asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 14 15
Тема: Туризм та перспективи його розвитку у світі та в Україні – 6 годин
Урок № 1
Тема: Історичні аспекти світового туризму.

Мета: Охарактеризувати історичні аспекти розвитку туризму, розкрити його призначення; розвивати аналітичне мислення, професійні навички, пам'ять, мислення; виховувати повагу до професії.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу

Обладнання: малюнки із зображенням про історичні періоди туризму, плазмова панель

Літературні джерела: підручник за ред. Ф. Г. Сокола, Л. Любіцева. Т. Кияк, Л. Мальська

Структура уроку:

  1. Організаційний момент

  2. Актуалізація опорних знань

  3. Вивчення нового

  4. Закріплення нового

  5. Підсумки уроку

  6. Домашнє завдання.



Хід уроку:

3. План

1. Пере­дісторія, стародавній світ та середньовіччя.

2. ХVІІ-ХVІІІ ст., XIX ст. — перша половина XX ст.

3. Друга половина XX ст. — початок XXI ст
1) Практично всі дослідники історії туризму вважають, що до періоду ХVІІ-ХVIII ст. не можна застосовувати термін «туризм», а слід вести мову лише про історію подорожей та мандрівок. Туризм у сучасному розумінні цього слова почався з другої половини XIX ст.

Якщо за основу періодизації історії туризму взяти дві головні характеристики подорожей — їх мотивацію та умови здійснення, то можна запропонувати такі етапи історичного розвитку туризму: пере­дісторія, стародавній світ, середньовіччя, ХVІІ-ХVІІІ ст., XIX ст. — перша половина XX ст., друга половина XX ст. — початок XXI ст.

На початку історії людства мотиви й засоби здійснення подоро­жей були примітивними. Люди виходили за межі ареалів спочатку у пошуках їжі, безпечного притулку, потім — у пошуках нових, більш зручних і багатих земель. У давні часи люди пересувалися пішки та водою, за допомогою примітивних човнів і плотів. Відкриття колеса й використання тварин як тяглової сили, а пізніше поява вітрильних І вітрильно-гребних суден значно активізували пересування людей.

З появою розподілу праці з'явилися подорожі з метою обміну й торгівлі. Мандруючи, люди відкривали нові місця, розширювали знання щодо навколишнього світу. Пізнавальний мотив спочатку мав вторинне значення, але з часом перетворився на самостійну мету подорожі. Безумовно, господарські потреби і людська допитливість були першими мотивами подорожей людини, багато з яких відобра­жено у стародавньому епосі, що дійшов до нашого часу. Одними з найдавніших мандрівників можна вважати єгип­тян. Найвідомішою подорожжю, яка була проілюстрована зображеннями з написами на стінах храму Амон-Ра у Фівах (Луксор), стала експедиція цариці Хатшепсут до країни Пунт (узбережжя Східної Африки) в XV ст. до н. е.

Головною водною магістраллю єгиптян була ріка Ніл, але вони здійснювали й морські подорожі. Найвидатнішими мореходами дав­нини були фінікійці, які подорожували Середземним морем і вздовж західних берегів Європи та Африки, Фінікійцям належить цілий ряд географічних відкриттів. На думку вчених-істориків, вони першими дали назву материкам Європі та Азії. Мотивами подорожей залишалися господарські (торгівля, будів­ництво) й пізнавально-розвідувальні потреби. Проте в ті часи вже з'явилися релігійні мотиви (паломництво до храмів) й мотиви, пов'язані з появою перших державних утворень (завоювання нових зе­мель. укріплення державних кордонів, контроль за територією тощо). У цей період визначилися «сім див світу», які слід було побачи­ти: єгипетські піраміди, висячі сади Семіраміди у Вавилоні, статуя Зевса роботи Фідія в Олімпії, храм Артеміди в Ефесі, Мавзолей у Галікарнасі, Колос Родоський та Александрійський маяк. Крім перших двох див всі інші були плодами культури давньогрецької цивілізації. Отже, перші століття нашої ери були сприятливими для подорожей: зручні шляхи добре охоронялися, римські гроші приймалися всюди, латину і грецьку розуміли в більшості країн, кордони були прозори­ми. У цей час значно посилився релігійний мотив подорожей, як наслідок появи великих світових релігій, зокрема— християнства. Паломництво залишилося одним з основних мотивів подорожей в епоху середньовіччя.

В епоху середньовіччя V-XVI ст., умови подорожі були складними: феодальна роз'єднаність територій, численні небезпеки на шляхах, розбійники й пірати, поганий стан шляхів і недосконалість транспорту, безмежна влада релігії над людиною. У цей час мандрували купці та дипломати, письменники й вчені, ремісники та школярі, місіонери й паломники. Це був період великих переселень народів, військових походів і завоювань, що дає нам підстави ствер­джувати, що в середні віки мобільність людських мас збільшилася. Подорожі й відкриття ХV-ХVІ ст. поклали початок створенню двох великих колоніальних імперій — іспанської та португальської. У ХVІІ-ХVIII ст. Іспанія й Португалія перестали бути провідними державами у справі дослідження та відкриття нових земель і на перший план вийшли Голландія й Англія.

2) Протягом ХVІІ-ХVІІІ ст. процес відкриття населених континен­тів практично завершився. У цих процесах значну роль відіграли великі держави того часу, зайняті пошуком нових територій для торгівлі, такі як Голландія (Нідерланди), Англія та Росія. На рубежі XVII та XVIII ст. під впливом великих просвітників у деяких навчальних закладах Європи почали практикувати короткі екскурсії та прогулянки з природознавчою або краєзнавчою метою. До речі, терміни «туризм» і «турист» з'явилися в період XVII-XVIII ст. У їх основі — французьке слово «тур», «турне» (tour, tournйe) — «подорож із поверненням додому». Таким чином, у ХVІІ-ХVIII ст. розширилася мотивація подо­рожей, їх географія, мотиви стали більше особистіснимн. Значно покращилися і можливості для здійснення подорожей: вдосконалив­ся та став більш різноманітним гужовий транспорт, із винаходом ресори він став комфортнішим, розбудовувалися й обладнувалися шляхи, розвивалися та вдосконалювалися готелі, значно підвищила­ся безпека подорожей. Все це підготувало «туристичну революцію» XIX ст. XIX ст. — дуже важлива сторінка в історії розвитку туризму. На думку багатьох дослідників, саме з XIX ст. починається історія туриз­му, а попередні етапи були передісторією. У цей час ще більшого значення для розвитку туризму набували соціально-економічні та технологічні процеси, що відбувалися у суспільстві. Це період не тільки промислової, але й науково-технічних революцій, у результаті яких були винайдені па­ровий двигун і електрика, сучасні засоби транспорту і зв'язку. Наприкінці XIX — на початку XX ст. туризм перетворився на значне суспільне явище, почав відігравати велику роль у політично­му та економічному житті країн і вимагав уваги на міждержавному рівні. У цей час почали створюватись міжнародні центри й організа­ції з туризму. Першою у 1898 р. було створено Міжнародну лігу туристичних товариств. У 1908 р. у Відні відкрився Міжнародний центр туризму, а в 1925 р. у Гаазі відбувся перший конгрес Міжна­родної спілки офіційних організацій з пропаганди туризму. Згодом — у 1947 р. — на основі саме цієї організації було створено Міжнародну спілку офіційних туристичних організацій (МСОТО), що передувала Всесвітній туристичній організації, яка й нині є центром координації та сприяння розвитку сучасного світового туризму.

3) Друга половина XX ст. є сучасним етапом історії світового туриз­му. Після відбудови післявоєнної руїни разпочався стабільний роз­виток туризму, що на початку XXI ст. перетворився на могутню індустрію, великий міжгалузевий комплекс, який сприяє розвитку політичних і культурних контактів, є важливим елементом економіч­ної стратегії й вагомим чинником суспільного розвитку.

6. Д\з: Реферати з теми.

Урок № 2
Тема: . Поняття та цілі туристської статистики.

Мета: Охарактеризувати поняття та цілі туристської статистики, розкрити її призначення; розвивати аналітичне мислення, професійні навички, пам'ять, мислення; виховувати повагу до професії.

Тип уроку: комбінований

Обладнання: малюнки, схеми і таблиці з теми, плазмова панель

Літературні джерела: підручник за ред. Ф. Г. Сокола, Л. Любіцева. Т. Кияк, Л. Мальська

Структура уроку:

1.Організаційний момент

  1. Актуалізація опорних знань

  2. Вивчення нового

  3. Закріплення нового

  4. Підсумки уроку

  5. Домашнє завдання.



Хід уроку:

3. Українська туристична галузь набирає потужності. Вже сьогодні вона виробляє 8% валового внутрішнього продукту і становить 20% зовнішньоторговельного обігу України, надає роботу у туризмі та су­міжних з ним галузях близько 1,8 мли громадян. У 2001 р. Україну відвідали 5,8 млн і в 2002 р. — 6,3 млн туристів, тобто темпи зрос­тання іноземного туризму становили 8,6%. За кордон у 2001 р. виї­хали — 9,4 млн а в 2002 р. — 9,2 млн українських туристів. Це на 1,5% менше, хоча кількість організованих туристів зросла з 2,07 млн до 2,1 млн У 2001 р. внутрішнім туризмом було охоплено 6,9 млн, а у 2002 р. — 7,2 млн туристів (зростання — 4,1 %). На екскурсіях у 2001 р. побувало 19 млн, а в 2002 р, — 20 млн екскурсантів. Динамі­ка розвитку українського туризму наведена на рис. 2.1 та в табл. 2.1.


Показники

1995

1996

1997

1998

1999

2000

2001

2002

Кількість туристів, які в'їжджали в Україну, млн осіб

3,7

3,9

7,6

6,2

4,2

4,4

5,8

6,3

Кількість туристів, які виїжджати з України, млн осіб

6,9

11,5

10,5

8,6

7,4

8,7

9,4

9,2

Кількість внутрішніх туристів, млн осіб

8,6

6,2

5,7

5,7

6,4

6,6

6,9

7,2

Загальний обсяг туристичних потоків, млн осіб

19,2

21,6

23,8

20,5

18,0

19,7

22,1

22,7

Приріст до попереднього року, %

_

12,50

10,19

-13,87

-12,20

9,44

12,18

3,0

Всього, млрд грн

-

-

8,0

8,4

16,0

18,5

20,9

22,6

Приріст до попереднього року, %









5,0

90,5

15,6

13,0

13,0

Всього, млрд дол. США

3,8

3,4

3,7

3,8

3,2

3,4

3,9

4,2

Приріст до попереднього року, %

_

-10,5

8,8

2,7

-15,8

6,3

14,7

7,6


У 2003 р. в Україні набули офіційного статусу Рекомендації ВТО по статистиці туризму. Спільним наказом Держтурадміністрацп України та Держкомстату України № 142/394 від 12.11.2003 р. була затверджена методика розрахунку обсягів туристичної діяльності. Згідно цієї методики показники туристичної діяльності в Україні за 2002-2004 рр. виглядають наступним чином (табл. 2.2).

Вперше за останні 10 років обсяг в'їзного туризму в Україні пере­вищив обсяги виїзного (15,62 млн і 15,48 млн відповідно).

Таблицу 2.2

Показники

2002

2003

2004

2003/ 2002

2003/ 2004

Кількість в'їзних (іноземних туристів, які відвідали Україну, млн осіб

10,5

12,5

15,6

119,0%

124,8%

Кількість внутрішніх туристів, млн осіб

7,2

7,6

8,1

105,3%

106,6%

Кількість виїзних туристів, млн осіб

14,7

14,8

15,4

100,4%

104,7%

Кількість екскурсантів, млн осіб

19,5

20,3



103,9%



Обсяг туристського споживання

(за методикою ВТО), млрд грн

24,1

28,5

34,9

118,1%

122,5%


Увага розвитку туризму в Україні проявляється у низці прийня­тих державних документів, таких як Укази Президента України від 10.08.1999 р. N° 973/99 «Про основні напрями розвитку туризму в Україні до 2010 року» та від 14.12.2001 р. № 1213/2001 «Про заходи щодо забезпечення реалізації державної політики в галузі туризму», Постанова Кабінету Міністрів України від 29. 04. 1999 р. Ма 728 «Про заходи подальшого розвитку туризму» тощо; проведення в жовтні 2000 р. у Верховній Раді України парламентських слухань з туризму за участю Генерального Секретаря ВТО Франческо Франджіалі.

Важливе значення для туризму та екскурсійної справи мають прийнятий у червні 2000 р. Закон України «Про охорону культур­ної спадщини» та «Програма розвитку краєзнавства на період до 2010 р.», прийнята Постановою Кабінету Міністрів України № 789 від 10. Об. 2002 р.
6. Д\З: підр. за ред.. Сокола, Кифяка

Урок № 3 - 4



следующая страница >>