, зниження рівня народжуваності й тривалості життя, зростання смертності, особливо дитячої, а також відсутність мотивації до збереження та зміцнення здоров‘я.

Вступаючи до школи, 85% дітей мають ті чи інші порушення соматичного та психічного характеру, зростає кількість дітей, які мають психоневрологічні захворювання.

За даними медичної статистики, вже наприкінці дошкільного віку в 17 – 21% дітей реєструються хронічні захворювання. Патологічні відхилення в роботі опорно–рухового апарату мають 30 – 32% дітей, носоглотки – 21 – 25%, нервової системи – 27 – 30%, органів травлення – 27 – 30%,алергічні прояви реєструють у 25% дітей.

Не менш актуальною є проблема шкільної зрілості дошкільників та першокласників, яка особливо загострилась у зв’язку з переходом на більш ранній термін шкільного навчання - з шестирічного віку. Навіть наприкінці навчального року функціонально «незрілими» залишаються від 22 до 26% шестирічних першокласників.

Доведено, що у групі молодших школярів з низьким рівнем «шкільної зрілості» спостерігається несприятливий характер протікання адаптаційних процесів та вища питома вага випадків порушень здоров’я та формування хронічної патології.

На кінець навчання в середньому по Україні не більше 6-10% випускників загальноосвітніх шкіл можуть вважатися здоровими, тоді як 52% - мають морфофункціональні відхилення різного характеру, а 40% мають хронічні захворювання, а в школах нового типу відсоток практично здорових учнів є ще нижчим і сягає лише 2 – 3 %. Гігієнічна оцінка навантаження учнів у школах нового типу показала, що навчальне навантаження перевищує допустимі рівні на 1 – 3 години, зростає кількість обов’язкових предметів, робочий день збільшується та негативно впливає на школярів зниження рухової активності.

За даними експертів 75% хвороб у дорослих людей є наслідком умов життя в дитячі та молоді роки.

За даними статистики у 10–річному віці вдаються до паління близько 5% опитаних, у 14 років - 30%, у 17 – 48% опитаних. У 17 років паління є найпоширенішим чинником ризику серед групи молоді. В Україні офіційно зареєстровано 800 тисяч юних наркоманів та алкоголіків.

20 % - 40% школярів мають нервово – психічні хвороби; 25% - мають дефіцит маси тіла. 45% усіх захворювань дітей пов’язано зі стресами. Від 20 до 80% учнів шкіл мають патології одразу 2 – 4 систем організму. Від 20 до 40% дітей виховуються у неповних родинах. Такі діти страждають емоційними розладами, соціально дезадаптовані, вимагають спеціального ставлення до себе педагогів.

З кожним роком по Україні спостерігається погіршення стану здоров’я дітей: хворобливість, відхилення в роботі внутрішніх органів, 90% випускників - нездорові, мають ті чи інші відхилення в стані здоров’я.

Сучасний стан здоров’я та суспільної свідомості населення України свідчить, що існує реальна загроза вимирання нації. При цьому найбільше страждають незахищені верстви населення, які нині позбавлені можливості життєвого самовизначення та самореалізації, що призводить до їх соціальної дезадаптації.

У Законі України «Про загальну середню освіту» в ст. 5 зазначено, що завданнями загальної середньої освіти є: виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів (вихованців).

А в ст. 22 говориться про те, що загальноосвітній навчальний заклад повинен забезпечувати безпечні та нешкідливі умови навчання, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я, формувати гігієнічні навички та засади здорового способу життя учнів (вихованців). І що відповідальність за організацію харчування учнів покладається на керівників цих навчальних закладів.

Національна доктрина розвитку середньої освіти України в XXI столітті передбачає вирішення таких проблем: виховання морально та фізично здорової людини; формування в учнів наукового світогляду, уявлення і розуміння наукової картини світу живої природи на основі усвідомлення понять і закономірностей взаємозв'язку безпечної поведінки людини, здорового способу життя, цінування свого життя та інших. Пріоритетним завдання системи освіти: виховання людини в дусі відповідального ставлення до власного здоров’я і здоров’я оточення як до найвищої індивідуальної і суспільної цінності.

Здоров’я дитини, її соціально – психологічна адаптація, нормальне зростання і розвиток багато в чому визначаються середовищем, у якому вона живе. Для дитини 6 – 17 років таким середовищем є школа. Оскільки тут дитина проводить 70% часу.

Існують різні визначення здоров’я та підходи до його збереження та зміцнення в педагогіці. Згідно визначенню Всесвітньої організації охорони здоров’я: “Здоров’я – це стан повного фізичного, психічного та соціального благополуччя, а не просто відсутність хвороб або фізичних вад”.

“Мати гарне здоров’я – це мати почуття найвищого блаженства, що дозволяє людині говорити із задоволенням: “Я почуваю Себе чудово! Я живу чудово!” – писав творець однієї з популярних сьогодні систем оздоровлення Бречч. Відомо, що основна мета життя – щастя. Але до нього веде одна дорога: міцне здоров’я. Здорова людина любить життя. Здорова людина рідко буває нещасливою.

Важко уявити собі у числі активних і повноцінних учасників навчально-виховного процесу дитину або вчителя, у яких постійно болить голова, що знаходяться у постійній нервовій напрузі, всього бояться...

Здоров’я – єдність соматичного, психічного, духовного, соціального, інтелектуального та творчого аспектів здоров‘я, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад.

Фізичне здоров’я складає організм людини як біологічну систему: органи і системи життєзабезпечення, їхні функції та здоровий стан, фізична діяльність і біохімічні процеси, гігієна тіла, рухова активність, здорове харчування, генетичне і репродуктивне здоров’я, профілактика хвороб, фізичний розвиток.

Психічне здоров’я утворюють позитивні емоції і почуття, воля, самосвідомість, самовиховання, мотивація поведінки, стреси, психотравми, резерви психологічних можливостей людини, запобігання шкідливих звичок, формування гігієнічних навичок і позитивних звичок.

Духовне здоров’я – це здоров’я в системі загальнолюдських цінностей, ідеал здорової людини, традиції культури українського народу, розвиток позитивних духовних рис, духовні цінності й засоби розвитку духовності.

Соціальне здоров’я - соціальні потреби та інтереси, етика родинних зв’язків, наслідки антисоціального ставлення до довкілля, соціальне забезпечення життєво важливих потреб, соціальна адаптація, здоров’я нації, формування потреби вести здоровий спосіб життя.

Інтелектуальне здоров'я - це можливість відкрити наші уми для нових ідей та досвіду, які можуть допомогти в поліпшенні особистої, групової та суспільної взаємодії.

Інтелектуальне здоров'я це:

• Стимулювання розумового розвитку;

• Участь в інтелектуальних і культурних заходах;

• Пошук нових ідей та розвиток інтелекту.

На шляху до інтелектуального здоров'я необхідно витрачати більше часу на навчання, наприклад читання книг, журналів і газет, для того щоб бути в курсі поточних питань та ідей.

Одним із складових здоров‘я є і творчість. Тому що саме творчий підхід до вирішення будь-яких життєвих проблем, задач робить людину здоровою.

Від чого ж залежить здоров’я людини?

У результаті численних досліджень вчені встановили, що серед чинників, від яких залежить здоров’я людини, яка проживає у цивілізованій країні в умовах миру, за відсутності природних катаклізмів, приблизно 20-22% припадає на екологічні та соціальні чинники, 20-22% - на спадковість і генетичні порушення, 8-10% - на розвиток медицини і якість медичного обслуговування та охорони здоров’я, а близько 50% припадає на спосіб життя людини, на її ставлення до власного здоров’я.

Ось чому тема створення у школі здоров‘язберігаючого середовища є такою актуальною.

Ключовими компетентностями, що сприяють здоров’ю, якими повинні володіти учні для успішної соціалізації, є наступні:

- навички раціонального харчування;

- навички рухової активності та загартування;

- санітарно-гігієнічні навички;

- навички організації режиму праці та відпочинку;

- навички самоконтролю;

- навички мотивації успіху та тренування волі;

- навички управління стресами;

- навички ефективного спілкування;

- навички попередження конфліктів;

- навички співчуття (емпатії);

- навички поведінки в умовах тиску;

- навички співробітництва;

- навички самоусвідомлення та самооцінки;

- визначення життєвих цілей і програм;

- аналіз проблем прийняття рішень.

Що ж розуміють під поняттям «здоров‘язберіагаюча технологія»?

Слово «технологія» в перекладі з грецької мови означає вчення про мистецтво.

Здоров'язберігаюча технологія – це побудова послідовності факторів, що попереджують руйнування здоров'я при одночасному створенні системи сприятливих для здоров'я умов.

Поняття «здоров’язберігаючі технології» об’єднує у собі всі напрямки діяльності загальноосвітнього навчального закладу щодо формування, збереження та зміцнення здоров’я.

Під здоров’язберігаючими технологіями вчені пропонують розуміти:

 сприятливі умови навчання дитини у школі (відсутність стресових ситуацій, адекватність вимог, методик навчання та виховання);

 оптимальну організацію навчального процесу (відповідно до вікових, статевих, індивідуальних особливостей та гігієнічних норм);

 повноцінний та раціонально організований руховий режим.

Слід зазначити, що впровадження здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язано з використанням медичних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих), соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності.

Здоров'язберігаючі технології дозволяють:

- сформувати соціальну зрілість випускника;

- забезпечити можливість учням реалізувати свій потенціал;

- зберегти і підтримати фізіологічне здоров'я учнів.

Аналіз класифікацій існуючих здоров’язберігаючих технологій дає можливість виокремити такі види:

- Захисно-профілактичні: спрямовані на захист дітей від несприятливих для здоров'я
впливів (санітарно - гігієнічні вимоги, чистота, щеплення, ін.);

- Компенсаторно-нейтралізуючі: використовуються для нейтралізації будь-якого негативного впливу (фізкультхвилинки, вітамінізація харчового раціону та ін.);

- Стимулюючі технології: дозволяють активізувати власні ресурси дитячого організму (загартовування, фізичні навантаження);

- Інформаційно-навчальні: покликані забезпечити рівень грамотності в питаннях здоров'я.

Здоров‘язберігаюча технологія навчання заснована на:

- вікових особливостях дітей;

- варіативності форм і методів навчання;

- оптимальному поєднанні рухових і статичних навантажень;

- навчанні в малих групах;
- створенні емоційно сприятливої ​​атмосфери;
- формуванні позитивної мотивації до навчання;
- культивуванні знань в учнів з питань здоров'я.

Педагогічними технологіями здоров‘язбереження є:

- Організаційно-педагогічні: визначають структуру навчального процесу, що сприяє запобіганню перевтоми, гіподинамії та інших дезаптаційнних станів.

- Психолого-педагогічні технології: пов'язані з роботою  вчителя на уроці і впливом на дітей протягом уроку.

- Навчально-виховні технології: включають програми, спрямовані на навчання грамотної турботі учнів про своє здоров'я, мотивацію їх до здорового способу життя, на попередження шкідливих звичок, освіту батьків та ін.

Різні навчальні заклади використовують різні підходи до здоров‘язбереження. Це:

- Дидактичний, коли на перший план виступають навчальні програми та уроки здоров'я.

- Подієвий, коли основна увага приділяється конкурсам на тему здоров'я і агітації.

- Проблемний, коли всі зусилля школи спрямовані на вирішення якоїсь конкретної задачі: харчування, рухової активності, профілактики перевтоми і т.д.

- Індивідуальний підхід. Це - концентрація зусиль на врахуванні особливостей кожного учня.

- Фізкультурний, коли турбота про здоров'я школярів дорівнює турботі про їх фізичний розвиток.

Тоді виникає питання: Як повинно бути? Яким підходом скористатися? Відповідь є очевидною. Потрібно використовувати всі підходи системно і в комплексі.

Аналіз досліджень як російських, так і вітчизняних педагогів та психологів (Є. Бондаревської, Т. Бабенко, І. Аршавського, С. Громбах, Л. Дихана, П. Каптерєва, А. Сидоренко, Н. Рилової, Т. Овчиннікової, О. Богініч, Н. Денисенко та ін.) дало змогу стверджувати, що здоров’язберігаюче середовище – це поняття, яке включає в себе сукупність певних умов (гігієнічних, медичних, психологічних, педагогічних), здоров’язберігаючих технологій, які використовуються навчальним закладом, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я дітей, на покращення їх настрою та самопочуття, на створення сприятливих умов для їх розвитку та саморозвитку, на покращення їх функціонального стану організму, підвищення їх адаптаційних можливостей та формування мотивації на здоровий спосіб життя (дітям в ньому комфортно перебувати впродовж дня).

Зупинимось на існуючих технологіях здоров‘язбереження, які можна використовувати у школі.

Це – психологічні технології:

Основною метою яких є:

- зміцнення психологічного здоров'я учнів;

- проведення психологічного розвантаження;

- групова психокорекція;

- індивідуальне психологічне консультування,

- навчання прийомам психосаморегуляціі;

- навчання стратегії і тактиці міжособистісних відносин.

Прикладом психологічних технологій є:

- Психогімнастика. Психогімнастика — допоміжний метод, який спирається на невербальну експресію, перш за все на міміку та жести — взагалі на рух. Це дає можливість глибше заглянути в переживання інших і наблизитися до розуміння цих переживань. Головна мета психогімнастики — зняття фізичних блоків та "тисків". Наприклад, "Ким із казкових персонажів ти міг би бути?", "Що б ти робив, якби був чаклуном?", "Ким би ти хотів стати, якби чаклун ірахував твоє бажання?" і т.д.

- Прогулянки на природі.

- Арт-педогогіка. Арт-педагогіка передбачає передусім роботу із здоровою особистістю шляхом організації живого конструктивного союзу дитини/дітей та дорослого у культуротворчому мистецькому просторі.

- Казкотерапія.

- Кольоротерапія. Колір оточує людину всюди. Це потужна енергія, яка постійно впливає на людський організм. На жаль, більшість людей мало замислюється про те, яку роль в їхньому житті відіграє колір, який серйозний вплив на їх фізичний, розумовий і душевний стан він здійснює.

- Музикотерапія.

- Ігрова терапія.

- Психологічна диспансеризація: виявлення дітей групи ризику.

- Емоційний комфорт: куточки настрою, дні радості.

- Соціальна адаптація.

- Сімейне консультування.

Наступна технологія – це Рухова активність.

Завданням якої є:

- Корекція порушень постави;

- Зміцнення серцево-судинної і дихальної систем за допомогою виконання дозованих навантажувальних вправ;

- Зміцнення м'язів, розвиток гнучкості тіла;

- Навчання спортивним оздоровчим технологіям.

Прикладом технології рухової активності є:

- Адресні комплекси корегуючої фізичної гімнастики для дітей з різними патологіями;

- Комплекси дихальної гімнастики;

- Заняття на тренажерах;

- Пальчикова гімнастика тощо.

До інших здоров‘язберігаючих технологій належать:

- фітотерапія;

- ароматотерапія;

- вправи для очей, спрямовані  на зміцнення і розслаблення м'язів ока;

- фізіотерапія;

- оздоровлення методами лазерної, електромагнітної, електроімпульсної стимуляції;

- «Сенсорна кімната» - певним чином організоване середовище, в якому можна сконцентруватися на сприйнятті окремих почуттів.

Якщо будь-яка школа поставить задачу створення моделі «Школи сприяння здоров’ю», де дитині будуть забезпечені можливості оволодіти:

• Психологічною культурою: навчитися керувати своїми почуттями, прагненнями, розуміти свій внутрішній стан та стан інших людей;

• Фізичною культурою: керувати своїм тілом, руховою активністю, розуміти шкідливість гіподинамії;

• Інтелектуальною культурою: удосконалювати навички розумової праці, розвивати свій інтелект;

• Духовною культурою: засвоїти норми моралі, духовності – усе те, що відображає соціальну сутність людини;

• Творчою культурою;

• Соціальною культурою;

то метою повинно стати: розроблення моделі школи культури здоров’я в умовах кожної школи, забезпечення формування культури здоров’я у школярів, навчання зберігати і зміцнювати здоров’я школярів, батьків, членів педагогічного колективу та їх сімей.

Завдання, які повинні вирішувати вчителі в Школі сприяння здоров’я:

1. Створення психолого-педагогічних і організаційно-педагогічних умов, які забезпечують психічне здоров’я і комфорт учнів за допомогою гуманізації і демократизації навчально-виховного процесу на основі: фізкультурно-спортивної активності; обґрунтованої відповідності навчального навантаження обсягові інформації, психофізичним можливостям її засвоєння; переведення традиційної інформаційно-об'ємної системи навчання на систему, яка навчає учнів самостійно здобувати знання, вільно мислити, застосовувати отриману інформацію на практиці.

2. Реалізація наукової організації навчальної праці, харчування та відпочинку учнів.

3. Створення максимально можливих санітарно-гігієнічних умов.

4. Включення учнів до свідомої діяльності з формування культури здорового способу життя, забезпечення цього процесу навчально-методичними посібниками.

5. Створення в навчальному закладі системи управління та моніторингу здоров’язберігаючої технології.

6. Формування культури здорового способу життя учнів як у навчальний, так і позаурочний час.

7. Створення системи підготовки кадрів, соціальної і фінансової підтримки ідеї здоров’язберігаючої технології; агітації і пропаганди; об'єднання зусиль усіх підрозділів навчального закладу, закладів медицини та фізичної культури.

8. Забезпечення програмного і навчально-методичного обладнання з проблем здоров’язберігаючої технології.

9. Забезпечення психологічного і медичного супроводу освіти.

10. Створення оптимальних умов для функціонування фізичної культури; забезпечення можливостей для впровадження сучасних інноваційних форм і методів роботи.

11. Створення інформаційно-комп’ютерного забезпечення оздоровчої системи.

12. Відкриття в навчальному закладі консультативно-оздоровчих центрів здорового способу життя для учнів, батьків і вчителів.

13. Введення в навчальний процес гуманітарних курсів "Основи здоров’я", "ОБЖ", "Етика" та ін.

14. Створення умов для дослідницько-експериментальної і науково-пошукової роботи з питань моделювання й апробації здоров’язберігаючих освітніх технологій.

Програма Школи сприяння здоров‘ю складається з трьох напрямків:

- наукового, який розробляє методологічні проблеми, дає методичні аспекти експериментальної роботи.

- практичного, що включає моніторинг психічного та фізичного стану учасників навчально-виховного процесу (учнів, вчителів, батьків), а також корекцію виявлених при цьому відхилень.

- освітнього, що забезпечує просвітницьку роботу серед учнів, батьків та вчителів у формуванні у них орієнтації на здоровий спосіб життя та використання вчителями здоров‘язберігаючих технологій у навчально-виховному процесі.

Хорошим прикладом щодо збереження та зміцнення здоров’я учнів є такі країни як Німеччина та Бельгія. Так, діти в усіх школах Німеччини на перервах зможуть насолоджуватися безкоштовними яблуками й морквою.

За словами науковців, завдяки щоденному вживанню яблука діти стали помітно краще вчитися. Овочі та фрукти розподіляє по класах шкільний завгосп. Потім діти по черзі самі миють і нарізають яблука та моркву. Тарілки з нарізаними фруктами та овочами ставлять у класі. Те, що яблука або моркву ріжуть, має своє пояснення. Порізаних овочів і фруктів діти з’їдають більше – близько 150 грамів. Цілі яблука часто залишаються на тарілці. Експерти радять щоденно їсти близько 400 грамів овочів і фруктів. Безкоштовні яблука та морква для школярів обходяться німецькій владі у 12,5 млн.євро.

Є прислів’я: “Одне яблуко в день – лікарі без роботи”. Той, хто з’їдає по яблуку на день, має менше шансів захворіти хворобою Альцгеймера. Речовини, що містяться в яблуках, зокрема кверцетин, здатні гальмувати розвиток ракових клітин. Крім того, кверцетин має протизапальну дію і зменшує шкоду так званих вільних радикалів. Для нормальної роботи шлунку яблука теж незамінні: кислоти, що містяться в них, перешкоджають розвитку гнильних бактерій, а пектин виводить шкідливі речовини з організму. Яблука не лише лікують, але й попереджують розвиток атеросклерозу, зміцнюють стінки кровоносних судин, особливо судин серцевого м’яза і судин головного мозку.

А чому б нам не запровадити досвід Японії щодо споживання учнями меду.

Створити державну програму для підтримки пасічників і тісно пов'язати її з програмою оздоровлення дітей шкільного віку за допомогою продуктів бджільництва. Це дало б змогу кожній дитині щоденно споживати необхідну мінімальну кількість меду - 20-30 г. В Японії така програма діє давно і дала змогу цій державі вийти на перше місце в світі за тривалістю життя. Програма захисту здоров'я дітей за допомогою біологічно активних продуктів бджільництва сприятиме покращенню стану здоров'я нації, зменшить кількість небезпечних хронічних захворювань, збільшить тривалість життя співгромадян, зведе до мінімуму шкідливий вплив наслідків Чорнобильської катастрофи на генофонд нашої нації.

Для ефективного впровадження в педагогічну практику ідей здоров‘язбереження необхідне рішення трьох проблем:

- Зміна ставлення вчителя до учнів. Педагог повинен повністю приймати учня таким, яким він є, і на цій основі намагатися зрозуміти, які його особливості, схильності, вміння та здібності, який можливий шлях розвитку.

- Зміна світогляду вчителя, його ставлення до себе, свого життєвого досвіду в бік усвідомлення власних почуттів, переживань з позиції проблем здоров'язбереження.

- Зміна ставлення вчителя до завдань навчального процесу педагогіки оздоровлення, яка передбачає не тільки досягнення дидактичних цілей, а й розвиток учнів з максимально збереженим здоров'ям.

Виявляється, що гумор є і педагогічним засобом також, в основі якого лежить усвідомлення учасниками комунікацій різного виду невідповідностей (між очікуваним і тим, що трапилося, між видимим і реальним і т. д.), пов'язаних з комічним ефектом, знімає психологічну напругу і сприяє створенню доброзичливих взаємин. Для вчителя розвивати в собі і в своїх вихованцях почуття гумору - це означає сприяти зростанню творчого потенціалу своєї особистості і особистості підлітків.

Посмішка - велика сила. Хороший жарт у вдалий момент здатний згуртувати людей на війні і в мирному житті, розкрити сенс подій і будь-яких явищ. Особливо необхідний гумор у роботі з дітьми. Бажаємо всіх педколективам йти з посмішкою по життю та створювати в своїх школах здоров‘язберігаючі середовища.