asyan.org
добавить свой файл
1
УДК 616.5–056:615.357
ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ЦИТОКІНОВОЇ, ЕЙКОЗАНОЇДНОЇ,

КОРТИКОАДРЕНАЛОВОЇ СИСТЕМ У ХВОРИХ НА АТОПІЧНИЙ ДЕРМАТИТ, КОМПЛЕКСНЕ ЇХ ЛІКУВАННЯ

З ВИКОРИСТАННЯМ ХРОНОТЕРАПІЇ
Л.В. Куц, асист.

Сумський державний університет
ПОСТАВЛЕННЯ ПРОБЛЕМИ, ЇЇ ЗВ’ЯЗОК З ВАЖЛИВИМИ НАУКОВИМИ ТА ПРАКТИЧНИМИ ЗАВДАННЯМИ

Захворюваність на атопічний дерматит (АтД) в усьому світі щорічно зростає [1-3]. Традиційна терапія не завжди забезпечує стійкий позитивний клінічний ефект, що супроводжується доволі частими рецидивами дерматозу, а іноді призводить і до інвалідизації хворих [4,5]. Проблема розроблення нових методів лікування хворих на АтД залишається важливим науковим та практичним завданням не тільки дерматологів, але й лікарів багатьох інших спеціальностей (імунологів, алергологів, педіатрів, пульмонологів, оториноларингологів та ін.) і є фрагментом розробки НДР з номером держреєстрації 0198V007720.
АНАЛІЗ ОСТАННІХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПУБЛІКАЦІЙ, В ЯКИХ ЗАПОЧАТКОВАНО РОЗВ’ЯЗАННЯ ПРОБЛЕМИ

На сьогоднішній день розроблена велика кількість різноманітних методів лікування хворих на АтД. Важливе місце серед них займає використання імунокоригувальних препаратів, препаратів, що впливають на процеси перекисного окислення ліпідів та ін. [6,7]. Продовжуються дослідження механізмів дії місцевих глюкокортикоїдів [8,9]. З урахуванням особливостей сучасної захворюваності на АтД в системі комплексного лікування хворих звертають увагу не тільки на імунологічні чинники, але й на стан мікробіоценозу товстої кишки, змін в центральній нервовій системі та ін. [10-13].
НЕВИРІШЕНІ РАНІШЕ ЧАСТИНИ ПРОБЛЕМИ

Залишається недостатньо вирішеною проблема можливості посилення ефекту лікування хворих на АтД шляхом урахування впливу призначуваних препаратів на фізіологічні біоритми організму і, перш за все, таких, як “секреції гормонів кори надниркових залоз” та “сон-неспання” [14]. Порушення сну, емоційна лабільність сприяють посиленню свербежу шкіри та інтенсивному її розчухуванню у хворих на АтД, хронізації запального процесу, що може впливати на зміни функціонального стану не тільки центральних регулювальних систем, а й систем цитокінів, ейкозаноїдів та ін. [15,16].
МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Визначити функціональний стан окремих центральних та місцевих регулювальних систем організму хворих на АтД, динаміку досліджених показників при комплексній терапії з урахуванням фізіологічних біоритмів “сон-неспання” та “секреції гормонів кори надниркових залоз”.
ОСНОВНИЙ МАТЕРІАЛ ДОСЛІДЖЕННЯ. ОБҐРУНТУВАННЯ ОТРИМАНИХ НАУКОВИХ РЕЗУЛЬТАТІВ

Спостерігали 80 хворих на АтД. До та після лікування у них визначалися рівні в крові інтерлейкінів (ІЛ) 1 та 6, простагландинів (ПГ) Е2 та F2, лейкотрієну (Лт) В4, АКТГ, кортизолу імуноферментним та радіоімунним методами за допомогою наборів реактивів і у відповідності до інструкцій до них фірм Pro Con, Oris, Amersham.

У залежності від методу лікування всі хворі були поділені на 4 репрезентативні групи (по 20 осіб в кожній). Першій групі хворих призначалася загальна терапія за традиційною методикою (антигістамінні препарати – димедрол або піпольфен, або діазолін тричі на день, гіпосенсибілізувальні та седативні препарати, вітаміни, дієта), місцево – мазь кортонітол. Другій групі хворих на фоні такої ж, як і в першій групі, загальної терапії, місцево призначалася індометацинова мазь. Третій групі хворих на фоні такої ж, як і в перших двох групах, загальної терапії вранці призначали кортонітол, вдень і ввечері – індометацинову мазь. Четвертій групі хворих місцева терапія проводилася за такою ж методикою, як і в третій групі, але в системі загальної терапії не використовувались седативні препарати, а призначався кетотифен один раз ввечері у відповідності до вікової разової дози протягом 7-10 днів.

Статистична обробка результатів дослідження проводилася за допомогою пакета прикладних програм “Office Professional 2000” фірми Microsoft Corporation.

Результати обстеження свідчили про наявність суттєвих змін в системах: цитокіновій, ейкозаноїдній, симпатикокортикоадреналовій - у більшості хворих до початку їх лікування: підвищення рівнів (у порівнянні з контрольною групою з 20 здорових осіб) ІЛ-1 в середньому у 2,0 разу, ІЛ-6 – у 2,5 разу, ПГЕ2 – у 5,5 разу, ПГF2 - у 1,9 разу, ЛтВ4– у 4,1 разу, АКТГ – у 2,1 разу (p<0,05-0,001), зменшення рівня кортизолу у 1,1 разу (p>0,05).

Аналіз найближчих результатів лікування свідчив про неоднозначні зміни у порівняльних групах. Терміни регресу свербежу шкіри та висипки на шкірі, позитивної динаміки показників психофізіологічного стану (нормалізація сну, зниження проявів емоційної лабільності) достеменно кращими були в четвертій групі хворих у порівнянні з першою, другою та третьою (p<0,05-0,01). Достеменно більш хороші результати лікування спостерігалися в третій групі хворих у порівнянні з першою та другою (p<0,05). Найближчі результати лікування також були більш кращими в першій групі, ніж у другій (p<0,05), але у віддаленому періоді спостереження не відмічалося достеменної різниці динаміки перебігу захворювання між першою та другою групами (p>0,05).

Аналіз динаміки (після лікування вмісту в крові ІЛ-1, ІЛ-6 ПГЕ2, ПГF2, ЛтВ4, АКТГ (у порівнянні з даними до лікування) показав таку ж тенденцію достеменності різниці в нормалізації відповідних показників, як і клінічних даних (p<0,05-0,01) в порівняльних групах. Показники вмісту в крові кортизолу після лікування нормалізувалися у всіх групах хворих.

Отримані результати дослідження можуть свідчити про наявність у хворих на АтД функціональних порушень у важливих регулювальних системах організму – цитокіновій, ейкозаноїдній, симпатикокортикоадреналовій. Призначення глюкокортикоїдної мазі тільки вранці, а нестероїдної протизапальної – вдень і ввечері відповідає фізіологічному біоритмові “секреції кори надниркових залоз” і дозволяє знизити загальну дозу кортикостероїдів при лікуванні хворих. Призначення кетотифену з урахуванням його не тільки антигістамінного та мембраностабілізувального, але й седативного ефекту дозволяє відновлювати порушення фізіологічного біоритму “сон-неспання” без одночасного використання седативних препаратів. Саме комплексне лікування хворих на АтД з урахуванням вищезазначених фізіологічних біоритмів (хронотерапія) найбільшою мірою забезпечує позитивну динаміку перебігу захворювання (в найближчому та віддаленому періодах спостереження) та дозволяє нормалізувати функціональний стан важливих регулювальних систем організму (цитокінової, ейкозаноїдної, симпатикокортикоадреналової). Важливою обставиною є можливість досягнення нормалізації показників функціонування як систем, що мають значення переважно на загальноорганізменному рівні (АКТГ-кортизол), так і більшою мірою – систем-регуляторів міжклітинних відносин (цитокіни, ейкозаноїди).
ВИСНОВКИ. ПЕРСПЕКТИВИ ПОДАЛЬШИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Хронотерапія (призначення хворим на АтД антигістамінного препарату із седативною дією тільки ввечері та кортикостероїдної мазі – тільки вранці) відповідає принципам функціонування двох важливих фізіологічних біоритмів організму людини (“сон-неспання”, “секреції гормонів кори надниркових залоз”). Таке лікування забезпечує не тільки хороший клінічний результат, але й нормалізацію функціонального стану цитокінової, ейкозаноїдної та симпатикокортикоадреналової системи. Перспективним подальшим дослідженням може стати розроблення методів вторинної профілактики захворювання з урахуванням принципів не тільки циркадіанних, але й сезонних фізіологічних біоритмів організму (хронопрофілактики АтД).
SUMMARY

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ


  1. Глухенький Б.Т., Глухенькая А.Б., Грабовская Е.Б. Лечение аллергодерматозов топическим глюкокортикоидом локоид // Український журнал дерматології, венерології, косметології. – 2001. – №2-3. – С. 50-52.

  2. Скрипкин Ю.К., Фёдоров С.М., Адо В.А. и др. Атопический синдром // Вестник дерматологии и венерологии. – 1995. – №2. – С. 17-20.

  3. Калюжная Л.Д. Средства наружной терапии атопического дерматита и требования к ним // Український журнал дерматології, венерології, косметології.–2002. –№1(4).–С. 30-32.

  4. Калюжная Л.Д. Клинико-иммунологическое обоснование неспецифической иммунокоррекции атопического дерматита // Автореф. дис… д-ра.мед. наук. – Киев, 1990.– 39 с.

  5. Торопова Н.П., Синявская О.А., Градина А.М. Тяжёлые (инвалидизирующие) формы атопического дерматита у детей. Методы медико-социальной реабилитации //Российский медицинский журнал. – 1997. – №5. – С. 53-56.

  6. Лавриненко О.О. Комплексна коригуюча терапія хворих на атопічний дерматит немовлят і дітей раннього віку з урахуванням змін імунного статусу та системи ліпопероксидації // Автореф. дис... канд. мед. наук. – Харків, 1999. – 20 с.

  7. Шмелькова К.С. Комплексне лікування хворих на атопічний дерматит з урахуванням порушень перекисного окислення ліпідів // Автореф. дис... канд.мед.наук. – Харків, 2001. – 20 с.

  8. Молочков В.А., Ежова М.Н., Гостева И.В. Опыт применения препарата дипросалик и тридерм в терапии различных дерматозов // Вестник дерматологии и венерологии. – 1996. – №4. – С. 55-57.

  9. Самсонов В.А., Знаменская Л.Ф., Ляпон А.О. Адвантан в лечении атопического дерматита и экземы // Вестник дерматологии и венерологии. – 1998. – №4. – С. 48-49.

  10. Уваренко О.А. Атопічний дерматит. Особливості сучасної захворюваності дитячого населення // Матеріали науково-практичної конференції “Захворювання та вікові особливості шкіри, їх генетична детермінованість”. – Київ, 2003. – С. 112.

  11. Білозьорова Н.І., Крищенко О.П., Бринцова С.С. Стан мікробіоценозу товстої кишки у дітей атопічним дерматитом та його корекція // Матеріали науково-практичної конференції “Захворювання та вікові особливості шкіри, їх генетична детермінованість”.– Київ, 2003. – С. 104.

  12. Притуло О.А., Прохоров Д.В., Кузьменко О.А. Фенотипические особенности детей с атопическим дерматитом // Матеріали науково-практичної конференції “Захворювання та вікові особливості шкіри, їх генетична детермінованість”. – Київ, 2003. – С. 86.

  13. Калюжная Л.Д., Безвершенко Е.И. Совершенствование патогенетической терапии атопического дерматита с учётом изменений в центральной нервной системе //Матеріали науково-практичної конференції “Захворювання та вікові особливості шкіри, їх генетична детермінованість”. – Київ, 2003. – С. 39.

  14. Казаков В.М., Бухарович М.Н., Бочаров В.А., Зяблицев С.В. Нові дані про патогенез атопічного дерматиту та їх значення для вибору оптимальної тактики терапії // Тез. докл. 6-го з’їзду дерматовенерологів України. – Харків, 1992. – С. 26.

  15. Hamid Q., Nasser T., Minshall E.M. et al. Allergy//Clin. Immunol.–1996.–Vol.98.–P.225-231.

  16. Grewe M., Bruijnzeel – Koomen C.A.F.M., Schopf E., Thepon T. A role for Th1 and Th2 cells in the Immunopathogenesis of atopia dermatitis // J. Immunol. Today. – 1998. – Vol.19, №8. – P. 359-361.


Надійшла до редколегії 14 квітня 2003р.



«Вісник СумДУ», №7 (53), 2003