asyan.org
добавить свой файл
1
Тема № 9 Якість та конкурентоспроможність продукції підприємства


    1. Загальна характеристика продукції

    2. Маркетингова діяльність і формування програми випуску продукції

    3. Якість і конкурентоспроможність продукції

    4. Стандартизація і сертифікація продукції


1.У процесі виробництва людина взаємодіє з певними засобами виробництва і створює конкретні матеріальні блага. Результат праці здебільшого матеріалізується у вигляді конкретного продукту (продукції, виробу).

За ступенем обробки розрізняють:

Готова продукція – це виріб, який пройшов всі стадії технологічного процесу, прийнятий відділом технічного контролю і може бути призначений до продажу:

  • кінцева продукція - це готова продукція, що надійшла в споживання або як засіб виробництва, або як предмет споживання;

  • проміжна продукція - закінчена виготовлятися на даному підприємстві й підлягає використанню на іншому підприємстві для виготовлення більш складної продукції в якості комплектуючих.

За економічним призначенням продукція поділяється на:

  • засоби виробництва, які, у свою чергу, поділяються на засоби праці й предмети праці (продукція групи «А»)

  • предмети споживання — продовольчі й непродовольчі товари (продукція групи «Б»).

Номенклатура продукції - це перелік найменувань виробів, завдання з випуску яких передбачено планом виробництва продукції.

Асортимент - це сукупність різновидів продукції кожного найменування, що різняться за відповідними техніко-економічними показниками (за типорозмірами, потужністю, продуктивністю, дизайном тощо).

Вимірники обсягу продукції:

1) натуральні показники - у фізичних одиницях (штуки, тонни, метри);

2) умовно-натуральні показники;

3) вартісні показники - товарна, валова, чиста продукції.

Товарна продукція - характеризує обсяг готової продукції, напівфабрикатів, призначених для реалізації на сторону (іншим підприємствам), а також робіт та послуг промислового характеру, виконаних для інших підприємств.

Валова продукція - характеризує загальний обсяг виробництва, тобто обсяг виготовленої продукції, робіт, послуг, виконаних на підприємстві за певний (плановий) період у незмінних (порівняльних) цінах.

ВП=ТП+∆Знв,

де ∆ Знв - зміна залишків незавершеного виробництва.

Чиста продукція підприємства - характеризує додаткову (нову) вартість, створену на даному підприємстві за певний (плановий) період.

ЧП =ТП-МВ-А,

де MB - матеріальні витрати;

А - нарахована амортизація від вартості основних фондів на їх ремонт та повне відновлення.

Реалізована продукція — це товарна продукція, яка фактично відвантажена й оплачена споживачем продукції підприємства за певний (плановий) період.

РП=ТП±∆Зг.пр-Пз-Зо,

де ∆Зг.пр - зміна залишків готової продукції;

Пз - погашення заборгованості з продукції, відвантаженої раніше;

Зо - заборгованість з продукції, відвантаженої в даному періоді, строк сплати по якій ще не настав.


  1. Маркетинг — це виробничо-комерційна діяльність підприємства, спрямована на виявлення та задоволення потреб в його продукції (послугах) через продаж її на ринку з метою одержання прибутку.

Об'єктом маркетингу є комплекс «потреби - товар - ціна - реклама - збут». Маркетинг інтегрує всі фази підприємницької діяльності й підпорядковує їх інтересам підприємства на ринку.

Концепція маркетингу — це загальний підхід підприємства до досягнення своєї мети на ринку.

Основні концепції маркетингу:

  • Виробнича концепція передбачає спрямування головних зусиль підприємства на вдосконалення виробництва й мобілізацію внутрішніх резервів з метою розширення обсягу виготовлення продукції та зниження її собівартості.

  • Продуктова концепція характеризується тим, що основну увагу вона приділяє поліпшенню споживчих параметрів виробів, їхніх конструктивних, експлуатаційних показників, підвищенню якості, а завдяки цьому забезпеченню належного збуту продукції.

  • Комерційна концепція полягає в тому, що для забезпечення належного збуту активізується передусім робота комерційних служб: працівників реклами, агентів із збуту, продавців тощо.

  • Концепція індивідуального маркетингу орієнтує підприємство на виявлення індивідуальних потреб покупців і спрямовує зусилля на те, щоб задовольнити ці потреби краще, ніж конкуренти.

  • Концепція соціального маркетингу не обмежується виявленням і задоволенням індивідуальних потреб як умови ефективної діяльності підприємства, а бере до уваги суспільні потреби й інтереси передусім перспективного характеру: охорону навколишнього середовища, природних ресурсів, здоров'я людей, національної безпеки тощо.

Основні стратегії маркетингу:

  • Недиференційований (масовий) маркетинг - підприємство не виділяє конкретних сегментів ринку як цільових, а орієнтується на ринок у цілому, на широке коло покупців.

  • Диференційований (сегментний) маркетинг - підприємство виступає одночасно на кількох сегментах ринку і для кожного з них розробляє специфічний комплекс маркетингу.

  • Концентрований маркетинг - підприємство концентрує свої зусилля на одному сегменті ринку, максимально враховуючи його особливості.

Можливі стратегії виходу на ринок:

  • Стратегія закріплення на ринку полягає в тому, що основним завданням підприємства стає стабілізація із збільшення продажу продукції на раніше освоєному ринку.

  • Стратегія розширення меж ринку передбачає вихід зі старою продукцією на нові сегменти ринку.

  • Стратегія вдосконалення продукції орієнтує підприємство на її модифікацію або заміну новою на вже освоєному ринку.

  • Стратегія диверсифікації означає, що підприємство розширює номенклатуру своєї продукції і виступає з новими товарами на нових ринках, освоює суміжні галузі виробництва.

Складання виробничої програми підприємства

Виробнича програма (план виробництва продукції) це конкретна сукупність завдань щодо обсягу виробництва продукції певної номенклатури й асортименту, а також належної якості, на певний календарний період (місяць, квартал, рік, кілька років).

Планування виробничої програми підприємства здійснюється в натуральних і грошових вимірниках.

Розробка виробничої програми включає наступні етапи:

1) визначення планового обсягу виробництва в розрізі номенклатури та товарного асортименту продукції в натуральних і грошових вимірниках (на основі вивчення попиту на ринку, обсягів державного замовлення, портфеля замовлень на продукцію);

2) ресурсне обґрунтування виробничої програми (визначення загальної потреби в трудових, матеріальних та інвестиційних ресурсах, необхідних для виробництва запланованого обсягу продукції з урахуванням заходів з підвищення ефективності їхнього використання).
3.Якість продукції – це сукупність властивостей продукції, що зумовлюють міру її придатності задовольняти потреби людини відповідно до свого призначення.

Показники якості продукції

  1. загальні – оцінюють якість усієї сукупності продукції підприємства;

  2. диферінційовані, які поділяють на:

  • одиничні – характеризують будь-яку одну властивість одиниці продукції;

  • комплексні – відображають кілька властивостей одиниці продукції одночасно;

Система одиничних показників якості продукції

Групи показників

Окремі показники груп

Вид

Сутністна характеристика

1. Призначення

Характеризують корисну роботу (виконувану функцію)

• Продуктивність

• Потужність

• Міцність

• Вміст корисних речовин

• Калорійність

2. Надійності, довговічності та безпеки

Визначають міру забезпечення тривалості використання і належних умов праці та життєдіяльності людини

• Безвідмовність роботи

• Можливий термін використання

• Технічний ресурс

• Термін безаварійної роботи

• Граничний термін зберігання

3. Екологічні

Характеризують ступінь шкідливого впливу на здоров'я людини та довкілля

• Токсичність виробів

• Вміст шкідливих речовин

• Обсяг шкідливих викидів у довкілля за одиницю часу

4. Економічні

Відображають міру економічної вигоди виробництва продуцентом і придбання споживачем

• Ціна за одиницю виробу

• Прибуток з одиниці виробу

• Рівень експлуатаційних витрат часу й коштів

5. Ергономічні

Окреслюють відповідність техніко-експлуатаційних параметрів виробу антропометричним, фізіологічним та психологічним вимогам працівника (споживача)

• Зручність керування робочими органами

• Можливість одночасного охоплення контрольованих експлуатаційних показників

• Величина шуму, вібрації тощо

6. Естетичні

Визначають естетичні властивості (дизайн) виробу

• Виразність і оригінальність форми

• Кольорове оформлення

• Естетичність тари (упаковки)

7. Патентно-правові

Відображають міру використання нових винаходів за проектування виробів

• Коефіцієнт патентного захисту

• Коефіцієнт патентної чистоти


До комплексних показників якості (технічного рівня) продукції належать, насамперед: коефіцієнт готовності обладнання, що характеризує одночасно його безвідмовність і ремонтопридатність; питомі витрати на один кілометр пробігу автомобіля тощо.

Для характеристики загального рівня якості всієї сукупності продукції, яку виготовляє підприємство, застосовують певну систему загальних показників, а саме:

  1. частка принципово нових (прогресивних) виробів у загальному їхньому обсязі;

  2. коефіцієнт оновлення асортименту;

  3. частка продукції, на яку одержано сертифікати якості;

  4. частка продукції для експорту в загальному її обсязі на підприємстві;

  5. частка виробничого браку (бракованих виробів);

  6. відносний обсяг сезонних товарів, реалізованих за зниженими цінами.

Методи визначення рівня якості виробів:

1) Об'єктивний метод полягає в оцінюванні рівня якості продукції за допомогою стендових випробувань та контрольних вимірювань, а також лабораторного аналізу.

2) Органолептичний метод ґрунтується на сприйманні властивостей продукту з допомогою органів чуття людини (зір, слух, смак, нюх, дотик) без застосування технічних вимірювальних та реєстраційних засобів.

3) Диференційований метод оцінки рівня якості передбачає порівнювання одиничних показників виробів з відповідними показниками виробів-еталонів або базовими показниками стандартів (технічних умов).

4) Комплексний метод полягає у визначенні узагальнюючого показника якості оцінюваного виробу, який обчислюється через порівнювання корисного ефекту від споживання (експлуатації) певного виробу і загальної величини витрат на його створення й використання. Іноді для комплексної оцінки якості застосовують середньозважену арифметичну величину з використанням за її обчислення коефіцієнтів вагомості всіх розрахункових показників.

Конкурентоспроможність продукції - це сукупність споживчих властивостей виробу, що характеризують міру задоволення конкретної потреби проти репрезентованої на ринку аналогічної продукції.

Класифікація чинників підвищення якості та конкурентоспроможності

1)Технічні чинники:

  • використання досягнень науки і техніки в процесі проектування виробів;

  • запровадження новітньої технології виробництва і строге дотримання технологічної дисципліни;

  • забезпечення належного технічного озброєння виробництва;

  • удосконалення застосовуваних стандартів і технічних умов.

2)Організаційні чинники підвищення якості продукції:

  • запровадження сучасних форм і методів організації виробництва та управління ним, які уможливлюють ефективне застосування високоточної техніки і прогресивної (бездефектної) технології;

  • удосконалення методів технічного контролю та розвиток масового самоконтролю на всіх стадіях виготовлення продукції;

  • розширення прямих господарських зв’язків між продуцентами і покупцями (споживачами);

  • узагальнення і використання передового вітчизняного і зарубіжного досвіду в галузі підвищення конкурентоспроможності продукції.

  1. Економічні й соціальні чинники підвищення якості продукції:

  • застосування узгодженої системи прогнозування і планування необхідного рівня якості виробів;

  • установлення прийнятних для продуцентів і споживачів цін на окремі види товарів;

  • використання ефективної мотивації праці всіх категорій персоналу підприємства;

  • усебічна активізація людського чинника, проведення кадрової політики, адаптованої до ринкових умов господарювання.

4.Під стандартизацією розуміють застосування єдиних правил з метою впорядкування діяльності в певній галузі. Стосовно продукції стандартизація охоплює:

  • установлення вимог до якості готової продукції, а також сировини, матеріалів, напівфабрикатів і комплектуючих виробів;

  • розвиток уніфікації та агрегатування продукції як важливої
    умови спеціалізації й автоматизації виробництва;

  • визначення норм, вимог і методів у галузі проектування та
    виготовлення продукції для забезпечення належної якості й запо
    бігання невиправданій різноманітності видів і типорозмірів виробів
    однакового функціонального призначення;

  • формування єдиної системи показників якості продукції, методів
    її випробування та контролю; уніфікація вимірювань і позначень;

  • створення єдиних систем класифікації та кодування продукції,
    носіїв інформації, форм і методів організації виробництва.

Принципи здійснення стандартизації продукції:

  • урахування рівня розвитку науки й техніки, екологічних вимог, економічної доцільності та ефективності виробництва, користі й безпеки для споживачів і держави в цілому;

  • гармонізація з міжнародними, регіональними, а за необхідності — з національними стандартами інших країн;

  • взаємозв'язок і узгодженість нормативних документів усіх рівнів; придатність останніх для сертифікації продукції;

  • участь у розробці нормативних документів усіх зацікавлених
    сторін — розробників, виробників, споживачів, органів державної
    виконавчої влади;

  • відкритість інформації щодо чинних стандартів та програм робіт зі стандартизації з урахуванням вимог законодавства.

Результати стандартизації відображаються у спеціальній нормативно-технічній документації. Основними її видами є:

  • стандарти й технічні умови;

  • галузеві стандарти;

  • державні стандарти;

  • міжнародні стандарти ІСО серії 9000.

Розрізняють обов'язкову й добровільну сертифікацію. Обов'язкова сертифікація здійснюється виключно в межах державної системи управління суб'єктами господарювання, охоплює перевірку й випробування продукції з метою визначення її характеристик (показників) та дальший державний технічний нагляд за сертифікованими виробами. Добровільна сертифікація може проводитись з ініціативи самих суб'єктів господарювання на відповідність продукції вимогам, що не є обов'язковими (на договірних засадах).