asyan.org
добавить свой файл
1
Рибачок Ірина

Національний університет «Острозька академія»

(Історія)
Населення Волині другої половини ХVІ – першої половини ХVІІ ст.

Вступ. Важливу роль у історичній науці відіграють краєзнавчі дослідження, що власне цілісно відтворюють історію нашої держави. Тому вивчення населення Волині другої половини ХVІ – першої половини ХVІІ ст. та демографічних процесів, зокрема, необхідне для глибшого вивчення соціально-економічних, політичних та культурних процесів українських земель пізнього феодалізму.

У даному проекті робиться спроба проаналізувати історіографію демографічних досліджень, на прикладі населення Волині другої половини ХVІ – першої половини ХVІІ ст. обрахувати чисельність населення, вивчити соціальну структуру та національний склад населення Волині даного періоду. Перед тим увага істориків головним чином була прикута до вивчення певних теоретико-методичних питань, до вираховування середнього коефіцієнту залюднення. Слід відзначити, що, нажаль, проблемами історико-демографічних досліджень на сучасному етапі займається дуже мало вчених, зокрема, І.О. Ворончук, а також дотичними проблемами займаються Н.В. Яковенко і В.Б. Атаманенко.

Основна частина. Дослідження народонаселення Волині другої половини ХVІ – першої половини ХVІІ ст. є важливим з тієї точки зору, що дає змогу детального вивчення історії краю напередодні Визвольної війни, що дозволяє вирахувати втрати під час національно-визвольних змагань 1648-1654 рр., визначення місця волинських земель у творенні української державності, простежити певні колонізаційні та міграційні процеси. Ще одним аспектом, який викликає науковий інтерес є те, що Волинь даного періоду потерпала від нападів татар, набіги яких почастішались у другій половині ХVІ ст., особливо спустошливими були в 1567, 1575, 1593, 1617, 1618 рр., що в свою чергу позначилось на демографічних показниках. В українській історіографії вплив цих набігів на демографічну поведінку населення залишаються майже нез’ясованими, відсутні праці, в яких була б зроблена спроба підрахувати людські втрати.

Оскільки в ХVІ – ХVІІ ст. не велось спеціальних переписів людності, важливе значення при дослідженні даної тематики займають описово-статистичні джерела – поборові і подимні реєстри, інвентарі, люстрації, ревізії, справи гродських судів і т. д. Специфікою поборового і подимного реєстрів є те, що вони визначають об’єкт оподаткування, яким могли бути земельні ділянки різних розмірів, господарські об’єкти і населення різного професійного складу. Побор поширювався не на всі категорії населення і населені пункти, тому він не може бути повним та цілісним джерелом для вивчення історичної демографії Волині (адже згідно сеймового універсалу 1578 р. від податку звільнялись новоосадженні містечка і села, а також ті поселення, що постраждали внаслідок татарських набігів. Потрібно зазначити, що можуть розбігатися дані обрахунків при використанні подібних джерел різними дослідниками. Так О. Яблоновський на основі поборових реєстрів обраховує чисельність населення Волині у 293.780 осіб, а О.І. Баранович за обчисленнями подимного реєстру 1629 р. наводить число 655.660 осіб. М.Г. Крикун, працюючи з поборовими реєстрами кінця ХVІ ст. і співставляючи їх дані з списками подимних реєстрів 1629, 1631, 1648, 1650, 1662 року і поголовними реєстрами 1662, 1673 – 1678 років, вдалося нарахувати на території Волині першої половини ХVІІ ст. 113296 димів оподаткованих і тих, які повинні були сплачувати податок. Якщо брати до уваги той факт, що М.Г. Крикун середній коефіцієнт залюднення вважав 7, то методом математичних розрахунків можемо дійти до висновку, що він обраховував населення Волині у 793072 чол., що є значно вищою ніж результати попередніх досліджень. Проте сучасні дослідники, які займаються вирахуванням середнього коефіцієнту залюднення вважають, що цей показник був більший ніж 7, тому відповідно і цю цифру можна поставити під сумнів.

Ще одним джерелом, яке дозволяє вивчати населення Волині, є люстрації, які в основному відносяться до території Ковельського і Кременецького староства, оскільки це були державні володіння та інвентарі, які являли собою описи приватних володінь. Перевагами інвентарів як історико-демографічних джерел є те, що вони несуть відомості про склад населення міських і сільських будинків, про освоєння нових земель і наслідки татарських набігів, але вони охоплювали невеликі території.

Унікальним джерелом, що дає змогу розглянути демографічну ситуацію Волині ХVІ – ХVІІ ст., є інвентар 1620 року, який головним чином охоплює південно-східну Волинь. В даному джерелі міститься описи п’яти міст та близько 300 сільських округ. Так, наприклад, одним з найбільших міст південно-східної Волині був Острополь, в якому було за даним інвентарем 33 ринкових домів, 484 будинки вуличні та передмістя і 93 нижніх халупи. Загальна кількість димів у місті Острополі на 1629 р. становила 1002. Багато будівель були незаселені, так у Старому місті порожніх садиб було 183, а у Новому 74. Разом це 257 димів. Якщо взяти і порівняти це число із загальною кількістю димів це є майже 20 %, що є свідченням переміщення населення, бо в інвентарі 1620 р. зустрічаємо “новоприбулий”. Щоб визначити чисельність населення в місті множимо загальну кількість димів 1002 на мінімальний коефіцієнт 7, таким чином одержуємо 7014, від даного числа віднімаємо кількість порожніх будинків і ця кількість буде становити 6757 населення Острополя на 1629 р. Аналогічні розрахунки можна зробити і до інших містечок, які представлені в інвентарі – Полонного, Берездів, Хлапотин та інші міста і села, що дає можливість обрахувати населення південно-східної Волині, соціальної структури і національного складу.

Для вивчення етнічного складу населення Волині потрібно проводити аналіз імен і прізвищ населення, котре подається у документах, що стосуються історії Волині. Так О.C. Компан вказує на шляхи поповнення українського населення чужоземними елементами та зазначає його роль у формування економічних відносин у Речі Посполитій, проте її дослідження не є вичерпним і зводиться до загальних моментів. Питання населення України та етнічного складу розглядається П.В. Михайлиною у роботі “Визвольна боротьба трудового населення міст України (1569 – 1654)”. Автор подає національний склад населення найбільших міст України, а соціальну структуру розглядає через призму боротьби антагоністичних прошарків суспільства. Національний склад великих українських міст був досить строкатим. У ХІV – ХV ст. у західноукраїнських містах, а головне у Львові, як зазначає М.С. Грушевський, основну масу чужоземців склали німці. Із включенням українських земель до складу Речі Посполитої у 1569 р. і в наступні роки серед міщан швидко поширюється і збільшується частка польського населення, про що вказують прізвища в документах. Проте тут слід враховувати такий момент, що іноді польські прізвища брало населення українського походження. Слід сказати, що збільшується кількість вірменських та єврейських громад, в інвентарях знаходимо свідчення існування в більшості містах татарських вулиць та окремі осередки організації самоуправління цих громад. Напередодні Визвольної війни в містах Волині чисельним було єврейське населення. Про це свідчить питома вага євреїв з-поміж населення таких міст як Костянтинів, в якому вона становила 20%, Ковелі – 19%, Муравиці – 17 %, Дубні – 12 %. Головним джерелом в етнічних дослідженнях є вказівка на прізвища, проте поляків ідентифікувати значно важче в силу вказаних вище причин.

Слід зазначити, що історія Волині досліджуваного періоду викликає інтерес і тим, що в цей період сильно активізуються урбанізаційні процеси і засновується більше сотні нових міст і містечок про які власне у своїй монографії пише А. Заяць. Тому, якщо класифікувати населення Волині за ще одним критерієм, то можемо зробити висновок, що питома вага міського населення Волині становила 30%, інші ж 70% припадали на сільське населення. Соціальна структура населення Волині була теж широко представлена, охоплювала майже всі прошарки суспільства – від міської верхівки (війт, бурмістр) до селян. Більшість населення Волині, включаючи невеликі міста і містечка були задіяні в аграрному секторі.

Висновок. Незаперечним є той факт, що будь-яке історичне дослідження має ґрунтуватися на застосуванні джерел, при дослідженні населення Волині ХVІ–ХVІІ ст. потрібно охопити максимальну їх кількість з врахуванням того, що вони мають охопити всю територію Волині. В подальшому дослідженні для досягнення оптимального результату та точних кількісних розрахунків, які б стосувалися всієї території Волині слід користуватися документами та матеріалами, що знаходяться в архівах Києва, Львова, а також Польщі. Незважаючи на значний доробок та ґрунтовні результати залишається цілий ряд мало та недостатньо досліджених проблем. Вони значною мірою орієнтовані на використання нових дослідницьких підходів, застосування досконаліших сучасних методів та методик, та на віднайдення неопублікованих документів, підготовку їх до публікації.

Список використаних джерел та літератури


1. Володіння князів Острозьких на Східній Волині (за інвентарем 1620 року) / упор. І. Ворончук. – К.; Старокостянтинів, 2001. – 416 с.

2. ŹRÓDŁA DZIEJOWE. – WARSZAWA, 1889. – Т. ХІХ

3. Баранович О.І. Залюднення Волинського воєводства в п. п. ХVII ст. (1629 р.). – К., 1930. – 113 с.

4. Ворончук І.О. Про коефіцієнт диму на Волині в другій половині XVI – середині XVII ст. // Український археографічний щорічник. – К., 1998. – С. 212-228.

5. Компан О.С. Міста України в другій половині ХVІІ ст. – К., 1963. – 287 с.

6. Крикун М.Г. Источники и историография демографического состояния Правобережной Украины накануне и вовремя Освободительной борьбы украинского народа // Воссоединения Украины с Россией. – Днепропетровск, 1976. – С. 169-171.