asyan.org
добавить свой файл
  1 2 3 4 ... 7 8

Апостроф - це графічний знак (небуквена орфограма), що позначає тверду роздільну вимову. Слід розрізняти
правила позначення твердої роздільної вимови для українських та іншомовних слів. За відсутності роздільної вимови приголосні, вказані нижче,є м якими. Відділення від іншої частки прізвища: О'Кейсі, д 'Арсонваль.

Апостроф пишеться:

В українських словах

В іншомовних словах

1. Після твердих приголосних б, п, в, м, ф, та р перед я. ю, є,ї: риб'ячий, у здоров'ї, п'є, б'ють.

1. Після твердих приголосних б, п, в, м, ф, р + г, к, х, ж, ч, ш перед я, ю, є, ї: к'янті, Руж'є, п'єдестал.

2. Після префіксів з будь-яким кінцевим приголосним перед я, ю, є, ї: без'язикий, роз'юшити, об'єм, від'їзд.

2. Після префіксів з будь-яким кінцевим твердим приголосним перед я. ю. є. ї: кон'юнктура, ад'ютант, ін'єкція.

3. Після першої частини складних слів з кінцевим твердим приголосним перед я, ю, є, ї: дитсла, пів'яблука, пан'європейський.

3. Для відділення службового слова від прізвища: О'Кейсі, д'Арсонваль.

4. Після к перед я у слові Лук'ян та похідних:

Лук'янівна, Лук'янець, Лук'янов

4. Див. П.1

Апостроф не пишеться:

В українських словах

В іншомовних словах

1. При відсутності роздільної вимови у вказаних

позиціях (див. п. 1): гаря[р'а]чий, буря[р'а], Рє[р'е]пін

1. При відсутності роздільної вимови у вказаних позиціях (див. п.1): пю[п'у]ре, бю[б'у]джет, кю[к'у]вет

2. Якщо перед губним у межах цієї морфеми є ще один або два приголосних, крім р: цвях, морквяний, мавпячий.

Але: черв'як, торф'яний (бо р).

Але: зв'язок, підв'язати (бо різні морфеми).

3. Після префіксів з кінцевим твердим приголосним перед а, о, і, у, е: загітувати, зекономити, зіграти.


ВПРАВИ І ЗАВДАННЯ

Вправа 8. Слова, подані у фонетнчній транскрипції, запишіть орфографічно в три колонки: 1 - з апострофом, 2 - без апострофа, 3 з м 'яким знаком.

[м'іл'j·ард], [зо·р΄іjеинтоуватие с'·а], [л'о·уб о óýj о·у], [кооумпjоýтеир], [атеил'jé], [б'а·з'], [дз'в΄'áкноутие], [беизj·áдеирниеí], [соубjéкт], [с'в'ашчéниек], [боолоóн'j·а], [п'іýj·áбл°ука], [р'·ад].

Вправа 9. Запишіть подані нижче слова у відповідні колонки згідно з таблицею про правила вживання апострофа. Графічно визначте орфограми.

Суб..єктивний, роз..ятренпй, об..єктивний, Амудар..я, св..ятковий, роз..юшити, мавп.ячий, тім..я, подвір..я, т..м..яний, роз.Л'зд, бур..ян, від їзд, зав..язка, в..юнкий, вітр..як, довір..я, р..яд, дріб..язковий, з..орієнтований, взаємопов..язаний, б..язевий, без..ядерний, рутв..яний, Лук..яненко, торф..яний, нев..янучий, р..юкзак, Монтеск..є, без..іменний, з..уміти, у здоров..ї, В..ячеслав, Лук..яновський, кон..юнкція, з їжджатися, об..ява, Лук..янóвич, роз..єднати, дзв..якнути, рум..яний, ад..ютант, Женев..єва, ад..юнкт, М..юллер, К..юв..є, шев..йот, під..яр..я, Рейк..явік, миш..як, мереф..янський, Причорномор. .я.

Як впливає наголос на значення підкресленого слова? З 'ясуйте значення виділених слів, усно складіть з ними речення.

Вправа 10. Запишіть слова російською мовою, перекладіть їх українською. Поставте наголоси. Графічно визначте умови вибору орфограми. З 'ясуйте значення виділених слів.

Премьера, пьеса, карьер, интервью, объективация, инъекция, вольтерьянец, Вьетнам, купюра, жюри, нюанс, Бьернсон, Ривьера, бюджет, пюпитр, медальон, бульон, павильон, мадьяр, пасьянс, бильярд, Ренье, Готье, шампиньон, адъютант, трансъевропейский, пол-юрты, межъярусный, предъюбилейный, межгорье, сэкономить, Марсельеза, гильотина, безъязыкий, подъезжать, Мольер, фельдъегерь, эскадрилья, фюзеляж, бурьян, курьер, румяный, здоровье, бьют, пьёт, пять, десять, бельэтаж.
Практичне заняття 3
ПУНКТУАЦІЙНИЙ ПРАКТИКУМ:
Односкладні та неповні речення. Тире в неповному реченні


Односкладні речення

Односкладним називається такий тип простого речення, у якому наявний лише один головний член, що повністю передає його граматичне значення.

Усі односкладні речення поділяються на такі дві групи:

  • односкладні речення дієслівного типу, серед яких виділяють особові та безособові;

  • односкладні речення іменного типу.

До першої групи належать особові:- означено-особові, неозначено-особові, узагальнено-особові, безособові власне безособові та інфінітивні.

До другої групи належать номінативні речення.

Означено-особовим називається такий тип односкладного речення, у якому головний член виражається формою дійсного способу теперішнього або майбутнього часу І або II особи множини чи формою наказового способу І або II особи однини чи множини, при цьому суб'єкт дії в реченні не представлений, але він формально встановлюється з контексту:

ІІос. мн. нак. сп. І ос. мн. майб. ч.

Мої любі, до мене ходіть! Я сама.. Поговоримо думами тихо (Л. У.).

Неозначено-особове речення - це такий тип односкладного речення, у якому суб'єкт дії розуміється як невизначена особа, а головний член виражається дієсловом у формі множини минулого часу дійсного способу, формою множини умовного способу або формою III особи множини теперішнього чи майбутнього часу дійсного способу:

Мин.ч. мн.

Покромсали життя моє на частки, на тьмяну січку слів і суєти (Л.К.).

ІІос. мн. теп. ч.

Либонь, правду кажуть про гуцула (Л. У.).

Узагальнено-особове речення - це такий тип односкладного речення, у якому суб'єкт дії розуміється узагальнено, абстраговано стосовно конкретного діяча, а головний член виражається дієсловом у формі другої особи однини теперішнього або майбутнього часу дійсного способу:

II ос. одн. теп. ч.

Закохану людину одразу помітиш (О.Г.).

Безособове речення - це такий тип односкладного речення, у якому дія (стан) відбувається безвідносно виконавця цієї дії (тобто суб'єкт дії не встановлюється), а головний член виражається:

1) безособовим дієсловом: безособ, дієсл.

Потемніло враз (Б.Г.).

      1. безособовим дієсловом у безособовому значенні:

IIIос. одн. теп. ч. в безособ. зн.

Пахне димом (Н.Р.).

      1. безособовою предикативною формою на -но, -то:

пред. форма на -но

Віконця замуровано морозом (П.М.).

      1. словом категорії стану (безособово-предикативним прислівником):

СКС

На вулиці тихо та спекотно.

Інфінітивне речення - це такий тип односкладного речення, у якому головний член виражений граматично незалежним інфінітивом, який називає можливу або неможливу, необхідну дію або стан. Ці речення вважають різновидом безособових:

Інф.

Погасло небо. І землі не чути.

Номінативне речення - це такий тип односкладного, що означають стан буття предметів, про які повідомляється, а головний член такого речення виражений формою називного відмінка субстантивного слова:

ім.у Н. в.

Спокійні очі, сива голова, жорстка кирея кольору нічного (Л.К.).

У пунктуаційному плані прості односкладні речення не становлять якої-небудь проблеми, оскільки розділові знаки в них або відсутні, якщо це неускладнені речення, або такі ж, що й у простому ускладненому реченні. Проте односкладні речення можуть бути компонентами (предикативними частинами) складних речень будь-якого типу, тоді розділові знаки ставляться в ньому відповідно до тих пунктуаційних правил, що є чинними для складних речень відповідного типу:

1Валентина домила волосся, розчісувалася перед настільним дзеркалом, 2й у двері постукали (М.О.). Це складносурядне речення, що складається з двох предикативних частин, перша з яких є двоскладним реченням, а друга – односкладним неозначено-особовим. Тому між його частинами, поєднаними сполучником й, ставиться кома.

Неповне речення - це речення з неповною структурною схемою (відсутній підмет або присудок) або в них є незаміщені позиції другорядних членів речення, необхідність яких визначається інформативною семантикою та зв'язком з тими членами, які в реченні є.

Розрізняють контекстуально-неповні, ситуативно-неповні та еліптичні речення.

Контекстуально неповним називається речення, у якому пропущений член (найчастіше присудок) речення є в
попередньому або подальшому контексті. Такі речення характерні для писемного мовлення:

Угорі було небо, заслане сірими хмарами. Помалу пересувалися, то купчилися, то розлазилися - нудні й огидні (Б.Г.).

Ситуативно неповним називається речення, у якому незаміщені синтаксичні позиції головних або другорядних членів речення компенсуються обставинами спілкування, ситуацією, жестами, мімікою. Ці речення характерні для усного мовлення (у писемному мовленні вони трапляються тоді, коли автор передає мовлення дійових осіб, наприклад, за допомогою діалогу або прямої мови):

Крик зчинився серед селян:

- Тікають! Тікають! Лови!.. (Б.Г.).

Як контекстуально неповні, так і ситуативно неповні є реченнями структурно та семантично неповними, проте більшість контекстуальних речень, у яких пропущено один з головних членів є лише структурно неповним, а семантично повним. Такі речення називають реченнями з неповною реалізацією структурної схеми:

Увечері Сергій і Надія почали клеїти шпалери в професорській спальні. Працювали чітко, злагоджено (Б.Н.). Друге речення є структурно неповним; у ньому опущено підмет, що встановлюється з попереднього речення.

Еліптичним називається такий тип структурно неповного, але семантично повного речення, у якому присудок нульовий (опущений), але він є важливою ланкою речення не тільки семантично, а й структурно. Цей нульовий присудок ніби розуміється учасниками спілкування як такий, що є, але при цьому в реченні не вживається, бо зміст речення зрозумілий і без нього:

Позаду - вороги (M.K.).

Тире в неповному реченні ставиться, якщо:

        1. це контекстуально неповне речення, у якому пропущений присудок, який встановлюється з попереднього контексту: . . .

На другий день я мав, гуляючи, купити струни для гітари. На третій - мазь для черевиків. (П.П.).

        1. рідше на місці нульового присудка в еліптичному реченні:

Він поза ставом, я — поза ним, він — у ліщинку й зник (С.В.).




ВПРАВИ І ЗАВДАННЯ

Вправа 11. Перепишіть речення, підкресліть головний член, визначте морфологічний спосіб його вираження, визначте тип односкладного речення, поставте, де це необхідно, пропущені розділові знаки та орфограми.

1. Той м..настир не/давно збудували (Л.К.). 2. Дивиш..ся (і,й) не/надивиш..ся дишеш.. (і,й) не/надшпеш..ся тим чистим г. рячим (і,й) пахучим повітрям (Л. У.). 3. Забуду моря віщ.й шум чи юн.. дарова(н,нн)у роками (A.M.). 4. За правду бра(т,тт)я єднаймося щ.ро (Л. У.). 5. Яшкові не/спалося (А.Г.). 6. Мої муки мої люті (у,в) хмарі заховаю (Т.Ш.). 7. А тихо біля тебе як зачарова(н,нн)о (М.В.). 8. Його (з,с)ховали на/горщці (і,й) ранок (з,с)мив його сліди (А.М.). 9. На/дворі (у,в)же зовсім потемніло (І.Н.-Л.). 10. Куди не/глянеш (у,в) даль оцю окрес..ну тут с/покон/віку скріз.. л..лася кров.. (Л.К.). 11. (У.В)се було кинуто на фронт (С.С.). 12. Ну як же можна матері вм..рати коли жи(т,тт)я (у,в) неї не/було . Ч.). 13. Ранок морозец., порипує сніжок (О.В.). 14. Ах який чудовий (К,к)оропів (Х,х)утір! (О.В.) 15. Хоча було холодно про/те хуторяни жаліюч.. чоб..т прийшли босі позакочувавш.. штани вище колін (О.Г.). 16. Як не/згадати материн..с..ку сл..езу що запеклася на моїм рукаві (О.С.). 17. Сл..в..янщина! - який в..личний гук який ш..рокий (і,й) містично темний (Л. У.). 18. Ще поки тепло заночую (у,в) лузі (Л.К.). 19. Нас зустрічают.. хлібом/сі(л,лл)ю (Л. У.). 20. Не/сумуй одна не/журис.. одна (A.M.): 21. Підеш., тією сте..кою глянеш., кругом себе (і,й) скріз.. бачиш.. з..лене море верб садків конопель соня(ч,ш)ників кукурудзи та іустої осоки (І.Н.-Л.). 22. Лиш., виведут.. те слово із тієї в..язі літер а слово без корі(н,нн)я покоти..ся (у,в)тече (Л.К.). 23. Ч..каю дня коли собі (з,с)кажу оця строфа на/решті досконала (Л.К.). 24. Погане літо не/було врожаю (Л.К.), 25. Як парост.. виноградної лози пл..кайте мову (М.Р.). 26. Шукайте цензора в собі (Л.К.). TL Од ріки тягне прохолодою (В.К.). 28. (І,Й) сте..ка (у,в) житі (й,і) хмарка (у,в) з..ніті (й,і) жити/б та жити на/білому світі (Г.Л.). 29. Гарно як у/полі так/би (і,й)шов завжди. Вітер (і,й) тополя. Со..нце (і,й) сади (B.C.). ЗО. На сизих луках скоше(н,нн)о отаву (і,й) літо буйно (у,в) б..р..ги (у,в)війшло (B.C.).
Вправа 12. Перепишіть, визначте тип неповного речення, поставте, де необхідно, розділові знаки та пропущені орфограми.

1. (У,В) (К,к)нязівці (з,с)палили (К,к)уракинський (Ц,ц)укровий (3,з)авод а в (Цп)ісках маєток графа (Цп)отоц..кого (А.Г.). 2. Його біло/сніжний корабель (і,й) зараз дес.. (у,в) експ..диції (О.Г.). 3. Андрій до/дому поспіша а со..нце (в,у) з..ніт (А.П.). 4. А по/ряд з/нами л..жат.. гори. З вікна бач..ли сиві сиві (MX.). 5. А я хо(ж,дж)у. Рівним розміре(н,нн)им кроком через (у,в)сю хату з кутка (у,в) куток (М.К.). 6. (У,В) з..лене (Ж,ж)уравне л..тят.. журавлі а леб..ді (у,в) (Л,л)ебедин (В. Вор.). 7. Хв..лини здаю..я тобі за години години за дні дні за роки (П.М.). 8. Я йому про ц..булю а він м..ні про часник (присл.). 9. Під пахвою (у,в) н..ого була попереч..на пилка за поясом сокира на плечах кошик (В.Ш.). 10. За хатою кіл..ка груш дві високі старі ч..решні й одна короната вишня (І.Н.-Л.). 11. А до/в/кола млисто/бузкова далеч.. (і,й) золота стерня (і,й) запашний не/отрує(н,нн)ий війною веч..р (О.Г.). 12. «Ти дбаєш., тільки про себе...» - «А ти?» (М.Х.) 13. Не/втирайте/ж мої сл..ози не/хай собі (л,лл)ю..ся (Т.Ш.). 14. Скоро ти пішов я як стала на човні так (і,й) задубіла. Холодна/холодна мов завмерла (М.К.). 15. А москалі їй на/зустріч як один верхами (Т.Ш.). 16. Росте мій дім (і,й) я із ним росте моя держава (М.Ш.). 17. (У,В) кімнатах (у,в) нас гарно. Вич..ще(н,нн)о вим..те(н,нн)о (М.В.). 18. Поране(н,нн)і почали мар..ти один домівкою а другий боєм (М.С.). 19. З/ городами/ж по/той бік (П,п)сла смугою чорною ліс. (І,Й) шумит., шумит.. по/осі(н,нн)..ому (AT.). 20. Де/хто (у,в) (Дд)омаївку де/хто на/хутір (у,в) (К,к)ошарівку тіл..ки (і,й) бачили (MX.).






<< предыдущая страница   следующая страница >>