asyan.org
добавить свой файл
1

У мене проблема, на перший погляд, не дуже сер­йозна. Моя донька, їй два роки і сім місяців, тільки-но потрапляє в групу дітей, відразу починає плюватися. З нашої дворової пісочниці вже всі діти розбігаються, коли ми виходимо на вулицю. Коли я говорю суворо, донька мовчить і дивиться на мене, а потім ро­бить те саме. От і не знаю, що мені робити.
Швидше за все, плюнула ваша донька не просто так, а в тій си­туації, коли їй щось не сподобало­ся: сказав хтось щось неприєм­не, іграшку спробував відібрати. А взагалі малюки триріч­ного віку (або близько того) із задоволенням починають плювати­ся навіть просто так. Для них це вміння — но­ве відкриття: «От як я, вияв­ляється, умію. Який я моло­дець!». І тільки потім плювки ви­користовуються дітворою як зброя. Тобто дослідження закінчилися, і тепер малюк визначає, як же реагує мама, та й усі оточуючі, на такі «бойові» дії. Мама по телефону дуже довго розмовляє? Плюну. Що, не подобається? Отож. Сказали щось неприємне, по­карали? Теж плюну.
Що ж робити в такій ситуації?
У домашніх умо­вах— не загострювати увагу, а, навпаки, ігнорува­ти таку поведінку. Якщо глядачів немає, то й висту­пати буде нецікаво.
А ось якщо «плювання» про­цвітає у дворі, то нікого із дітей, які плюються, все-таки не сварити. Допомогти дитині, яку обпльо­вував ваш малюк, щиро вибачитися, а зі своїм без сторонніх провести спокійну бесіду про те, як мож­на і потрібно поводитися. Головне — все те саме терпіння.
І навчайте малюка користуватися слова­ми, а не плювати. Якщо хтось із друзів по пісочни­ці відібрав іграшку, потрібно не плювати, а пояс­нити, що це твоя іграшка і потрібно попросити по­гратися нею.



Що робити, якщо дитина не може відірватися від те­левізора? Жодні виховні дії не допомагають, син (йому майже шість років) переглядає всі передачі. Заборо­няю, вимикаю, а він знову вмикає.
Поки ще не пізно, проблему потрібно обов'язково розв'язати. Якщо ви задаєте таке питання, отже, і са­мі чудово розумієте, що дивитися телевізор по кілька годин на день дитині такого віку шкідливо, і перекону­вати вас немає необхідності. Окрім навантаження на дитячу нервову систему, тривалого сидіння на одному місці, дитина одержує ще й величезну кількість всіля­кої інформації, більшість із якої взагалі призначена для дорослих.

І все-таки не можна просто так позбавити дитину то­го, до чого вона вже звикла. Звичайно, якщо ви так вчи­ните, нічого, крім конфліктів і протесту, у відповідь не одержите. Спершу придбайте кілька дисків із добрими «нашими» мультфільмами і фільмами. Запропонуйте ди­тині дивитися їх замість якоїсь передачі й щодня скорочуйте час перегляду телевізійних пере­дач хоча б на 15-20 хвилин. Тільки не просто так скорочуйте, а замінюй­те ці заняття якимись іншими, ко­рисними. Наприклад, підіть погуля­ти, пограйтеся з дитиною, приділіть їй свій час.

Поступово час перегляду телевізора скоротіть до 20-30 хвилин на день. Са­ме стільки часу можна проводити шес­тирічній дитині перед телевізором. І при цьому контролюйте те, що дивиться ва­ша дитина. Наприклад, новини, телесе­ріали, фільми для дорослих, передачі не «для дітей» не повинні потрапля­ти в поле уваги малюка. Мультфіль­ми теж можна переглядати не всі, а ось із дитячих телеканалів, на жаль, для перегляду можна залишити тільки «Дитячий світ» і «Бібігон».

Судячи з вашого запитання, вам складно відмови­ти дитині, якщо вона чогось хоче, тому в сім'ї і встано­вився такий «вільний» режим перегляду телевізора. По­старайтеся зараз впоратися із ситуацією, що склалася, інакше пізніше, коли підросте дитина, вам буде значно складніше відучити її від телезалежності.


Сьогодні по телевізору показують дуже багато рекла­ми. Моя трирічна дочка дуже любить дивитися реклам­ні ролики. Вона може дуже довго сидіти спокійно і ди­витися в екран. Чи шкідливо це для дитини?




Рекламні ролики дійсно дуже подобаються дітям. Во­ни красиві, дуже музичні й легко запам'ятовуються. Са­ме такими їх роблять фахівці з реклами. Але сьогодні ситуація з рекламою на телебаченні, та й на вулицях наших міст, стала дуже критичною. Кожні п'ять хвилин рекламою перериваються навіть дитячі передачі, і це призводить до того, що діти вже сприймають ролики як телепередачі. Кількість рекламних плакатів на вулицях стала такою, що навіть дерев не видно.

Маленька дитина сприймає все буквально, і ге­рої рекламних роликів для неї — цілком реальні лю­ди. Спосіб життя, смаки і пристрасті цих людей стають для малюка еталоном. Тобто завтра ваш малюк зажа­дає обов'язково купити йому чіпси, снікерс, автомобіль і безшумну пральну машину. Крім того, в дуже багатьох рекламних роликах є прихований сексуальний підтекст: купи ось такі панчохи, і всі чоловіки будуть твоїми, пий пиво, і ти будеш неперевершений, успіх у жінок тобі за­безпечений. Але ж усім зрозуміло, що маленька дитина ще не готова до сприйняття такої інформації, вона їй бу­де тільки шкодити.

Спробуйте самі подивитися кілька рекламних роли­ків підряд і зрозуміти, який же образ дорослого світу мо­же сформуватися у дитини після їх перегляду. Крім того, дитина ще не розуміє, що для того, щоб придбати якусь річ, потрібно мати гроші. їй просто хочеться, тому що рекламний ролик дуже переконливий.

А крім того, реклама, як правило, перериває філь­ми або передачі спонтан­но, не вдаючись в подро­биці, чи можна перервати той або інший епізод. От і вихо­дить, що дитина позбавлена можливості емоційно відреагувати на той чи інший кадр фільму або телепередачі. А якщо у той момент, коли з'являється реклам­на

пауза, саме й вирішувалася доля героя?

Добре б, звичайно, захистити дитину від такої кількості

реклами. Але зробити це мож­на, тільки вимкнувши телевізор.



Дочка, коли малює або пише, просто «з'їдає» олів­ці. Вона замислюється і починає гризти кінчик олівця. Вчителька говорить, що на всіх уроках відбувається те саме. Якщо їй робиш зауваження, то вистачає нена­довго. Нігті дочка ніколи не гризла, вчительку дуже лю­бить. Я ходила навіть на урок, щоб подивитися, як вона там поводиться. Дочка з цікавістю бере участь в уро­ці, тільки починає нервуватися, коли її викликають до дошки: смикає спідницю і волосся, не відразу починає говорити. Олівці гризе, я це сама побачила. Що з цим робити?
Ця проблема трапляється досить часто, особливо зі школярами-початківцями. Чого тільки не вигадують ви­нахідливі батьки: замінюють дерев'яні олівці металеви­ми із висувним грифелем, купують ручки з наконечни­ками у вигляді веселих звіряток, і навіть із перами.

Ті дорослі, яких ця дитяча звичка дуже дратує, нама­гаються забороняти дитині гризти олівці, карають, нама­щують кінчики олівців чимось гірким. Але все безрезуль­татно! Дитина вперто гризе все, що потрапляє їй у руки. Мені запам'ятався випадок, коли дитина після заборо­ни батьків гризти олівці почала гризти металевий пенал.

Причина шкідливої звички — надлишок тривоги і на­пруження, від яких дитина намагається позбавитися та­ким ось незвичайним способом. Можливо, у цей мо­мент дитина переживає невпевненість у своїх силах, страх. Постежте, може, темп уроку для вашої дитини ду­же швидкий, а може, вона ще не може відповідати бі­ля дошки.

Звичка гризти олівці або ручки може виявлятися у ди­тини тільки в школі або тільки вдома, а може виника­ти і там, і там. Важливо створити вдома для дитини та­кі умови, щоб вона могла розслабитися, зняти тривогу і напруження. Дуже допомагають у таких випадках за­няття спортом, наприклад плаванням чи гімнастикою.

Ви помітили, що проблема виникла одночасно з тим, коли дитина пішла до першого класу. Це означає, що са­ме школа стала джерелом стресу для вашої дочки. То­му не кричіть на дитину, не ускладнюйте і без того її три­вожний стан. Виявіть терпіння і розуміння. Якщо дитина виконує домашнє завдання вдома, стежте, щоб олівець або ручка не були постійно в руках у дитини: поки вона обмірковує спосіб розв'язання задачі або вчить вірш, непомітно візьміть олівець і покладіть поряд.


Синові п'ять років. У сім ї у нас ніхто не палить —ні я, ні чоловік,— але я вже не раз помічала, що малюк бере олівець й удає, що палить. Я його лаю, але він все од­но так робить. Я хвилююся, що коли він підросте, то по­чне палити, а у нього слабкі легені. Як мені відучити йо­го від цієї звички?

Швидше за все, це ще не вироблена звичка, а ди­тяча гра: ваш син копіює чиюсь поведінку.
Адже діти в цьому віці взагалі схильні повторювати дії дорослих. Те, що у вас ніхто не палить вдома, ще нічого не озна­чає. Адже дитина буває в гостях, ви берете хлопчика із собою в кав'ярню, він дивиться телевізор, де побачи­ти людину із сигаретою можна досить часто. Крім того, на наших вулицях сьогодні можна побачити безліч ре­кламних плакатів, на яких зображені люди, які палять. А ось читати написи на цих плакатах, що паління шко­дить здоров'ю, малюки ще не вміють.
Поговорити про те, що палити шкідливо, і пояснити, чому це так, можна вже і п'ятирічній дитині. Але ваші пояснення мають бути зрозумілими і доступними. Роз­повідати детально про те, що від паління помирають, і про те, які страшні хвороби від нього бувають, поки не варто. Але твердо сказати, що палити небезпечно, осо­бливо маленьким дітям, — необхідно.
Обмежте перегляд телевізійних програм, особливо телепередач, не призначених для дітей. Адже ви у цей момент не завжди поряд із дитиною, отже, не можете захистити її від впливу реклами.
Зовсім не обов'язково так станеться, що, коли ва­ша дитина виросте, то стане завзятим курцем. Для то­го, щоб малюк не уподобав сигарет, насамперед важ­ливо не просто розповідати йому про шкоду куріння, але й привчати до здорового способу життя, ростити йо­го упевненою в собі людиною, яка зможе не піддатися спокусам чи умовлянням друзів.