asyan.org
добавить свой файл
1 2 3


веселка.jpg


Щоквартальний мовно-літературний журнал




загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів № 1

імені Героя Радянського

Союзу Якименка А.Д.

Мандри слова

Річка в моєму селищі……...………………….

Учімося разом

Лист від феї Фонетики ………………………




Мовні цікавинки

видається з листопада 2010 р.

3

травень 2011

У світі фразеологізмів ……………………….

Корисне дозвілля

Анастасія Лежайська – Матуся єдина

найдорожча людина у світі…………………..

Наталя Галла – Моя матуся…………………..

Головний редактор

Жанна Сергіївна Спиридонова




Аліна Демченко – Бабуся – найкраща

подруга ………………………………………..

Анна Зубко – Про що співає весняний

потік……………………………………………

Над журналом працювали

Наталя Галла

Аліна Демченко

Аліна Джеваго

Аркадій Дудник

Іван Залевський

Анна Зубко

Анастасія Лежайська

Аліна Джеваго – Пригоди весняного

потічка…………………………………………

Іван Залевський - На лісовій галявині………

Аркадій Дудник – Мандри весняного

потічка …………………………………………

Перевір себе

Тести для знавців мови………………………..

Кросворд………………………………………..




Пошуково-дослідницька робота

Катерина Спартесна, 7 клас,

Ірина Болбат, 6-Б клас1.jpg
Милуючись гладінню ріки, що виблискує на сонці, або спостерігаючи стрімкий біг гірського струмка, ми не замислюємося над тим, що бачимо справжнє диво природи, - воду, єдину життєдайну рідину на світі.

З давніх-давен люди розуміли, що без води не може існувати жоден живий організм. Вода стала предметом обожнювання:

Під гаєм в’ється річечка:

Як скло вона блищить;

Долиною зеленою

Кудись вона біжить.

Л.Глібов. «Журба»









 1

 

 

 



















  2

 

 

 

 
















3









 



 

 

 




 

 

 

 

 

  4

 






















 5

 





 













  1. Не кінь, а біжить, не ліс, а шумить.

  2. Що видно, коли нічого не видно?

  3. Річ, що знайшли під час чищення

колодязя(за оповіданням А.Давидова).

  1. Назва річки з оповідання А.Давидова.

  2. Без крил летять, без ніг біжать, без

вітрила пливуть.

ІСТОРИЧНА ДОВІДКАсканирование0005.jpg

Річку Калку (за Іпатіївським літописом) називають місцем битви князя Мстислава Галицького та місцем стоянки і оборони Мстислава Київського, місцем славетних та трагічних подій 31 травня 1223 року.

Більше ніж 400 років назви Калка на географічних мапах зовсім не було! У 1527 році московські картографи, створюючи по пам'яті нову карту Азовського краю, замість рік Калка та Кальчик написали нові назви: Західний Кальчик та Східний Кальчик. З того часу з мап зникла річка Калка, але збереглася в народній пам'яті.

Завдяки зусиллям Федора Костянтиновича Ялі, який наприкінці 1971 року звернувся до начальника управління картографічної служби М.Серебрякова про необхідність внесення змін до мапи Донецької області із зазначенням місцезнаходження та назви річки, такі дані були надруковані, але якщо назва з'явилася, то місце знаходження Калки не було збережене. Цю помилку можна виправити завдяки зусиллю людей, яким це небайдуже!сканирование0006.jpgсканирование0007.jpg

2.jpg


У центрі дивовижного селища Володарського протікає невеличка річка під назвою Калка. Біля неї нависають, ніби хилять своє волосся, стрункі красуні – верби. Взимку панночки-верби вкриваються пухнастим снігом, а влітку розкішним зеленим намистом, а поряд з ними жовтогарячими галявинками збираються кульбаби. Це видовище радує око.

Але у наш час люди почали забруднювати сміттям воду річки, її береги. Дуже прикро дивитися на це, бо подарунок природи, як називає моя бабуся річку Калку, треба берегти. Зараз із річки вже зробили смітник: пляшки, обгортки морозива тощо. Я не можу проходити спокійно повз неї, бо дуже прикро за те, що самі ж люди своїм неохайним ставленням до Калки зробили із красуні стару та неохайну відьму.

А як би було гарно, якщо б у майбутньому вздовж річки поставили ліхтарики, зробили лавочки, виклали плиткою місця для відпочинку, очистили воду, а також відремонтували місточки. Я думаю, люди із задоволенням ходили б до річки, щоб біля неї відпочити, водили б своїх діточок мами, бабусі відпочивали та молодь могла бути чимось зайнята. Бо саме вода та вогонь найкраще заспокоюють людину, за цими явищами можна спостерігати часами.3.jpg

Я дуже люблю своє селище, його визначну місцевість. І хочу звернутися до кожного жителя селища Володарського: «Люди! Давайте будемо упорядковувати нашу місцевість, а не забруднювати її! Бо Батьківщину, як і батьків, не обирають, і треба її любити всім своїм серцем.»

рисунок1.jpg

readingmaniacs.gif

4ac50393d309.jpg


Учням ЗОШ №1

імені Героя Радянського Союзу Якименка А.Д.

смт Володарське

рисунок2.png



Фея Фонетика


Доброго дня, любі друзі!сканирование0009.jpg

Я— фея Фонетика. Мені дуже приємно, що ви цікавитеся життям мого королівства. Напевно, ви вже знайомі з деякими моїми мешканцями? Спробуйте їх назвати?

Так. Це звуки — Голосні та Приголосні.

Сьогодні я познайомлю вас ще з одними своїми помічниками. Але спочатку хочу трохи розповісти про них.

Якось я завітала у пташине царство. Мене привітав багатоголосий хор птахів. Одні співали дзвінко-дзвінко, голос інших нагадував шум дерев і шелест трави.

І уявила я своє царство - царство звуків. Звуки так само, як і пташині голоси, розрізняються: одні утворилися за допомогою голосу і шуму, але в них переважає голос. Це дзвінкі приголосні. У вимові інших звуків чути лише шум, їх називають глухими. Також я помітила, що деякі дзвінкі і глухі звуки — родичі. Вони дуже схожі між собою, як близнята. Коли пошепки вимовиш [б], чується [п]; або скажеш дуже тихо [д], а почуєш [т]. Так я їх і попарувала. Утворилося одинадцять пар. рисунок3.jpg


Без пар залишилося дев'ять дзвінких приголосних і один глухий. Ось вони, мої маленькі помічники:

Дзвінкі та глухі приголосні (парні)

[б]

[д]

[д’]

[ж]

[з]

[з’]

[дж]

[дз]

[дз’]

[ґ]

[г]

[п]

[т]

[т‘]

[ш]

[с]

[с’]

[ч]

[ц]

[ц’]

[к]

[х]

Дзвінкі приголосні, що не мають пари

[в]

[й]

[л]

[л’]

[м]

[н]

[н’]

[р]

Глухий приголосний, який не має пари

[ф]


Зустрілись якось Тверді і М'які Приголосні. Група Твердих Приголосних почала хизуватися перед М'якими.

— Ми завжди зберігаємо свою форму,— гордо заявив [г].

— У нас надзвичайно стійкі переконання,— з металом у голосі промови в [ґ].

— Ми ніколи не піддаємося ніяким впливам;— прохрипів [х].

— І завжди в усьому впевнені,— додав [к].

Губні [б], [п], [в], [м], |ф| усі разом гордо закопилили губи і запишалися у своїй твердості і непохитності.

Навіть Шиплячі [ж], [ч], [дж] і ті щось шепотіли про свою цілеспрямованість і твердість.

— Я теж з вами, панове,— гаркнув [р], правда, тільки в кінці складу. А М'які скромно мовчали. Адже вони мали надто м'який характер, щоб дорікати хвалькам за їхню твердоголовість і твердолобість. І тільки найм'якший [й], у якого ніколи не було твердої пари, як у інших М'яких Приголосних, тихенько промовив, звертаючись до Твердих:

— А може, ви хоч іноді пом'якшуєтесь?

— Іноді ми можемо трохи поступитися з поваги до сусіда [і] та ще деяких сусідів і пом'якшитись, але щоб стати М'якими (!!!) — ні, цього ніколи не буде! — дружно ствердили Тверді Приголосні.

f_17908681.jpg



следующая страница >>