asyan.org
добавить свой файл
1


9 травня – день вдячності, день пам’яті

І живуть у пам’яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не вернулися з походів

Грізної, великої війни.

В.Симоненко

Сьогодні ми живемо в країні, яка більш як 60 років тому відстояла своє право на мир і розвиток. Минають будні й вихідні, ми займаємося повсякденними справами, не акцентуючись на подіях минулого. Проте навесні, коли сонце довше освітлює наші оселі, коли прокидається земля, ми все частіше згадуємо ті далекі події і тих людей, що відстояли своє право на майбутнє – право на наше сьогодення. І на початку травня всі українці – від наймолодших до найстарших – вшановуть тих, чия кров пролилась заради безпеки рідної землі.

Збереженню сумних і радісних згадок, що залишила Війна, присвятило себе чимало українців. Це історики і археологи, шукачі і громадські активісти, архівісти і музейні працівники, письменники і поети. Вони знаходять невідомі поховання, дбають про монументи, опікуються патріотичним вихованням зростаючого покоління. Їхня праця є свідоцтвом того, наскільки важливим було і залишається те найцінніше надбання, що здобули солдати на численних фронтах Другої світової – Перемога. Вона стала можливою завдяки мужності і героїзму, дружбі і патріотизму синів багатьох народів, у тому числи українського. А також завдяки численним жертвам. І одне із головних завдань пам’яті – забезпечити шану до здобутого і уберегти сучасність і майбутнє від повторення старих помилок.
Друга світова війна завершилась понад 60 років тому, але люди не забувають тих, хто зник без звістки в той лихий час. Досі по всьому світу, в землях, де проходять бої, діють добровольчі бригади, зазвичай підтримувані офіційними державними та міжнародними структурами, що займаються пошуком, ідентифікацією та похованням зниклих під час бойових дій 1939-1945 років.

В Україні з 2010 року діє Комплексна програма пошуку і впорядкування поховань жертв війни та політичних репресій, що передбачає організацію різноманітних заходів для здійснення пошуку, ведення обліку, впорядкування, збереження та утримання розташованих в Україні та за її межами поховань тих людей, які проживали на території сучасної України в минулі часи і загинули чи померли внаслідок воєн, депортацій та політичних репресій.

Розшук, паспортизація, перепоховання щорічно відбуваються і в нашій області. Наприклад, на 2011 рік Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України запланована ексгумація та перепоховання останків близько 130 червоноармійців, розшуканих у Донецькому регіоні, а також ексгумація та перепоховання в селі Лідієвка останків близько 200 наших співвітчизників – жертв полону та концтаборів.

І це лише частина процесу, оскільки в Україні окрім державних органів діє ціла низка громадських організацій і різних структур, що займаються розшуком поховань, ідентифікацією рештків, паспортизацією і доглядом за похованнями і меморіалами. Серед них: «Пошук-Дніпро», «Військові меморіали», «Книга пам’яті України»та інші.

Здебільшого, шукачі діють за принципами волонтерства. Втім, вони тісно взаємодіють між собою, а також із державними установами, університетами, музеями, меценатами, отримуючи експертну, правову, методичну, спонсорську допомогу.

Минулого року під час заходу, присвяченому пошуковій роботі та патріотичному вихованню молоді, було оприлюднено, що окремими пошуковими організаціями було за звітній період знайдено і перепоховано рештки 526 воїнів (з яких вдалося встановити імена 120 осіб).

Правлінням товариства «Знання» було взято курс на встановлення більш тісного зв’язку між пошуковцями та істориками, що займаються дослідженням проблем Другої світової війни і ролі в ній України і українців. Адже робота дослідників ще далеко не завершена – вчені знаходять і аналізують старі військові архіви, записують спогади ще живих ветеранів, щоб їх пам'ять не була втрачена, а стала пам’яттю майбутніх поколінь українців.

Пошуковці України постійно підтримують зв'язок зі своїми колегами з інших країн – Росії, Білорусі, Італії, Германії тощо. Важливим у цьому питанні є підтримка вітчизняних державних структур: Державної міжвідомчої комісії у справах увічнення пам`яті жертв війни та політичних репресій; Українського інституту національної пам`яті, Ради Організацій ветеранів України, Міністерства юстиції України, що надає пошуковцям правову підтримку, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та багатьох інших.

В Україні також продовжується робота над розкриттям військових злочинів 1941-1945 років. У березні поточного року у місті Корюківка Чернігівської області було вшановано жертв трагедії 1943 року. Тоді в цій місцевості за кілька днів загинуло понад 7000 переважно мирних жителів. Біля Меморіалу на честь героїчного опору загарбникам жителів Корюківки пройшов мітинг-реквієм, на якому згадували загиблих, а також піднімали питання про остаточне встановленя імен тих загиблих, чиї персональні дані не фігурують в офіційних паперах. Вирішити цю проблему взялись представники товариства «Чернігівське земляцтво».

Також була проявлена ініціатива щодо привертання більшої уваги до цієї події з боку держави і громадськості. Адже трагедія Корюківки за кількістю жертв перевищує білоруську Хатинь, чеське Лідице, французький Орадур. Комісія, що готувала матеріали до Нюрнберзького процесу, визначила Корюківську трагедію як найбільше масове знищення місцевого мирного населення на окупованих територіях за весь період Другої світової війни.

Питання пам’яті жертв Другої світової війни не залишаються поза увагою телебачення. Наприклад, Центром «Відродження» спільно з телерадіокомпанією «Рудена» було знято цикл телепередач «Резонанс» про особливості пошукової роботи в Україні. По вже згаданій краківській трагедії творча група Чернігівської обласної державної телерадіокомпанії «Сівер-Центр» провела зйомки телепередачі «Корюківська трагедія 43». Традиційно до зйомок залучали представників відділів культури і туризму місцевих державних адміністрацій, працівників історичних музеїв, представників Українського інституту національної пам’яті, вчених, безпосередніх свідків подій.

Тема Великої Вітчизняної війни, певно, ніколи не втратить актуальності в мистецтві. А що може краще зберегти пам'ять про труднощі і подвиги, ніж пісня і музика, театральна постанова і кінофільм, скульптура і живопис?

В квітні цього року в Луганській області пройшла прем’єра вистави «Рядові» за п’єсою білоруського драматурга Олексія Дударева, поставлена народною студією університету «СтудДальтеатр». Цей спектакль не випадково називають особливим. На афіші можна прочитати – «Нашим дідам та батькам, Які перемогли смерть. Присвячується…». П’єса Олексія Дударєва – це розповідь про солдатів, які в нелюдських умовах смертельної війни зберегли в собі людську гідність. У 1985 році драматург отримав за неї Державну премію СРСР. Тому не випадково театральний колектив обрав цю солдатську баладу, щоб захистити своє звання «народного». На виставу поряд із рядовими глядачами були запрошені учасники Великої Вітчизняної війни а також низка впливових культурних діячів України: народний артист України Дмитро Вітченко, народна артистка України Світлана Сиротюк, заслужений працівник культури України, професор Володимир Саган, заслужений працівник культури України Василь Яровий та інші відомі особи.

Невід’ємними елементами увіковічення пам’яті про Вітчизняну війну є пам’ятники і музеї. Жителі України звикли до численних монументів, де німим грізним попередженням застигли бойові танки і гармати, а кам’яні обличчя солдатів передають біль за рідну землю і рішучість битися за неї до кінця. В Донецьку вирішили об’єднати ці елементи, створивши грандіозний меморіальний комплекс «Твоїм визволителям, Донбасе». Минулого року він був модернізований: до комплексу входить пам’ятник, що є найбільшим на території Східної України, кілька меморіальних блоків та алей, майданчик військової техніки. В планах – будівництво сучасного музею, присвяченого Великій Вітчизняній війні.

Жителі Донеччини з ентузіазмом сприйняли ідею увіковічення пам’яті героїв Другої світової шляхом створення великого тематичного музею. Кілька приватних колекціонерів, що збирають експонати, пов’язані із цим періодом, вже запропонували свої колекції для розміщення в музейному комплексі. Попередній показ однієї з таких колекцій, що налічує понад півтисячі зразків військового обладнання і зброї, відбувся у березні у Донецькому краєзнавчому музеї.
Українська нація готується через кілька днів відсвяткувати 66 річницю Великої Перемоги, висловлюючи тим самим вдячність воїнам, що зберегли рідну землю для нащадків. Свято 9 травня символізує вічність пам’яті і неможливість забуття подвигів минулого. В цей день хочеться по особливому вшанувати пам'ять тих, хто загинув, і висловити вдячність тим, хто ще живий.

Органи державної влади також підтримують цю добру традицію. Так, на засіданні уряду прем’єр-міністр Микола Азаров закликав членів уряду та керівників місцевих органів виконавчої влади особисто відвідати ветеранів війни у лікарнях та шпиталях. Він також зобов’язав міністрів надати ветеранам необхідну допомогу і взяти під контроль догляд за пам’ятниками, братськими могилами та похованнями. Також було повідомлено, що до Дня Перемоги ветерани отримають грошову допомогу.

В Донецькій області також триває підготовка до вшанування героїв Великої Вітчизняної війни. Спектр запланованих заходів є достатньо широким. Це і автопробіги за маршрутом Амвросіївка-Харківське-Лисиче-Успенка-Олексіївка-Григорівка, а також населеними пунктами Волноваського району, і святкові концерти, виставки, урочисті мітинги біля пам’ятників, візити до ветеранів, «дні відкритих дверей» у музеях, а також різноманітні спортивні змагання, що мають на меті виховання молоді в дусі патріотизму. На початку травня в районах області будуть проходити фінальні змагання обласної військово-патріотичної гри «Майбутній воїн» серед учнівської молоді. В містах і районах області також пройдуть змагання з футболу, мотокросу, настільного тенісу, волейболу, шахів та інших видів спорту. Адже саме спорт втілює в собі мирне змагання, можливість перемоги без жертв. І сьогодні, приймаючи участь в організованих на честь Дня Перемоги турнірах, українці ніби запевняють тих, хто віддав своє життя за Перемогу: «Ми вдячні вам за ваш героїзм і вашу мужність. Ми пам’ятаємо і завжди будемо пам’ятати вашу жертовність. І ми зробимо все можливе, щоб змагання на українській землі сьогодні і в майбутньому носили виключно мирний характер».