asyan.org
добавить свой файл
1
СХЕМИ СИНТАКСИЧНОГО АНАЛІЗУ РЕЧЕНЬ

1.Схема аналізу словосполучень

  1. Виписати словосполучення з речень.

  2. Визначити головний і залежний компоненти словосполучення.

  3. Пояснити будову головного і залежного компонентів, тобто вказати, якими мовними одиницями вони є: повнозначним словом, фразеологізмом, вільним словосполученням, неподільним словосполученням.

  4. Вказати на тип словосполучення за будовою (структурою): просте чи складне.

  5. Розповісти, якою частиною мови виражені головний і залежний компоненти.

  6. Визначити тип словосполучення за частиною мови головного компонента: іменникове, прикметникове, числівникове, займенникове, дієслівне, прислівникове.

  7. Визначити тип зв'язку між компонентами словосполучення: узгодження, керування, прилягання.

  8. Назвати тип синтаксичних відношень між компонентами словосполучення: означальні (або атрибутивні), об'єктні, обставинні.

  9. Визначити граматичне значення словосполучення: предмет і його ознака; дія та її ознака; дія та її об'єкт, ознака і причина її появи.

2. Схема аналізу простого речення

  1. Визначити мету висловлювання і назвати тип речення за метою висловлювання: розповідне, питальне чи спонукальне.

  2. Виявити наявність емоційності в реченні і назвати його тип за емоційністю: окличне чи неокличне.

  3. Визначити в реченні граматичну основу, кількість головних членів речення і довести, що воно просте.

  4. Назвати тип речення за кількістю головних членів у ньому: односкладне чи двоскладне.

  5. Якщо речення односкладне, то назвати його тип (означено-особове, неозначено-особове, узагальнено-особове, безособове, називне (номінативне).

  6. Тип речення за наявністю або відсутністю другорядних членів речення: поширене чи непоширене.

  7. Тип речення за повнотою: повне чи неповне.

  8. Тип речення за наявністю ствердження чи заперечення: стверджувальне чи заперечне.

  1. Тип речення за наявністю чи відсутністю однорідних слів, відокремлених членів речення, звертань або вставних слів: ускладнене чи неускладнене.



3. Схема аналізу членів речення

  1. Визначити в реченні групу підмета і групу присудка, якщо речення двоскладне.

  2. Виявити у двоскладному реченні підмет і вказати спосіб його вираження.

  3. Виявити у двоскладному реченні присудок і визначити його тип: простий чи складений.

  4. Якщо присудок простий, то пояснити спосіб його вираження.

  5. Якщо присудок складений, то назвати, його тип (іменний складений чи дієслівний складений), будову і спосіб вираження.

  6. Якщо речення односкладне, то вказати на спосіб вираження головного члена односкладного речення.

  7. За допомогою логічних запитань відшукати додатки, визначити спосіб їх вираження і назвати тип — прямий чи непрямий.

8. За допомогою логічних запитань відшукати означення, визначити спосіб їх вираження і назвати тип — узгоджене, неузгоджене чи прикладка.

9. За допомогою логічних запитань відшукати обставини, визначити спосіб їх вираження і назвати тип за значенням: обставини місця, часу, способу дії, причини, мети, міри і ступеня, умови і допусту.

4. Схема аналізу складного речення

  1. У висловлюванні встановити кількість граматичних основ і за цією ознакою визначити тип речення — просте чи складне.

  2. Установити кількість граматичних основ у складному реченні і за цією ознакою визначити його тип — двокомпонентне чи багатокомпонентне.

  3. Виявити засоби зв'язку між частинами складного речення і за наявністю чи відсутністю сполучників або сполучних слів установити тип складного речення — сполучникове чи безсполучникове.

.4. Якщо складне речення сполучникове, то визначити тип сполучника — сполучник сурядності чи сполучник підрядності. На цій підставі встановити тип складного речення — складносурядне, складнопідрядне або перехідного типу.

5. Схема аналізу складносурядного речення

  1. Виявити частини складносурядного речення.

  1. Виявити сполучники сурядності, що з'єднують частини складного речення; якщо є інші засоби зв'язку, назвати їх.

  2. Визначити тип сполучника сурядності — єднальний, протиставний чи розділовий.

  3. За типом сполучників сурядності встановити тип складносурядного речення та смислові відношення між його складовими частинами: єднальні, протиставні, розділові.

  1. Пояснити розділові знаки.

  1. Після цього кожна частина аналізується за схемою простого речення.

6. Схема аналізу складнопідрядного речення

  1. Виявити частини складнопідрядного речення, визначити головну і підрядну частини. .

  2. Установити, до чого відноситься підрядна частина (до слова в головній частині чи до словосполучення всієї головної частини).

  1. Установити місце підрядної частини відносно головної.

  2. Виявити й описати граматичні засоби зв'язку підрядної частини з головною (сполучник і його тип — причини, часу, допусту, умови, порівняння; сполучні слова, співвідносні вказівні слова та інші засоби).

  3. Виявити смислові відношення між головною і підрядною частиною. Визначити тип складнопідрядного речення. Пояснити розділові знаки.

8. Після цього кожна частина аналізується за схемою простого речення.

7. Схема аналізу безсполучникового речення

1. Визначити складові частини безсполучникового речення.

2: Установити смислові відношення між части­нами безсполучникового речення — перелік, послідовність, причина, пояснення, протистав­лення, час, умова …

  1. Перерахувати граматичні засоби вираження цих смислових відношень — інтонація, порядок частин речення, лексичні елементи, видочасові форми …

  2. Визначити тип безсполучникових речень.

  3. Пояснити розділові знаки.

  4. Після цього кожна частина аналізується за схемою простого речення.

8. Схема аналізу багатокомпонентного складного речення

  1. Установіть кількість складових частин у складному реченні і виявіть характер зв'язку між частинами — сурядний, підрядний чи безсполучниковий.

  2. На цій підставі визначити тип багатокомпонентного речення — складнопідрядне, складносурядне, безсполучникове чи змішаного типу,

  3. Якщо багатокомпонентне речення є складнопідрядним, то визначити тип підрядності — послідовна, паралельна (неоднорідна чи однорідна).

  4. Пояснити розділові знаки.

  5. Після цього кожна частина складного речення аналізується за схемою простого речення.

9. Схема пунктуаційного аналізу

  1. Назвати синтаксичне явище, в якому пояснюється розділовий знак (однорідні члени, звертання, відокремлені члени речення тощо).

  2. Назвати розділовий знак (кома, двокрапка, тире).

  3. Указати функцію розділового знака — відокремлення, виділення.

  4. Перерахувати необхідні і достатні умови, за яких вживається або не вживається розділовий знак.

  5. Указати на співвідношення пунктуації та інтонації в кожному випадку.


10. Схема повного синтаксичного аналізу речення

  1. Речення просте чи складне.

2.Якщо просте, то ускладнене чи неускладнене, окличне чи неокличне, спонукальне, питальне чи розповідне, поширене чи непоширене, повне чи неповне, стверджувальне чи заперечне, односкладне (тип) чи двоскладне. Далі аналізуються словосполучення і члени речення (див схеми 1,3.)

3.Якщо речення складне, то двокомпонентне чи багатокомпонентне, окличне чи неокличне.

4. Якщо речення складне двочленне, то складносурядне, складнопідрядне чи безсполучникове (див. схему № 4).Далі кожний тип складного речення аналізується за своєю схемою (схема № 5 — аналіз складносурядного речення, схема № 6 — аналіз складнопідрядного речення, схема № 7 — аналіз безсполучникового речення). Кожна предикативна частина складного речення аналізується за схемою простого речення (див. схему №2).

5. Якщо речення багатокомпонентне, то багатокомпонентне складносурядне, багатокомпонентне складнопідрядне, багатокомпонентне безсполучникове чи багатокомпонентне змішаного типу (див. схему № 8).

6. Якщо багатокомпонентне складнопідрядне речення, то з послідовною підрядністю чи супідрядністю (однорідною — неоднорідною) (див. схему №8).

7. Далі кожна предикативна частина багатокомпонентного складносурядного, складнопідрядного і безсполучникового речення аналізується за схемою складносурядного (схема № 5), складнопідрядного (схема № безсполучникового
(схема № 7) і простого речення (схема № 2).
Та встала1, бо вже зрозуміла2: щось трапилося3, треба йти додому4.

Речення розповідне, складне, із безсполучниковим і складнопідрядними складними реченнями. Речення 1 — (головне), просте, двоскладне, повне, непоширене. Підмет та виражений вказівним займенником, вжитим у значенні іменника. Присудок встала простий дієслівний.

Речення 2 — (підрядне причинове), двоскладне, неповне (пропущений підмет та, що встановлюється з головного речення), поширене. Присудок зрозуміла простий дієслівний, від нього залежить обставина часу вже, виражена прислівником. Речення 3 — двоскладне, повне, непоширене. Підмет щось виражений неозначеним займенником, присудок трапилось простий, дієслівний. Речення 4 — односкладне, безособове, повне, поширене.

Присудок треба йти складений, дієслівний, виражений неозначеною формою дієслова йти і прислівником треба, що виконує роль допоміжного дієслова. Від нього залежить обставина місця додому, виражена прислівником.


В цей момент важку імлу опалив синій промінь1, дерева спалахнули золотими язиками2, і десь над горою з тріском -, немов рушились якісь будови4, загримів перший грім3.

Речення розповідне, складне, сполучниково-безсполучникове, із сурядністю, підрядністю і безсполучниковим зв’язком . провідним зв’язком є сурядний, яким (єднальним сполучником і) поєднуються безсполучникове складне речення з однорідними частинами, підрядне порівняльне приєднується до головного (речення 3) сполучником немов.

Коми поставлено на межі частин складного речення.

Речення 1 — двоскладне, повне, поширене. Підмет промінь виражений іменником, присудок опали простий дієслівний.

У групі підмета є узгоджене означення синій, виражене прикметником.

У групі присудка є такі другорядні члени: обстави на часу в цей момент, виражена словосполученням що складається з іменника в поєднанні з прийменником та займенника; прямий додаток імлу, виражений знахідним відмінком іменника, .і залежне від нього узгоджене означення важку, виражене прикметником.

Речення 2 — двоскладне, повне, поширене. Підмет дерева виражений іменником, присудок спалахнули-простий дієслівний. Від присудка залежить обставина способу дії язиками, виражена іменником, від якої залежить узгоджене означення золотими, вира жене прикметником.

Речення 3 — (головне), двоскладне, повне, поширене. Підмет грім виражений іменником, присудок загримів простий дієслівний. У групі підмета є узгоджене означення перший, виражене порядкова числівником. У групі присудка наявні три обставини: обставина місця десь, виражена прислівником і над горою, виражена іменником з прийменником, обставина способу дії з тріском, виражена іменником з прийменником.

Речення 4 — (підрядне), двоскладне, повне, поширене. Підмет . будови виражений іменником, присудок рушились простий дієслівний У групі підмета є узгоджене означення якісь, виражене неозначеним займенником.