asyan.org
добавить свой файл
1
Час i досi не загоїв рану — цей одвiчний бiль Афганiстану

Голос за сценою.

Двадцять два роки... Багато чи мало?
Кожна сім'я веде власний свій лік
З тої пори, коли перші "двухсоті"
З "Півдня" летіли... Несучи крик
Рідної мами, що сина чекала
З війська, додому, в сім'ю до батьків.
Але чому ж тії чорнії хмари небо закрили?
Хто так хотів?
Ведуча. Доброго дня, шановні гості та присутні у цьому залі. Сьогодні ми зібралися, щоб вшанувати пам'ять тих, хто поліг у афганських ущелинах, та поклонитися тим, хто прийшов із війни живим.

Ведучий. Наша зустріч присвячується всім, хто пройшов Афган, всім, хто пройшов бойове хрещення в краю вогню, піску та гір – Афганістані.

Ведуча. Серед них були і наші односельці, яких ми запросили сьогодні на нашу зустріч «Час i досi не загоїв рану — цей одвiчний бiль Афганiстану».

Ведучий.

Афганістан...
Згадаймо ті дні, коли разом з світанком
Вставали ми всі і мчались на танках,
Або "БеТееРом", вперед на ті гори
Де ворог засів, що бив по колонах.


Ведуча.

Афганістан...
Згадаймо бої. Згадаймо загиблих.
Шануймо батьків наших рідних. Пониклих
В журбі за синочком, що смерть там знайшов...
Геройски загинув! У вічність пішов!...


(Пісня «Гинуть діти України») – Лалуєва Аліна
Ведучий. Не одним сивим пасмом закосичена ця дата — 15 лютого, день, коли нарештi в далекому 1989 р. закiнчилась для народів колишнього СРСР десятирiчна кривавиця трагiчної вiйни в Афганiстанi. Посивiли до строку юнi нареченi i молоді дружини, чекання вибiлило скронi батькiв i коси матерiв. І, здається, навiки крейдяний пил і пiсок осiли в молодих чубах воїнів-iнтернацiоналістiв.
Ведуча. Пам’ять! Гірка пам’ять війни! Вона нiколи не згасне. Вона ятрить мозок, збуджує уяву. Пам’ять! Що ти залишила? Похоронки? Сльози матерiв? Наречених, що недолюбили своїх хлопцiв? Поминальний дзвін та тепло свiчки? Про що ти задумався, ветеране? Якi сторінки твого життя гортає пам’ять, від чого стiкає кров’ю твоє наболiле серце?
Ведучий. Не йдуть з пам’ятi скалiчені душi людей, не залишають серце полеглi побратими. I гортає пам’ять свої жалобнi сторiнки. Вшановує держава твої подвиги, вiддаючи належне твоєму героїзму. Так чому ж бiль на твоєму обличчi, біль у твоєму серцi?

Вірш «Афганістан»

(Пісня «Кукушка») – Шкрядо Дмитро
Ведучий. 27 грудня 1979 року були введені радянські десантні частини в Баграм, Кабул та інші великі міста, а згодом вони втяглися у бойові дії по всій території. Присутність чужоземних військ викликала стихійний опір народу. Пік бойових дій припав на 1984-1985 роки.
Ведуча. Для тисячі радянських солдатів, їхніх батьків, матерів, братів та сестер розпочалася жорстока, кривава війна, яку офіційно називали всього лише воєнною кампанією. Але ця кампанія тривала майже 10 довгих років і забирала тисячі молодих життів.
Ведучий. Афганська війна… Для нас зараз це історія, а для воїнів-інтернаціоналістів – це частина життя, пора воєнних випробувань, це своєрідний суворий екзамен на мужність, героїзм, міцну чоловічу дружбу.

(Пісня « Хвилина мовчання») – Федчишин Анатолій


Ведучий. Кажуть, що час - найкращі ліки, хоча роки минають, а пам'ять вперто вертає усіх назад. Такі цифри забути не можна.
Ведуча. Статистика свідчить : 160 тисяч наших співвітчизників, українців, брали участь у цій війні. 3360 не повернулися. Понад 8 тисяч були поранені, 3560 стали інвалідами. 550 вдів. 711 сиріт. Такий рахунок Афгану.
(Вірш «Хто ж відповість …»)

(Пісня « Зачем…») – Ткачук Юля
Ведуча. Посивіли завчасно хлопці-афганці. Ще й донині йдуть у тривожних снах у бій, затуляючи від куль один одного. Їм досі важко повертатись до цих чорних сторінок у їхньому житті та ще важче вирвати їх, знищити і забути.
Ведучий. 15 лютого 1989 року останній наш солдат був виведений за межі республіки Афганістан. Закрилась остання сторінка героїчного і драматичного літопису. Перестали надходити похоронки з Кандагара і Гардеса, Джелалабада і Кабула.

(Авторський вірш) – Шевчук Ольга
Ведучий. У афганській епопеї , поряд з іншими, брали участь і наші земляки – хмельничани. Через долю багатьох молодих людей пройшла ця війна. За 10 років там прослужило __ наших юнаків і __ жінки.
Ведуча. У нас в районі проживає __ колишніх учасників бойових дій, з них – __ жінки. У __ сім'ї прилетіла чорна звістка про загибель сина, брата, батька. Долучіть до цих цифр материнські сльози, передчасну сивину, пройміться горем сиріт і вдів - перед вами постане жахлива трагедія .
(Вірш «Заплакало небо дощами») - Андрій
Ведуча. Поставте скибку хліба на стакан

І голови схиліть в скорботі вічній,

За тих, кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив…
Ведучий. Схилімо ж голови перед світлою пам'яттю тих, хто залишився вічно молодим.

Метроном відлічує хвилину мовчання
(Пісня «Чорні лелеки») – Наташа
Ведуча. До слова запрошуємо голову сільської ради Івановича Андрія Федоровича.

(Виступ)
Ведучий. Слово надаємо директору школи Орловському Василю Васильовичу.
(Виступ)

(Пісня «Забытый взвод») – Шкрядо Дмитро
Ведучий. Чимало лiт минуло вiдтодi, як вивели з Афганiстану радянські війська, але рани цiєї війни кровоточать i досi. Не можуть матерi забути загиблих та покалiчених синiв, а дружини та дiти своїх чоловiкiв i батькiв. Ми маємо знати про страшнi подiї безглуздої афганської вiйни i пам’ятати, що і серед нас живуть люди, якi в 20-30 рокiв стали свiдками й учасниками воєнних подiй. І ми маємо пишатися їхньою мужністю, героїзмом, подвигом.
Ведучий. До слова запрошуємо афганця Олесандра Семеновича Глухова, майора у відставці.

(Виступ)
(Вірш «Офіцери») – Ситар Ліна
Ведуча. Слово надаємо учаснику бойових дій, афганцю Григоряну Борису Олександровичу.

(Виступ)
(Пісня «Слава») – Лалуєва Аліна
Ведучий. Шановні афганці! Над вашими головами свистіли кулі. Кожна хвилина вашого життя могла стати для вас останньою. Але вам випало щастя вижити і повернутися до рідної домівки.
Ведуча. В вашій пам’яті навіки закарбувались події афганської війни, залишивши у душах глибокі шрами, а на скронях ранню сивину. А в вашому житті з того часу з’явилось нове слово «афганець».
Ведучий. Нехай же ніколи не зазнають війни ваші сини. Не побачать на тлі чорного неба траси від кулеметних черг. Не схилять скорботно голови біля «чорного тюльпана». Нехай живуть в мирі та злагоді. Бо ми живемо і за тих, хто поліг в Афганістані, в його ущелинах, хто прикутий до інвалідного візка.
Ведуча. Пройдуть роки, і ми певні, що імена хлопців, які загинули в Афганістані, не зітруться з пам’яті прийдешніх поколінь, увійдуть у безсмертя.
Ведучий. Вічна пам'ять полеглим і шана живим, тим, кому всім смертям на зло пощастило повернутись до рідних домівок.
Ведуча. О, Україно! Ніжно пригорни

Усіх живих своїх синів, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати
(Пісня «Афганський вальс») – Поліщук Руслана
Ведучий. Афганських подій ніколи і нікому не викреслити з календаря. І скільки б ми не повертались до тих подій, встановлюючи нові і нові факти, змінюючи цифри, все переоцінюючи , істина залишається одна – незмінно житиме пам'ять про Афганістан.
Ведуча. Хай буде все, що має бути:

І тихі радощі життя,

Калини цвіт і вишень біле диво,

І мирних ранків сонячність щаслива,

І наша вдячність нескінченна,

І України бойові знамена.
(Пісня про Україну) – вихованка дитячого садочка
Ведуча. Шановні друзі! На цьому наша зустріч підходить до завершення. Слава вам – воїни-афганці! Низький уклін від усіх земляків.
Ведучий. Бажаємо всім Вам здоров’я, щастя, миру, душевного спокою, злагоди, добробуту у великому домі, який зветься Україна.
Ведуча. А в подарунок прийміть цю пісню. __________________________. Виконує Павлунь Наташа.
(Пісня про Україну) – Павлунь Наташа