asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4

http://text.tr200.biz - скачать рефераты, курсовые, дипломные работы

Зміст
Вступ

1. Менеджмент у шоу-бізнесі

1.1 Типи й види організації в сфері шоу-бізнесу

2. Адміністративна група у сфері шоу-бізнесу

2.1 Фінансовий блок керівництва шоу-бізнесом

2.2 Організаційно-правовий блок керівництва шоу-бізнесом

2.3 Творчо-управлінський блок керівництва шоу-бізнесом

2.4 PR-блок керівництва шоу-бізнесом

2.5 Продюсер і його діяльність

3. Фандрайзінг і фінансовий менеджмент

Висновок

Список використаної літератури
Вступ
Моя курсова робота присвячена особливостям менеджменту в шоу-бізнесі. На мій погляд, вибрана мною тема є актуальною проблемою для менеджменту в цілому і для мене як що вивчає менеджмент організації зокрема.

Менеджмент у максимально широкому змісті – це керівництво соціально-економічними системами. Менеджмент (керівництво) складається із двох функцій: організації й керування.

Взаємозв'язок цих функцій визначається тим, що не можна управляти неорганізованою системою, тобто, чим краще організована система, тим менше вона має потребу в керуванні.

Звести керівництво тільки до вдосконалювання організації роботи з метою ліквідації проблем керування неможливо через мінливі умови зовнішнього середовища.

Менеджмент – система взаємин між керівником і підлеглим що визначає якість виконання поставлених завдань.

Слово менеджмент походить від англійського "manage", що, значить, управляти або керувати. Отже, кажучи про менеджмент, необхідно розглядати як ієрархічний процес в цілому, так і рядового менеджера як особу.

Всім відомі основні функції менеджменту: організація, контроль, координація, регулювання, передбачення, активізація і дослідження.

Історично склалося, що менеджмент – це управління в умовах ринкової економіки, тобто це поняття, пов'язане із зміною форм власності і збільшенням ролі людського чинника.

Основними ознаками менеджменту як своєрідного типу управління є:

- організаційні форми управління (гнучкі і адаптовані до процесів ринкової поведінки компанії)

- професіоналізм персоналу

- організаційні пріоритети (людський чинник)

- мотивування ефективної діяльності

- особовий чинник (творчість і мистецтво менеджера, виділення креативного компоненту).

У даній роботі мені хотілося б торкнутися наступних питань

Що таке шоу-бізнес?

По яких принципах будується організація в цій сфері?

Хто задіяний і працює на музичному виробництві?

Яка в цьому роль продюсера?

Що лежить в основі менеджменту індустрії розвазі?

У шоу-бізнесі не люблять ділитися інформацією. У цей світ не можна увійти, не знаючи його структури, правил гри, технологій, таємниць, сталих схем.

Новизна моєї роботи полягає в тому, що її основу складає інформація, отримана і узята з текстів інтерв'ю і книг фахівців в області індустрії розваг.

Актуальність роботи полягає в тому, що вона покликана розібратися в непростих лабіринтах одного з найскладніших і цікавіших видів бізнесу, що набирає силу в наший країні.

Об’єктом роботи буде виступати шоу-бізнес.

Предметом – організація роботи адміністративної групи шоу-бізнесу.

Головною метою цієї роботи є ознайомлення з принципами організації ділових і людських відносин в індустрії розваг, яка розвивається семимильними кроками.

Крім відповіді на вище перелічені питання, в завдання цієї роботи входить завдання виробити розуміння особливостей шоу-бізнесу і їх можливе застосування в подальшій професійній діяльності.

Робота дає загальне уявлення про структуру вітчизняного шоу-бізнесу і шоу-бізнесу в цілому, розкриває правові, економічні, творчо-психологічні аспекти взаємин між людьми, що працюють на благо індустрії розваг.

Вона дає уявлення і описує процес рекламної кампанії і стратегії робіт управлінських структур. Також вона забезпечена довідковим матеріалом, необхідними телефонами і адресами, які можна знайти в додатку до моєї курсової роботи.
1. Менеджмент у шоу-бізнесі
1.1 Типи й види організації в сфері шоу-бізнесу
Шоу-бізнес як поняття з'явилося в спеціальній літературі порівняно недавно - с середини 80-х років і замінило те, що існувало раніше: "радянська естрада". Сам термін "естрада" виник у вітчизняному мистецтвознавстві на початку 20 століття і об'єднував всі різновиди мистецтва легко сприйманих жанрів. Поняття "естрада" існує тільки у нас. За кордоном в Західній Європі і Америці, - це мюзик-холи, вар'єте, кабаре, шоу і так далі

Естрадному мистецтву властиві такі якості, як відвертість, лаконізм, імпровізація, святковість, оригінальність, видовище. Розвиваючи як мистецтво святкового дозвілля, естрада завжди прагнула до незвичності і різноманітності. Само відчуття святковості створювалося за рахунок зовнішнього видовища, гри світла, зміни живописних декорацій, зміни форми сценічного майданчика і так далі Не дивлячись на те, що естраді властиве різноманіття форм і жанрів, її можна підрозділити на три групи:

- концертна естрада ("дивертисментна", що раніше називалася) об'єднує всі види виступів в естрадних концертах;

- театральна естрада (камерні спектаклі театру мініатюр, театрів-кабаре, кафе-театрів або масштабне концертне ревю, мюзик-хол, з численним виконавчим складом і першокласною сценічною технікою);

- святкова естрада (народні гуляння, свята на стадіонах, насичені спортивними і концертними номерами, а також бали, карнавали, маскаради, фестивалі і так далі).

Своїм корінням естрада йде в далеке минуле, що простежується в мистецтві Єгипту, Греції, Риму; її елементи присутні в представленнях мандруючих комедіантів-скоморохів (Росія), шпільманів (Німеччина), жонглерів (Франція), франтів (Польща), маскарабозов (Середня Азія) і так далі Сатира на міський побут і вдачі, гострі жарти на політичні теми, критичне відношення до влади, куплети, комічні сценки, примовки, ігри, клоунська пантоміма, жонглювання, музична ексцентрика з'явилися зачатками майбутніх естрадних жанрів, що народилися в шумі карнавальних і площадкових звеселянь.

Закликальники, які за допомогою примовок, гостроти, веселих куплетів збували будь-який товар на площах, ринках, згодом з'явилися попередниками конферансу. Все це носило масовий і дохідливий характер, що і з'явилося неодмінною умовою існування всіх естрадних жанрів. Всі середньовічні карнавальні артисти не грали спектаклів.

Основою уявлень була мініатюра, що відрізняло їх від театру, головною особливістю якого є елементи, що зв'язують дію воєдино. Ці артисти не зображали персонажів, а завжди виступали від власного імені, безпосередньо спілкуючись з глядачем. Це і сьогодні одна з відмінних рис естрадного мистецтва.

У Россі витоки естрадних жанрів виявилися в скомороських забавах, потіхах і масовій творчості народних гуляннях. Їх представниками є діди-балагури з неодмінною бородою, що веселили і зазивали публіку з верхнього майданчика балагана-рауса, петрушечники, раешники, ватажки "вчених" ведмедів, актори-скоморохи, що розігрують "скетчі" і "репризи" серед натовпу, граючи на дудках, гуслях, сопілках і потішаючи народ.

Всі вони були неодмінними учасниками народних гулянь. Сатиричні мотиви, що містяться в їх жартах, "на злість дня" були причиною жорстоких гонінь з боку властей. У XVІ столітті "Стоглав" заборонив скомороство, назвавши його "бісівським позорищем". Засудив скомороські потіхи і "Домострой". При царі Олексії Михайловичі скоморохи були взагалі винищені, чому сприяли бояри і церковні власті, але скоморохи не зникли - вони почали зватися "народними забавниками", "витівниками".

З переходом багатьох вуличних жанрів в закриті приміщення почав формуватися особливий рівень виконавського мистецтва, оскільки нові умови вимагали більш зосередженого сприйняття з боку глядача.

Що сформувалася в другій половині XІX століття діяльність кафешантанів, кафе-концертів, розрахованих на невелику кількість відвідувачів, дозволила розвинутися таким камерним жанрам, як ліричний спів, конферанс, сольний танець, ексцентрика. Успіх таких кафе викликав появу крупніших видовищних підприємств - кафе-концертів, як наприклад, "Амбасадор", "Ельдорадо" і ін. У Англії при заїжджих дворах (готелях) виникають музичні зали – мюзик-холи, де виконуються танці, комічні пісні, циркові номери.

З'єднавши форми розважальних естрадних програм з діяльністю трактирів, ресторанів, готелів у вигляді мюзик-холів, салон-театрів, паб-театрів (пивні зали з концертуванням), власники привертали додаткову кількість відвідувачів і постояльців. За типом лондонського мюзик-холу "Альгамбра" в 1869 році в Парижі відкривається "Фолі Бержер", а через два десятиліття – "Мулен Руж", що отримав назву "вар'єте-зал" (від французького variety – різноманітність). Поступове слово "вар'єте" почали застосовувати не тільки до конкретних театрів, але і до цілого напряму в мистецтві, що складається з різних жанрів, з яких і створюється цілісне представлення.

1881 рік знаменується відкриттям в Парижі артистичного кабаре (від французького cabaret-кабачок) "Шануар"; згодом само поняття "кабаре" вже набуває значення естрадного театру малих форм.

Що прийшли до Росії на рубежі XІX-XX ст. вар'єте і кабаре вже мали своїх попередників, що багато в чому визначили своєрідність російської естради. Це балагани, що розважали у свята різношерстий натовп, і дивертисменти – невеликі концертні програми, які давалися в театрах перед початком, і після закінчення основної п'єси. Програми таких дивертисментів включали російські пісні, танці, арії з опер, куплети з водевілів, розповіді. Перші російські кабаре "кажан" Микити Балієва в Москві, "Криве дзеркало" Олександра Кугеля в Санкт-Петербурзі і ін. в своєму розвитку зазнавали зльоти і падіння. Будучи дітищем прогресивної інтелігенції, кабаре, що виникли на базі кабачка, на базі ресторанної естради з використанням дотепних жартів, не змогло існувати в умовах трапези, оскільки втрачався інтелектуальний акцент репертуару, що і привело згодом до зникнення кабаре як форми звеселянь. Як естрадна сценічна форма цей жанр продовжував існувати.

Після жовтневої революції сформувалося поняття "естрада" (від латинського "strata" – підмостки) як напрям в мистецтві. Характерною межею того часу з'явилися масові святкування, що театралізувалися, оскільки "революція зажадала від мистецтва інший, чим раніше, заходи спілкування, іншого, багатшої мови, здатної передавати грандіозність перетворень", що здійснюються, - писав А. Юфіт. 26 серпня 1919 року Леніним був підписаний декрет "О об'єднанні театральної справи", де був пункт про народні гуляння і видовища.

Через масову популярність естрадного мистецтва радіо, телебачення широко використовувало його жанри. Багато творів фіксувалися в грамзаписі. Видавнича діяльність була представлена журналами ("Молодіжна естрада", "Естрада і цирк" і так далі), газетами, книгами про творчість естрадних виконавців.

Мистецтво радянського періоду агітувало, виховувало і розважало в рамках існуючої ідеології. Визнання розважального мистецтва знайшло підтвердження в проведенні конкурсів, фестивалів, отриманні популярними артистами державних премій.
2. Адміністративна група у сфері шоу-бізнесу
У шоу бізнесі склався свій розподіл праці, вельми відмінний тому, що властиво матеріальному виробництву. Звичайно, важлива роль в цьому виробництві відводиться авторові або виконавцеві, що додає цій індустрії високий ступінь персоналізації. Проте, роль продюсера, імпресаріо, менеджера, промоутера, а також інших учасників цього бізнесу настільки велика, що без них культурне явище не відбудеться.

Ключовою фігурою в процесі організації і постановки видовищних форм є продюсер. Поняття продюсер сформувалося в процесі зародження кіновиробництва і визначало новий тип підприємця, який здійснював ідейно-фінансовий і художній контроль над постановкою. Оскільки технології створення фільмів і телешоу схожі за своєю природою, термін "продюсер" утвердился і в цих областях.

Саме продюсер як підприємець шукає нові ідеї і засоби їх втілення. Від витоків до фіналу створення продукту він відповідає за всю творчу і виробничу діяльність: формує бюджет майбутнього проекту, підбирає і наймає творчий і виконавський персонал, забезпечує графік робіт в рамках встановленого бюджету, розробляє рекламну стратегію, здійснює прокат, дистрибуцію і ін.

Із-за глобальності багатьох проектів, проект розділяється на декілька напрямів, кожен з яких ведеться своїм продюсером. Так розрізняють:

  • Виконавчий (executive) продюсер – довірена особа компанії, що здійснює фінансовий, організаційний і художній контроль над постановкою.

  • Функціональний продюсер – особа, що відповідає за конкретні творчо-організаційні компоненти, тобто що виконує певну функцію.

  • Асоційований (associate) продюсер – партнер, частково фінансуючий проект і що бере участь в підготовці творчих і виробничих планів головного продюсера постановки.

  • Лінійний (line) продюсер – особа, що відповідає за технологічний процес і найбільш складні етапи проекту.

Якщо говорити про кінематограф, то там також існують поняття незалежного (independent) продюсера, тобто людини, що самостійно створює проект без участі крупних компаній, і формуючий (creative) продюсер, виступаючий як режисер-співпостановник, бере участь в малобюджетних постановках.

Шоу – бізнес є сферою обертання величезних капіталів, що чекають свого застосування, а також великих творчих ідей, які і утілюватимуться за допомогою фінансових вкладень. А знайти розумне і прибуткове застосування немаленьким грошам – також одне із завдань продюсера.

Тут також грає роль те, як поставлено виробництво, які люди беруть участь в розробці і просуванні продукту. Природно, що виробництво будь-якого проекту неможливе без певного конкретного розподілу праці. Отже, завжди створюється штатний персонал.

Керівництво шоу-бізнесом складається з блоків. Прийнято розрізняти: фінансовий блок, організаційно-правовий блок; творчо-управлінський блок; PR-блок;
2.1 Фінансовий блок керівництва шоу-бізнесом
Фінансовий блок включає роботу інвесторів і спонсорів, фінансового директора, фінансового менеджера.

Інвестори і спонсори це, як правило, партнери продюсера. Це може бути генеральний директор видання, програмний директор або продюсер радіостанції або директор який-небудь іншій компанії, що проводить. Залежно від характеру контракту, спонсор може, як втручатися в процес виробництва проекту, так і покладати всі повноваження на продюсера проекту.

Фінансовий директор подібно до експерта вчасно дасть раду, як вигідно купити устаткування, де узяти інвестиції і як їх правильно вкласти або зберегти.

Фінансовий менеджер визначає і оптимізує ставку продюсера, серйозно скорочуючи його витрати. Оплатою їх праці є сума в 20% від доходу.
2.2 Організаційно-правовий блок керівництва шоу-бізнесом
Організаційно-правовий блок включає роботу виконавчого продюсера, директора групи, менеджера, юриста, а також гастрольного (концертного) директора.

Виконавчий продюсер є правою рукою генерального продюсера. Він вирішує всі питання управлінського, фінансового і творчого характеру, але останнє слово все-таки залишається за керівником проекту. Крім основних функцій, в його завдання входить перевірка справності устаткування, організація роботи всіх учасників проекту.

Таким чином, якщо зірвавши записи на студії відбудеться із-за неорганізованості артистів – виконавців або сесійних музикантів, то це, перш за все, ляже на плечі продюсера, який не відмітив неполадки відразу. Виконавчий продюсер присутній на всіх стадіях звукозапису і тримає все під контролем.

До того ж він повинен піклуватися про всі формальності, включаючи перевірку накладних і пропусків.

Директор групи, беручи участь у всіх її справах, виїжджає разом з нею на гастролі, вирішує всі питання, пов'язані із співпрацею з партнерськими організаціями на місцях. Він залагоджує всі відносини з гастрольними відділами партнерів, наприклад, з приводу складання райдера. Артисти і виконавці вирішують всі свої питання з директором групи і лише в окремих випадках можуть звернутися до генерального продюсера, якщо ситуація вимагає його персональної участі.



следующая страница >>