asyan.org
добавить свой файл
1
n=Вечорниці «Жінки – трудівниці»~sz=135586;pg=1;te=Зал прибраний у вигляді української світлиці. На сцені стоїть піч, по середині сцени круглий стіл, вкритий серветками, з права та з ліва лави застелені ряднами. На сцені сімейні фотокартки людей яких запросили~cat=~t=~!~
ВЕЧОРНИЦІ «Жінки – трудівниці»

Зал прибраний у вигляді української світлиці. На сцені стоїть піч, по середині сцени круглий стіл, вкритий серветками, з права та з ліва лави застелені ряднами. На сцені сімейні фотокартки людей яких запросили.

Господиня запрошує гостей

Добрий вечір, Вам мої любі друзі, в нашій світлиці. Скільки ж в мене гостей сьогодні . За хороші справи ми вас вітаємо на наших вечорницях. Поспілкуємось, повеселимось, згадаємо те що з нами було, як працювалось. Адже працювати на фермі не чай з медом пити, рано вставати, пізно лягати. Ось і вирішили Вас почастувати добрим словом та веселими жартами, завзятою музикою та варениками. Отож запрошуємо Вас на вечорниці (Вклоняється).

^ До світлиці входить один з учасників, щось декламує, розмахує руками і записує до зошита.

Юнак: та-та-та-та,

Та-та-та-та.

Іван: Добрий вечір, тітонько Ганна! І вам добрі люди, ви собі не уявляєте, як поетично звуть корів: Зорька, Ягідка, Квітка,Чайка, Вишня. Ну я не витримав і склав оду.

Господиня:(незрозуміла)Що зробив?

Іван: Склав оду про корову. Ось послухайте.

З коровою я не знаю, розлуки,

Бо долю з нею поєднав давно.

Не ходим ми, тікаючи від скуки

На танці, на футбол, чи кіно.

Вона у лузі зрання до смеркання,

Пасеться,щоб мене нагодувати,

Не можу за оці благодіяння,

Корову я скотиною назвать.

Нічого не потребує від мене,

Ані грошей, ні золотих прикрас,

Лиш тільки б я доїв її щоденно,

Поїв водою і у лузі пас

Не треба їй не дачі, ні машини

А робить лиш одно мені добро.

Якби такими всі були дружини,

Розлучень би ніколи не було.


Господиня: Молодець. Чудові вірші. Але ти забув, що сьогодні в нас святкові вечорниці і ми вшановуємо людей нелегкої праці,щедрі руки, яких щоденно дбають про запашне та цілюще молоко. І наше слово сьогодні про них. Але куди поділися наші хлопці та дівчата? Вже час вечорниці починати. Ось – ось прибудуть наші любі доярочки.

Іван: Не хвилюйтеся, я їх швидко відшукаю. (виходить).

За дверима чути пісню, шум, музику, гомін. До залу входить гурт хлопців та дівчат.

Пісня. «Розпрягайте хлопці коні»

Голоси: Добрий день, вам тітко Ганно, Ой скільки у вас гостей.? Чи можна й нам у світлицю.

Господиня: Запрошую Вас любі гості, до нашої хати. Проходьте, проходьте нас не минайте. А чому це Ви затрималися?

Парубок:Та Іван нас затримав , сказав, що сьогодні у вас на вечорницях будуть шановні наші доярочки. Треба їм пісню вітальну приготувати і добре слово сказати.

Дівчина: От ми і готували. А що це їх досі немає.

Господиня: Не хвилюйтеся, вони ось – ось мають бути. Ви ж знаєте що вони на роботу і з роботи разом , та й на відпочинок разом завітають.

Здалеку чути пісню «Підманула, підвела»

Господиня: Чуєте пісню, то вже напевно вони. Ану молодь, приготуйся зустрічати наших добрих трудівниць.

Троїсті музики грають урочисто похідну музику. До залу заходять працівниці тваринницької ферми. Дівчата і хлопці проводять за столи всіх жінок.

Господиня: Любі наші жінки, милі наші трудівниці,

вітаємо вас у нас на вечорницях.

А як же молодь готувалася до цієї зустрічі! Я впевнена, що сумувати вам не доведеться. І пісні підготували і танці запальні, і щире слово. Ось послухайте, що мовить Іван про Вашу нелегку, але потрібну працю.

Іван: В чистому халаті, білому як сніг,

Ви причарували вже давно усіх.

Праця, шани гідна, вас підносить ввись,

В ній життєві мрії вже давно збулись.

Молоком поїмо місто та село

На шляху життєвім всякого було,

Труднощі й негоди нас не похилили,

Бо ішла на поміч пісня легкокрила.

Світла, щира, вічна, як струмок води.

І допомагала позбутися біди,

Ваш халат - то щедрість, душевна чистота,

Повертають в ньому молоді літа.

Входять у світлицю, несуть щастя й сміх

В чистому халаті, білому як сніг.

Господиня: Гарні слова Іване, щирі та влучні і віднести їх можна до кожної жінки, трудівниці. А таки вірно , нелегка вам дісталася доля, але труднощі й негоди вас не похили бо ішла на поміч пісня, легкокрила, то хай же зараз пісня Вас звеселяє.

Пісня «Червона рута»

Господиня: Ой спасибі хлопцям та дівчатам! Порадували ви тітку Ганну і всіх присутніх піснею. А ще я хочу дещо Вам сказати: невипадково зараз була виконана ця пісня. Колись давно до нашого села приїхала Васеленко Тамара Володимирівна. Приїхала вона з Хмельницької області, Кам янець Подільського р-н села Слобітка-режківська. Народилася 1 січня 1949 року. До школи пішла в 1956 р. закінчила в 1962 році. Продовжила навчання в училищі------------------------------------------------------------------------- В 1968 вийшла заміж. Має три доньки та сина, шість онуків. На фермі пропрацювала з 1973 по 2000рік. Має подяки, грамоти. Найулюбленіше заняття випікання пряників, пирогів , тортів.

Дівчина: Тітко Ганна, а з нами по сусідству живе Свята Галина Василівна. Галина Василівна народилася 21 травня 1962 р. в селі Рівне Вінницької області Муровано Куриловецького р-н. В 1969 р. пішла в школу, навчалася добре, була активною в шкільному та позашкільному житті школи. В 1977р. закінчила 8 класів і поступила в Херсонський кооперативний технікум , по закінченню працювала продавцем . Переїхавши до села Надеждівки в 1982 р. пішла працювати до совхозу «Червоний прапор» дояркою. Пропрацювала до 1998р. На сьогоднішній день домогосподарка.

Господиня: Дякую тобі Ганна що ти розповіла про Галину Василівну А ще ці дві жінки прекрасні господині, у них скрізь порядок. Обидві люблять українські народні пісні.. Запрошуємо Вас послухати пісню у виконанні наших дівчат.

Пісня «Смерека»

Господиня: Шановні гості, хочу Вам розповісти ще про двох трудівниць ферми. Це Терехова Любов Антонівна. Народилася Любов Антонівна в 1943р. в с. Василівка Горностаївського району Херсонської області. В 1950 р. пішла в Василівську початкову школу, в 1960р. закінчила її. В 1962 р. поступила до Одеського с/г інституту на зоофакультет. Закінчивши інститут була направлена в АР Крим в Джанкойський р-н радгосп «Тимирязева» працювала зоотехніком. В 1968році вийшла заміж. Має двох дітей. В 1974 р. переїхала в с. Надеждівка. Була прийнята на роботу на посаду зоотехнік селекціонер. Працювала зав. фермою, зав. молоко блоком. В 2000р. звільнена в зв’язку з виходом на пенсію. Має подяки за добросовісну працю. Любов Антонівна добра, лагідна,любляча мама,теща, бабушка. Її поважають в селі, в неї гарні відносини з сусідами.

Дівчина: Тітко Ганно, а я знаю, Любов Антонівна любить пісню , «Одна калина».

^ Пісня «Одна калина»

Господиня : А чому це наші хлопці та дівчата, притихли наче їх немає. Ану музиченьки, грайте, такої, щоб ноги самі у танок просилися.

(Виконують танець)


І Дівчина:(після танцю звертається до другої дівчини що не танцювала) А чому це ти Уляна, не танцювала, мабуть зажурилася, що Стицько не прийшов.

ІІ Дівчина: Та цур , йому тому Стицькові. Гидкий та бридкий.

ІІІ Дівчина: Та ще й гикати почав, сердечний. (сміх).

І Дівчина: Наче ваші кращі. У Микити рот скособочений, Пилип - бідолаха, на вулицю виходить, як вітра немає, бо ще не нароком здує . (сміх) А чого це ви розсміялися? Наталко у твого Семена рот як піддувало, ніколи не зачиняється. Так і дивись, що горобець залетить.

ІІ Дівчина: Як залетить так і вилетить. А ось твій Грицько, все штани підтягує, не дай боже, як не доглянеш. (сміх)

І. Парубок: (підходячи) О, вже сперечатися , почали!

ІІ. Парубок: Отак і посивієте в дівках,зате ,що нами перебираєте.

ІІІ. Парубок: Недарма ж люди кажуть, краще синиця в руці, ніж журавль в небі.

ІІІ. Дівчина: Та ви ж не на синиць, а на горобців підморожених схожі.

Господиня: Е, ні, так не годиться ображати один одного, недобре. Ось послухайте краще пісню

Пісня «Два дубки»

Господиня: Ось бачите, як треба шанувати та кохати свого милого.

А зараз хлопці і дівчата мої милі, я розповім Вам про^ Єлісеєву Надію Петрівн. ………………………………………………….


Господиня: І щоб припинити Вашу суперечку, запитайте у Надії Петрівни, чи вона так хлопцями перебирала, як сучасна молодь.

^ Голоси: Розкажіть.( І де розповідь).

Господиня: Дякую Надія Петрівна , ну що молодь зрозуміли, як треба вміло вибирати і вірно кохати?

Омелько: А ще , Надія Петрівна любить читати, вишивати і співати. Що не кажіть, щедра наша земля на хліб і на пісню. І на вареники і на смачний український борщ з пампушками.

Господиня: (роздратовано) Ну чого ти увесь час втручаєшся, хлопче? Чого перебиваєш? Хто ти такий врешті – решт? Га?

Омелько: (жуючи бублика) А не скажу!

Іван: Тітко Ганно, та це ж Омелько!

Господиня: Який ще Омелько? А-а… Чи не той то Омелько?

^ На середину світлиці вибігають хлопці і дівчата і виконують українську народну пісню.

Пісня«Чи не той то Омелько»

Омелько показує, що він розгнівається, задирається до хлопців, розмахує руками. По закінченню пісні він розганяє співаків. Ті сміючись розбігаються в різні боки. Омелько ображений простує до виходу.

Іван: Омелько, Омелько! Та ми пожартували.

Омелько: Нічого собі пожартували. Та ну вас!

Господиня: (бере зі столу калача і показує Омельку) А цього калача хочеш?

^ Омелько: Так я тобі тітко Ганно і повірив!

Господиня:Хочеш заслужити цього калача?

Омелько: Хочу? А що, треба зробити?

Господиня: Колись на вечорницях хлопці і дівчата змагались у кмітливості. От і ми спробуємо. Отже, хто відгадає найбільше загадок, той і матиме цього рум’яного калача. Ну то як Омелько?

Омелько на згоду киває головою


Господиня: Тож починай.

Омелько: Стоїть соснина, на соснині - конопля, на коноплі глина, на глині капуста, а в капусті свиня.

Господиня: От і не вгадаю. А серед молоді хто не будь знає що це?

^ Відповідь невірна

Господиня: Що воно таке?

Омелько: (підходить до столу і повторює загадку) Стоїть соснина, (показує на стіл) на соснині - конопля, (показує на скатерку, ) на коноплі глина, (показує на горщика)на глині капуста, а в капусті свиня.(м’ясо)

От і не вгадали ! Це обід на столі .

Господиня: Давай ще Омельку! Цю вже обов’язково згадаємо.

Омелько: Був у воді, був у маслі, і в нірку упав, хоп і пропав.

Господиня: Постій, постій! Це здається вареник.

Омелько: Розгадали! Ось ще загадка.

Дерев’яники везуть

Костеляники січуть

Мокрий Мартин обертає

Ніхто не вгадає.

Господиня:Твоя взяла. Не вгадаю, Омелько!

Омелько беручи до рук, дерев’яну ложку, підносить до рота.

Омелько: Дерев’яники везуть, костяники січуть (жує) мокрий Мартин обертає, (повертає язиком), Ну що, знову ніхто не вгадав?

Господиня: Ну й хитрун, ти Омелько.

Омелько: Загадаю вам ще одну загадку; Не сіяне, не кошене, не віяне, не молочене,водою змочене, каменем придавлене.

Господиня: Рятуйте люди добрі, бо Омелько на все село осоромить.

^ Омелько: Та це ж сир!

Господиня: Щось у тебе Омелечку всі загадки на один лад.

Омелько: Ну той що! Зате які смачні!

Господиня: А хіба в нас нема інших загадок? А ну Іване, давай разом загадаємо загадки.

Голубий шатер увесь світ накрив. (небо).

Синє море хитається, білий заєць купається. (небо і сонце).

Своїх очей не має, а бачити допомагає. (окуляри)

Хто на своїм віку, двічі родиться (курча)

Глядачі теж можуть брати участь.

Господиня: Ой , лишенько, люди добрі, ви ж мене вибачте. Ото молодь заморочили мені голову, то я вже й про свої справи забула. Гостей вже час пригощати пампушками. Дівчатоньки, помічниці мої вірні, несіть вареники, пампушки та квасу не забудьте налити. А щоб смачнішими здалися наші страви, Вам пісню на приправ

Звучить пісня: « Варенички»

Господиня: Розповім вам ще про нашу землячку : Дружиніну Віру Микитівну. З 25 років працювала жінка на фермі дояркою. Спочатку ходила на роботу з сусіднього села Нова Зорівка, бо саме там проживала. Згодом вийшла заміж за Надеждівського парубка та й почала жити в нашому селі. Віра Микитівна має декілька захоплень. Любить вишивати, колекціонувати посуд і куховарити. Торт «Наполеон» одне з найулюбленіших блюд які готує Віра Микитівна. Має сина та трьох внуків яких любить частувати смачними стравами. Віра микитівна гарна, чуйна жінка доброю та відкритою душею.

Ох як нелегко доглядати корів . З ранку до пізнього вечора на фермі. А дома діти. Скільки ласки, сили і терпіння треба мати, щоб обігріти своїх дітей, вивести їх у світ широкий. Ці любі жінки скрізь встигають. Шановні трудівниці , зичимо вам добра і щастя. Прийміть пісню

Пісня «Чорнобривці»

Зразу після пісні з’являється Стецько у фірмовій одежі, з ключами від машини в руці.

Стецько: А от і я! Ви Уляни моєї ні бачили? Бач, з ким вона здесь! Уляна так пойдьош за мєня?

Господиня: Господи , та це ж наш Стецько, з’явився таки. Тут тільки тебе і невистачало!

Уляна: Ні, голубчику, цього ніколи не буде.

Стецько: А почєму не будєт?

Уляна: А тим , що я за тебе не піду

Стецько: А чом не підеш?

Уляна: А, тим що не хочу!

Стецько: А почему нє хочеш!

Уляна: А не хочу тому що не хочу!

Стецько: А батьки твої казали, що пойдьош.!

Уляна. Ні, не піду!

Стецько: Інтєрєсно! Я значиться, пріє хал, а ти нє пойдьош. Слухай я тєбє заспіваю:

На мені все імпортне, глянь фірма!

Ащо нема розуму, то дарма! Є у мене «Жигулі,» І дім кращий у селі. Будєм жить –поживать . З батька грошики сосать! Ну что, як моя пісенька клас?

Уляна: Така точнісінько як ти. Ось послухай, що я тобі заспіваю. В мене думка не така, Щоб пішла я за Стецька, Стецько – гидкий, Стецько – бридкий. Чур тобі, не в’яжися, Чур тобі відчепися, З «Жигулями».

А що , Стецю, чи гарна моя пісенька.

Стецько: Погана. Який тебе дурень, навчив її? Ти краще придивися, ко мнє. Я уже нє такой , как був. А сучасний.

Господиня: Так, на Голохвастова більше змахуєш. Мабуть, місто вплинуло.

^ Уляна: А я як була Уляною, так і лишилася нею, І кажу тобі, що не люблю тебе, і не піду за тебе.

Стецько: От коли б ти була моєю жінкою, та жила би со мной в городє, я б тобі показав, де раки зимують.

Господиня: Ой лишенько , це ж ти тепер городський!

Стецько: Ви ж по разговору чувствуєтє, что город ской.

Господиня: І на довго до села прибув?

Стецько: Дав от нє знаю. С Уляною думав. А тєпєрь кабанов порєжєм і поєдєм.

Господиня: Перевертень ти Стецю, по розмові видно. Наша сільська молодь , так не говорить, і з села не тікає. Ось лише глянь на наших. Ото Хлопці не то, що ти!

^ Уляна: (входить) Стецю на!

Стецько: Що це? О Гарбуз!

Уляна: А хіба повилазило? Як хочеш то покуштуй.

Стецько: Ти що здуріла, Він же сирий, хоч може імпортний. Давай сюди, піду до тітки Одарки, не хай каші наварить. На шару гарбуз дістався, А ти бувай здорова! Іще пожалєєшь ,что за такова парня, ка я нє пошла. Але пізно буде. (виходить)

Господиня: Та цур тому Стицькові. Сьогодні ми вшановуємо прекрасних працівниць тваринницької ферми. І ось бачите, у всіх жінок про яких ми розповіли, діти роботящі та порядні. Скільки б не танцювали, не співали а кінчати час. Дорогі гості, у щасливій нашій хаті, Щоб ви всі були багаті, Хай на нашій рідній, славній Україні дзвенять пісні, на радість людям.

Виконують пісню «Мій край»