asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 4 5

Цілі

Метою цієї Директиви є запобігання або обмеження, наскільки можливо, негативного впливу на довкілля, зокрема, забруднення через викиди в повітря, ґрунт, поверхневі та підземні води, та отримані ризики для здоров’я людини, через спалювання та спільне спалювання відходів.

Ця мета повинна бути досягнута через суворі умови експлуатації та технічні вимоги, через встановлення граничних величин викидів для станцій спалювання та спільного спалювання відходів в межах Співтовариства, та також через задоволення вимог Директиви 75/442/ЄЕС.

Стаття 2

Сфера застосування

  1. Ця Директива охоплює станції спалювання та спільного спалювання.

  2. Наступні станції повинні бути, однак, виключені із сфери дії цієї Директиви:

(a) Станції, які переробляють тільки наступні види відходів:

(i) відходи переробки рослинної продукції із сільського господарства та лісництва,

(ii) відходи переробки рослинної продукції з харчової промисловості, якщо тепло, яке виділяється, утилізується,

(iii) волокнисті відходи переробки рослинної продукції від виробництва целюлози з первинної сировини та від виробництва паперу із целюлози, якщо вони спільно спалюються в місці виробництва, та тепло, яке виділяється, утилізується,

(iv) деревні відходи за винятком деревних відходів, які можуть містити галогенізовані органічні сполуки або важкі метали, як результат обробки консервантом для деревини або нанесення покриття, та які включають, зокрема, такі деревні відходи, які походять з будівельних відходів та будівельного сміття,

(v) відходи коркового дерева,

(vi) радіоактивні відходи,

(vii)туші тварин, як регулюється Директивою 90/667/ЄЕС без порушення її майбутніх змін,

(viii) відходи, які утворюються в результаті розвідки та освоєння ресурсів нафти та газу із платформ в прибережній зоні та спалювального бортового устаткування;

  1. Експериментальні станції, які використовуються для дослідження, розробки та випробування, щоб покращити процес спалювання, та які переробляють менш ніж 50 тон відходів на рік.



__________________________

(1) OВ №L 184, 17.7.1999, С. 23.
В

Стаття 3

Визначення термінів

Для цілей цієї Директиви:

  1. „відходи” означають будь-які тверді або рідкі відходи, як встановлено у статті 1(a) Директиви 75/442/ЄЕС;

  2. „небезпечні відходи” означають будь-які тверді або рідкі відходи, як встановлено у статті 1(4) Директиви Ради 91/689/ЄEC від 12 грудня 1991 року про небезпечні відходи (1).

Для наступних видів небезпечних відходів особливі вимоги до небезпечних відходів у цій Директиві не повинні застосовуватися:

(a) Рідкі відходи горючих речовин, включаючи відпрацьовані мастила, як встановлено в статті 1 Директиви Ради 75/439/ЄEC від 16 червня 1975 року про видалення відпрацьованих мастил (2), якщо вони відповідають наступним критеріям:

(i) масовий вміст поліхлористих ароматичних вуглеводнім, наприклад,.кількість поліхлористих дифенілів або п’ятихлористих фенолів до концентрації, яка не перевищує ті, які встановлені у доречному законодавстві Співтовариства;

(ii) ці відходи не вважаються небезпечними через вміст інших складових, перелічених у Додатку II до Директиви 91/689/ЄЕС у великій кількості або в концентраціях, які несумісні з досягненням цілей, встановлених у статті 4 Директиви 75/442/ЄЕС; та

(iii) нижча теплотворна здатність становить, щонайменш, 30 МДж/кг,

(b) будь-які рідкі відходи горючих речовин, які не можуть спричинити в димовому газі, безпосередньо отриманому в результаті їхнього горіння, викиди, які відрізняються від отриманих із газойлю, як встановлено у статті 1(1) Директиви 93/12/ЄЕС (3), або більш високу концентрацію викидів, ніж ті, які отримані в результаті горіння газойлю, як так викладено;

  1. „змішані міські відходи” означають відходи з домівок, а також відходи використаної тари, промислові відходи та відходи суспільних установ, які, через їхній характер та склад, подібні до відходів з домівок, але, за винятком частин, вказаних у Додатку до Рішення 94/3/ЄC (4) під заголовком 20 01, які зібрані окремо за джерелом, та за винятком інших відходів, вказаних під заголовком 20 02 цього Додатка;

  2. „станція спалювання відходів” означає будь-яке стаціонарне або пересувне обладнання та устаткування, призначене для термічної обробки відходів з або без утилізації теплоти згоряння, яка виділяється. Обробка включає спалювання за допомогою оксидації відходів, а також інші процеси термічної обробки, такі як піроліз, газифікація або плазменні обробки оскільки речовини, отримані в результаті обробки, згодом спалюються.

Це визначення охоплює місце розташування та всю станцію спалювання відходів, включаючи всі лінії спалювання, приймання відходів, зберігання, обладнання для попередньої обробки, розташоване в тому ж місці, паливо для спалювання відходів та системи повітропостачання, бойлер, обладнання для переробки відпрацьованих газів, обладнання, розташоване в тому ж місці, для

___________________________

(1) ОВ №L 377, 31.12.1991, С. 20. Директива із змінами, внесеними Директивою 94/31/ЄC. (OВ №L 168, 2.7.1994, С. 28).

(2) ОВ №L 194, 25.7.1975, С. 23. Директива із останніми змінами, внесеними Актом про приєднання від 1994 року.

(3) Директива Ради 93/12/ЄEC від 23 березня 1993 року, що стосується вмісту сірки у певних видах рідкого пального (ОВ №L 74, 27.3.1993, С. 81). Директива із останніми змінами, внесеними Директивою 1999/32/ЄC (ОВ №L 121,11.5.1999, С. 13).

(4) Рішення Комісії 94/3/ЄC від 20 грудня 1993 року, яке встановлює перелік видів відходів згідно зі статтею 1a Директиви Ради 75/442/ЄЕС про відходи (ОВ №L5, 7.1.1994, С. 15).

В

обробки або зберігання залишків та стічних вод, димар, пристрої та системи для контролю операцій спалювання, реєстрацію та моніторинг умов спалювання;

5. „станція спільного спалювання відходів” означає будь яке стаціонарне або пересувне обладнання, чиєю головною метою є вироблення енергії, або виробництво матеріальних товарів та:

- яке використовує відходи в якості звичайного або додаткового палива; або

- на якому відходи термально обробляються з ціллю видалення.

Якщо спільне спалювання відбувається таким чином, що головною метою станції не є вироблення енергії або виробництво матеріальних товарів, а, скоріше, термальна обробка відходів, станція повинна розглядатися як станція спалювання відходів в межах значення підпункту 4.

Це визначення охоплює місце розташування та всю станцію спалювання відходів, включаючи всі лінії спільного спалювання, приймання відходів, зберігання, обладнання для попередньої обробки, розташоване в тому ж місці, системи постачання відходів, палива та повітря, бойлер, обладнання для переробки відпрацьованих газів, обладнання, розташоване в тому ж місці, для обробки або зберігання залишків та стічних вод, димар, пристрої та системи для контролю операцій спалювання, реєстрацію та моніторинг умов спалювання;

C1 6. „існуюча станція спалювання або спільного спалювання відходів” означає ◄ станцію спалювання або спільного спалювання:

  1. яка функціонує та має дозвіл згідно з чинним законодавством Співтовариства до 28 грудня 2002 року, або,

  2. яка має повноваження або зареєстроване для спалювання або спільного спалювання відходів та має дозвіл, виданий до 28 грудня 2002 року згідно з чинним законодавством Співтовариства, якщо ця станція введена в експлуатацію не пізніше 28 грудня 2003 року, або

  3. яка, приймаючи до уваги компетентний орган, є об’єктом повної процедури подачі заявки на видачу дозволу до 28 грудня 2002 року, якщо ця станція введена в експлуатацію не пізніше 28 грудня 2004 року;

  1. „номінальна потужність” означає суму потужностей печей для спалювання відходів, із яких складається станція спалювання відходів, як вказано проектувальником та підтверджено експлуатантом, з належним урахуванням, зокрема, теплотворної здатності відходів, вираженої як кількість відходів, яка спалюється на годину;

  2. „викид” означає прямий або непрямий викид речовин, коливань, тепла або шуму з окремих або просторово розподілених джерел забруднення на території станції у повітря, воду або ґрунт;

  3. „граничні величини викидів” означають масу, виражену в термінах певних специфічних параметрів, концентрацію та рівень викиду, які не можуть бути перевищені під час одного або більше періодів часу;

  4. „діоксини та фурани” означають всі поліхлоридні дибензопарадіоксини та дібензофурани, перелічені у Додатку I;

  5. „експлуатант” означає будь-яку фізичну або юридичну особу, яка експлуатує або контролює станцію, або, якщо це передбачено в національному законодавстві, якій передані повноваження щодо повної господарської влади над технічним функціонуванням;

  6. „дозвіл” означає письмове рішення (або кілька таких рішень), винесене компетентним органом, який видає ліцензію експлуатувати станцію, із врахуванням певних умов, які гарантують, що станція відповідає всім вимогам цієї Директиви. Дозвіл може охоплювати одну або більше станцій або частин станцій, які знаходяться в одному місці та експлуатуються одним експлуатантом;

  7. „залишок” означає будь-які рідкі або тверді речовини (включаючи зольний залишок та шлак, зольний пил та пил від бойлера, тверді продукти реакції від переробки газу, осад стічних вод від переробки стічних вод, використані каталізатори та використане активоване вугілля), визначені як відходи у статті 1(a).

В

Директиви 75/442/ЄЕС, які виробляються у процесі спалювання або спільного спалювання, переробки відпрацьованого газу або стічних вод або інших процесів у межах станцій спалювання або спільного спалювання відходів.

Стаття 4

Застосування та дозвіл

  1. Без порушення статті 11 Директиви 75/442/ЄЕС або статті 3 Директиви 91/689/ЄЕС, жодна станція спалювання або спільного спалювання відходів не повинна функціонувати без дозволу на здійснення цих видів діяльності.

  2. Без порушення Директиви 96/61/EC, заява на дозвіл для станцій спалювання або спільного спалювання відходів до компетентного органу повинна включати опис заходів, які розглядаються для гарантії, що:

  1. станція спроектована, оснащена та буде експлуатуватися таким чином, що вимоги цієї Директиви враховують категорії відходів, які повинні спалюватися;

  2. тепло, яке виробляється під час процесу спалювання та спільного спалювання, утилізується наскільки можливо, наприклад, через комбіноване виробництво електроенергії і тепла, виробляючи технологічну пару або опалення житлового району;

  3. залишки будуть мінімізовані в їх кількості та шкідливості та повторно використані, коли це доцільно;

  4. видалення залишків, які не можуть бути попереджені, зменшені або повторно використані, буде виконане у відповідності із національним законодавством та законодавством Співтовариства.

3. Дозвіл буде наданий тільки, якщо заява показує, що запропоновані методи вимірювання викидів у повітря відповідають Додатку III та, стосовно води, відповідають частинам 1 та 2 Додатка III.

4. Дозвіл, наданий компетентним органом станції спалювання або спільного спалювання відходів, крім відповідності будь-яким відповідним вимогам, встановленим у Директивах 91/271/ЄЕС, 96/61/ЄC, 96/62/ЄC, 76/464/ЄЕС та 1999/31/ЄC, повинен:

  1. докладно перелічувати категорії відходів, які можуть перероблятися. У переліку повинні використовуватися, щонайменш, категорії відходів, встановлені у Європейському каталозі відходів, якщо можливо, та містити інформацію про кількість відходів, коли це доцільно;

  2. включати загальну потужність станції спалювання або спільного спалювання відходів;

  3. детально викладати процедури відбору проб та вимірювання, які використовуються для задоволення зобов‘язань, накладених для періодичних вимірювань кожної речовини, яка забруднює повітря та воду.

5. Дозвіл, наданий компетентним органом станції спалювання або спільного спалювання відходів, яка використовує небезпечні відходи, крім частини 4 повинен:

  1. перелічувати кількість різних категорій небезпечних відходів, які можуть перероблятися;

  2. детально викладати мінімальні та максимальні масові потоки тих небезпечних відходів, їх найнижчі та максимальні теплотворності та їх максимальний вміст забруднюючих речовин, наприклад, поліхлорованих біфенілів, пентахлорфенолів, хлорину, фтору, сірки, важких металів.

  1. Без порушення положень Договору, держави-члени можуть перелічувати категорії відходів, які повинні бути згадані в дозволі, які можуть спільно спалюватися у визначених категоріях станцій спільного спалювання відходів.

  2. Без порушення Директиви 96/61/ЄC, компетентний орган повинен час від часу переглядати та, де необхідно, оновлювати умови, передбачені у дозволі.

В

  1. Якщо експлуатант станції спалювання або спільного спалювання безпечних відходів розглядає зміну функціонування, яка може залучати спалювання або спільне спалювання небезпечних відходів, це повинно розглядатися як значна зміна в межах значення статті 2(10)(b) Директиви 96/61/ЄC та стаття 12(2) тієї Директиви повинна використовуватися.

  2. Якщо станція спалювання або спільного спалювання відходів не відповідає умовам дозволу, зокрема, граничним величинам викидів у повітря та воду, компетентний орган повинен вжити заходи, щоб забезпечити відповідність.

Стаття 5

Доставка та приймання відходів

  1. Експлуатант станції спалювання або спільного спалювання повинен вжити всі необхідні застережні заходи щодо доставки та приймання відходів для запобігання або обмеження, наскільки можливо, негативних впливів на довкілля, зокрема, забруднення повітря, ґрунту, поверхневих та підземних вод, а також запахів та шуму, та безпосередніх ризиків для здоров’я людини. Ці заходи повинні відповідати, щонайменше, вимогам, встановленим у частинах 3 та 4.

  2. Експлуатант повинен визначити масу кожної категорії відходів, якщо можливо, відповідно до Європейського каталогу відходів, перед прийняттям відходів на станції спалювання або спільного спалювання відходів.

  3. Перед прийняттям небезпечних відходів на станції спалювання або спільного спалювання відходів, експлуатант повинен мати в наявності інформацію про відходи з метою перевірки, між іншим, відповідності вимогам дозволу, встановленим у статті 4(5). Ця інформація повинна охоплювати:




  1. всю адміністративну інформацію про процес вироблення енергії, яка знаходиться у документах, згаданих у пункті 4(a);

  2. матеріально-речовинний склад, та, наскільки доцільно, хімічний склад відходів та всю інша інформацію, необхідну для оцінки їх придатності до запланованого процесу спалювання;

  3. небезпечні властивості відходів, речовини, які не можна змішувати, та застережні заходи, які необхідно вжити під час поводження із небезпечними відходами.

4. Перед прийняттям небезпечних відходів на станції спалювання або спільного спалювання, щонайменш, наступні процедури приймання повинні бути виконані експлуатантом:

  1. перевірка документів, які вимагаються Директивою 91/689/ЄЕС та, де застосовується, тих, які вимагаються Регламентом Ради (ЄЕС) № 259/93 від 1 грудня 1993 року про нагляд та контроль перевезення відходів у межах, до та з Європейського Співтовариства (1), та підзаконними актами про перевезення небезпечних товарів;

  2. відбір репрезентативних проб, якщо тільки це не є недоречним, наприклад, для інфекційних клінічних відходів, наскільки це можливо, до розвантаження, щоб підтвердити відповідність інформації, передбаченій у пункті 3, за допомогою виконання контролю та для надання можливості компетентним органам ідентифікувати характер відходів, які переробляються. Ці проби повинні зберігатися, щонайменш, протягом одного місяця після спалювання.

5. Компетентні органи можуть увільняти від виконання вимог частин 2, 3 та 4 окремі промислові придприємства та підприємства, які спалюють або спільно спалюють тільки їх власні відходи в місці утворення відходів, за умови, що вимоги цієї Директиви задовільняються..

_________________________

(1) ОВ №L 30, 6.2.1993, С. 1. Регламент із останніми змінами, внесеними Регламентом Комісії (ЄС) № 2408/98 (ОВ №L 298, 7.11.1998, С. 19).

В

Стаття 6



<< предыдущая страница   следующая страница >>