asyan.org
добавить свой файл
1
Шнирков Олександр

доктор економічних наук, професор,

заступник директора Інституту

міжнародних відносин Київського

національного університету

імені Тараса Шевченка
Створення зон вільної торгівлі України: умови та наслідки.
Фундаментальною рисою змісту нової генерації регіональних торговельних угод на початку ХХІ ст. є посилення їх комплексного характеру. Якщо класичні угоди про зону вільної торгівлі концентрувалися на врегулюванні 5-7 основних проблем, пов’язаних з традиційним міжнародним рухом товарів, то сучасні поглиблені зони охоплюють до 40 різних сфер міждержавного співробітництва – від конкурентної політики, інтелектуальної власності до політичного діалогу, соціальних питань, державного управління. Таким чином, ці угоди перетворюються в комплексні регіональні структури не лише суто економічного спрямування. З цієї точки зору важливим є питання гомогенності економічних, соціальних, політичних, правових структур країн, що інтегруються.

Для України з її високою залежністю від ринків Європейського Союзу та країн СНД, низькими показниками міжнародної конкурентноздатності в економічній, соціальній, політичній та правовій сферах нагальним є інтенсифікація простих та розвинених форм участі в регіональних інтеграційних процесах. Співвідношення різних форм економічної інтеграції України з основними партнерами може мати характер взаємодоповнення, пріоритетності або взаємовиключення. Вступ України до Митного союзу з Росією, Білорусією та Казахстаном виключає на даному етапі створення зони вільної торгівлі з ЄС. Вступ України до ЄС (гіпотетичний на сучасному етапі) унеможливлює створення поглибленої зони вільної торгівлі з країнами СНД. Відсутність угод про традиційну або поглиблену зону вільної торгівлі з ЄС та/або країнами СНД відштовхує Україну на периферію сучасних світових інтеграційних процесів.

Політичний консенсус щодо створення зони вільної торгівлі з ЄС, досягнутий між гілками української влади у 2006-2007 pp., фактично унеможливлює участь України у митних союзах ЄЕП та ЄврАзЕС. Ця позиції також підтримується й Президентом України Януковичем В.Ф. У своєму виступі у Верховній Раді України у квітні 2011 р. він підтвердив формулу «3+1» для формату співробітництва України з Митним союзом Росії, Казахстану, Білоруссю [12].

У цьому зв’язку зауважимо, що на даному етапі для України найбільш ефективною моделлю міжнародного інтеграційного розвитку є стратегія переходу до режиму вільної торгівлі з ЄС (більше 500 млн. населення) та максимальне збереження (за певних умов, поглиблення) цього режиму з Митним союзом (більше 170 млн. населення) за формулами «27+1» та «3+1». Доступ до двох потужних європейського та євразійського ринків може стати унікальною інтеграційною моделлю для Європи: жодна інша європейська економіка таких можливостей не має. Подібний підхід має ще більші перспективи, якщо буде сформований Євразійський союз за ініціативою Росії.

Поглиблені зони вільної торгівлі з ЄС та країнами СНД можуть створити унікальну для європейських інтеграційних процесів архітектуру, коли саме та лише економіка України матиме доступ у формі вільної торгівлі до ємних ринків ЄС та країн СНД одночасно. Розвиток України протягом певного часу поза межами розвинених форм інтеграції, які передбачають передачу частини національного суверенітету на наднаціональний рівень та розвиток спільної економічної політики, дасть можливість національному капіталу до того ж більш ефективно адаптуватися до регіональної та глобальної конкуренції.

Модель створення двох основних зон вільної торгівлі Україною з ЄС та СНД матиме наступні основні наслідки. По-перше, така модель зберігає та поглиблює присутність українських виробників на двох основних регіональних ринках. По-друге, створюються передумови проведення структурної перебудови української економіки, поєднання можливостей розвитку експортоорієнтованих галузей І-ІІІ технологічного укладів та формування виробництв IV-V укладів з урахуванням попиту на європейському та євразійському ринках. Але й у цьому випадку зону вільної торгівлі треба розглядати як необхідну, однак не достатню умову структурної перебудови: вона повинна бути доповнена внутрішніми економічними реформами. По-третє, наявність торговельного доступу до двох основних ринків може закласти основи для суттєвого припливу іноземного капіталу в українську економіку та одночасно сприяти процесам концентрації українського капіталу. По-четверте, формула двох зон вільної торгівлі робить проблематичним вступ України до митних союзів ЄС та СНД у коротко- та середньостроковій перспективах, отже визначає формування власної специфічної моделі євроінтеграції нашої країни відмінної від існуючого досвіду країн, які є членами ЄС.

Проте, така модель участі України в європейських та євразійських інтеграційних процесах має певні ризики. Збереження рівнозначності двох векторів зон вільної торгівлі вимагатиме достатньо високого рівня конкурентоспроможності не лише економічної складової, але й соціального, політичного, правового розвитку України у цілому, що за певних умов може поставити під сумнів здатність країни до реалізації найбільш оптимальної інтеграційної моделі України на сучасному етапі. У цьому випадку можливою є відмова від «першого кращого» та перехід до реалізації моделі «другого кращого».