asyan.org
добавить свой файл
1



Пшениця яра
Пшениця яра має зерно з високими хлібопекарськими і круп'яними властивостями та містить більше білку (14-16% м'яка, 15-18% тверда) і, відповідно, клейковини (28-40%), ніж зерно пшениці озимої. Це дозволяє використовувати його як поліпшувач при випіканні хліба. Зерно пшениці ярої твердої використовують для виробництва кращих сортів макаронів, вермішелі та манної крупи. Ця культура має також кормове значення, оскільки її використовують для виготовлення комбікорму, висівки - як концентрований корм, солому і полову - як грубі корми.

Пшениця яра – це культура дуже чутлива до удобрення її макро- і мікродобривами. Маючи відносно слаборозвинену кореневу систему і менший період для засвоєння елементів живлення, порівняно з пшеницею озимою, вона інтенсивніше вбирає їх.
Рекомендації щодо проведення позакореневого підживлення пшениці ярої

комплексними мікродобривами «РОСТОК»




Фаза розвитку

Препарат

Норма внесення, л/га(т)

Значення

1

Обробка насіння

«РОСТОК» Зерновий

3

Підвищення якості посівного матеріалу (енергія проростання і схожість) та забезпечення поживними елементами (особливо азотом для інтенсифікації наростання біомаси - підвищення чистої продуктивності фотосинтезу) на початкових фазах росту і розвитку.

2

Початок кущення

«РОСТОК» Зерновий

2-3

Зміцнення кореневої системи;

підвищення продуктивної кущистості - збільшення урожайності та

площі листової поверхні.

«РОСТОК» Макро

2-3

3

Вихід в трубку

«РОСТОК» Зерновий

3

Підвищення врожайності та покращення показників якості зерна (вміст білку і клейковини).

«РОСТОК» Плодоношення

1-2

Збільшення стійкості хлорофілу, інтенсифікація засвоєння рослинами азоту, поліпшення азотно-вуглеводного обміну.

4

Початок колосіння

«РОСТОК» Зерновий

3

Підвищення врожайності за рахунок збільшення маси зернівок,

покращення якості зерна (вміст білку, клейковини, виповненість зерна, натура) завдяки інтенсивному азотному живленню.


Норма витрати робочого розчину 200-300 л/га.
Доцільно поєднувати підживлення з внесенням ЗЗР та карбаміду (за необхідності).
За потреби рекомендується додатково вносити «РОСТОК» Мідь, «РОСТОК» Цинк та «РОСТОК» Марганець
Вміст поживних елементів у добривах „РОСТОК” та дози їх внесення розраховані відповідно до потреби рослин в них у певний період їх росту та розвитку.
Застосування мікродобрив „РОСТОК” сприяє:

  • підвищенню життєздатності насіння;

  • стимулюванню росту та розвитку рослин;

  • посиленню стійкості рослин до хвороб;

  • зростанню продуктивної кущистості;

  • покращенню якості зерна (вмісту білку і клейковини, виповненості і натури, маси 1000 зерен та ін.);

  • формуванню зерна з більш високими посівними властивостями;

  • збільшенню урожайності культури на 10-15 %.




Мікродобриво

Склад мікродобрива, г/л

N

Р2О5

К2О

MgO

SO3

Fe

Mn

B

Zn

Cu

Mo

«РОСТОК» Зерновий

80

-

-

51

37

3,6

12

2

2

9

0,05

«РОСТОК» Макро

60

120

60

0,2

10

1,4

1

0,2

2,2

2,5

0,055

«РОСТОК» Плодоношення

-

100

200

-

5

0,5

2

0,75

0,6

0,6

0,05

«РОСТОК» Мідь

-

-

-

-

-

-

-

-

-

75

-

«РОСТОК» Цинк

-

-

-

-

-

-

-

-

100

-

-

«РОСТОК» Марганець

-

-

-

-

-

-

100

-

-

-

-


Мікродобрива «РОСТОК» є нетоксичними для людей та бджіл, не викликають алергії та екологічно безпечні.
Магній (Mg) Магній входить до складу основного пігменту зеленого листя - хлорофілу. Магній підтримує структуру рибосом, зв’язуючи РНК і білок. Велика і мала субодиниці рибосом асоціюють разом лише в присутності магнію, який також необхідний для формування полісом і активації амінокислот. Тому синтез білка не йде при нестачі магнію, а тим більше за його відсутності. Магній є активатором багатьох ферментів. Важливою особливістю магнію є те, що він зв’язує фермент з субстратом по типу хелатного зв’язку (клешнеподібний зв’язок між органічною речовиною і катіоном). Так, наприклад, приєднуючись до пірофосфатнї групи, магній зв’язує АТФ з відповідними ферментами. У зв’язку з цим всі реакції, що включають перенесення фосфатної групи (більшість реакцій синтезу, а також багато реакцій енергетичного обміну), вимагають присутності магнію. Магній активує такі ферменти, як ДНК-і РНК-полімерази, аденозинтрифосфатазу, глютаматсінтетазу; ферменти, що каталізують перенесення карбоксильної групи - реакції карбоксилювання і декарбоксилювання; ферменти гліколізу і циклу Кребса, молочнокислого і спиртового бродіння. У ряді випадків вплив магнію на роботу ферментів визначається тим, що він реагує з продуктами реакції, зрушуючи рівновагу в бік їх утворення. Магній може також інактивувати ряд інгібіторів ферментативних реакцій. Магній входить до складу основного пігменту зеленого листя - хлорофілу. Магній підтримує структуру рибосом, зв’язуючи РНК і білок. Велика і мала субодиниці рибосом асоціюють разом лише в присутності магнію, який також необхідний для формування полісом і активації амінокислот. Тому синтез білка не йде при нестачі магнію, а тим більше за його відсутності. Магній є активатором багатьох ферментів. Важливою особливістю магнію є те, що він зв’язує фермент з субстратом по типу хелатного зв’язку (клешнеподібний зв’язок між органічною речовиною і катіоном). Так, наприклад, приєднуючись до пірофосфатнї групи, магній зв’язує АТФ з відповідними ферментами. У зв’язку з цим всі реакції, що включають перенесення фосфатної групи (більшість реакцій синтезу, а також багато реакцій енергетичного обміну), вимагають присутності магнію. Магній активує такі ферменти, як ДНК-і РНК-полімерази, аденозинтрифосфатазу, глютаматсінтетазу; ферменти, що каталізують перенесення карбоксильної групи - реакції карбоксилювання і декарбоксилювання; ферменти гліколізу і циклу Кребса, молочнокислого і спиртового бродіння. У ряді випадків вплив магнію на роботу ферментів визначається тим, що він реагує з продуктами реакції, зрушуючи рівновагу в бік їх утворення. Магній може також інактивувати ряд інгібіторів ферментативних реакцій.

Сірка (S) Сірка входить до складу органічних сполук, що відіграють важливу роль в обміні речовин організму. Так, сірка входить до складу трьох амінокислот - цистину, цистеїну і метіоніну. Майже всі білки включають амінокислоти, що містять сірку, тому стає зрозуміла роль сірки в білковому обміні організму. Сірка входить також до складу багатьох вітамінів і багатьох коферментів, таких, як біотин, тіамін, коензим А, глютатіон, ліпоєва кислота та ін. У зв'язку з цим сірка бере участь у численних реакціях обміну (аеробна фаза дихання, синтез жирів і ін.). У складі коензиму А (СоА-SH) сірка бере участь в утворенні макроергічних зв’язків з ацильними групами кислот. Ацетілкоензім А (CH3CO~SCoA) грає роль в метаболізмі вуглеводів, жирних кислот, амінокислот.

Марганець (Мn) Фізіологічне значення марганцю полягає у тому, що він бере участь в окисно-відновних реакціях у рослинних клітинах і пов’язаний з діяльністю окиснювальних ферментів – оксидаз. У разі нестачі цього елемента знижується інтенсивність окисно-відновних процесів і синтезу органічних речовин у рослинах.

Марганець бере участь і в транспортуванні речовин по органах рослин. Він відіграє важливу роль у процесах засвоювання амонійного та нітратного азоту. При амонійному живленні рослин він діє як сильний окисник, а при нітратному – як сильний відновник. Отже, у разі нестачі марганцю порушується відновлення нітратного азоту, що призводить до нагромадження нітратів у тканинах рослин – досить негативного явища.

Марганець бере участь не тільки в процесі фотосинтезу, а й у синтезі вітаміну С. За нестачі марганцю в рослинах знижується синтез органічних речовин, зменшується вміст хлорофілу в рослинах, що призводить до захворювання їх на хлороз. Перешкоджають засвоєнню марганцю низька вологість повітря, низька температура ґрунту і похмура погода. Нестача марганцю спостерігається на ґрунтах з нейтральною або лужною реакцією, а на кислих - доступність його висока.

Мідь (Cu) Найбільша кількість міді засвоюється рослиною від фази кущіння до колосіння. Мідь входить до складу окиснювальних ферментів (поліфенолоксидази, аскорбіноксидази, лактази, дегідрогенази), які мають велике значення в окиснювальних процесах, що відбуваються в рослинах. Цей елемент підсилює інтенсивність дихання рослин.

Недостатня кількість міді в рослинах знижує активність процесів синтезу та призводить до нагромадження розчинних вуглеводів, амінокислот та інших продуктів розкладання складних органічних речовин. Мідь відіграє важливу роль і в процесах фотосинтезу: надає хлорофілу більшої стійкості. Характерною особливістю дії міді є те, що цей елемент підвищує стійкість рослин проти грибкових і бактеріальних захворювань. За нестачі цього елементу гальмується ріст генеративних органів, зменшується інтенсивність фотосинтезу. Нестача міді зумовлюється вапнуванням ґрунтів, високими температурами ґрунту та повітря.

Залізо (Fe) Залізо бере активну участь у процесах обміну речовин в рослинному організмі, входить до складу ферментів, активізує дихання, впливає на утворення хлорофілу. Залізо входить до складу ферментів, що перш за все беруть учать в окисно-відновних реакціях, це - пероксидаза, каталаза, цитохромоксидази, НАД-Н-ци-тохром-С редуктаза. Ключове положення цитохромів (залізовмісних білково-порфіринових сполук) в обміні речовин пов’язане з транспортом електронів від дихального субстрату до молекулярного кисню. Системи цитохромів – невід’ємна частина складного механізму фотосинтезу. На відміну від цитохромів, залізовмісний білок фередоксин, також є носієм електронів, містить залізо, неміцно пов'язане з сіркою по типу сульфіду. За допомогою фередоксину здійснюється фосфорилювання, при якому енергія світла перетворюється на хімічну енергію, що накопичується в АТФ і НАДФ. Характеризується фунгіцидними властивостями для рослин. Нестача заліза призводить до зменшення інтенсивності фотосинтезу, на молодих рослинах відмічається хлороз. Перешкоджає засвоєн­ню заліза висока вологість ґрунту.

Бор (B) Істотно впливає на вуглеводний і білковий обміни та інші біохімічні процеси в рослинах. За його нестачі порушується перехід вуглеводів і крохмалю із листків в інші органи, внаслідок чого гальмується процес фотосинтезу, незадовільно забезпечується вуглеводами коренева система та погіршується її розвиток. Він відіграє важливу роль у розвитку репродуктивних органів. Він майже не рухається з нижньої частини рослини до точки росту, тобто не піддається повторному використанню. Цей мікроелемент підвищує посухостійкість і солестійкість рослин. Нестача бору посилюється за надмірного внесення калійних добрив і вапна. Борне голодування супроводжується порушенням вуглеводного і білкового обміну.

Цинк (Zn) Під впливом цинку підвищується загальний вміст вуглеводів, крохмалю та білкових речовин. Велике значення цинку в окисно-відновних реакціях дихання, у регулюванні синтезу АТФ, в обміні ауксинів і РНК.

Цинк позитивно впливає на жаростійкість рослин і формування зернівок в умовах суховіїв, де він сприяє нагромадженню в квітках органічних кислот, як захисних речовин. Крім того, цей елемент підвищує холодостійкість рослин.

За нестачі цинку порушується синтез білку і його вміст у рослинах зменшується. Це пояснюється тим, що за його нестачі в рослинах нагромаджуються аміди та амінокислоти, тобто розчинні азотні сполуки. Перешкоджають засвоєнню цинку високі норми фосфору і вапна, низька температура ґрунту.

Молібден (Мо) Складова частина ферментів нітратредуктаз, які беруть участь у відновленні нітратів до аміаку в клітинах коренів і листків. Якщо цього елемента не вистачає, в тканинах рослин нагромаджується багато нітратів, відновлення їх затримується, внаслідок чого порушується нормальний хід азотного обміну, тому після внесення нітратних добрив потреба рослин у молібдені значно вища, ніж після внесення аміачних добрив. Крім того, під впливом молібдену аміак інтенсивніше використовується рослиною для утворення амінокислот і білків.

Молібден бере участь в окисно-відновних реакціях і відіграє важливу роль у перенесенні електронів від субстрату, який окислюється, до речовини, яка відновлюється. Молібден бере участь у вуглеводному обміні та в обміні фосфорних сполук, синтезі вітамінів і хлорофілу, поліпшує живлення рослин кальцієм, покращує засвоєння заліза. Особливо ефективним є застосування молібдену на кислих ґрунтах.

Застосування мікродобрив «РОСТОК» дає змогу задовольнити потребу культури у елементах живлення, підвищує стійкість її до хвороб, шкідників, несприятливих ґрунтово-кліматичних та антропогенних чинників, впливає на поліпшення процесів фотосинтезу і обмінних реакцій у рослині та сприяє одержанню високого і якісного врожаю.