asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 5 6 7 8 9

Участь у метаболізмі поживних речовин та вітамінів


Глюкоза й інші цукри

Амінокислоти

Ліпіди

Жирні кислоти

Холестерол

Ліпопротеїн .

Жиророзчинні вітаміни

Водорозчинні вітаміни

Інактивація різноманітних речовин

Токсини

Стероїди

Інші гормони

Синтез білків плазми

Білки гострої фази

Альбумін

Фактори зсідання крові

Білки, що зв'язуються зі стероїдами та іншими гормонами

Створення імунітету

Клітини Купфера .
Таблиця 26-8. Склад жовчі печінкової протоки у людини

Вода

97,0%

Жовчні солі

0,7%

Жовчні піґменти

0,2%

Холестерин

0,06%

Неорганічні солі

0,7%

Жирні кислоти

0,15%

Ліцетин

0,1%

Жир

0,1%

Лужна фосфатаза




В ободовій кишці бактерії конвертують холеву кислоту до дезоксихолевої, а хенодезоксихолеву — до літохолевої. Оскільки вони утворюються після впливу бактерій, то дезоксихолеву та літохолеву кислоти називають вторин­ними жовчними кислотами.

Солі жовчних кислот чинять декілька важливих впливів, а також зменшують поверхневий натяг. Під час кон'югації з фосфоліпідами та моногліцеридами жовчні солі відпові­дають за емульгацію жирів, яка підготовлює їх до пере­травлення та абсорбції у тонкій кишці. Жовчні солі - це амфіпатичні сполуки, які мають обидва домени: як гідрофільний, так і гідрофобний. Одна поверхня молекули гідрофільна, оскільки наявні полярний пептид-ний зв'язок і карбоксильні та гідроксильні групи на їхній поверхні, тоді як інша поверхня - гідрофобна. Тому жовчні кислоти схильні утворювати циліндричні диски, які нази­вають міцелами, з гідрофільною поверхнею назовні та гідрофобною поверхнею досередини. За визна­ченої концентрації, яку називають критичною концент­рацією міцел, усі жовчні кислоти, що надходять до роз­чину, утворюють міцели. Ліпіди нагромаджуються у міцелах з холестеролом у гідрофобному центрі, а амфіпатичні фосфоліпіди і моногліцериди простягають гідрофільні голівки назовні, а гідрофобні хвости - до центру. Міцели відіграють важливу роль в утримуванні ліпідів у розчині й транспортуванні їх до посмугованої облямівки на інтестинальних епітеліальних клітинах, де вони абсорбуються.

У тонкій кишці абсорбується 90-'95% жовчних солей: частина - нейонною дифузією, однак більшість — за допомогою ефективної Nа+-жовчносольової сис­теми котранспортування базолатеральної Nа++-АТФ-ази з термінальної частини клубової кишки, що подібно до Nа+-глюкоза системи перенесення. Один з Ка+-жовчносольових котранспортерів, що залучений у систему вторинного активного транспортування, вже клоновано і це є доказом про наявність інших.

Решта 5—10% жовчних кислот потрапляють до клубової кишки і конвертуються у солі дезоксихолевої та літохолевої кислоти. Літохолати порівняно нерозчинні, більшість з них екскретується у калові маси і тільки 1% абсорбується.

Абсорбовані жовчні кислоти транспортують порожнис­тою веною назад до печінки і реекскретуються у жовч (ентерогепатична циркуляція). Ту кількість, що втрачається зі стільцем, надолужує синтез у печінці, нормальний рівень синтезу становить 0,2-0,4 г/л. Загальний пул жовчних кис­лот, що повторно рециклюють через ентерогепатичну цир­куляцію, становить близько 3,5 г. Уважають, що суцільний пул рециклює двічі на кожне приймання страви, і щоденно це становить шість-вісім разів. У випадках, коли жовч не потрапляє до кишки, понад 50% спожитого жиру з'явля­ється у калових масах. Таким шляхом абсорбуються жиро­розчинні вітаміни. Коли реабсорбція жовчних солей неможлива внаслідок резекції термінальної частини клу­бової кишки або хворобливих станів у ній, то кількість жиру у калових випорожненнях збільшується, оскільки в разі порушення ентерогепатичної циркуляції печінка не може збільшити рівень синтезу жовчних солей у кількості, потрібній для компенсації щоденних втрат. Інші наслідки резекції термінальної частини клубової кишки описані у частині про мальабсорбцію.
Метаболізм та екскреція білірубіну

Більшість білірубіну організму утворюється з продуктів розпаду гемоглобіну. Білірубін сполу­чається з альбуміном у системі кровообігу. Частина його зв'язана нерозривно, однак більшість надходить у печінку, де вільний білірубін потрапляє у гепатоцити і зв'язується з цитоплазматичними білками. Наступним кроком є кон'югація з глюкуроновою кислотою у реакції, каталізованій ензимом глюкуронілтрансферазою (УДФ-глюкуронілтрансферазою). Цей ензим міститься головно у гладкій ендоплазматичній сітці. Кожна молекула білі­рубіну реагує з двома молекулами уридиндифосфоглюку-ронової кислоти (УДФГК), утворюючи диглюкуронід білі­рубіну. Вважають, що цей глюкуронід, який є водороз­чинним більше, ніж вільний білірубін, активно транспор­тується проти концентраційного градієнта у жовчні капі­ляри. Невелика кількість білірубінглюкуроніду потрапляє у кров, де зв'язується менш щільно з альбуміном, потім - з білірубіном і екскретується у сечу. Отже, загальний білі­рубін плазми у нормі містить вільний білірубін і невелику кількість кон'югованого білірубіну. Більша частина білі­рубінглюкуроніду потрапляє через жовчні протоки у кишку.

Слизова кишки порівняно непроникна для кон'юго­ваного білірубіну, однак проникна для некон'югованого білірубіну й уробіліногенів, групи безколірних похідних білірубіну, утворених впливом бактерій у кишці. Очевидно, що частина жовчних пігментів та уробіліногени реабсорбуються у портальний кровообіг. Деякі реабсорбовані речовини знову екскретує печінка (ентерогепатична циркуляція), проте невеликі кількості уробіліногенів потрапляють у велике коло кровообігу і виходять сечею.
Жовтяниця

Коли вільний або кон'югований білірубіни нагромаджуються у крові, то шкіра, склери та слизові оболонки стають жовтими. Таке пожовтіння відоме як жовтяниця і за нормальних умов виявляється в разі збільшення загального білірубіну плазми понад 2 мг/дл (34 ммоль/л). Гіпербілірубінемія може бути спричинена надлишковим утворенням білірубіну (гемолітична анемія тощо); зменшенням поглинання білірубіну гепатоцитами; порушенням внутрішньо клітинного зв'язування білків або кон'югації; порушенням секреції кон'югованого білірубіну у жовчні капіляри; внут-рішньопечінковою або позапечінковою обструкцією жовч­них проток. За наявності одного з перших трьох процесів рівень вільного білірубіну збільшується. У випадку пору­шення секреції кон'югованого білірубіну чи обструкції жовчних проток глюкуронід білірубіну регургітує у кров, і це супроводжується домінуванням підвищення рівня кон'югованого білірубіну у плазмі.
Інші речовини, кон'юговані з глюкуронілтрансферазою

Система глюкуронілтрансферази у гладкій ретикулярній сітці каталізує, окрім білірубіну, утворення глюкуронідів різноманітних речовин. До них належать стероїди та різноманітні лікарські засоби. Ці різні сполуки можуть конкурувати з білірубіном за ензимну сис­тему, якщо вони наявні у значимих кількостях. Крім того, деякі барбітурати, антигістамінні, антиконвульсанти та інші сполуки спричинюють помітну проліферацію гладкої ендоплазматичної сітки в гепатоцитах з конкурентним збільшенням активності глюкуронілтрансферази печінки. Фенобарбітурати можна успішно застосовувати для ліку­вання вроджених захворювань з відносним дефіцитом глю­куронілтрансферази (тип 2 недостатності УДФ-глюкуронілтрансферази).
Інші речовини, що їх екскретує жовч

Холестерол та лужна фосфатаза також екскретуються у жовч. У хворих із жовтяницею внаслідок внутрішньо- та позапечінкової обструкції жовчних проток рівень цих двох речовин у крові підвищується, а дещо менше зростання простежується в разі жовтяниці, спричиненої необструк-тивною гепатоцелюлярною хворобою. Гормони кори над­ниркових залоз та інші стероїди і численні лікарські засоби екскретують у жовч і згодом реабсорбуються (ентерогепатична циркуляція).
Функції жовчного міхура

У нормі в здорових осіб жовч тече у жовчний міхур. Доки сфінктер Одді є закритим, у жовчному міхурі відбу­вається концентрація жовчі завдяки абсорбції води. Ступінь концентрування відображений збільшенням концентрації твердих речовин (табл. 26-9): у печінковій жовчі вода становить 97%, тоді як вміст води у жовчному міхурі -тільки 89%. Коли жовчні та міхурова протоки затиснуті, то внутрішньобіліарний тиск підвищується до 320 мм жовчі за ЗО хв і секреція жовчі припиняється. Проте коли жовчні протоки зімкнуті, а міхурова протока відкрита, вода реабсорбується у жовчному міхурі, внутрішньобіліарний тиск підвищується тільки на 100 мм жовчі за декілька годин. Ще одна функція жовчного міхура—це ацидифікація жовчі (див. табл. 26-9).



<< предыдущая страница   следующая страница >>