asyan.org
добавить свой файл
  1 ... 2 3 4 5

Розділ 20. Чековий кліринг у розрахункових палатах США

У США чековий кліринг виконується в багатьох місцевих розрахунко­вих палатах, де відбувається обмін місцевими чеками. Для пред'явлення до розрахунку іногородніх чеків банки звертаються або за допомогою до ко-респондентів-представників, або до послуг Федеральної резервної системи, яка приймає їх в своїх філіалах і передає у відповідні відділення за допомо­гою широкої внутрішньої мережі повітряного транспорту. Федеральна ре­зервна система здійснює кліринг у загальнонаціональному масштабі, дебе-туючи і кредитуючи резервні рахунки кредитних установ. Якщо залік від­бувається між банками різних резервних округів, то використовується Міжрегіональний розрахунковий фонд (Interdistrict Settlement Fund).

Середній строк отримання платежів -1,6 днів. У законі 1987 року за­значені крайні строки: починаючи з 1 вересня 1990 року, ці строки станов­лять два дні для місцевих чеків і чотири - для іногородніх.

Майже третина (29%) усіх чеків, що надходять в американський банк від його клієнтів, проходить залік у самому банку. Вони пред'являються для зняття готівки або підлягають оплаті з поточного рахунку іншого клієнта того ж самого банку. Це «чеки на нас» (checks on us). Решта 71% чеків проходять залік через місцеві розрахункові палати (29%), через банки-кореспонденти (26%) або через федеральний резервний банк свого регіону (16%) (рис. 20.1).



Можливі кілька способів клірингу:

• усередині одного банку;

• через місцеві розрахункові палати;

• через мережу банків-кореспондентів;

• через розрахункову мережу центрального банку.

Загальна кількість розрахункових палат та інших місцевих між-банківських клірингових угод у США - 1500. Однією з найбільших у світі є Нью-Йоркська клірингова палата, що була введена в дію 1853 року. На пала­ту припадає більше 50% усієї суми оборотів за клірингом чеків у країні.

Членами Нью-Йоркської клірингової палати є 12 банків, понад 50 місь­ких філій у Нью-Йорку. Це найбільші банки, які мають понад 90% усіх ак­тивів. Решта банків інкасують чеки та інші платіжні документи через бан- ки - члени палати. Організацію роботи в розрахунковій палаті можна розглянути на прикладі Нью-Йоркської клірингової палати.

При використанні механізму місцевого клірингу банки обмінюються чеками через розрахункову палату і здійснюють один остаточний платіж за підсумками балансу розрахунків за день, щоб покрити різницю між сумою чеків, що пред'явлені до оплати іншим банкам, і сумою чеків, отриманих від інших банків, які повинні оплатити клієнти даного банку. Остаточний платіж здійснюється також через центральний банк.

Розрахункова палата здійснює залік тільки чеками, виставленими на банки - члени палати. У кожному банку є кліринговий відділ, куди надхо­дять чеки, що беруть участь у механізмі взаємного заліку. Протягом робо­чого дня чеки, що надійшли в касу банку або поштою, сортуються за бан­ками - членами палати. Вони формуються в пачки для кожного банку. До кінця дня кур'єри доставляють пачки чеків у Клірингову палату.

До моменту закінчення роботи банків (до 17 години) у палаті почина­ється прийом чеків, що інкасуються. Кожен банк доставляє пачки чеків, виставлених на інші банки, і отримує копію переліку з розпискою про вру­чення. Прийом продовжується до 2 години ночі. Після опівночі і до 8 го­дини ранку починають прибувати посильні банків за отриманням чеків, які виставлені на них. О 3-й годині видача припиняється і сейф опечатується. Відбувся нічний обмін чеків, на який припадає 70 відсотків усіх добових оборотів за клірингом.

Уранці проводяться ще три обміни - о 8, 9 і 10 годинах. О 10 годині відбувається підсумковий залік за попередню добу. У головний зал розра­хункової палати приходять по два представники від кожного банку. Клер-ки-реєстратори перебувають за конторками своїх банків, інші обходять банки і передають їм пачки чеків, що залишилися для клірингу. Суми, що записані реєстраторами, передаються службовцю розрахункової палати, який з урахуванням усіх попередніх нічних і ранкових заліків виводить підсумкове сальдо для кожного банку.

Банки, що мають дебетове сальдо за розрахунками минулого дня, з усіма іншими членами палати повинні внести відповідну суму розрахун­ковій палаті, а банки з кредитовим сальдо - одержати гроші від розрахун­кової палати.

Остаточний розрахунок здійснюється через Федеральний резервний банк Нью-Йорка, який також є членом розрахункової палати. По закінченні денного заліку розрахункова палата складає спеціальний меморандум, який є основою для бухгалтерських проводок за резервними рахунками банків у центральному банку. До 13 години Федеральний резервний банк відправ­ляє палаті підтвердження, що проводки виконані.Непокрита взаємним заліком частина становить, як правило, 10-20 відсотків усього обороту за клірингом чеків.

Приблизно четверта частина всіх чеків направляється для заліку в банки-кореспонденти. У цих банків при отриманні чеків на інкасо також є декілька варіантів:
• внутрішній залік;

• відправка іншому банку-кореспонденту;

• відправка в розрахункову палату;

• відправка у Федеральний резервний банк.

Усю підготовчу роботу, що раніше виконували вручну, тепер механі­зовано. Кожен чек має магнітну наддруківку, що містить його основні реквізити, такі, як код банку платника, номер рахунку клієнта, сума тощо. Це дає можливість обробляти його за допомогою пристроїв для зчитування і сортування.

Взагалі взаємний залік дає велику економію коштів і часу, порівняно з тим, якщо б кожен банк розраховувався з усіма іншими банками окремо.
Розділ 21. Електронна комерція з використанням засобів Internet
Існування загальносвітових комп'ютерних мереж викликає невпізнанні зміни у людському суспільстві. Зменшується залежність від таких факторів як відстань та місцезнаходження, зникають кордони та обмеження для пере­міщення інформації. Завдяки Internet виникає єдина телекомунікаційна ін­фраструктура, і більшість споживачів у всьому світі незабаром матимуть мо-жливість користуватися рядом послуг та здійснювати купівлю товарів, зали­шаючись вдома. Це означає, що велика частка комерційних операцій перейде з традиційної сфери до нового комунікаційного середовища, у зв'язку з чим виникнуть нові типи комерційних установ, діяльність яких стане реальною лише завдяки необмеженим можливостям, які створює це середовище.

Традиційні засоби платежів, наприклад, готівка і навіть більш сучасні досягнення у сфері платіжних систем, кредитні картки чи перерахування коштів за допомогою торговельних платіжних терміналів, виявляються або зовсім непридатними для використання як платіжні механізми у цьому но­вому середовищі, або недостатньо надійними через проблеми безпеки чи неефективності. До того ж, оскільки технології, що базуються на викорис­танні інтелектуальних карток, не відрізняються принципово від тих, які застосовуються в глобальних мережах, такі системи заміни готівки в «реальному» світі можуть бути інтегровані з мережними платіжними меха­нізмами так само, як телебачення може бути інтегроване з іншими форма­ми передачі інформації та телекомунікації.

Завдяки комерційному використанню нової інфраструктури компанії розгортають діяльність, спрямовану на максимальне застосування режиму on-line і можливостей глобальної мережі в процесі купівлі товарів та на­дання послуг. Компанії, які працюють у галузі інформаційних та телекому­нікаційних технологій, отримують нові широкі можливості для свого роз­витку і новий перспективний ринок. Провідну роль у всіх цих змінах віді­грають електронні платіжні системи.

21.1. Організація платежів у мережі Internet

Розрахунки з використанням телекомунікаційної інфраструктури зде­більшого здійснюються у режимі on-line. При цьому перевіряється можли­вість здійснення платежу - достатність коштів у платника. Більшість сис­тем, що використовуються для електронної комерції в Internet, виконують кліринг усіх платежів у єдиному розрахунковому банку. Однак Існує мож­ливість позбавитися цього обмеження.

Найбільш поширена в Internet електронна комерція з використанням номерів кредитних карток. Існують також самостійні платіжні системи, хоча вони менш поширені.
На рис. 21.1 відображено виконання платежу за допомогою платіжної картки засобами Internet.


Завдяки незначній спеціалізації, відкритості практично для будь-якого продавця та малим затратам на телекомунікації платіжні системи з викорис­танням «електронних грошей» та відкритих мереж Internet характеризую­ться дуже невисокою вартістю трансакцій. Точна статистика щодо цих сис­тем відсутня, але за деякими оцінками вартість однієї трансакції в ній ста­новить 1-5 цента, а можливо, навіть і менше.

В Internet нині запроваджуються платіжні системи, які забезпечують обмежену анонімність платежів. Неанонімні системи дозволяють ідентифі­кувати кожну конкретну покупку. Перевагою таких систем вважається мож­ливість створювати високоефективні бази даних для маркетингу, а також розробляти стратегію зміцнення стосунків з клієнтами. Вважається також, що анонімність сприяє кримінальній діяльності та ухиленню від сплати податків. З іншого боку, часто висуваються аргументи, що відсутність ано­німності є втручанням у приватне життя споживачів. Тому поєднання по­зитивних властивостей обох підходів паралельно з обмеженням притаман­них їм недоліків є дуже перспективним.
21.2. Методи захисту платежів у мережі Internet

Слабким місцем мережної інфраструктури є незахищені канали зв'язку, де існує можливість появи неіснуючих платежів, перехоплення та несанкціо­нованого використання платіжних даних, інших проявів шахрайства та зловживань. Такі випадки траплялися в Internet. Існують два шляхи захисту передачі інформації: ізолювання мережі, яка використовується для обробки платежів, тобто використання приватних мереж, і шифрування даних.

Загальновизнано, що асиметричні алгоритми шифрування забезпечу­ють вищий рівень надійності та безпеки. Найбільш поширене шифрування за допомогою відкритих ключів. Для розшифрування використовуються таємні ключі. Кількість можливих комбінацій, придатних для розшифру­вання зашифрованої за допомогою відкритих ключів інформації, залежить від довжини ключа в бітах. Вживання довших послідовностей у ролі клю­чів дозволяє випереджати можливості сучасних комп'ютерів, забезпечую­чи надійний захист найважливішої інформації. Донедавна в Internet для за­хисту інформації найчастіше застосовувалися ключі довжиною 40 біт. Але ці ключі були легко розкриті (слід зазначити, що використання такого не­надійного засобу було наслідком дуже жорстких обмежень на експорт зі США потужних шифрувальних засобів). Нині в Internet розповсюджені ключі довжиною 1024 біт або навіть довші, що робить практично немож­ливим їх розкриття.

У платіжних системах важливе завдання - ідентифікація учасників платежу (автентифікація). Це робиться для обмеження доступу до платіж­них засобів, надаючи право на такий доступ лише їх власникам, та для за­безпечення можливості одержувати повідомлення про платіжні операції лише тим, кому вони адресовані. Надійна автентифікація сприяє також підвищенню рівня взаємної довіри між учасниками електронної комерції. На поточний момент в Internet застосовуються різноманітні засоби автен-тифікації. До них належить персональний ідентифікаційний код (PIN-код), який потрібно ввести перед виконанням фінансової операції. Але незначна довжина таких кодів дозволяє шахраям досить легко долати такі методи захисту.

Для захисту більш вдалим виявилося використання комп'ютерних па­ролів, які мають більшу довжину і складнішу структуру, що робить важчим їх розгадування. Цей метод досить широко застосовується в Internet, оскільки в ньому доступ до локальних систем контролюється шляхом ви-користаня паролів, але надійний результат можна мати лише за умови пра­вильного використання.

Дуже ефективним засобом захисту є електронний підпис. Його засто­сування передбачає наявність у того, хто цей підпис перевіряє, відкритого ключа, що відповідає застосованому особистому ключу (підпису) відправ­ника електронного документа. Однак, при отриманні такого відкритого ключа не виключено шахрайство, внаслідок якого буде передано підробле­ний відкритий ключ, який автентифікуватиме підроблені повідомлення. Щоб запобігти цьому, застосовується практика сертифікування (підтверд­ження) відкритих ключів з боку уповноваженої на це і заслуговуючої дові­ри установи або організації (рис. 21.2). Таку установу чи організацію нази­вають сертифікуючою, і вона ставить свій електронний підпис на відкри­тих ключах, які надаються користувачам платіжної системи. Відкритий ключ сертифікуючої установи повинен надаватися з використанням надій­но захищених каналів. Ця установа сертифікує відкриті ключі учасників системи лише після перевірки їх тотожності з використанням захищених каналів або інших методів, що забезпечують достатній рівень безпеки, і лише підтверджені нею відкриті ключі вважаються чинними.

21.3. Платіжні системи і механізми, що застосовуються у мережі Internet

Жодна з платіжних систем, що на поточний момент використовуються або випробовуються для електронної комерції через Internet, не є монополь­ною і не займає виключних позицій. Порівняно із загальною кількістю ко­ристувачів Internet кожна з них задовольняє потреби незначної групи. Далі розглядаються деякі з них.

Для виконання платежів через Internet широко використовується сис­тема з трьох протоколів iКР (і =1,2,3). Відмінність між протоколами пов'язана з рівнем безпеки і полягає у різній кількості сторін (покупець, продавець та еквайр), що користуються парами відкритих ключів для роз­шифрування надісланої до них інформації. На першому рівні таку пару ключів використовує лише еквайр, на другому - також і продавець, а на третьому - всі учасники торговельної операції. При цьому застосовуються лише загальновідомі методи криптографії з використанням відкритих клю­чів. Результат - надійно захищений протокол доступу в Internet, який прак­тично виключає можливість зловживання з боку будь-якого учасника ко­мерційної операції. Мережею передається лише авторизація покупця, тобто дозвіл перерахувати гроші з його рахунку. Для перерахування коштів ви­користовуються існуючі механізми платежів.

На відміну від вищезазначеного підходу, система STT (Secure Transaction Technology), що була розроблена VISA International разом із Microsoft 1995 року, передбачає певний платіжний механізм. Це - вірту­альна система платежів за допомогою кредитних карток, яка забезпечує захист платіжних операцій у загальнодоступній мережі, якою і є Internet. Кожний учасник системи має дві пари ключів. В одній парі ключ для шиф­рування є відкритим, а для розшифрування використовується таємний ключ. В іншій парі відкритим є ключ розшифрування, а відповідний шиф­руючий ключ відіграє роль електронного підпису. Усі відкриті ключі сер-тифікує Асоціація кредитних карток, яка засвідчує своїм електронним під­писом, що ключ належить певному користувачеві.

Майже одночасно з розробкою STT MasterCard у співпраці з IBM та з іншими компаніями розробили систему SEPP (Secure Electronic Payment Protocol), що також відображає в Internet існуючу систему платежів за до­помогою кредитних карток і використовує відкриті ключі та практику елек­тронної сертифікації. Ця технологія передбачає більш ширше використан­ня приватних банківських мереж для здійснення платежів. Банки - учас­ники платіжної операції можуть навіть не надавати послуги через Internet, де мусить діяти лише центральна сертифікуюча установа.1996 року на базі STT і SEPP обидві конкуруючі асоціації створили єдиний стандарт - SET. Перш за все його варто розглядати як комуніка­ційний стандарт, ніж як платіжний механізм.

Дослідна експлуатація системи DigiCash в Internet розпочалася ще в 1994 році, а з 1995-го вона функціонує на комерційній основі. Користувачі цієї системи (як клієнти, так і продавці) повинні мати рахунки у банку-емітенті відповідних електронних грошей. Зараз такі банки є в чотирьох країнах: США, Фінляндії, Швеції та Німеччині. DigiCash надає можливість відстежувати платежі лише тому користувачеві, який здійснює відповідний платіж. Дані про трансакцію зберігаються у зашифрованому вигляді й ключ для розшифрування має лише платник.

Система First Virtual діє в Internet як механізм виставлення рахунків за платежі з використанням кредитних карток. Її можна уявити як щось на зразок електронного торговельного центру, що складається з великої кіль­кості маленьких крамниць, де замовлення товарів та отримання грошей здійснюється за допомогою електронної пошти через мережу Internet. Кож­ний користувач відкриває у системі «рахунок», який містить ім'я, адресу електронної пошти та дані кредитної картки, що надаються за телефоном. Здійснюючи покупку, користувач повідомляє електронній крамниці своє ім'я та адресу електронної пошти, вона видає товар і передає рахунок для обробки у систему, яка дебетує кредитну картку покупця, отримавши його згоду електронною поштою. Процедура — проста і дешева, але досить повіль­на (термін виконання платежу інколи досягає понад 3 місяці) і недостатньо захищена. Щоправда, вона не створює умов для значного шахрайства, адже шахрайським шляхом можна отримати лише послуги, а не гроші.

CyberCash - найпоширеніша система надання в Internet надійно захи­щених послуг щодо платежів з використанням карток. У ній використову­ється програмний захист платіжної інформації на основі шифрування. Сис­тема характеризується досить високим рівнем контролю трансакцій та від­носно високою вартістю. Тому вона більш придатна для платежів велики­ми сумами.

Дуже простою і зручною системою платежів із використанням «елект­ронних грошей» є NetCash. Користувач надсилає до банку гроші в якійсь формі, наприклад, у вигляді звичайного чека. Банк електронною поштою повідомляє систему про отриману суму із урахуванням його комісійних та «номер електронної банкноти». Користувач витрачає ці гроші, передаючи «банкноту» продавцю електронною поштою. Продавець перевіряє справж­ність «електронної банкноти» у банку і, в разі підтвердження, може отри­мати від банку аналогічну «електронну банкноту» або внести ці гроші на свій рахунок. Система - дешева і не потребує додаткового програмного забезпечення, але в ній відсутні будь-яке шифрування чи анонімність. Для дрібних платежів ризик може бути обмежений завдяки використанню «електронних банкнот» малої номінальної вартості.

Система CheckFree використовується для полегшення проведення платежів із використанням чеків. Клієнт передає до системи інформацію про платіж і рахунок, який він отримав якимось чином, наприклад, елект­ронною поштою, а система виконує цей платіж за нього в довільно обраній формі. Очевидно, система повинна мати доступ до чекового рахунку кори­стувача. Такий метод оплати - простіший і дешевший від традиційного пе­ресилання чеків поштою, але не повністю використовує можливості Internet, до того ж користується таким застарілим платіжним інструментом як чеки. Тому останнім часом була розроблена вдосконалена версія під на­звою CheckFree Wallet, яка забезпечує автоматичну авторизацію і високий рівень захисту на основі шифрування, але не є анонімною.


<< предыдущая страница   следующая страница >>