asyan.org
добавить свой файл
1
ШЛЯХ ДО СВОБОДИ: ІДЕОЛОГІЧНІ ПРОТИРІЧЧЯ МІЖ

МИХАЙЛОМ БАКУНІНИМ ТА СЕРГІЄМ НЕЧАЄВИМ

Доп. - Опанасюк В.В., канд. політ. наук

Анархізм як ідеологія та суспільно-політична течія набуває завершеного вигляду під впливом ідей П.-Ж. Прудона в статтях і програмних документах відомого в другій половині ХІХ ст. в Західній Європі філософа та політичного діяча, вихідця з Російської імперії, засновника теорії анархо-синдикалізму, активного члена І Інтернаціоналу Михайла Олександровича Бакуніна. Основою соціальної теорії М. Бакуніна протягом всього його життя залишалася ідея встановлення демократичної федерації вільних самоорганізованих трудових общин, заснованих на колективній власності. Соціальна революція, на думку теоретика, знищить державу, дозволить трудовим общинам організуватися в федерацію на противагу будь-яким формам авторитаризму.

Забезпечити підготовку та перемогу революції, на думку М. Бакуніна, можливо в революційній організації. Саме цим переконанням спричинена його активна організаційна та пропагандистська діяльність у І Інтернаціоналі та поза межами цієї організації.

Науковців на Заході продовжує цікавити проблема взаємного впливу ідеологій М. Бакуніна й С. Нечаєва [2, c. 283]. Останній відомий своєю безпринципністю, палкою прихильністю до терору, виправданням будь-яких методів боротьби. Зрештою, його соціальні ідеї та політична діяльність отримали негативну конотацію в назві “нечаєвщина”.

Знайомство й активна співпраця М. Бакуніна з С. Нечаєвим розпочалися в березні 1869 р., коли він турбувався про створення Альянсу соціалістичної демократії. В особі молодого С. Нечаєва, який представився від імені ефемерного таємного російського революційного комітету, що наче б то діяв у Росії М. Бакунін побачив майбутнього організатора й керівника російського осередку таємного міжнародного Альянсу соціалістичної демократії. Розпочалася агітаційна робота. Готувалися програмні матеріали. Проведено дві літературно-пропагандистські кампанії. Проте вже під час першої з них виявилися розбіжності в поглядах М. Бакуніна та С. Нечаєва.

Зупинимося на результатах першої кампанії (березень-серпень 1869 р.).

Автором брошури “Начала революції”, що вийшла друком під час першої пропагандистської кампанії без підпису окремі дослідники приписували перу М. Бакуніна. Основою для таких висновків для Ю. Стеклова була схожість її ідей про таємну організацію з програмними вимогами бакунінського “Інтернаціонального братства”, для М. Конфіно – схожість цього ж самого місця брошури з наступним листом (від 2 червня 1870 р.) Бакуніна Нечаєву. Однак, М. Бакунін познайомив С. Нечаєва зі своїми програмними документами й останній міг запозичити окремі ідеї. Власної цілісної програми С. Нечаєв не мав. У нього були лише окремі ідеї. І ці ідеї були саме його, Нечаєва, а не Бакуніна. У брошурі подібних ідей дві: терор і допустимість будь-яких засобів для досягнення революційної мети.

Під час першої пропагандистської кампанії так само без підпису було опубліковано документ під назвою “Катехізис революціонера”. Порівняльний аналіз цієї праці з програмним документом “Революційний катехізис”, авторство якого беззаперечно належить М. Бакуніну доводить, що це два цілком різні документи. Враховуючи наслідки та організаційну політику Нечаєва в Росії, можна припустити, що перший із них, ймовірніше за все, належить саме Нечаєву.

Катехізис – це звід правил, якими має керуватися революціонер. “Катехізис революціонера” вимагав у ставленні революціонера до самого себе: по-перше, повністю відректися від всіх форм особистого й громадського життя, по-друге, ставитися з презирством до громадської думки, по-третє, виявляти ненависть до суспільної моралі. Моральним визнавалося все, що сприяло перемозі революції. Аморально й злочинно все, що заважало її здійсненню [2, c. 416].

Товариські стосунки вимірювалися винятково мірою корисності в руйнівній справі революції. Звідси, не всі товариші рівні між собою. У кожного “посвяченого” мало бути в підпорядкуванні кілька революціонерів другого й третього розрядів, тобто не зовсім посвячених. Революціонер мав дивитися на них як на ресурс – частину революційного капіталу, переданого в його розпорядження.

Революціонер живе винятково метою знищення суспільства. Мета визначає засоби боротьби – прикидатися для того, щоб проникнути в усі прошарки суспільства для проведення підривної діяльності.

Все суспільство необхідно розділити на категорії. Перша категорія – невідкладно засуджених до смерті.

Друга категорія повинна складатися з тих людей, яким дарують тільки тимчасово життя, щоб вони низкою своїх вчинків довели народ до невідворотного бунту.

Третю категорію необхідно експлуатувати всілякими мірами та шляхами, обплутати їх, спантеличити та, оволодівши по можливості їх брудними таємницями, перетворити їх на своїх рабів, конфіскувати їх капітали.

Четверта категорія складається з державних честолюбців і лібералів різних відтінків. Із ними можна конспірувати згідно з їхніми програмами, вдавати, що сліпо рухаєшся їх шляхом, а між тим тримати їх у руках, оволодіти всіма їхніми таємницями, остаточно скомпрометувати їх так, щоб їх повернення було вже неможливим, і їх руками збурювати державу.

П’ята категорія – доктринери, конспіратори й революціонери, що ведуть пустопорожню балаканину в гуртках і на папері. Їх необхідно безперервно штовхати й тягнути вперед, у практичні карколомні заяви, результатом яких буде безслідна загибель більшості й революційний гарт небагатьох (див: [1, с. 417-418])”.

У М. Бакуніна інший підхід до цих питань. У статуті Альянсу соціалістичної демократії знаходимо думку про ставлення революціонера до самого себе. “Інтернаціональні брати не мають іншої вітчизни, крім всесвітньої революції, іншої чужини й іншого ворога, крім реакції (цит. за: [1, с. 439])”. Водночас прихильність революції, визнання її батьківщиною ще не означає повного зречення самого себе.

Ставлення до товаришів по боротьбі: “Кожний має бути священним для інших, більш священним, ніж рідний брат (цит. за: [1, c. 440]”. Абсолютна відвертість між членами. Зречення будь-якого єзуїтства у відносинах, будь-якої повної недовіри, підступного контролювання, шпіонажу та взаємних доносів. Це так само з принципів нової організації, яку М. Бакунін пропонував С. Нечаєву.

Ставлення революціонера до суспільства. “Не потрібно дивуватися, – пише М. Бакунін у своїй програмі, – якщо в перший момент повстання народ багатьох переб’є, це, напривеликий жаль, буде неминучим злом, таким же фатальним, як і спустошення, спричинені бурею. Однак це природне явище не буде ні моральним, ні навіть корисним (цит. за: [1, т. 18, с. 446])”.

Отже, система поглядів М. Бакуніна на революційну організацію та політичну етику протилежна як “Катехізису революціонера”, так і брошурі “Начала революції”. Усе це є творчістю Сергія Нечаєва.

Література

  1. Маркс К. Сочинения : в 19 т . / К. Маркс, Ф. Энгельс. – 2-е изд. – М. : Изд-во полит. лит-ры, 1961. – Т. 18. – 807 с.

  2. Marshall P. Demanding the impossible : a history of anarchism / Peter Marshall. – Oakland : PM Press, 2009. – 800 p.