asyan.org
добавить свой файл
1 2
Бюджет – головна ланка фінансів держави. Казначейство у бюджетній системі

1. Економічний зміст та значення Державного бюджету.

Прообраз бюджетних відносин почав зароджуватись з розвитком перших цивілізацій, коли вони почали оформлюватись в держави.

Але пройшло багато століть, перш ніж бюджет вагомо ввій­шов у практику державного господарювання і управління, а також в свідомість людей. Для цього необхідно було організувати функціонування економіки на основі товарно-грошових відносин, нап­рацювати систему збирання і витрачання доходів, яка б задоволь­няла більшу частину суспільства, налагодити виконання держа­вою таких функцій, як захист від посягань інших держав, підви­щення економічного і соціального розвитку нації.

Все це у достатньо сформованому вигляді було досягнуто в XIX ст.

Фінанси як економічна категорія сформувались на декілька сто­літь раніше. Але бюджетні відносини поступово стали головними в фінансових.

Бюджетні відносини почали виділятись в окрему ланку фінансових, коли ускладнився процес перерозподілу частини суспільного продукту і складнішим стало управління цим процесом.

Так, в II половині XIX ст., коли відзначався бурхливий розвиток економіки Англії, Франції, Німеччинни, дещо нижчими темпа­ми розвівалась економіка царської Росії, суттєво почали зростати надходження до бюджетів. Окремі локальні війни, які в цей час відбувались в Европі, також вимагали значних витрат. Окремі види надходжень досягали значних розмірів. Так, в Росії кінця ХЇХ ст. до 30% надходжень складала винна монополія.

З початком першої світової війни в країнах, що воювали, від­значалось різке збільшення видатків, що вимушувало уряди шу­кати відповідні джерела надходжень.

Потрібно також відзначити характерну особливість суспіль­них відносин, що почала формуватись в середині XIX ст. Це ста­новлення робочого класу, який став відігрівати помітну роль і відповідно вимагав задоволення своїх потреб — в першу чергу соціальних — в медичному, освітньому, духовному та інших нап­рямках.

Отже, в кінці XIX — на початку XX ст. бюджетні відносини стали вагомою складовою частиною фінансових і фактично виді­лились в окрему галузь наукової економічної теорії та практичної діяльності.

Бюджет як складова частина фінансових відносин має з ними певні спільні риси, але в наш час можливо виділити також харак­терні особливості, а саме :

— бюджет є основним інструментом перерозподілу національ­ного доходу;

— бюджет концентрує значні фінансові ресурси, які є осно­вою задоволення першочергових економічних і соціальних пот­реб держави;

— задовольняючи першочергові потреби держави, бюджетні від­носини є головними в фінансових відносинах;

— бюджет є формою відображення інтересів суспільних груп, які реалізують ці інтереси через систему виборчого права.

Бюджетні відносини органічно пов'язані з функціонуванням держави і мають відношення як до базиса, так і до надбудови.

По відношенню до базиса — це частина економічної структу­ри держави, для функціонування якої необхідна матеріально-фінансова база.

По відношенню до надбудови — це способи, форми та мето­ди виявлення таких відносин, адже бюджет має також і соціаль­ну природу.

Бюджетними відносинами можна назнати такі фінансові від­носини, які складаються у державі з підприємствами, організа­ціями всіх форм власності, а також населенням.

Бюджет як самостійна економічна категорія є форма існування реальних, об'єктивно обумовлених розподільчих відносин, які ви­конують специфічне призначення — задоволення потреб як сус-підьства в цілому, так і його адміністративно-територіальних струк­тур у фінансових ресурсах.

Розглянемо визначення бюджету у сучасній економічній літе­ратурі у трактовці українських та зарубіжних вчених, а також офі­ційне тлумачення.

В Законі України «Про бюджетну систему України» ( редак­ція 1995 р.) в ст. 1 подається таке визначення бюджету:

«Бюджет — це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади України, органами влади Автономної Респуб­ліки Крим та місцевими радами народних депутатів».

Для з'ясування терміну «бюджет», звернемось до словника ін­шомовних слів (1989 р.):

1. Розпис і грошових доходів і витрат держави, підприємства, установи на певний період;

2. Сукупність доходів і витрат особи, сім'ї за певний період.

Отже, в Законі України «Про бюджетну систему України», а також інших підручниках та посібниках мова йде саме про бюд­жет держави, який називають державним бюджетом.

В зарубіжній практиці, то підтверджується деякими переклад­ними виданнями на бюджетну тематику, зустрічається термін «бюд­жет підприємства».

Звернемось до окремих визначень терміну «державний бюджет».

Державний бюджет - грошові відносини, які виникають у державі з юридичними і фізичними особами з приводу перероз­поділу національного доходу (частково — і національного багатс­тва) в зв'язку з утворенням і використанням бюджетного фонду, який призначений для фінансування народного господарства, со­ціально-культурних заходів, потреб оборони та державного уп­равління (Родіонова В.М., 1993 р.).

Державний бюджет є основним фінансовим планом держави на поточний рік, який має силу закону. За матеріальномим зміс­том державний бюджет — централізований фонд грошових коштів держави, а за соціально-економічною суттю - основний ва­жіль перерозподілу національного доходу (Дробозіна Л.О., 1995 р.).

Державний бюджет - система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, підприємствами, організаціями різних форм власності й населення – з другого, для формування і використання централізованого фонду державних грошових ресурсів з ме­тою задоволення суспільних потреб (Бескид Й.,М., 1996 р.).

Державний бюджет як економічна категорія відображає реаль­ні виробничі відносини, відтворює відносини розподілу, перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної вартості, що нібито не пов'язана з рухом товарної маси (Єпіфанов А.О., СалоЇ.В.,ДяконоваІ.І., 1997р.).

Державний бюджет України — централізований фонд фінан­сових ресурсів держави, який використовується для виконання покладених на неї функцій, передбачених Конституцією України (ВасиликО.Д., 1997р.)

Отже, розглянувши бюджет як економічну категорію, можливо побудувати складові частини цього поняття.





Бюджет

особи

Бюджет сім’ї

Бюджет

підприємств і установ



Форми власності



Державна

Приватна

Колективна


Бюджет держави

( консолідований бюджет на прикладі України)








Державний бюджет

Бюджет

м. Києва

Бюджет

м.Севастополя

Бюджет Автономної Республіки Крим





Місцеві бюджети

Республіканський бюджет

Бюджети

районів

Бюджети міст республіканського підпорядкування




Бюджет області



Обласний бюджет

Міста обласного підпорядкування

Бюджети районів




Районний бюджет

Селищні та сільські бюджети


Міський бюджет

Бюджети районів, що входять в структуру міста


Бюджети міст районного підпорядкування

Рис.1. Структурна схеми складових частин терміну “бюджет “.
На початок 1997 р. в Україні місцеві бюджети, бюджети Автономної Республіки Крим та міст Києва і Севастополя включали:

бюджет Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастопо­ля, 24 обласних бюджети, 443 міських бюджети міст обласного і районного підпорядкування, 490 районних бюджетів, 120 район­них бюджетів у містах, більше 900 бюджетів селищних рад, а також понад 10 тисяч бюджетів сільських рад.

Розглядаючи економічний зміст бюджету, будемо оперувати такою його складовою частиною, як бюджет Держави, беручи до уваги те, що він складається з Державного бюджету, бюджетів м.Києва, м. Севастополя, Автономної Республіки Крим та місце­вих бюджетів.

Бюджет акумулює і перерозподіляє значну частину фінансо­вих ресурсів держави, в тому числі національного доходу, що дає можливість державним органам влади реалізувати зовнішню і внутрішню політику, вирішувати відповідні економічні і соці­альні проблеми. Саме від обсягів бюджетних ресурсів залежить ступінь вирішеності цих проблем.

Економічне значення бюджету полягає в можливості парла­менту та уряду держави шляхом реалізації податкових відносин, митних зборів та платежів, регулювання банківських ставок та інших фінансових механізмів реально впливати на мобілізацію фінансових і пов'язаних з ними матеріальних ресурсів на пріоритетні напрямки економічної і соціальної політики. Тому бюджет може мати вплив на покращення структури суспільного виробництва, її подальший розцінок, оптимізацію пропорцій між галузями народного господарства, розподіл видатків між регіонами, матеріальною та нематеріальною сферами народного господарст­ва, на забезпечення соціальних потреб, в тому числі соціального захисту населення.

Бюджет держави є основною ланкою її системі фінансових планів, він є зв'язуючим елементом, оскільки об'єднує їх в цілу систему, визначаючи на конкретний термін взаємини держави з різними господарюючими структурами та населенням. Зважаючи на необхідність вирішення таких життєво важливих для всього суспільства питань, бюджет має силу закону. Саме бюджет як основний фінансовий план держави затверджується державними органами.

В Україні Державний бюджет затверджується Верховною Ра­дою України, а інші бюджети — відповідними державними органа­ми нижчого рівня. Так, бюджет Автономної Республіки Крим — Верховною Радою Автономної Республіки Крим, бюджет області — обласною радою, бюджети районів — районними радами.

Сутність бюджету, його економічну природу складають еко­номічні відносини. При функціонуванні цих відносин чітко виді­ляються три учасники —держава, господарюючі суб'єкти та насе­лення:

— держава має необхідність у фінансових ресурсах для вико­нання своїх функцій;

— господарюючі суб'єкти всіх форм власності та напрямків діяльності як постачають грошові ресурси державі, так і можуть їх отримувати від неї в залежності від місця і ролі в системі еконо­мічних відносин;

— населення, яке може бути як платником податків (в основ­ному, особи працездатного віку), так і отримувачем грошових коштів (допомога дітям, матерям, малозабезпеченим, інвалідам, пенсіоне­рам тощо).

Сутність бюджету реалізується через його функції — з яких досить чітко можливо виділити дві — розподільчу і контрольну.

Через розподільчу функцію держава контролює в своїх руках всі джерела бюджетних надходжень, щоб потім використати їх з найбільшою ймовірною ефективністю. Жодна з інших ланок фі­нансів не здійснює такого багатопрофільного перерозподілу як по вертикалі, так і по горизонталі економіки. Це перерозподіл між міністерствами, відомствами, напрямками між блоками галузей, територіальний розподіл.

Сфера дії розподільчої функції досить значна. Це пояснюєть­ся тим, що в бюджетні відносини вступають практично всі чле­ни суспільства. Основою бюджетного розподілу є чистий доход, який утворюється в суспільстві. Суть контрольної функції поля­гає в тому, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює і вирівнює бюджетний розпо­діл. Основа контрольної функції — рух бюджетних ресурсів як в частині збору, так і розподілу бюджетних ресурсів.

Функціонування бюджету здійснюється у взаємодії двох його особливих економічних форм доходів і видатків, кожна з яких має специфічне суспільне призначення.

За рахунок доходів формується фінансова база діяльності дер­жави, а за рахунок видатків забезпечуються економічні і соці­альні потреби всіх членів суспільства.

Дохідна база всіх бюджетів формується за рахунок закріплених законами держави джерел доходів по відповідній ланці бюджетної системи. Через бюджет фінансова діяльність органів управління отримує цілком визначену в законодавчому і нормативному плані базу для залучення й витрачання грошових коштів. Бюджет дає органам влади, які його затверджують, можливість контролювати діяльність виконавчо-розпорядчих ор­ганів, що складають і виконують бюджет. Хоча можли­вості такого контролю обмежені.

Конституцією України надано виняткове право за­тверджувати бюджет держави Верховній Раді, а ад­міністративно-територіальні бюджети — відповідним представницьким органам. Після затвердження Держав­ний бюджет набуває сили закону.

Бюджети всіх рівнів складаються та виконуються згідно з бюджетною класифікацією.

Бюджетна класифікація — це єдина міжнародна си­стема функціонального групування доходів і видатків бюджету за однорідними ознаками; вона забезпечує можливість порівнювати бюджетні дані різних бюджетів, дає змогу визначитись щодо характеру регулюючих дій держави по надходженню дохідних джерел і напрямах використання одержаних коштів.

Бюджетна класифікація — обов'язкове групування доходів і видатків бюджету по підрозділах (однорідних ознаках) з наданням цим підрозділам точних назв і по­рядкових номерів (статтей).

Бюджетна класифікація забезпечує чіткість бюджет­ного планування і прогнозування, а також надає мож­ливість об'єднувати як окремі індивідуальні кошториси, так і складати зведені кошториси видатків по відповідних ланках бюджетної системи. Без бюджетної класифікації практично неможливо складати проекти бюджетів, зівставляти видатки по однотипних установах, які фінансуються із бюджету, визначати рівні видатків по них чи аналізувати бюджети за кілька років. Бюджет­на класифікація надає системності даним окремих кошторисів, бюджетів і зведених бюджетів.

Звіти про виконання кошторисів і бюджетів склада­ються за тією ж класифікацією, за якою складаються кошториси й бюджети, це дозволяє провадити глибокі перевірки і аналізи використання коштів за кошториса­ми видатків і бюджету в цілому.

Основою бюджетної класифікації доходів є джерела доходів, а основою класифікації — цільове використання коштів. Дані групуються також по галузевих та відомчих ознаках, що відображає як зобов'язання, так і розміри фінансування.

Бюджетне регулювання передбачає законодавче за­кріплені відсоткові відрахування від загальнодержавних податків, зборів і обов'язкових платежів, встановлені на даній території, а також дотації і субвенції до бюджетів адміністративних територій відповідно до техніко-економічних обгрунтувань, в які включаються: статис­тичні дані про економічний, соціальний, природний та екологічний стан зазначених регіонів; розрахунки необхідних витрат для вирівнювання економічного, со­ціального й екологічного стану та ефектавного викори­стання природних ресурсів територій; інформація про урядові та регіональні програми подолання нерівностей між адміністративними територіями, про виконані в по­передні роки програми й досягнуті результате про діючі програми та програми, що розробляються, з прогнозом наслідків їх виконання.

Регулювання бюджетів впорядковує суспільні відно­сини при мобілізації у бюджет коштів і при їх розподілі й перерозподілі між ланками бюджетної системи, при фінансуванні видатків за рахунок одержаних доходів та всього процесу виконання бюджету. Держава організовує бюджетні відносини відповідно до своїх інтересів.

Бюджетне регулювання охоплює всі форми впливу держави на проведення бюджетної політики, починаючи від прийняття закону про державний бюджет або рішен­ня місцевої ради народних депутатів про місцевий бюд­жет і аж до їх застосування державними органами. У необхідних випадках бюджетна політика держави здійснюється в примусовому порядку (списання коштів бюджету з підприємств-платників, недоїмка на відповідні дати).

В цілому проведення бюджетної політики здійснюється за допомогою низки законодавче чи нор­мативне закріплених дозволів і заборон, що внутрішньо пов'язані між собою, наприклад, дозвіл на використання коштів або заборона їх витрачати в рамках бюджетного фінансування.

Бюджетне фінансування — це безповоротне направ­лення коштів відповідних бюджетів (державного, облас­ного, міського, районного, селищного, сільського) на утримання закладів освіти, охорони здоров'я або інші заходи згідно з кошторисом видатків по кожному закла­ду, установі чи міроприємству або згідно зі зведеними кошторисами витрат по міністерству, відомству, управлінню.

Бюджетне фінансування будується на принципах: обгрунтованосгі величини витрат; чіткого цільового ви­користання коштів; обліку виконання запланованих в бюджеті заходів; контролю за ефективним використан­ням коштів.

Висвітлення теми бюджету буде неповним, якщо не торкнутися питання про створення резервів бюджету.

Бюджетні резерви — це фонди непередбачених вит­рат, які створюються у відповідних бюджетах для безпе­ребійного фінансування запланованих в бюджетах за­ходів за умов зниження доходів чи у разі фінансування непередбачених витрат невідкладного характеру.

Розміри бюджетних резервів залежать від співвідно­шення доходів і видатків бюджетів і, як правило, не пе­ревищують 3 % обсягів бюджетів.

До бюджетних резервів зараховують і оборотну касо­ву готівку — кошти, що резервуються у відповідних бюджетах для покриття тимчасових касових розривів, які виникають у процесі виконання бюджетів. Суми обо­ротної касової готівки встановлюються при затвердженні відповідних бюджетів.

Обов'язковою умовою використання оборотної касо­вої готівки є повне її повернення на кінець року. В цьому її відмінність від інших бюджетних резервів, використання яких не передбачає безпосереднього їх відтворення, за винятком фінансування заходів на умо­вах повернення витрачених коштів до бюджету, з якого вони були одержані.

На виконання як державного, так і місцевих бюд­жетів впливають такі чинники: зростання валового внутрішнього продукту, розширення підприємствами всіх форм власності обсягів випуску товарів та їх реалізації, збільшення обсягу виробництва і закупок сільськогосподарської продукції, зростання заробітної плати по установах, що фінансуються з бюджету. Поряд з цим держава має проводити заходи по забезпеченню жорсткого режиму економії коштів, це дасть змогу зменшити видатки бюджетів усіх рівнів та збільшити виділення коштів на інвестиційну діяльність.



следующая страница >>