asyan.org
добавить свой файл
1


89225

Підготувала: вчитель математики Новодонецької ЗОШ І-ІІІ ступенів № 16 Літовченко В.В.


ВИХОВНИЙ ЗАХІД

ВИДАТНІ МАТЕМАТИКИ


Видатні математики

Мета: розширити знання учнів про видатних математиків; розвивати пізнавальний інтерес; виховувати прагнення до безперервного вдосконалення своїх знань; показати необхідність знань з математики в житті кожної людини.

Учитель: Сьогодні ми з вами згадаємо прізвища відомих математиків, цікаві історичні факти про деяких з них.

Заходять двоє учнів:

1-й:Bonjour, les dames et messieurs!

2-й: Добрий день, любi друзi! Ви здивованi?Адже на заходах, пов’язаних з математикою, не завжди можна почути французьку мову.

1-й: Вивчаючи історію математики, життя вчених математиків, життя вчених математикiв iз рiзних держав i країн свiту дійшли висновку, що найбільше видатних математикiв свiту подарувала Францiя у цьому питаннi вона є країною – чемпіоном.

Далi йдуть: 2. Росiя

3. Iталiя

4. Нiмеччина

5. Англiя

6. Америка

7. Польща

8. Україна

9. Швейцарiя та ін.

2-й: Як бачите, ми також знаходимось на високому рiвнi – це 8-е мiсце у свiтi.

1-й: Давайте пригадаємо прізвища видатних математиків – французів.

2-й - Вiєт 1-й - Коші

1-й - Декарт 2-й - Галуа 1-й - П’єр Бугер

2-й - Ферма 1-й - Софi-Жермен 2-й - Гаспар Монж

1-й - Паскаль 2-й - Даламбер та iн…

2-й - Лагранж 1-й - Клеро

2-й: З якими з них ви вже знайомилися на уроках математики, інформатики?

( з Вiєтом, Паскалем, Декартом)

1-й: Давайте згадаємо прізвища деяких відомих російських, українських вчених-математиків:

  • Ломоносов;

  • Ковалевська;

  • Магніцький;

  • Колмогоров;

  • Лоповок;

  • Остроградський;

  • Глушков.

Багато хто з математиків прославив себе не лише в цій науці. Вони були філософами, механіками, астрономами, поетами, хіміками, правознавцями.

2-й: Крім математики:

Франсуа Вієт захоплювався астрономією, дешифруванням, займався адвокатською діяльністю;

Карл Фрідріх Гаусс – мовознавством, астрономією;

Рене Декарт – філософією, правознавством, природознавством, фізіологією, фізикою, поезією;

Блез Паскаль – фізикою, філософією;

Омар Хаям – поезією, астрономією, географією, філософією.

1-й: Наприклад, Ісаака Ньютона, видатного англійського вченого, математики вважають – математиком, фізики – фізиком, астрономи – астрономом.

Джероламо Кардано займався медициною, в математиці його ім’я носить формула для розв’язування кубічних рівнянь, а в механіці – карданний вал. Багато хто з математиків серйозно займався спортом.

  • Хто з вчених давнини був ще переможцем кулачних боїв? (питання до залу)

Вчитель: Саме Піфагор брав участь у кулачному бою на 58 Олімпіаді в 548 році до н.е. і довго утримував титул чемпіона з цього виду спорта. Збереглися свідчення, що інший відомий вчений-математик, Фалес Мілетський, помер від серцевого нападу під час поєдинку Піфагора на цій олімпіаді.

  • А зараз давайте подивимося на те, як можна математичні задачі розв’язувати суто «практично».



Сценка «Проста арифметика»

(А.Динник)

Реквізит: Діючі особи:

  • окуляри; - автор;

  • зачіска; - вчитель;

  • відповідний зовнішній вигляд вчителя, учениці - учениця.



Викликає вчитель Люду,
Слабшу серед дітвори,
І питає: «Скільки буде:
Десять поділить на три?»

Розв’язать вона не може,

Звісно знітилась, мовчить…

Вчитель каже: « Так не гоже
Прості дроби треба вчить.

Хай картоплі є десяток,
Вчитель далі річ веде.

Розділи на трьох дівчаток.
То по скільки припаде?»

Люда каже: «Зайвий клопіт,

І на що мені це знать?

Я зварю їм ту картоплю,

Потовчу – і хай їдять…

Вчитель: А зараз послухаємо ученицю нашої школи, яка розповість нам про французького математика, відомого всьому світові – Франсуа Вієта.

Учениця: Франсуа Вієт – французький вчений, закінчив юридичний факультет, поступив на службу до короля і зацікавився астрономією. А для цього йому були потрібні знання з математики. Він почав вивчати математику лише для того, щоб написати великий астрономічний трактат. Та світ математики, як виявилось, ховав не менше загадок, ніж космос. Їх вистачило на все життя. Вієт першим здогадався позначити буквами не лише невідомі, а й коефіцієнти при них. Це просунуло набагато вперед розвиток математичної науки.

Вчитель: Хто з присутніх старшокласників може сформулювати теорему Вієта з курсу алгебри?

(теорема: сума коренів зведеного квадратного рівняння дорівнює другому коефіцієнту,взятому з протилежним знаком, а добуток коренів дорівнює вільному члену)

Вчитель: Ми згадали слово «алгебра». Відомо, що це розділ математики.

- А як виникло слово «алгебра» та слово «алгоритм», яке використовується на уроках математики та інших. Ми зараз це з’ясуємо.


Реквізит: стіл, стілець, товста книга з написом «Аль-Джабр Ва-аль-Мукабала», перо гусяче, одяг вченого, табличка на столі «Багадад 820 р. н.е.»

(звучить спокійна східна мелодія без слів, виходить учень переодягнутий у стародавнього узбецького вченого, сідає за стіл, про щось розмірковує, щось пише пером у книзі під назвою «Аль-Джабр Ва-аль-Мукабала»(що в перекладі означає: «наука виключення та скорочення» або «наука відновлення та протиставлення», в цій книзі було викладено правила виконання чотирьох арифметичних дій над числами)).

Наприкінці записів відкладає перо і промовляє вголос назву книги «Аль-Джабр Ва-аль-Мукабала».

(під музику виходить із зали)

Вчитель: (питання до учнів)

  • Хто ця людина, яку ви щойно бачили? Як її звати?

(узбецький вчений Мухаммед бен Муси аль-Хорезмі)

  • Про що він говорив?

(про книгу «наука виключення та скорочення»)

  • Які терміни дійшли до нас від цієї наукової праці?

(від арабського слова у назві книги «аль-джабр» виникло слово «алгебра», а від імені її автора - Мухаммеда бен Муси аль-Хорезмі, від «аль-хорезмі» - слово «алгоритм», що розуміється як сукупність правил )

  • Де це відбулося?

( У Багдаді, 820 р. н.е.)

Вчитель: Послухайте, будь ласка, про історію алгоритмів.

(виходить учениця)

Учениця: Найдавнішому алгоритму, запис якого дійшов до наших днів, 3800 років. Близько 1800 років до н.е. мешканець Вавілону зобразив на глиняній табличці процедуру розв’язання задачі. В якій потрібно було знайти, скільки часу піде на подвоєння наявності зерна при річному прирості у 20%. Цей алгоритм використовується і досі у банківських розрахунках.

Вчитель: Так як тема нашого виховного заходу присвячена вченим-математикам, то продовжимо у цьому напрямці. Минулого року на тематичній лінійці ми розповідали про першу у світі жінку-програмістку – доньку відомого англійського поета Джорджа Байрона – Аду Лавлейс.

Тепер хочеться зупинитися на іменах деяких жінок-математиків, першою з яких вважається Гіпатія Олександрійська.


Слайд

(виходять учні та повідомляють про жінок-математиків)

Учениця: Гіпатія Олександрійська жила близько 370-415 р. н.е. жінка-філософ, математик і астроном. Донька олександрійського математика Теона. Під керівництвом свого батька і викладачів школи Гіпатія здобула блискучу освіту. Вона була надзвичайно розумною, красномовною і вродливою. Гіпатія не прийняла на той час нової християнської віри, залишилась вірною релігіє своїх предків-язичників, за це головний її ворог – олександрійський єпископ Кирило підмовив ченців організувати над нею розправу. Гіпатію вбили, а потім спалили на вогнищі.

Вчитель: Ще можна назвати таких жінок-математиків.

(^ Виходять учні на сцену)

1-й: Професор математики Болонського університету Марія Аньєзі, імям якої назвали графік однієї з функцій – локон Аньєзі.

Слайд

2-й: Француженки Софі Жермен і Гортензія Лепот, імям якої назвали квітку, яку привезла вона з Індії.

3-й: Російські жінки – Віра Йосипівна Шифф, Катерина Олександрівна Наришкіна; подруга Ковалевської – Єлизавета Федорівна Литвинова.

Але Ковалевська перевершила своїх попередників талантом і значущістю досягнутих результатів.

Слайд

4-й: Дивний випадок стався з однією із самих відомих жінок-математиків світу – Софією Василівною Ковалевською. Коли у будинку її батька йшов ремонт, на дитячу кімнату не вистачало шпалер. Ця кімната простояла декілька років обклеєна лише простим папером. Але зовсім випадково, на щастя, на це оклеювання пішли записи лекцій з вищої математики Михайла Васильовича Остроградського, одного з відомих російських вчених 19 століття Петербурзької Академії наук.

5-й: Аркуші, списані дивними, незрозумілими формулами привернули до себе увагу маленької Соні. Вона просиджувала годинами біля цих стін, намагаючись зрозуміти порядок, в якому йшли аркуші та прочитати написаний текст. Від цього вид багатьох формул врізався у пам'ять, та й слова, що їх супроводжували запам’ятались, хоча дівчинка не могла зрозуміти їх зміст.

1-й: Але через декілька років п’ятнадцятирічна Соня брала перші уроки вищої математики, її викладач дивувався, як швидко вона засвоїла найскладніші поняття.

В подальшому Софія Василівна Ковалевська стала членом-кореспондентом Петербурзької Академії наук. Вона написала низку наукових робіт. Одна з яких була удостоєна премії Петербурзької Академії Наук. І тепер студенти-математики вивчають теорему Ковалевської, знайомляться з її дослідженнями про обертання вовчка.

(учні залишають сцену)



Вчитель: Ще з дитинства ми граємось в «математику» таким чином «2*2 буде 5, а не 4», «2+2*2=8, а не 6» і т.д., не розуміючи при цьому, що маємо справу з відомими в математиці, в її історії «софізмами». Софізм – від грецького «софізма» - вигадка, виверт, головоломка. Суть його полягає в тому, що завідома хибні твердження і помилкові результати видаються за правильні. Пошук і аналіз помилок, які містяться у софізмах ставав поштовхом до справжніх математичних відкриттів. Отже навіть помилки і невдачі можуть стати математикам у пригоді.

А ось як, завдяки тому, як хлопець намагався довести правильність наперед невірного виразу «2=3», а не навпаки, знайти у цьому софізмі помилку. До чого ж це призвело. Давайте подивимося сценку «Синок-математик».


Реквізит: Дійові особи:

  • стіл; - мати;

  • 2-3 стільця; - син;

  • дві намальовані курки; - батько.

  • глечик;

  • хустина для матері;

  • калькулятор, солодощі;

  • сумка студента.



СИНОК-МАТЕМАТИК



До батьків, до Яблунева,

В рідну хату і садок

З політехніки зі Львова

Гостювать прибув синок.

(На обід прибув, до речі.

Стіл накрили в акурат!)

Мати вийняла із печі

Двоє смажених курчат.


Батько всім налив чарчини,

Більшу, звісно, дав синку.

— А яку науку, сину,

Ти вивчаєш там? Яку?


Син підняв до стелі руку:

— Мудрість, тату! Висота!

Не збагнуть вам ту науку,

Ви ж, пробачте... темнота!

Ось курчата ці: фактично

Двійко тут, хоч як бери.

А візьми математично,

Помудруй — і вийде три!

— Не мели дурницю, синку!..—

(І, як видно, розізлив).

Той схопивсь:


— Одну хвилинку! -

Щось помножив, поділив...

— Ось вам, — каже, — рівно троє.

Доказ точний і ясний!..—

І промовив до старої

Сивий батько мовчазний:


— Якщо так виходить в Петі,

Будуть двоє ці для нас,

Він хай їсть оте вже, третє!

Всім по одному якраз!

^ Степан Олійник



Вчитель: Ось бачите, діти, крім математичних знань, треба ще вірити своїм очам та не висувати доказів на порожньому місці.



Вчитель: З самого раннього дитинства починається розвиток логічного мислення, здібностей людини. Цьому сприяє оточення, спілкування, види діяльності, ігри, в які грає дитина. Однією з таких ігор є шахи. А яка легенда пов’язана з їх виникненням знають далеко не всі, вона настільки пов’язана з математикою, зараз ми всі це побачимо.



^ ЛЕГЕНДА ПРО ШАХМОТНУ ДОШКУ

(Додаток 1)

Реквізит:

  • стіл;

  • шахи;

  • стілець;

  • таблички «Утро», «Вечер»;

  • опахало цареві;

  • одяг царя;

  • одяг слуги;

  • рулон з написом «18.446.744.073.709.551.615» (квінтильйони, квадрильйони, трильйони, мільярди, мільйони, тисячі, одиниці).

Діючі особи:

  • індійський цар Шерам;

  • винахідник шахів;

  • старшина придвірних;

  • слуга.

Вчитель: Так що бачите, діти, математику потрібно вчити та знати, навіть для того, щоб в житті не вскочити в таку халепу, як індійський цар Шерам у сценці, яку ви дивилися щойно.

Заключні слова учнів:

1-й: Є наука, що розум приводить

У порядок ясний і чіткий

Нам вона теореми доводить,

Що поєднують формул рядки.

2-й: Математику всі ви впізнали,

Від людей їй всіх честь і хвала,

Також всім, хто її підкоряли,

Промовляєм подяки слова.

3-й: Скільки ще теорем невідкритих

І задач нерозв’язаних є!

Всі разом: Хай живе математика в світі

І для розуму думки дає!

Вчитель: На цьому наш виховний захід закінчено. Дякую за увагу! До зустрічі!


Додаток 1

^ ЛЕГЕНДА О ШАХМАТНОЙ ДОСКЕ


Шахматы - одна из самых древних игр. Она существует уже многие века, и неудивительно, что с нею связаны различные предания, правдивость которых, за давностью времени, невозможно проверить.

Одну из подобных легенд я и хочу рассказать. Чтобы понять её, не нужно вовсе уметь играть в шахматы: достаточно знать, что игра происходит на доске, разграфлённой на 64 клетки (попеременно чёрные и белые).

1) Шахматная игра была придумана в Индии, и когда индусский царь Шерам познакомился с нею, он был восхищён её остроумием и разнообразием возможных в ней положений.

Узнав, что она изобретена одним из его подданных, царь приказал его позвать, чтобы лично наградить за удачную выдумку. Изобретатель, его звали Сета, явился к трону повелителя. Это был скромно одетый учёный, получавший средства к жизни от своих учеников.

— Я желаю достойно вознаградить тебя, Сета, за прекрасную игру, которую ты придумал, - сказал царь.

Мудрец поклонился.

— Я достаточно богат, чтобы исполнить самое смелое твоё пожелание, - продолжал царь. — Назови награду, которая тебя удовлетворит, и ты получишь её.

Сета молчал.

— Не робей, - одобрил его царь. Выскажи своё желание. Я не пожалею ничего, чтобы исполнить его.

— Велика доброта твоя, повелитель. Но дай срок обдумать ответ. Завтра, по зрелому размышлению, я сообщу тебе мою просьбу.

Когда на другой день Сета снова явился к ступеням трона, он удивил царя беспримерной скромностью своей просьбы.

— Повелитель, - сказал Сета, - прикажи выдать мне за первую клетку шахматной доски одно пшеничное зерно.

— Простое пшеничное зерно? - изумился царь.

— Да, повелитель. За вторую клетку прикажи выдать 2 зерна, за третью 4, за четвёртую - 8, за пятую - 16, за шестую - 32 …

— Довольно, - с раздражением прервал его царь. — Ты получишь свои зёрна за все 64 клетки доски, согласно твоему желанию: за каждую вдвое больше предыдущей. Но знай, что просьба твоя недостойна моей щедрости. Прося такую ничтожную награду, ты непочтительно пренебрегаешь моею милостью. Поистине, как учитель, ты мог бы показать лучший пример уважения к доброте своего государя. Ступай. Слуги мои вынесут тебе твой мешок с пшеницей. Сета улыбнулся, покинул залу и стал дожидаться у ворот дворца.


2) За обедом царь вспомнил об изобретателе шахмат и послал узнать, унёс ли уже безрассудный Сета свою жалкую награду.

— Повелитель, - был ответ, - приказание твоё исполняется. Придворные математики исчисляют число следуемых зёрен.

Царь нахмурился. Он не привык, чтобы повеления его исполнялись так медлительно. Вечером, отходя ко сну, царь ещё раз осведомился, давно ли Сета со своим мешком пшеницы покинул ограду дворца.

— Повелитель, - ответили ему, - математики твои трудятся без устали и надеются ещё до рассвета закончить подсчёт.

— Почему медлят с этим делом? - гневно воскликнул царь. — Завтра, прежде чем я проснусь, всё до последнего зерна должно быть выдано Сете. Я дважды не приказываю. Утром царю доложили, что старшина придворных математиков просит выслушать важное донесение. Царь приказал ввести его.

— Прежде чем скажешь о твоём деле, - объявил Шерам, - я желаю услышать, выдана ли, наконец, Сете та ничтожная награда, которую он себе назначил.

— Ради этого я и осмелился явиться перед тобой в столь ранний час, - ответил старик. — Мы добросовестно исчислили всё количество зёрен, которое желает получить Сета. Число это так велико ... — Как бы велико оно не было, - надменно перебил царь, житницы мои не оскудеют. Награда обещана и должна быть выдана ...

— Не в твоей власти, повелитель, исполнять подобные желания. Во всех амбарах твоих нет такого числа зёрен, какое потребовал Сета. Нет его и в житницах всего государства. Не найдётся такого числа зёрен и на всём пространстве Земли. И если желаешь непременно выдать обещанную награду, то прикажи превратить земные царства в пахотные поля, прикажи осушить моря и океаны, прикажите растопить льды и снега, покрывающие далёкие северные пустыни. Пусть всё пространство их сплошь будет засеяно пшеницей. И всё то, что родиться на этих полях, прикажи отдать Сете. Тогда он получит свою награду.

С изумлением внимал царь словам старца.

— Назови же мне это чудовищное число, - сказал он в раздумье.

— 18 квинтильонов 446 квадрильонов 744 триллиона 73 биллиона 709 миллионов 551 тысяча 615, о повелитель!


3) Такова легенда. Действительно ли было то, что здесь рассказано, неизвестно, - но что награда, о которой говорит предание, должна была выразиться именно таким числом, в этом вы сами можете убедиться терпеливым подсчётом.

Индусский царь не в состоянии был выдать подобной награды. Но он легко мог бы, будь он силён в математике, освободиться от столь обременительного долга. Для этого нужно было лишь предложить Сете самому отсчитать себе зерно за зерном всю причитавшуюся ему пшеницу.

В самом деле: если бы Сета, принявшись за отсчёт, вёл его непрерывно день и ночь, отсчитывая по зерну в секунду, он первые сутки отсчитал бы всего 86.400 зёрен. Чтобы отсчитать миллион зёрен, понадобилось бы не менее 10 суток неустанного счёта. Один кубический метр пшеницы он отсчитал бы примерно в полгода: это дало бы ему всего 5 четвертей. Считая непрерывно в течение 10 лет, он отсчитал бы себе не более 100 четвертей. Вы видите, что, посвятив счёту весь остаток своей жизни, Сета получил бы лишь ничтожную часть потребованной им награды.