asyan.org
добавить свой файл
1
Олена Селіванова

Черкаси, Україна

ІМПЛІКАТУРИ МОВНОЇ ПОВЕДІНКИ ЛЮДИНИ

В ЕТНОСВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ

(НА МАТЕРІАЛІ ФРАЗЕМ І ПАРЕМІЙ)


Одним із найважливіших фрагментів суперконцепту людина є концептосфера мовної діяльності. Когнітивне моделювання цього фрагмента передбачає встановлення якісних, кількісних характеристик мовних дій, їхніх інтеракціональних типів, модальних й аксіологічних показників, різновидів об’єктного спрямування дій тощо, а також мовної репрезентації цієї концептосфери.

Яскравим і показовим у плані ставлення етносу до мовної діяльності людини є фразеологічний масив знаків мови, що демонструє найбільш переконливо імплікатури мовної поведінки, її “максими” та “антимаксими”. Фразеологізми і паремії будь-якої мови, що позначають мовну діяльність, втілюють влучні, емотивно й аксіологічно заряджені, функціонально забарвлені стереотипні характеристики, які надає народ власним мовним діям. Саме шляхом звернення до еталонів і стереотипів світосприймання лінгвокультурної спільноти відтворюється система ціннісної орієнтації певного етносу1, локальні асоціації щодо стандартної у певній культурі ситуації спілкування 2, її пріоритетні комунікативні вектори.

У масиві українських фразем і паремій зі значенням мовної діяльності виокремлюються дві групи позначень. Фразеологізми першої групи (фонаційні) характеризують мовні дії у плані їхнього звукового сприйняття реципієнтом, друга група (змістовні) охоплює знаки якісних властивостей змісту мовлення. 3

Диференціація змістовних фразем і паремій відповідає розробленим Х. Грайсом прагматичним імплікатурам мовної поведінки4 Кількісний характер змісту мовлення (перша підгрупа) виражений зворотами переважно зі значенням “багато говорити про що-небудь незначне, несерйозне, пусте; базікати” – вертіти язиком, як корова хвостом; молоти язиком (у 2 знач.); ляпати язиком; наговорити повну хату; верзти на всю обихідку; розв’язати язика; розпустити ханьки і т. ін. Емотивне та функціональне навантаження компонентів цих фразем свідчить про негативне ставлення українського етносу до надмірної балакучості, пов’язаної з марнослів’ям і неважливістю розмов і зумовленої відсутністю розумового контролю: що на язик набіжить; що на рот налізе; як млин меле, язик як помело (як лопатень, як млин) і под. Зазначені фраземи кількості мовлення зумовлені метонімічним використанням соматизму язик, який здебільшого виконує функцію інструментива або об’єкта. Інтенсифікація мовної дії будується на образно-метафоричній інтеграції з концептами млин, корова, помело, ціп, лопата; на гіперболізації соматизму, пов’язаній із сприйманням його довжини, гнучкості, відносної відокремленості від холоніма людина. Більш наочно процеси такої інтеграції представлені у прислів’ях, де подаються вихідні сценарії порівняння (Голова, як тік, а язик, як ціп: що хочу, те й молочу), контрасту (Млин меле – мука буде: язик меле – біда буде), заперечення (Слово – не полова, язик – не помело). До цієї групи належать також звороти зі змістом кількісного збільшення інформації (додавання, доповнення), причому ставлення етносу до такого збільшення визначається якісним показником (доречністю) та правилами мовного етикету етносу (негативним уважається втручання у розмову сторонньої особи): пришити пришву (пришви); [своє] слово приточити; докладати своїх слів. Цікаво, що недоречність доданого мовлення позначається зворотами ні пришити, ні прилатати із такою самою метафоричною переінтерпретацією концептосфери шиття щодо сфери мовлення, а друге значення звороту слово приточити демонструє якраз негативний результат такого втручання. Як жартівлива й іронічна примовка, коли хтось несподіваний чи непроханий утручається в розмову, використовується знак побутової концептосфери нате і мій глек на капусту, що також визначає негативну оцінність таких мовних дій (пор.: Твоє не мелеться, то й мішка не підставляй; Не до тебе п’ють – не кажи “здоров”; Вона знає, що у нас і в борщі кипить).

Друга підгрупа змістовних фразем відображає максиму якості, правдивість і неправдивість мовлення. Таке значення пов’язане із просторовою аналогізацією мовної дії: рух прямо уперед без відхилень асоціюється в етносвідомості українців із правдою (іти навпростець (навпрошки, діал. направці)). На позначення правдивого мовлення використовується кінетичний стереотип українського етносу – погляд в очі, обличчя (у вічі; на очі; в обличчя; в лице; дивитися правді в обличчя (в лице). Правдивість висловленого аналогізується з честю, життям, міцністю, світлом, чистотою (живе слово; давати слово честі; слово честі (гонору); твердий (міцний) на слово; пор. прислів’я Топчи правду в калюжу, а все чиста буде; Правда світліша за сонце).

Зміст неправдивого мовлення забезпечується симіляцією зі сферами фізичних дій, руху, прецедентними знаннями етносу про гусарське життя (заливати гусара) і синестезією смакових відчуттів (зокрема, солодкого смаку як неправди – медові слова; присолодити язика; На язиці медок, а на думці льодок), слухових та тактильних відчуттів ( На словах, як на цимбалах; М’яко стеле, та твердо спати). Сприйняття неправдивих слів аналогізується з відсутністю в адресата зорових відчуттів через хворобу, зовнішні перешкоди: наводити полуду (більмо) на очі; перти тумана в очі; пускати туману в очі (дим, пилюку). Неправдивість мовлення передається також уподібненням його до колового руху: крутити словами; Не крути словами, як пес хвостом. Вправність, умілість неправдивого мовлення пов’язується з майстерним гаптуванням тканини: як шовком шити (гаптувати).

Третю підгрупу складають фраземи зі змістом максими відношення як відповідності до теми мовлення, що ґрунтуються на симіляції мовних дій і військової справи (улучати в точку, бити в ціль), господарської або трудової діяльності (бити клинці, сідлати свого коника), на рефлексивізації сполучень за допомогою зворотного займенника свій, що привласнює певну тематичну стратегію мовця через аналогію із фізичними діями людини: повернути на своє; гнути свою лінію тощо. Недоречність мовлення передається шляхом сприйняття мовних дій як руху (їхати не в ті ворота (не туди, куди потрібно); не в ті двері попадати (попадатися, потрапляти)), як невправного готування їжі (наколотити гороху з капустою; вигадати таке, що й у борщ не кришать), як побутової роботи, господарської діяльності (розводити боби (на бобах); перевіювати полову; плести лико; молотити зубами (язиком; вивезти язиком, як на лопаті і под.). Зміст пустих балачок мотивується метонімізацією соматизмів (органів мовлення) і метафоризацією предикатних супровідників на підставі суміжного поняття “відсутність контролю” та стереотипного уявлення про язик як мотузку: теліпати (теленькати) язиком; ляпати (ляскати, махати) язиком. Беззмістовність розмов у свідомості етносу здебільшого пов’язується із нерозумною людиною, її безглуздими, невиправданими вчинками, які порівнюються із потьмаренням свідомості в результаті дії отруйних рослин: як блекоти (дурману, чемериці) об’ївся. Безпредметність і нерелевантність розмов сприймається етносом як марнування мови й асоціюється із чимось легким, неважливим, чого варто позбутися (пор.: марнувати мову (слова); випускати слова на вітер. Вибір дієслів у фраземах із таким значенням відбувається звичайно в межах лексем фізичної, трудової діяльності, які завдяки своїй первісній семантиці здатні позначати пусті, беззмістовні, непотрібні розмови шляхом сполучення з мотиваційно непрозорими об’єктами: плести банелюки (андрони, антимонії, мандрони); точити бали (баляси, баляндряси, ляси); правити (гнути, розводити, ліпити) теревені; гнати химери; нести ахінею; гнути бандигу тощо. Об’єкт мовної дії може бути референційно парадоксальним і створювати каламбур: (верзти) і на голову не налізе; сім мішків гречаної вовни (і все неповні); сім мішків гречаного Гаврила; переливати з пустого в порожнє.

Четверта підгрупа фразеологізмів характеризує манеру мовлення, згідно з відповідною імплікатурою Х. Грайса. Українські фраземи зі значеннями манери мовних дій репрезентують позитивне ставлення етносу до продуманості, чіткості, легкості мовлення, красномовства, що аналогізується зі сферами пташиного співу, гарного читання, музики, майстерності: як з книжки читати; як по псалтирю читати; (говорити) як по нотах; як у сопілку грає, як по писаному; наче соловей співає тощо. Дошкульність, різкість мовлення розцінюється по-різному: із властивим народу гумором язик уподібнюється до гострих предметів: бритви, голки, ножа, зброї, жала: жалити язиком; язик, як бритва; пускати стрілу (шпильку); як ножем відрізати і т. ін.

Позитивною є також оцінка стриманої мовчазності, обачності в розмовах, нерозголошення таємниць (держкий на язик; держати язик за зубами (на зашморзі, на прив’язі, на припоні)). Така оцінка відтворюється й у прислів’ях: Порожня бочка гучить, а повна мовчить; Порожній посуд здаля дзвенить (згадаймо асоціацію голови з бочкою, посудом); Хто мовчить, той двох навчить; Їж борщ із грибами, держи язик за зубами.

Негативне ставлення українського етносу до манери мовлення відбивається у фразеологізмах із значенням “лаяти, ображати, сварити і под.”, що формується шляхом аналогізації мовних дій зі сценаріями фізичних дій, пов’язаних із неприємними відчуттями, а також стереотипами оцінок відчуттів людини чи тварини (накрити мокрим рядном; накручувати хвоста; намилити голову (в’язи, шию, чуприну); підсипати перцю (жару, хріну); обкидати брудом (гряззю); тикати під ніс кислиці; вилити помиї). Адресат таких мовних дій уподібнюється до тварини або до об’єкта трудової діяльності людини: брати в шори; знімати стружку; котити бочку; скребти моркву; розчистити під горіх; перетерти з пісочком тощо).

Лайка пов’язується у фразеологізмах із модусною ознакою концептів чорт, вогонь, грім, блискавка, гадюка, ґедзь, свиня: садити чортами; дати чортів; аж сипати вогнем; дати жару; дати прикурити; без вогню варити; кресати словами; метати громи (блискавки (в 1 знач.)); закинути гадючку; кидати ґедзя; посилати к чортам свинячим. Негативна конотація зворотів нерідко підсилюється певними значеннями дієслівних компонентів: обкидати (словами); дати (дрозда, духу, на горіхи); всипати (на галушки, по перше число); бити (словом) тощо, – а також зниженими позначеннями соматизмів людини (розпускати морду (писок); роззявляти пащеку (пельку)). Лайка асоціюється із кривим, гострим, міцним, чорним словом.

Показовими також є позначення мовної діяльності як її відсутності, неможливості, припинення. Образність таких зворотів створюється шляхом доксального сприймання ситуацій як “можливих світів”, здебільшого пов’язаних із соматизмами мовного апарату людини: проковтнути язика; язик приріс до піднебіння; язик стає руба; язик у петлю скрутило; брати язика на гаплик; присохнути на язику; зав’язати рот; засупонити пащу (пельку, рота); держати язика на зашморзі. Негативна оцінність цих фразеологізмів зумовлена відношенням мовчання до його причин, переважно негативного психоемоційного стану людини (хвилювання, злості, роздратування), а також примусового характеру дії. Мовчання асоціюється зі смертю, нерухомістю: мовчати, як гріб, мумія, стіна.

Отже, фразеологічні позначення концептосфери мовної діяльності є результатом традиційної для українського етносу образно-метафоричної аналогізації її зі сферами трудових, побутових дій, усвідомлення зв’язку за суміжністю соматизмів (партонімічного рівня суперконцепту людина) із мовленням й аксіологічно-емотивної і чуттєвої синестезії різних сценаріїв етносвідомості, а також доксально-гумористичної аперцепції цієї діяльності людини. Лінгвістично такі операції свідомості відтворюються у процесах метафоризації, метонімізації, гіперболізації, конотативної ірадіації та каламбуру.

Примітки


1 Опарина Е.О., Сандомирская И.И.: Фразеология и коллективная культурная идентичность. В: Profilowanie w języku i w tekście. Lublin 1998, с. 374.

2 Прохоров Ю.Е.: Национальные социокультурные стереотипы речевого общения и их роль в обучении русскому языку иностранцев. Москва 1996.

3 Селіванова О.О.: Нариси з української фразеології (психокогнітивний та етнокультурний аспект). Київ–Черкаси 2004, с. 125–142.

4 Grice H.P.: Logic and Conversation. Іn: Syntax and Semantics. N.Y., 1975. Р. 45–46.
Селіванова О.О.

ПРЕДСТАВЛЕННЯ КОНЦЕПТОСФЕРИ МОВНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У ФРАЗЕОСИСТЕМІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ.

Анотація

У статті досліджуються українські фразеологізми на позначення мовної діяльності, які демонструють стереотипові імплікатури мовної поведінки та найважливіші мовленнєві стратегії українського етносу. Здійснюється аналіз двох процесів: породження таких фразем як переінтерпретації та сприймання їх з огляду на непрозорість семантики. Виокремлюється дві групи фразеологічних найменувань мовних дій: відчуттєві, що позначають зовнішні характеристики мовлення, та змістовні, які визначають кількісні та якісні параметри мовних дій відповідно до максим спілкування Х. Грайса.

Ключові слова: максима спілкування, переінтерпретація, непрозорість, мовленнєва стратегія.

Селиванова Е.А.

РЕПРЕЗЕНТАЦИЯ КОНЦЕПТОСФЕРЫ РЕЧЕВОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ВО ФРАЗЕОСИСТЕМЕ УКРАИНСКОГО ЯЗЫКА.

Аннотация.

В статье исследуются украинские фразеологизмы со значением речевой деятельности, демонстрирующие стереотипные импликатуры речевого поведения и важнейшие речевые стратегии украинского этноса. Осуществляется анализ двух процессов: порождения таких фразем как переинтерпретации и восприятия их исходя из непрозрачности семантики.

Выделены две группы фразеологических обозначений речевых действий: исходящие из ощущений внешних признаков речи и содержательные, обозначающие количественные и качественные параметры речи в соотнесенности с максимами общения Х. Грайса.

Ключевые слова: максима общения, переинтерпретация, непрозрачность семантики, речевая стратегия.

Selivanova O.O.

REPRESENTATION OF THE CONCEPTUAL DOMAIN OF SPEECH ATTIVITY IN THE PHRASEOLOGICAL SYSTEM OF THE UKRAINIAN LANGUAGE.

Resume.

This paper focuses on the Ukrainian phraseological units representing the speech activity and demonstrating a stereotypical imlicatures of speech and the major speech strategies of the Ukraine’s ethnos. The paper analyses the two processes: the generation of these units as reinterpretation and the reception them as the signs of vague semantics. We differentiate the two groups of the phraseological units: reflected the sense perception of exterior traits of speech and characteristics designating. Quantitative and Qualitative of speech through the Grice’s postulates of the communication.

Rey words: postulate of conversation, reinterpratation opacity of semanties,