asyan.org
добавить свой файл
1






Хвилює нас щоденно,

Як радість і біда,

Це диво незбагненне –

Ота проста вода.

Прислів’я


  • Від великої води надійся шкоди.

  • Сильна вода греблю рве.

  • Вода в решеті не встоїться.

  • Вода в одного бере, а другому дає.

  • На воді млин стоїть, та од води погибає.

  • Водою воду не загатиш.

  • Вода – душа врожаю

  • Вода – великий санітар.

  • Вчорашньої води не доженеш.

  • В глибокій воді – велика риба.

  • Глибока вода не каламутиться.

  • Глибока вода тихо пливе.

  • Де вода, там і біда.

  • З брудної води іще ніхто чистим не вийшов.

  • Мала вода – великий шум.

  • Не в кожній воді мило розпуститься.

  • Не скрізь там вода, куди хилиться верба.

  • Прийшло з води, пішло з водою.

  • Тяжко плисти проти води.

  • Стояча вода – калюжа.

  • Бистра вода надійде та не перейде, а тиха мулить та й мулить.

  • Тиха вода людей топить, а швидка тільки лякає.

  • Мала крапля великий камінь продовбає.

  • Аби вода, а жаби будуть.

  • В болото влізти легко, а назад хоч воли впрягай.

  • Море – рибальське поле.

  • Ложкою води з моря не вичерпати.

  • Ночвами моря не переплисти.

  • Не море топить кораблі, а вітер.

  • Море перепливти – не поле перейти.

  • Всі ріки до моря ведуть.

  • Річки – артерії життя.

  • Глибока річка, як думка, йде спокійно.

  • Добре річці з потоками.

  • Хоч річка і невеличка, а береги ламає.

  • Вогонь – біда, і вода – біда, а без вогню і без води ще більша біда.

  • Вогонь і вода добре служать, але лихо панують.

  • Вогонь – то брат води.

  • Вогонь – цар, а вода – цариця.

  • Вогонь з водою ніколи не погодиш.

  • Вода з вогнем не товариші.

  • З вогнем не жартуй, воді не вір і з вітром не дружи.

  • Вогонь – більший ворог, як вода.

  • Багато грому – мало дощу.

  • Від дощу – не у воду, від вогню – не в полум’я.

  • Дощ упору – золото.

  • Дощ у жнива – як п’яте колесо до воза.

  • Дощ ллє як з бочки, мабуть, десь бог чопок загубив та й нічим заткнуть.

  • Дощ і сніг на небі не згниють, але на землю прийдуть.

  • Дощ вимочить, сонечко висушить, а буйні вітри голову розчешуть.

  • Із стріх не капає, коли дощ не падає.

  • Коробом сонце, ситом дощ.

  • Люди дякують дощеві, а подорожній лає.

  • На дощі змокнеш і в плащі.

  • Навесні корець дощу ложку болота дає, восени ложка дощу – корець болота.

  • Не треба дощ просити, він прийде, як будем косити.

  • Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять.

  • Оце дощ глухий: не йде, де просять, а йде, де косять, не йде, де чорно, а йде, де вчора.

  • Ранній дощ, що вдовиний плач: довго не триває.

  • Там такі дощі перуть, що аж клекотить.

  • Нехай іде дощ, наловим риби – буде борщ.

  • Як випадуть у маю три дощі добрих, то дадуть хліба на три годи.

  • З великої хмари малий дощ.

  • Не все дощ іде, як гримить.

  • Не кожна хмара приносить дощ.

  • Град аж стогне в хмарі.

  • Не той сніг, що мете, а той, що зверху йде.

  • Багато снігу в році – багато хліба в тоці.

  • Нема снігу – нема сліду.

  • Сніг сипле мов з рукава.

  • Сніг, завірюха, бо вже зима коло вуха.

  • Снігу надме – хліба прибуде, вода розіллється – сіна набереться.

  • Скільки сніг не лежатиме, а розтанути мусить.

  • Ще і в мишачу нірку навіє снігу.

  • Як приходить сніг з дощем, то йдуть до шевця з плачем.

  • Як сніг упаде, то пастух пропаде, а як розтане, то й пастух устане.

  • Де верба, там і вода.

  • Ліс і вода – брат і сестра.

  • Закрути міцніше кран, щоб не витік океан.




Загадки


  • Попід дах серед зими

Всілись білі кажани.

І донизу головою

Продрімали до весни. (бурульки)


  • Росте вона додолу головою,

Росте вона холодною зимою.

А тільки сонечко засяє –

Вона заплаче і вмирає. (бурулька)


  • Поясок ясний зіткала,

Небеса підперезала.

Після дощику з’явилась,

Різнобарвно заіскрилась. (веселка)


  • Тільки дощик прошумів

Над лужком, над лісом –

Хтось у небі рушничок

Вишитий повісив. (веселка)


  • Дивувались довго ми –

Збудували міст громи.

Та по ньому я і ти

Не зумієм перейти.

Він далеко і високо,

Досягне його лиш око. (веселка)


  • Хтось у лузі біля річки

Погубив барвисті стрічки.

Дощик вгледів, підібрав,

Небеса підперезав. (веселка)


  • Хтось над річкою Оріль

Із дощем розбив таріль.

Дощик вилився у річку,

По собі залишив стрічку.

Стрічка грає-виграє.

Хто вгадає, що то є? (веселка)


  • Вийшла звідкись гарна дівка,

На ній стрічка-семицвітка;

А де з річки воду брала,

Там коромисло зламала. (веселка)


  • Буває хмаркою вона,

Пушинкою буває,

Бува, як скло,

Крихка й тверда –

Звичайна, підкажіть, … (вода)


  • Що таке: пливе і ллється,

Часом на камінь дереться,

Як немає все всихає,

Звір і птах помирає. (вода)


  • Що за диво? – із хмаринки

Вниз спадають горошинки. (град)


  • - Коли пішла я, Грицю, в сад,

То з неба падав … виноград.

- Ти помилилась, - каже брат,

- То, Галю, падав з неба … (град)


  • Налетів горох,

Застукав: трох, трох…

Посипались квасолини

На поля, долини,

Зелен-ліс, весняний сад.

Відгадали, що це? … (град)


  • Сидить дід за подушками

І стріляє галушками. (град)


  • Із-під гірки, з-під крутої

Прокрадається норою

Та й до моря утіка.

Через лози по ярках. (джерело)


  • Дивну силу воно має –

З-під землі свій шлях долає.

Непримітне й невеличке,

Поїть ріки і кринички. (джерельце)


  • В’ється, плине річечка,

Як срібляста стрічечка.

Починалась річка ця

Із малого … (джерельця)


  • У річці купався,

У хмарці ховався,

Від блискавки-грому

Полинув додому.

На землю спустився –

На сто крапель розбився! (дощ)


  • Сонце вкрилося хмарками.

Хтось невидимий в імлі

Небо срібними нитками

Пришиває до землі. (дощ)


  • Він скрізь: у полі і в саду,

А в дім не попаде.

І я тоді лиш з дому йду,

Коли він вже не йде. (дощ)


  • На зимові віти

Сіли білі квіти. (іній)


  • В нас узимку білим цвітом

Сад зацвів, неначе літом. (іній)


  • Рано-вранці увесь світ

Вбрався в білий оксамит.

А як вітер нападе –

Оксамит цей пропаде. (іній)


  • Скрізь зима. – Та що це, сон?

Сад цвіте! – гука Антон.

- Білий цвіт он на калині!..

Та ми знаєм, що це … (іній)


  • Вчора ще у річці

Плескалась водичка.

Як з’явився сивий дід,

То зробив з водички … (лід)


  • Прозорий, мов скло,

А не вставиш у вікно. (лід)


  • То зорі пасе,

То сонце несе,

Поспішає, і біжить,

І на місці лежить. (річка)


  • За селом була вона

Вся блискуча, чарівна,

По слизьких її боках

Їдуть діти в саночках. (річка)


  • Синя стрічка блищить,

Щось тихенько гомонить

І біжить собі, біжить,

Не зупиниться й на мить. (річка)


Камінчиком дзвеню.

Ви здалеку почуєте

Пісеньку мою. (річка)


  • Вранці хтось в саду бродив

І намисто загубив.

Потім сонечко гуляло,

Намистинки всі зібрало. (роса)


  • Зоря-зоряниця, молода дівиця,

Гуляти ходила, сльозу зронила,

Місяць бачив – не підняв,

Сонце побачило – підняло. (роса)


  • Торох-торох, розсипався горох.

Почало світати – нічого збирати. (роса)


  • Ну й блискучі намистини

Біля нашої хатини!

Глянь, яка чудова кожна,

А збирати їх не можна!

Оля у саду гуляла,

Їх, мов ягоди, збирала,

Зазирнула до корзини –

Ні одної намистини. (роса)


  • Увечері спускається,

Вночі собі лежить,

А вранці піднімається

У сонячну блакить. (роса)


  • Йшла зоряниця, красна дівиця,

Через покоси, гублячи сльози.

Місяць дивився і засмутився,

Сонечко встало – слізки зібрало. (роса)


  • В лузі вдосвіта Галинка

Погубила намистинки.

Сонце встало – позбирало,

Та Галинці не віддало. (роса)


  • Гуси пір’я розгубили –

Все подвір’я стало біле.

А коли набив подушку –

Потекла вода з-під вушка.

Що це? (сніг)


  • З голубого вулика

Вилетіли бджоли –

Білим вкрили вулиці,

І хати, і поле.

А на яблуні старій

Сів одразу цілий рій. (сніг)


  • Як до рук його беру,

Він мені кричить: - Помру!..

Як тримаю на вогні,

Він кричить ще дужче: - Ні!

І тікає за поріг,

Не живе у хаті … (сніг)


  • Біла баба мовчки йшла,

Величезний міх тягла,

Розв’язався в баби міх –

Полетів додолу … (сніг)


  • Як борошно, він білий-білий,

Здається, світ укрився цілий,

Все падає, все нароста,

На села сиплеться й міста,

На гори, на ліси, на ниви –

Пухнастий, легкий, блискотливий.

Лягає майже нам до ніг.

Із вати килим? Ні, це … (сніг)


  • Біле, як сорочка,

Пухнасте, як квочка,

Крил не має,

Скрізь літає.

Що то за птиця,

Що сонця боїться? (сніг)


  • В небі хмара пролітала,

Білий пух порозсипала.

Він на землю міцно ліг,

Називають його … (сніг)


  • Я падаю на ваші хати,

Я білий-білий, волохатий,

Я прилипаю вам до ніг

І називаюсь просто … (сніг)


  • Ішов – без доріг.

Де йшов – там ліг.

Лежав до весни,

Навесні побіг. (сніг)


  • І не борошно, а білий,

І не вата, а м’який,

І, як дзеркало, блискучий, -

Покриває гори, кручі,

Застеляє землю вкрай,

Щоб був кращий урожай.

Що це, друже? Відгадай. (сніг)



  • Що в повітрі скрізь носилось,

То чорніло, то біліло?

Впало й спало до пори,

Встало й збігло із гори. (сніг)


  • Ніжна зірка біла-біла

На долоню теплу сіла.

А як сіла, то й розтала,

Голуба водичка стала. (сніжинка)


  • Зірка сніжно-біла

На рукав мені злетіла.

Поки ніс її сюди,

Стала краплею води. (сніжинка)


  • На дерева і на шлях

З неба впала тьма комах.

Вітер їх жене із двору,

А вони – то вниз, то вгору.

Прилетить весною птах –

Та й не буде тих комах. (сніжинки)


  • Взимку вкрили ми навкруг

Ліс, дорогу, поле й луг.

А як сонце припече –

Ми струмочком потечем. (сніжинки)


  • Коли усі квітки зів’яли,

На чорну землю ми упали –

Накрили килимом пухнастим,

А ще мереживом сріблястим.

Милуйтесь нами, любі діти,

Адже не гірші ми за квіти. (сніжинки)


  • З хмарки всі ми вилітаємо

І в танку легкім кружляємо.

Білим все стає довкола,

Білий ліс і біле поле.

Ми холодні, мов льодинки,

Називають нас … (сніжинки)


  • З хмари вилітають,

Падають, не тануть.

Вкрили килимом сліпучим,

Ліс і поле, навіть кручі.

Тут пролежать до весни.

Відгадали, хто вони? (сніжинки)


  • Що це вранці за дива, -

Морок землю покрива.

На ліси, поля, на лан

Густий стелиться … (туман)


  • Не дід, а сивий.

Не спить, а стелиться.

Вкриває землю й океан,

А зовуть його … (туман)


  • Заховав дідусь в мішок

Річку, поле і гайок.

Сонце із-за хмар пробилось,

Діду млосно враз зробилось.

Кинув долі той мішок,

Та й чкурнув собі в гайок. (туман)


  • Йшов хлопчина через ліс,

Молоко в цеберку ніс.

Хлюпнув трішки молока,

Зникли поле, ліс, ріка. (туман)


  • Б’є вода в усі боки

Із залізного тюльпана –

Поспішаєм залюбки

Ми до красеня … (фонтана)


  • По ланах, житах безкраїх,

По морях вона гуляє,

То, сердешна, в берег б’ється,

В бризках піниться, сміється. (хвиля)


  • Поскубують травичку

Білесенькі овечки

На тій горі високій,

Що звідси недалечко.

Вітрець тихенько свисне,

І в ту ж таки хвилину

Помчать собі овечки

На іншу полонину. (хмари)


  • З небокраю, з-за діброви

Вийшли кралі чорноброві,

Принесли водиці жбан,

Полили великий лан. (хмари)


  • Білий-білий пароплав

Над полями пропливав.

Раптом весь посивів –

Обернувся в … зливу. (хмара)


  • Вона на небі проживає,

На землю сльози проливає.

І замислилась Надійка,

Хто ж вона, ота „плаксійка”? (хмара)


  • По небу іде кучерявий баран

І рогом вогненним б’є в барабан.

(хмара, блискавка, грім)
Використані джерела:
Вознюк Л. 1000 загадок.

Українські народні прислів’я і приказки.

Ресурси інтернету (малюнки).
Матеріал зібрали учні 3 – В класу ЗОШ І – ІІІ ст.№6 м.Коломиї.
Комп’ютерна верстка і дизайн – Фоміна Н.С.