asyan.org
добавить свой файл
1



Свято Великодня
Зал святково прикрашений вишитими рушниками, кольоровими стрічками, гілками верби. На видному місці стоїть стіл, накритий вишитою скатертиною, на ньому у великій тарілі паска, у мисочках писанки, поруч із ними стоїть ваза з вербовими гілочками, перев'язаними кольоровою

стрічкою. Угорі на центральній стіні прилаштовано плакат із назвою свята. Звучить запис великодніх церковних дзвонів. До залу входять учні-читці та ведучі.

1-й учень

В Україні дзвони дзвонять —

Це ж у нас Великий день. ; .

Народ будиться спросоння

У вінку гучних пісень!

2-й учень

Дзвони, хай воскреснуть дзвони .

Й несуть радість на весь світ,

Радість й дяку України,

Що чекала стільки літ!

3-й учень

Хай дзвенять вони й палають,

Богу славу хай несуть

У вселенну цю безкраю,

Що Христос воскрес нам тут!

4-й учень

Ось тому співаймо, браття!

Це ж у нас Великий день.

Віри запалим багаття

З наших радісних пісень!

Наперед виходять ведучі.

Ведучий. Чи є щось у світі прекрасніше і радісніше за Великодній світанок? Кожне серце сповнюється любов'ю і вірою, коли на землю сходить цей святковий ранок.

Ведуча. Дзвони над містами і селами не дзвенять, а виспівують на весь хрещений світ: «Христос воскрес!» — «Воістину воскрес!», і чує земля цю радість та тішиться у весняному розмаї разом із людьми.

Ведучий (звертаючись до ведучої). Але звідки походить свято Великодня?

Ведуча. У сиву давнину, ще в дохристиянські часи, день Великодня був святом весняного сонця й природи, яка оживала і відроджувалася після довгого зимового сну. І її прихід наші пращури вшановували дуже урочисто: розігрували обрядові дійства, співали святкових пісень

Ведучий. А з прийняттям християнства свято Великодня наповнилось новим значенням. Його поєднали з визначною подією нової віри — Воскресінням Христовим. Відтак у Великодня з'явилась ще одна назва — Пасха.

Ведуча. А тепер давайте поговоримо про те, як традиційно готувалися в Україні до свята Великодня.

До залу входить Господиня

Господиня (звертаючись до глядачів)

Добрий день вам, любі друзі,

Щиро вас вітаю

Із Великоднем чудовим

Й радості бажаю!

Ведучий. Великдень — одне з найурочистіших свят. Із ним у народі пов'язано багато цікавих звичаїв. Готуватись до цієї визначної події починали ще за тиждень у Вербну неділю, що символізує Вхід Господній до Єрусалима. У цей день у церкві освячують і роздають одне одному вербові гілочки.

Ведучий. Згідно з християнським ученням напередодні Пасхи Христос в'їхав до Єрусалима. Його зустрічало багато народу. Люди вітали Спасителя пальмовими вітами і встеляли ними йому дорогу. Але оскільки в Україні пальми не ростуть, то нашим пращурам довелося обрати вербу — кущ, що першим розпускає зелене листячко і сповіщає про прихід весни.

Ведуча. Крім того, верба здавна вважалася у слов'ян священним деревом. Вони вірили, що ця рослина має надзвичайну магічну силу та оберігає людину від хвороб. Верба, кинута проти вітру, — відводить бурю, громовицю, а вкинута у полум'я пожежі — зменшує руйнівну силу вогню?

Господиня. Після богослужіння й освячення верби люди поспішали привітати одне одного — тричі злегка стьобнути вербовою гілочкою, промовляючи при цьому:

Не я б'ю — верба б'є:

За тиждень Великдень!

Будь здоровий, як вода,

Будь багатий, як земля!

Ведучий. Цей обряд, який зберігся ще з дохристиянських часів, символізував бажання людини надати тому, кого б'ють здоров'я та життєдайної енергії землі.

Наперед виходять учні-читці.

5-й учень

Неділя Вербна радість нам приносить,

Весна співає в небі голубім,

І гілочку верби вона підносить,

Дарує світлі сподівання нам усім!

6-й учень

«Не я б'ю — б'є лоза цілюща,

Віднині недалеко свята час!» —

Прадавній щирий приказ невмирущий

Бажає щастя кожному із нас!

До залу вбігає танцювальний гурт, виконує танець із вербовими гілочками.

Господиня. Останній тиждень перед Великоднем називається «чистим» або «білим». Особливого значення в народі надавалося «світлому» або «чистому» четвергу. У цей день годилося встати до схід сонця і викупатись — «щоб змити всі гріхи». Господині у четвер білили піч, прибирали в хаті, пекли паски. До речі, випікаючи великоднє печиво, жінки дотримувались певних обрядових дій.

Усіх, хто був у хаті, просили щити надвір — «щоб не потривожити пасок». Піч топили полінами, які заздалегідь відкладали кожного четверга протягом усього Великого посту. Підпалювали дрова кількома скалочками свяченої верби. Саджаючи паски в піч, господині читали красиву молитву: «Свята пасочко, будь велична і красна, як сонце, бо сонцю тебе печемо. Хай усі Мої рідні, які живі, будуть здорові. Щоб діти так швидко і красно росли, як ростеш ти. Світи нам, паско, як світить сонце ясне, щоб хліб на ниві був такий багатий, величний, як ти велична».

Наперед виходять учні-читці. 7-й учень

У хаті тихо.

Мерехтить в печі

Вогонь, запалений

Свяченою вербою.

Молитву щиру

Мати промовля

І кропить тісто золоте

Хрещенською водою.

8-й учень

Духмяна паска

На капустянім листку

Рум'яниться в печі

І пахне щедрістю земною. /

А руки мамині, ;

Ласкаві і легкі,

Підносять хліб святий

До сонця над журбою.

Господиня. А великодньої суботи господині готували писанки. В Україні писанка — головна прикраса Великого свята. За технікою фарбування писанки дістали такі народні назви: крашанка (яйце, повністю пофарбоване однією фарбою), «дряпанка» (пофарбоване яйце з видряпаним на темному тлі візерунком) і суто писанка (яйце, розфарбоване багатьма кольорами за допомогою воску та писанка).

У давнину писанки обпалювали: їх клали в керамічну миску і садовили в піч. Як тільки віск танув і починав стікати, писанки виймали, обтирали м'якою ганчіркою і змащували шкоринкою сала — «щоб грали».

Ведучий. Візерунки та кольори, що наносили на яйця, мали свою магічну символіку, що дійшла до нас ще з язичницьких часів, проте, як і сам звичай малювати писанки.

Ведуча. Приміром, от яке значення мають писанкові фарби:

червона — життя та любов;

жовта — сонячне тепло та врожай;

зелена — весняне воскресіння природи;

коричнева — щедрість матері-землі.

Разом з прийняттям християнства багато символів писанок набули нового значення.

Господиня. Із писанками в народі пов'язано багато різних вірувань. Приміром, шкаралупу свяченої писанки господар ніс на поле і там закопував — «щоб врожай був багатий». Дівчата вкидали крашанки у миску з водою і вмивалися, щоб їхня краса ще довго цвіла. Крім того, існував дівочий звичай на Великдень дарувати Писанку коханому хлопцеві.

Господиня. А на сам Великдень, після закінчення церковної служби, святкового снідання і побутових справ, селяни йшли на край села, щоб святкувати та розважатись.

Бібліотекар. Найпопулярнішими розвагами були, звичайно, ігри з писанками. У цих забавках брали участь усі бажаючі — і діти, і дорослі. Тож пропонуємо і вам, друзі, зіграти у ці старовинні великодні ігри.

Господиня та ведучі запрошують усіх бажаючих взяти

участь в іграх.

«Котка»

У залі на підлозі встановлюють невелику фанерну гірку з перепоною внизу. Усім гравцям роздають по одній крашанці. Вони мають по черзі скотити свою крашанку з гірки, але таким чином, щоб вона влучила у крашанку суперника («підбила» її). «Підбита» крашанка дістається переможцю. Врешті-решт виграє той, хто збере більше крашанок суперників.

«Кидка»

Один із гравців кладе дві крашанки на підлогу близько одна до одної (щоб між ними не-можна було прокотити ще одне

яйце). Другий гравець стає від цих крашанок на відстані приблизно 2 м і котить вперед свою крашанку. Якщо вона зачепить обидві, що лежать на підлозі, — виграв (забирає собі всі три). Якщо ж зачепив лише одну або не дістає жодної — програв (залишає свою крашанку суперникові). Виграє той, хто збере більше крашанок.

«Дістань крашанку»

Крашанку кладуть на підлогу. Один із гравців відходить від неї на десять кроків. Зав'язавши гравцю очі, його розвертають кілька разів» Тепер він має визначити правильний^ напрям, зробити десять кроків і, розв'язавши собі очі, спробувати взяти крашанку. Якщо йому це вдається — він виграв, якщо ні — програв.

Ведучий. От і добігло кінця наше свято. Час прощатися.

Ведуча. Та ми сподіваємося на нові цікаві зустрічі з вами, шановні наші гості.

До глядачів виходять усі учасники свята. Наперед виходять учні-читці (1-й учень тримає писанку).

1-й учень

Вдягла весна мережану сорочку,
Умившись і звільнившись від турбот, ;

І підіймає волошкові очі

До вищих, до церковних позолот.

(Передає писанку 2-му учню.)

2-й учень

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце, полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить.

Христос воскрес!

(Передає писанку 3-му учню.)

3-й учень

Воістину воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотились між людьми:

«Христос воскрес!»

Чи, може, на цім світі

Із бездуховності воскресли ми!

Свято закінчується.