asyan.org
добавить свой файл
1




Фанф про братів Борисенко.

ПОВІДОМЛЕННЯ. *розділ 1*Саша*

Вівторок. Як приємно прокинутись з ранку, незвичайно те, що навіть без будильника. Вмившись і навіть не поснідавши, оскільки в холодильнику літали мухи, одразу сів за ноутбук. Авторизувавшись в «контактах» перевіряє пошту. Щось дивно…- подумав Сашко . повідомлення без назви, від аноніма. Ось що там було написано: час прийде, обережніше!. Який ще час? Чому обережніше? Від кого лист? Ці думки безперервно крутилися в голові у Олександра, аж доти доки хтось не подзвонив в двері. - Та йду, йду! Хто там? – Сашо, відкрий негайно! Це Вова. Саш, ти дивився на годинник??!! Ми запізнюємось! – та не кричи, зараз знайду ключі. Шукаючи ключ він подивився на годинник. - О боже! Вже пів дванадцятої обіду, чи я здурів??! Нарешті знайшовши ключа Саня відкрив братові двері. – ходімо швидше! Ще поки в заторах будемо стояти… Сань, нас же можуть вигнати за запізнення! Ти здурів, чи що??! – так, здається я справді здурів. – що? – нічого. Вова не звертай уваги. Поїхали. Нарешті доїхавши до студії «Нового Каналу» машина зупинилася. – хлопці, що це таке? Ви майже запізнились. Ідіть готуйтеся. до ефіру дві хвилини. Підготувавшись до випуску на швидкоруч, почали говорити про серіал який мав початися. Говорив тільки Вова, а Саша наче проковтнув язика. Провівши teen time вони збиралися поїхати до дому. Саша попросив Вову залишитися в нього в дома. Вова не відмовився. Він бачив що братик через щось переживає. Доїхавши додому, і вже заходячи до під’їзду Володимир вирішив запитати Сашка що сталося. – Саш, що з тобою? Ти сьогодні якийсь задуманий. – просто мені зранку прийшло анонімне повідомлення про те, що прийде час і про те, що потрібно бути обережним. – Саша, то напевно фанати пишуть. Не зважай на це. Хтось жартує! – просто воно мене якось зачепило. А якщо то щось важливе? – Санька покажи мені цього листа. Не хвилюйся так. – та я не хвилююся… Йому було ліньки вмикати ноутбук, тому діставши із кишені телефон почав набирати адресу сторінки. – дивно.. - Сашко, що знову сталося?(спитав Вова.) – того повідомлення немає, замість нього нове. –читай, але швидше! У мене повно справ. – так.. завантажується… : приходь завтра об одинадцятій в кафе на п’ятій по рахунку вулиці від твого дому. Там я тобі скажу в чому проблема». – і все? –так. – от і добре. Підеш, розберешся в чому підвох. А зараз Саша йди спати. Бо вже майже північ.

*Розділ 2* від невідомого, а точніше від невідомих.

Середа. Нарешті настав час зустрічі. Саша чекає у зазначеному місті. Підходять троє в куртках с капюшонами. Один з них привітався. – здоров. – здоров… хто ви такі? Що означає те повідомлення? – тобі непотрібно знати наших імен. Перейдемо до справи. Ти знаєш англійську мову? –так. Троє почали на іноземній мові про щось говорити. З тихого тону це переросло у крик. Не витримавши цього Сашко встав зі стільця і вже хотів іти геть. Самий худий з цієї компанії схопив Сашу за руку. Він був напрочуд сильним. Саша відчув як їхні погляди торкаються його всього. –відпусти його Мішка ! – і не подумаю! Сірий ти що не бачиш що він відмовляється нам допомагати! Пашка, скажи йому! – тихіше всі! Це ми повинні допомогти йому, а не він нам… Саша кашляє. – ви допомогти мені?! По перше: відпусти мою руку, по друге: мені непотрібна ваша допомо… Саша не встиг договорити. Його очі стали якимись безколірними коли він побачив її. Вона йшла трохи зарозуміло, навіть не дивлячись на нього. –подобається? (спитав Сірий). – трохи… -так. Корочє ти нам популярність, а ми тобі спокій. Згода? Саша хотів щоб його не чіпали. –згода. Але я не зрозумів навіщо це вам. – менше знаєш крепче спиш! Сьогодні ми приїдемо до тебе додому. Обсудимо все, складемо план. У четвер можемо приступити до роботи. Саша задумався: а що як це грабіжники, або ще гірше… - ти що заснув? Сашко пильно на них подивився. – я не сплю! Тільки адресу мою нікому не давати, я не хочу міняти квартиру. –ти що нам умови ставиш? Добре!

Розділ 3 *спроба дійти до популярності*

Все обсудивши з цими хлопцями Саша після розмови вирішив провідати Вову. Він дуже довго дзвонив у двері, та ніхто не відчиняв. Сашко подзвонив на мобільний Вови. – алло, Вова ти де? Я тут стою під твоїми дверима, дзвоню, а тебе немає вдома! – Саш, я скоро прийду, почекай п’ять хвилин. Я зараз з Дімкою, уже біля дому. – я чекаю. Рівно через п’ять хвилин Вова з Дімою були біля дверей, вони про щось розмовляли час від часу позираючи на Сашу. – де ви були? – ми трохи відпочивали. –чого ви так дивно на мене дивитесь? – просто я розповідав Дімі про це повідомлення. Саша що вони тобі казали, погрожували? – та ні, вони нормальні хлопці. Їм потрібна робота на телебаченні. Вова усміхнувся, Діма в цей час спитав. – навіщо? – не знаю. Вони не говорили. - Саша що таке? –нічого. Чому вирішили що зі мною щось сталося? – просто ти якийсь незвичайний, ніби закоханий, ми близнята, я ж відчуваю. – ну є трохи, вона така, така… я навіть не знаю яке слово підібрати… але вона навіть не подивилася в мій бік. – чого ти сам не підійдеш? – я не можу… в мене стають ватними ноги. Брати сміються з Саші. – ну ти Сашко даєш. Ти хвилюєшся так, ніби перший раз у житті признаєшся в коханні! – не можу і все! –добре, Саша не сердься, сідай в крісло і все детально розповідай. Саша довго розповідав все що відбувалось при зустрічі з цими трьома. Нарешті закінчивши розповідь він поїхав додому. Завтра новий робочий день, співпраця з не зовсім відомими людьми. Ось нарешті ранок. Саша зовсім не хотів вставати. Він позіхнув, відкрив очі. Нарешті, зовсім прокинувся. Ось Сашко уже в павільйоні «Нового Каналу». Очі його зустрілись з тими юнаками, з якими зовсім недавно була його зустріч. – привіт, говорили з керівнитством? Знайшли роботу? – так. Все добре. Поки що ми не працівники на телебаченні, але уже працівники телебачення. Хтось свиснув. Саша подивився навколо. То був Вова, разом з тією дівчиною яка так зачарувала Сашка. – пробачте, мені потрібно йти. На мене чекає брат. – йди. Ми тебе не тримаємо. Саша підійшов до Вови. Вова першим заговорив. – це Леся. – я Саша. Сашко поцілував Лесі руку. Леся усміхнулася. Саша онімів. Вова дивився на все це. Саша все-таки заговорив. – Лесю, нам з Вовою потрібно йти, у нас програма. – так. Я все чудово розумію. Брати пішли. Саша не витримав. – Вова, чого ти її сюди привів?! Я мало свідомість не втратив!! – сюрприз!!!!!!! Гаразд заспокойся. Я знайшов Лесю в Інтернеті. Я хотів щоб ви зустрілися, щоб ти визначився чи справді вона тобі подобається. – спасибі звичайно. Але так більше не роби! Від такої неочікуваної появи можна і з глузду з’їхати. Ось і кінець ще одного робочого дня. Teen time сьогодні пройшов найліпше за всі ефіри які колись були. Вдома Саша був недуже спокійним. Він подзвонив Вові. – алло, Саша привіт, ти щось хотів? – так. У тебе є номер телефону Лесі? – є. а тобі навіщо? – я хочу запросити її в кафе завтра зранку. – а я що робитиму в цей час? Піди з тими трьома хлопцями кудись. – добре Санька. Записуй її номер. Вова продиктував Саші номер Лесі. Санька запросив Лесю провести з ним ранок, вона навіть не думала відмовлятись. Ось Олександр чекає Лесю в кафе. З букетом квітів. Нарешті вона з’явилась. – Саша, пробачте я трохи запізнилась. – нічого. Це ж всього п’ять хвилин. Будемо на «ти». Я Саша, ти Леся. – гаразд. Ти прикольний хлопець. Не такий як здаєшся. – так, я інший. А все що показують то лише образ придуманий ще за часів «фабрики». – Вова сказав що я тобі подобаюсь. Це правда? Саша зам’явся. Зовсім не знаючи що сказати він щось белькотів собі під ніс, та нарешті заговорив. – Лесю, ну а я тобі подобаюсь? Тільки чесно! – не знаю, Саша давай будемо просто знайомими, або друзями. Я не хочу ранити твоє серце й душу, я не та дівчина яка тобі насправді потрібна. І ти не той хлопець який насправді потрібен мені. А зараз іди додому і все на тверезу голову обдумай. Подумавши ти зрозумієш що я права. Саша пішов, йому здалося що вона навмисне так сказала. По дорозі Сашко побачив Вову з Дімкою та тими трьома хлопцями. – оу! Саша, які люди! На роботу через півгодини. Як пройшла зустріч з Лесею? – вдома розкажу. – Саша знайомся: Михайло, Сергій, Павло. – дуже приємно. – а це Саша, мій брат. Знаєш Сашко, ми з хлопцями тепер друзі. Виявляється вони всі з дитинства мріють працювати на телебаченні. Ну все френди, вибачте, нам з Сашком на «Новий Канал» потрібно і вам також. День відпрацьовано. Пора додому, але у Вови дзвонить телефон. – алло, хто це?- алло, Володя, це Леся. А Саша біля тебе?. – ну, так. – дай йому трубку. Вова віддає мобільний Олександрові. – алло. Говоріть, я слухаю. – Саша, це Леся. Що ти вирішив? – знаєш, ти була права. Нам краще бути тільки друзями. І нічого більшого. Ми й справді надто різні. Але ти дуже гарна дівчина. – спасибі. Бувай. Десь зустрінемось. – бувай. Далі гудки. Саня віддає телефон братові. Вони їдуть до Саші додому. Всю дорогу мовчать, тільки насвистуючи собі під ніс: Влюбился навсегда в тебя под. песни моря, где голубая, теплая вода… Хлопці вдома. Вова позіхає. Сашкові це не до вподоби. – Вовка, ти ж це навмисно робиш, щоб я тобі сам сказав що говорила Леся. – я? та ні! За кого ти мене вважаєш? – Вова, я тебе давно знаю. Скільки живу, стільки й знаю. – так, так! Мені справді дуже цікаво. – ще при зустрічі в кафе вона сказала, що нам ліпше бути просто друзями. Але, вона дала мені трохи часу на роздуми. По телефону вона спитала, чи згоден я з її думкою. Я сказав що згоден. Я й справді вважаю що Леся права, ми дуже різні люди. Тепер ми просто друзі. – круто, у нас ще плюс чотири друга. – а що ти робив з тими хлопцями, що ви так потоваришували? – про що це ти подумав? Просто, ми дуже схожі. Михайло творча людина. Сергій просто прикольний хлопчина. Павло дизайнер, художник. Вони всі одного віку з нами. – слухай, а чим ти зайнятий у суботу? – так як і ти. Нічим важливим. Субота ж вихідний, а що? – ми могли б з Дімою та нашими новими друзями піти кудись. – гарна ідея. Завтра зробимо всі справи, а в суботу гайда гуляти! Давай їм всім подзвонимо! – давай! І Саша з Вовкою почали всім по черзі телефонувати. Приблизно у такому порядку:

  1. Паша.

  2. Мишко.

  3. Леся.

  4. Діма.

  5. Сергій.

Ось і настав той довгоочікуваний суботній день. Погода гарна, сонця немає, але дощу також.


розділ 4 * завершення. Друзі*

Першою в зазначений час і в зазначеному місці з’явилась Леся. – привіт Саша, привіт Вова. Я не запізнилася? – ні ти саме вчасно. Дозволь, я тобі допоможу. – дякую. Вова, ти такий люб’язний. – авжеж, я такий. Другим, запізнившись на три хвилини, пройшов Сергій. Зразу за ним Паша з Дімою йшли, розмовляючи про «Фабрику зірок». Ось останнім з’явився Мишко. Саша вирішив говорити першим. – увага! Зараз ми всі тут зібралися, щоб веселитись. Починаємо, у нас вечірка! Хоч і по обіді…

Коли вечірка закінчилася було вже близько півночі. Всі роз’їхались по домах. Останньою пішла Леся. Вона попрощалась тільки з Вовою, оскільки Саша вже давно спав удома. Незважаючи на не дуже приємний і непонятний початок історії тепер вони всі друзі.

КІНЕЦЬ!


АВТОР: ОЛЬГА ТОМИЩ