asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3

Доступ до інформації

  1. Ми вітаємо прийняття у 2011 році нового закону про доступ до публічної інформації, що в загальному відповідає міжнародним стандартам у цій сфері. Однак до цього часу не внесено зміни у інші закони в зв’язку із прийняттям цього закону, що викликає багато колізій та суперечностей у його застосуванні. Також не внесено зміни у сотні піднормативних актів міністерств і відомств, що й надалі обмежують на практиці доступ до публічної інформації.

  2. Після ухвалення нових інформаційних законів очікувалося, що Кабінет Міністрів скасує свою Поставу від 27 листопада 1998 р. № 1893 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, визнані такими, що містять конфіденційну інформацію, яка є власністю держави», оскільки вона і за духом, і за буквою суперечить закону про доступ. Зокрема, якщо зазначена Постанова надає можливість органам державної влади та місцевого самоврядування на власний розсуд присвоювати гриф «Для службового користування» («ДСК») будь-якому офіційному документу, то закон про доступ, по-перше, встановлює, що обмежується доступ до інформації, а не документа»; по-друге, лише дві категорії інформації можуть бути віднесенні до службової інформації й лише у виняткових випадках, після застосування трискладового тесту, по-третє, виходячи із системного тлумачення ст. 6, ст. 9 закону рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування не можуть бути віднесені до службової інформації, для прикладу, не може бути надано гриф «ДСК» Постанові, Розпорядженню Кабінету Міністрів, Наказу Податкової Адміністрації та ін.

  3. Замість цих дій Кабінет Міністрів України 7 вересня 2011 р. прийняв Постанову № 938 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань доступу до інформації», згідно з якою у тексті Постанові № 1893 слова «конфіденційна інформація, що є власністю держави» у всіх відмінках замінено словами «службова інформація» у відповідному відмінку. Цей крок Кабінету Міністрів є прямим та зухвалим порушенням закону про доступ, адже терміни «конфіденційна інформація, що є власністю держави», що був передбачений у редакції Закону «Про інформацію» 1992 р., отже, й відповідно у Постанові Кабінету Міністрів № 1893, та термін «службова інформація» у розумінні закону про доступ є різними категоріями, насамперед, не за назвами, а за правовою природою. Зокрема, як ми вже наголошували, якщо Постанова Кабінету Міністрів № 1893 надає можливість органам державної влади та місцевого самоврядування на власний розсуд присвоювати гриф «ДСК» будь-якому офіційному документу, то закон про доступ, по-перше, встановлює, що обмежується доступ до інформації, а не документ; по-друге, лише дві категорії інформації можуть бути віднесенні до службової інформації (ст. 9) й лише у виняткових випадках, після застосування трискладового тесту. Більш того, виходячи із тлумачення ст. 9 Закону, за виключенням інформації, що зібрана в процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни, публічна інформація не може бути віднесена до службової, якщо ця інформація міститься у рішенні відповідного органу, у тому числі й в актах індивідуальної дії (указ, наказ, рішення, розпорядження, постанова та ін.). Іншими словами, рішення органів виконавчої влади та місцевого самоврядування не можуть бути віднесені до службової інформації.

  4. Продовжується практика втаємничення Генеральних планів розвитку населених пунктів, що є основним документом органів місцевого самоврядування, який визначає питання планування та розвитку населеного пункту. Саме цей документ містить суспільно необхідну для громадян інформацію, зокрема, інформацію з питань соціально-економічного розвитку міста, безпеки громадян, екологічну інформацію тощо. Нові закони «Про доступ до публічної інформації» та «Про регулювання містобудівної діяльності» (2011), які скасовують поняття «конфіденційна інформація, що є власністю держави», встановлюють порядок віднесення інформації до службової та вимагають забезпечити доступність відкритої частини генпланів шляхом її публічного оприлюднення, в тому числі на веб-сайтах органів місцевого самоврядування. Не зважаючи на публічний характер документа та зазначені вимоги законів, генплани до сих пір лишаються недоступними для громадянам.

  5. Практика втаємничення генпланів прямо суперечить узятим Україною міжнародним зобов’язанням, насамперед, статті 19 Загальної декларації прав людини та статті 19 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, які проголошують свободу шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів. Через приховування генпланів від громадян останні позбавлені інформації про плани органів місцевого самоврядування щодо змін меж окремих планувальних зон міста та зумовлених ними будівельних обмежень (розділ генплану «Зонінг»), планів першочергового будівництва в містах (розділ генпланів «Перша черга забудови») та панів конфіскації для суспільних потреб нерухомості, що перебуває у приватній власності. Це призводить до порушення права громадян на володіння своїм майном.

Рекомендації

  1. Внести зміни до законодавства з метою імплементації положень закону про доступ до публічної інформації;

  2. Внести зімни до закону про захист персональних даних з метою приведення його у відповідність до міжнародних стандартів;

  3. Зняти грифи «ДСК» з документів, які відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893 були визнані такими, що містять конфіденційну інформацію, що є власністю держави, а інформацію, що може бути віднесена відповідно до ч. 2 ст. 6, ст. 9 до службової інформації, надати гриф «ДСК»;

  4. Скасувати Поставу Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 р. № 1893 «Про затвердження Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію»;

  5. Скасувати Указ Президента України №493 від 21.05.1998 р. «Про внесення змін до деяких указів Президента України з питань державної реєстрації нормативно-правових актів»;

  6. Розкрити усі нормативно-правові акти з грифом «опублікуванню не підлягає» та проаналізувати документи з грифом ДСК щодо обґрунтованості їх засекречування;

  7. Переглянути норми ст.15 Закону України «Про державну таємницю» і передбачити засекречування лише фрагментів, що містять державну таємницю, а не документів в цілому;

  8. Створити відкритий реєстр усіх нормативних актів прокуратури та відкриту базу даних нормативних актів, що стосуються прав та обов’язків громадян;

  9. Створити умови для ознайомлення членів територіальних громад із усіма рішеннями органів місцевого самоврядування та місцевих державних адміністрацій (в найбільш ефективний спосіб в залежності від умов);

  10. Відкрити доступ до Генеральних планів населених пунктів.

i Доповідь за 2004-2011 роки доступна англійською тут: та українською тут: http://helsinki.org.ua/index.php?r=a1b7.

ii Масові мирні протести підприємців проти прийняття нового Податкового кодексу осінню 2010 року. Декількох протестувальників звинуватили у нанесенні шкоди. Більш докладно див. тут: http://www.helsinki.org.ua/index.php?id=1298288038.

iv Див. попередні рекомендації Україні, надані за наслідками УПО ООН. У своїх Резолюціях №1300 (2002) та №1336 (2003) Парламентська Асамблея Ради Європи закликала держави-члени Ради Європи вжити усіх необхідних засобів для приєднання або підписання цього міжнародного документа, а також якнайшвидше внести відповідні зміни у внутрішнє законодавство. У Спільній позиції Ради Європейського Союзу щодо Міжнародного кримінального суду (далі також – МКС) від 13 червня 2003 року було визнано, що всезагальне приєднання до Римського Статуту є важливим для забезпечення повної ефективності Міжнародного кримінального суду. Генеральна Асамблея ООН на своїй 60-й сесії схвалила Резолюцію (документ А/60/L.25 від 18 листопада 2005 року), де закликала усі держави, які ще не стали учасниками Римського Статуту, негайно розглянути питання про його ратифікацію чи приєднання до нього.

v Прийнята 20 грудня 2006 року, Резолюція Генеральної Асамблеї ООН A/RES/61/177.

vi Declaration on the Right and Responsibility of Individuals, Groups and Organs of Society to Promote and Protect Universally Recognized Human Rights and Fundamental Freedoms, http://www.unhchr.ch/huridocda/huridoca.nsf/%28Symbol%29/A.RES.53.144.En

vii Communication No. 1535/2006, Shchetka v. Ukraine.

viii Communication No. 1412/2005, Butovenko v. Ukraine.

ix Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine (no. 42310/04, 21 April 2011).

x На час написання цієї доповіді новий Кримінально-процесуальний кодекс, прийнятий Верховною Радою України, не набрав чинності.




<< предыдущая страница