asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 7 8





Розробка

практичних занять з української мови

для 9-11 класів

Учитель:

Миколаївської гімназії № 2

Чернікова Н.В.

2011
Практичне заняття 1
Сучасна українська орографія та її принципи.

Орфограма. Умови вибору орфограм

Орфографія - це історично сформована й уніфікована система правил, що визначають написання слів згідно з усталеними нормами, а також вивчає й формулює відповідну систему правил, які забезпечують нормативність написань. В українській орфографії визначають чотири принципи правопису:

  1. Фонетичний, який ґрунтується на повному врахуванні літературно-нормативного звучання слів. Цей принцип визначає написання:

    1. о, е після шиплячих: жонатий -женитися, шóстий - шести;

    2. а, я перед складом з наголошеним а, я: хазя'їн, багáч;

    3. суфіксів -ськ-, -зьк-, -цьк- тощо, які сформувалися внаслідок фонетичних перетворень: козак - козацький - козацтво, товариш - товариський - товариство;

    4. чергування в дієслівних коренях: гонити - ганяти, допомогти - допомагати;

    5. спрощення груп приголосних: честь - чесний, щастя - щасливий;

    6. м'якого знака: галка - галька, гілка - тополька, дівчинка - нянька:

    7. апострофа: здоров'я, свято; бур'ян, буря.

    8. подовжених приголосних: сіллю, Ілля, попідтинню, збіжжя.

    9. голосних и, і, ї або у словах іншомовного походження: Дізель, дизель.

    10. и та і після шиплячих та задньоязикових приголосних: щічка, щирий.

    11. передача голосних у прізвищах слов'янського походження: Лебедєв, Бєлінський.

  2. Морфологічний, який полягає в тому, що морфеми споріднених слів пишуться однаково, незважаючи на те, що вони в різних формах того самого слова звучать по-різному:

    1. е та и в ненаголошених позиціях: веисна- вéсни, шиерокий - шúроко;

    2. о перед постійно наголошеними у та і: гоулýбка, соубí;

    3. одзвінчення глухих приголосних перед дзвінкими: прось[з']ба - просити, молоть [']ба - молотити;

    4. оглушення г перед глухими: дьогтю - [д'óхт'у], легко — [лéхко];

    5. префікс з- перед глухими, крім к, п, т, ф, х: зшити - [ш:úтие], зсадити - [с:адúтие];

    6. префікси роз-, без- перед шиплячими: розжувати - [рож:увáтие], розщедритися - [рош:чéдриетиес'а], безчестя - [беисчéс'т'а];

    7. дієслівні форми на -шся, ться: намагаєшся - [намагáйес':а]. збігаються - [зб'ігáйуц':а];

    8. подвоєння приголосних, у тому числі подвоєння нн у суфіксах: осінній, возз'єднання, трясся, віддалений.

  3. Історичний, або традиційний, полягає в тому, що деякі написання не зумовлюються ні вимовою, ні уніфікацією звукового складу морфем незалежно від можливих позиційних видозмін:

    1. літери я, ю, є, ї, шо позначають два звуки: бур 'ян, країна,

    2. буквосполучення дж, дз на позначення одного звука: кукурудза, джерело;

    3. ряд слів з ненаголошеними е, и, о, що не перевіряються наголосом: леміш, кишеня, лиман.

  4. Смисловий принцип орфографії лежить в основі диференціації різних написань:

    1. власних і загальних назв: високе приміщення - село Високе;

    2. прислівників та прийменниково-іменникових конструкцій: убік - у бік, нагору - на гору;

    3. написання часток не і ні з самостійними частинами мови: нікúм - ні з ким, нéдруг - не друг, а вóрог;

    4. складних слів і словосполучень: відвíдати палáту легкопорáнених — у палáті булó кíлька лéгко порáнених оскóлками.

Окремий графічний знак у написаному слові - це написання. Наприклад, у слові хто-небудь 10 написань: 9 літер і 1 дефіс.

Орфограма - це таке написання у слові, яке відповідає певному правилу. Одні написання є орфограмами, а інші - не є орфограмами: на велúку гóру, що_б не казáли (орфограми підкреслені). Орфограми у слові можна знайти за характерними ознаками.
Характерні ознаки орфограм


Типи орфограм

Характерні ознаки

Букви на позначення голосних

  • ненаголошеність звука в префіксі, корені, суфіксі;

  • чергування голосних;

  • у словах іншомовного походження;

Букви на позначення приголосних

Букви, що не позначають звуків

  • уживання м'якого знака в українських словах;

  • уживання м'якого знака в словах іншомовного походження;

Великі букви

Апостроф

- при роздільній вимові у власне українських та іншомовних словах після певних приголосних перед Я, Ю, Є, Ї.

Дефіс

  • складні слова;

  • після певних префіксів і суфіксів у займенниках і прислівниках;

  • частки -ТО, -ТАКИ, -НО

Написання разом і окремо

  • складні слова:

  • прийменники;

  • частки НЕ, НІ, ЖЕ, БИ.

Риска (при переносі слів із рядка в рядок)

- кінець рядка.


Орфограми бувають у різних частинах слова, між частинами слова та між словами.


Орфограми - літери

Орфограми - дефіси, проміжки, риски

1. В усіх морфемах:

1. Між частинами слова: коли-небудь, темно-темно, раз у раз;

А) у префіксах: розчин, приїхав, схопити, зшити.

2. Між словами: зробив-таки,

таки приніс, не читаючи;

Б) у коренях: веисняний, стеипи, допомагáти.

3. Між складами: во-да, при-ніс.

В) у суфіксах: сторожовий, марево, морозиво.




Г) у закінченнях: площею, пишемо, вокзалу, синуса.





Орфографія встановлює правила вживання:

1) літер для передачі звуків не своїми літерами;

2) великих літер;

3) дефіса та проміжку;

4) риски для переносу частини слова з одного рядка в інший

Орфографічне правило - це інструкція, у якій указуються умови вибору правильних написань (орфограм)у словах.
Умови вибору орфограми - це фонетичні, словотворчі, морфологічні, синтаксичні і смислові особливості слів, які визначають, що слід писати в тому чи іншому випадку.
Умови вибору правильних написань



Умови вибору

Приклади

1. Фонетичні:

  • наголос, ненаголошеність;

  • шиплячі;

  • м'які приголосні;

  • одзвінчення й оглушення приголосних.

Лопáта, минýлий.

Вечорú, вечéря.

Кінь, стáньте.

Дíжці, вокзáл.

2. Словотворчі:

  • частини слова;

  • спільнокореневі слова;

  • чергування.

Прегáрний, вúвершений. Величéзний — вéлич.

Припéрти - припирáти.

3. Морфологічні:

  • частини мови;

  • ознаки частин мови:

а) відмінок, відміна, група;

б) особа, число, дієвідміна.

Спочáтку - з почáтку.

Робітнúцею (І відм., О.в., м.гр.), фáбрикою (І відм., О.в., тв. гр.).

Бáчиш (II д/в., 2 ос., одн.), пúшеш (І д/в., 2 ос., одц.).

4. Синтаксичні: - зв'язок слів у словосполученні.

Найстарíшою (якою?) грýшею (О.в.), подя΄кувати (кому?) вам (Д.в.), відсýтній (через що?) чéрез хворóбу (З.в.).

5. Смислові:

  • значення слів;



  • значення частини слова

Біль (відчуття фізичного страждання) - білль (законопроект). Пречудóвий (дуже чудовий) - приї΄хав (наближення).




следующая страница >>