asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 4 5


ПРОПОЗИЦІЇ

ЩОДО ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМНИХ ПИТАНЬ

ВПРОВАДЖЕННЯ ЦИФРОВОГО МОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ
Проблема впровадження цифрового мовлення всебічно обговорюється в Україні вже кілька років. За цей час державними органами, до компетенції яких входить вирішення цієї проблеми, було прийнято численні регуляторні акти, в тому числі – стратегічного характеру, такі як нова редакція Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, що містить врегулювання питань переходу до цифрового мовлення, Концепція Державної програми впровадження цифрового телерадіомовлення та Державна програма впровадження цифрового телерадіомовлення в Україні, План розвитку національного телерадіоінформаційного простору тощо.
Разом з тим, при порівнянні цих стратегічних документів, стає очевидним, що при різних ступенях досконалості всі вони містять одні і ті ж самі прогалини, причому саме з тих ключових питань, без вирішення яких неможлива реалізація переходу до цифрового мовлення. Тому ми не ставили на меті розробити альтернативний проект стратегії впровадження цифрового мовлення, а лише прагнули надати відповіді на ці ключові питання. При цьому ми свідомо не розглядаємо питання на кшталт обрання стандарту стиснення MPEG-2 або MPEG-4, по якому вже досягнуто згоди всіма учасниками процесу, або забезпечення фіксованого чи мобільного прийому сигналу (вертикальної чи горизонтальної поляризації антен тощо), відповідь на які міститься у міжнародних угодах, що покладають на Україну відповідні зобов’язання.
Із усього комплексу питань, пов’язаних із впровадженням цифрового мовлення, нижче ми розглянемо лише ті, які є концептуальними і мають бути покладені в основу будь-якого стратегічного документу:

1) визначення принципів впровадження цифрового мовлення в Україні;

2) визначення основних підходів до побудови взаємовідносин між суб’єктами ринку телерадіомовлення (мовниками, провайдерами програмної послуги та операторами телекомунікацій) в процесі впровадження цифрового телебачення;

3) визначення організаційно-правових питань впровадження цифрового телебачення;

4) визначення основних підходів до поширення програм місцевих та регіональних телекомпаній після переходу на цифрове телебачення;

5) визначення основних підходів до впровадження цифрового радіо в Україні.

ПРИНЦИПИ ВПРОВАДЖЕННЯ ЦИФРОВОГО МОВЛЕННЯ В УКРАЇНІ
Особливістю телерадіомовлення як виду діяльності є його міжгалузевий характер, адже повний господарський цикл включає в себе і створення програмного продукту, і його поширення, тобто експлуатацію телекомунікаційного обладнання із використанням радіочастотного ресурсу. Таким чином, телерадіомовлення належить і до медіа галузі і до галузі зв’язку.
Законодавство послідовно закріплювало пріоритетність мовлення як складової цієї діяльності по відношенню до похідних технічних питань і остаточно такий підхід знайшов своє відображення в новій редакції Закону України „Про телебачення і радіомовлення” та відповідних змінах до Закону України „Про радіочастотний ресурс” та „Про телекомунікації”: всі технічні питання мовлення регулюються Законом України „Про телебачення і радіомовлення”, виходячи із сформульованих у ньому засад та принципів.

Втім, особливістю питання впровадження цифрового мовлення є підвищення ваги його технічної складової. Імовірно саме через це, проблема впровадження цифрового мовлення починала вирішуватись в Україні із технічних питань та виходячи із принципів і засад, що діють у галузі зв’язку. Це і стало причиною відсутності обґрунтованих та виважених підходів до реформування галузі телебачення і радіомовлення у зв’язку із переходом на цифрові стандарти мовлення, адже прийнятний вплив розвитку технологій має визначатися виходячи із загальної мети державного регулювання: забезпечення прав і свобод людини в інформаційній сфері в цілому та, зокрема, у сфері телерадіомовлення.

Такий підхід випливає із змісту частини 2 статті 3 Конституції України: «Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави». Статтею 17 конституції України визначено ще одне завдання держави в інформаційній сфері, а саме: «забезпечення … інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу». Тут необхідно зазначити, що виходячи із порівняння лексичного змісту понять «головний обов’язок» та «найважливіша функція» та розміщення статей 3 та 17 у тексті Конституції України можна зробити висновок про те, що забезпечення прав і свобод людини є більш важливим завданням держави, ніж забезпечення інформаційної безпеки.




следующая страница >>