asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 10 11




Шевченківська спеціалізована школа-інтернат

з поглибленим вивченням предметів

гуманітарно-естетичного профілю

Черкаської обласної ради


Система формування та розвиток творчих навичок

в хорі учнів старших класів

Вчитель бандури, та вокалу

керівник зразкового ансамблю

бандуристів «Срібні струни»

та зразкового хорового

колективу «Надія» Грицай О.Д.


2007-2008 н.р.

Відомості про автора:

  • Грицай Оксана Дмитрівна

  • заступник директора з навчально-виховної роботи на мистецькому факультеті

  • вчитель бандури, вокалу

  • керівник зразкового ансамблю бандуристів «Срібні струни»

  • керівник зразкового хорового колективу «Надія»

  • старший вчитель


Тема, над якою працює вчитель:

  • «Розвиток творчих здібностей учнів шляхом вокально-хорового мистецтва»



Матеріала схвалено та рекомендовано до використання засіданням методичної ради школи-інтернату (протокол № 2 від 15.09.2007 року)


А Н О Т А Ц І Я
Музичне мистецтво необхідне людям. Тому залучення дітей до активної музичної діяльності, виховання через неї естетичних потреб, пошук нових форм та методів впливу на учнів засобами мистецтва - актуальне завдання сьогодення.

Хоровий спів - основний і найбільш масовий вид музичного мистецтва учнів у загальноосвітніх школах.

У процесі хорового співу в учнів крім розвитку естетичних смаків ще розвивається почуття ансамблю, чутливість до звучання, гнучкість у виконанні, гармонічний слух, красивий співучий звук, чітка дикція.

Кожен учасник хорового колективу повинен контролювати слухом звучання свого голосу, а голос повинен зливатись із звучанням всього хорового колективу.

Керівникові колективу потрібно бережно ставитись до запитів і можливостей учнів, підбирати репертуар відповідно вікових особливостей учнів. Особливу увагу треба приділяти хоровим обробкам українських народних пісень, фрагментам з української музичної класики.

Голос є природним інструментом, тому чарівність, краса ефектів, виконуваних ним, ставить його вище всіх інструментів, винайдених і зроблених людьми.

Одним з основних завдань шкільних установ сучасного типу є залучення творчо обдарованої молоді до наукової діяльності, орієнтованої на національні інтереси держави, які успішно здійснюються через систему Малої академії наук та наукові товариства учнів, мета яких – формування інтелектуального потенціалу нації.

З М І С Т


Завдання і зміст музичного виховання. Навчання співу. Про дитячі голоси........................................................................................................................

Хоровий спів. Загальні відомості..........................................................................

Типи і види хорів......................................................................................................

Хоровий ансамбль....................................................................................................

Інтонування в дитячому хорі......................................................................... Дихання під час співу.............................................................................................

Роль і значення вокально-хорових навичок на уроках музики.............................

Робота над словом у хорі.......................................................................................

Ансамбль і його види...............................................................................................

Робота керівника хору над хоровою партитурою..............................................

Методичні рекомендації щодо роботи в хоровому колективі...........................

Програма факультативу «Хоровий клас» для учнів 8-11 класів........................

З досвіду роботи та репертуар зразкового хорового колективу «Надія».......

Відомі хорові колективи України..........................................................................

Література..............................................................................................................




4

17

23

33

36

40

47

56

59

61

62

66

80

101

113





































































































































ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ.

НАВЧАННЯ СПІВУ. ПРО ДИТЯЧІ ГОЛОСИ
ЗАВДАННЯ І ЗМІСТ МУЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Музичне виховання є частиною естетичного виховання дітей. Музичні образи мають яскраве емоційне забарвлення, вони пробуджують думку, викликають глибокі почуття, дають роботу уяві. Явища життя сприймаються через музику глибше, яскравіше, повніше.

Школа має своїм завданням прищепити дітям любов і інтерес до музики, розвинути їх музичні здібності і художній смак. Найбільш дійовий шлях до здійснення цього завдання — це активна діяльність самих дітей, їх безпосередня участь у виконанні музики. Тому хоровий спів — найдоступніший вид виконання музики — є основою музичного виховання дітей в школі.

Виконуючи пісню, передаючи її зміст, діти виявляють своє ставлення до того, про що вони співають, а це поглиблює думки і почуття, які викликаються піснею. Спільний спів організовує учнів, сприяє умінню дружно, узгоджено працювати.

Уроки співу в початковій школі складаються з хорового співу, вивчення музичної грамоти і слухання музики.

Діти вчаться правильно, красиво і виразно співати на один і два голоси, співати з нот і, в доступних даному віці межах, розбиратися в змісті, характері і будові пісні, найпростіших засобах музичної виразності під час слухання на уроці пісень та інструментальних творів у виконанні учителя або в грамзаписі.

Слухання музики, забираючи незначну частину уроку, є цінним доповненням до хорового співу.

Такий комплекс занять розширить музичний світогляд дітей, розвине їх слух і голос, ознайомить з доступними їх сприйманню творами. Крім того, на уроках співу діти одержують ряд загальних відомостей про музику, про композиторів, елементарні теоретичні відомості.
НАВЧАННЯ СПІВУ

У класному співі беруть участь всі учні даного класу. Спочатку в кожному класі завжди бувають діти, які неправильно співають; вони заважають загальному співу, чистоті інтонації. Але слід пам'ятати про те, що слух у дітей розвивається поступово, в процесі навчання, в процесі спільних музичних занять. Тому ми не можемо позбавляти уроків співу дітей із слаборозвиненим слухом і голосом.

Якщо учень співає чисто, правильно — значить у нього нормальний слух; якщо ж він співає неправильно, то це ще не значить, що в нього слух поганий. Можливо, що він чує добре, але голос його не слухається, не підкоряється слухові. Через деякий час голосовий апарат розвивається, розширяється діапазон, виробляється слух і діти починають співати правильно.

Буває й так, що учень співає зовсім чисто, але не всі звуки, а тільки в обмеженому діапазоні, наприклад, тільки звук низький або ж тільки високий. У цих дітей обмежений не слух, а співацькі можливості. Отже, не можна спішити з висновком про те, що в дитини поганий слух. Діти з поганим слухом не тільки не повинні звільнятися від співу, а навпаки — їм слід приділити більше уваги як таким, що тимчасово відстають від класу.
ПРО ДИТЯЧІ ГОЛОСИ

Дитячі голоси мають свої особливості, які відрізняють їх від голосів дорослих. Внаслідок того, що голосові зв'язки дитячих голосів коротші і тонші, ніж у дорослих, вони звучать вище, легше і дзвінкіше. Обмежений і діапазон дитячих голосів: чим молодші діти, тим менше звуків можуть вони правильно проспівати. Так, наприклад, в кінці першого року навчання діти можуть співати в пісні звуки в межах октави: від ре1 до ре2; у II класі — від до1 до мі2; у III і IV класах дітей вже поділяють за голосами: перші співають до фа2, а другі — до мі2. Учні IV класів можуть співати одноголосні пісні у межах октави від сі до мі2. У І i ІІ класах голоси дітей мало відрізняються один від одного за висотою; їх називають дискантами (1 і 2 дисканти). Лише в III класі починають намічатися голоси з елементами грудного звучання, вони вже наближаються до альтів. У І і II класах голоси хлопчиків звучать майже так само, як і голоси дівчаток. У III і IV класах помічається вже деяка відмінність: альти зустрічаються серед хлопчиків частіше, ніж серед дівчаток.

Спів — мистецтво, якого, як і всякого іншого мистецтва, треба вчитися. Щоб оволодіти співом, необхідно в ньому весь час удосконалюватись. На уроках співу в школі діти повинні не просто співати, а навчатися співу. Навчання співу полягає в тому, що в дітей розвивають слух, художній смак і, що особливо важливо, прищеплюють правильні співацькі навики, без яких справжній художній спів неможливий.

Педагог на уроках співу навчає дітей правильного звукоутворення, правильного користування диханням, вміння співати протяжно, навчає чіткої дикції, чистої інтонації, співу без супроводу, уміння співати дружно, зливаючи свій голос з голосами товаришів, що співають у хорі. Вироблення цих навиків відбувається поступово, вони закріплюються з року в рік на пісенному матеріалі, що поступово ускладнюється.

Як відомо, співацькі навики поділяються на вокальні й хорові. До вокальних навиків належать ті, які необхідні кожному співакові, незалежно від того, чи співає він один, а чи в хорі (правильне дихання, чітка дикція, чистота співу і т. д.); до хорових навиків — ті, які потрібні для загального співу, а саме: почуття ансамблю (вміння зливати свої голоси з іншими, співати одночасно), а також почуття строю (вміння співати точно на тій же висоті, що й весь хор). Отже, дітям — учасникам хору—необхідно оволодіти вокальними і хоровими навиками.

Всі згадані навики прищеплюються не послідовно, а паралельно. Необхідно, щоб перша ж пісня, яка розучується на уроках, виконувалась не крикливим звуком, щоб діти, співаючи, чітко вимовляли слова і виконували пісню осмислено, виразно. Співацькі навики, необхідні дорослому співакові — учасникові хору, потрібні також і дітям. Співацькі навики прищеплюються шляхом вправ, шляхом добору пісень, на яких вони найлегше виробляються, і, нарешті, шляхом постійного спостереження в процесі навчання за тим, щоб ці навики закріплювались.

Перш ніж приступити до співу на уроці, учитель повинен перевірити, як діти сидять або стоять. Дітям корисніше і зручніше співати стоячи, але для того, щоб тривале стояче положення їх не стомлювало, розучувати пісні можна і в сидячому положенні. Сидіти треба прямо, не згинатись, щоб не утруднювати дихання під час співу. Руки повинні лежати на колінах. Голову треба тримати прямо. Корпус і голову слід тримати без напруження.

Дружний спів полягає насамперед в тому, що діти співають злитно, одночасно, разом починають пісню і разом закінчують її. Часто можна спостерігати таку картину. Вчитель починає співати або грати, а діти підхоплюють пісню недружно і так само неорганізовано закінчують її. Це недопустимо в хоровому співі.

Учитель оглядає учнів, перевіряє, чи всі погляди звернені на нього. Спочатку він дає настройку — тонічний тризвук і перший звук пісні (голосом або на інструменті). Щоб спів був дружним, необхідно виховувати увагу учасників хору. Діти повинні уважно стежити за рухом руки вчителя з самого початку навчання.

Крім дружного, одночасного співу, необхідно також, щоб голоси співаків немовби зливалися в один, щоб створювалось враження одного співаючого голосу. Окремі голоси не повинні виділятися ні силою, ні якістю звучання. За цим треба спеціально стежити, звертаючи на це і увагу дітей.

Дихання. Правильне дихання є основою правильного співу. Діти повинні вміти правильно взяти перед початком фрази дихання, утримати його і рівномірно витрачати. Якщо цього не навчити дітей, то звучного, красивого, плавного співу не вийде: звук буде бідний, тьмяний. Треба, як кажуть, організувати дихання дитини, навчити її володіти диханням, регулювати його.

Дихання слід брати перед початком фрази. Діти часто цього не роблять, беруть його пізніше, часто в середині слова, порушуючи вокальну лінію і перериваючи мелодію. Нерідко діти беруть дихання шумно, іноді судорожно, поривчасто, піднімаючи плечі. Деякі учні беруть дихання і тут же роблять видих ще до того, як починають співати, або ж на кінець першого звука. Корисно запропонувати дітям таку вправу. Взяти спокійно дихання так, немовби понюхавши квітку, і, вдержуючи його, лічити на одному диханні вслух до 5. Повторюючи вправу, можна поступово збільшити лік до 8—10. Ця проста вправа допоможе виробити навик вдержувати дихання, не робити видиху зразу.

Треба навчити дітей брати дихання не тільки повільно, але й швидко, коротко, таким диханням доводиться в співі користуватися найчастіше. Уже в III класі вчитель пояснює, що під час співу мало припадає часу на дихання, і тому дихання треба брати швидко й непомітно.

Діти часто «проковтують» перший склад слова, який іде після вдиху. Добиваючись того, щоб слово після вдиху було вимовлено ясно і щоб попередній звук був проспіваний досить протяжно, невкорочено, вчитель створює умови, які сприяють розвиткові короткого дихання. Наприклад, діти співають пісню «Здрастуй, гостя зима, завітала б до нас». Якщо діти протягнуть склад «ма» в слові «зима» і своєчасно, без запізнення, ясно проспівають слово «завітала б», то вони мимоволі повинні будуть взяти дихання перед словом «завітала б»,коротко і швидко. Учитель звертає увагу на те, що й коротке дихання повинно бути досить глибоким, інакше його невистачить до кінця фрази.

Дихання розвивається в процесі навчання поступово, головним чином на протяжних піснях.



следующая страница >>