asyan.org
добавить свой файл
1 2 3 4
ПРОГРАМА

ХУДОЖНЯ КУЛЬТУРА

(9—11 класи)

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Розробка змісту навчальної програми “Художня культура” (9—11 кл.) здійснювалася відповідно до Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти в галузі “Естетична культура”.

Мета вивчення художньої культури в загальноосвітніх навчальних закладах полягає в особистісному художньо-естетичному розвитку учнів, формуванні у них світоглядних орієнтацій і компетентностей у сфері художньої культури, вихованні потреби у творчій самореалізації та духовному самовдосконаленні у процесі опанування цінностями української та зарубіжної куль­тури.

Курс “Художня культура” покликаний розв’язувати такі головні завдання:

  • збагачення емоційно-естетичного досвіду учнів, формування культури почуттів, пробудження особистісно-позитивного ставлення до мистецьких цінностей;

  • опанування учнями художньо-практичними вміннями та на­вичками, формування комплексу художніх компетентностей, що забезпечують здатність керуватися набутими знаннями та вміннями у самостійній діяльності, у процесі самоосвіти;

  • розуміння учнями зв’язків мистецтва з природним, соціальним і культурним середовищем життєдіяльності людини, усвідомлення власної причетності до художніх традицій сво­го народу з одночасним розумінням особливостей інших національних картин світу.

  • виховання культури міжнаціонального спілкування через вивчення художніх традицій народів різних країн.

Програма ґрунтується на принципах цілісності, наступності, системності та варіативності змісту, органічної єдності на­ціональних і загальнолюдських цінностей, діалектичної взаємо­дії культурологічного та антропологічного підходів (“людина в культурі — культура в людині”).

У 9-му класі відбувається узагальнення мистецьких знань учнів, набутих у 1—8 класах, і втілюється ідея пропедевтики культурологічної освіти, що є базовою у старшій профільній школі. Таким чином, забезпечується послідовність і наступність змісту художньо-естетичної освіти. Матеріал 9-го класу систематизований відповідно до видової, жанрової та стильової специфіки мистецтва, що є ядром художньої культури.

У старшій школі матеріал структурований за вертикально-горизонтальними координатами: у 10-му класі опановується українська художня культура, а в 11-му класі — зарубіжна художня культура.

Виділення української художньої культури як окремої частини курсу (10-й клас) зумовлене необхідністю збереження національних пріоритетів освіти. Водночас, для органічного поєднання вітчизняних і загальнолюдських цінностей варто робити акцент не на тому, що роз’єднує, а на тому, що об’єднує різні культури, адже через ціннісний вплив мистецтва ефективніше відбувається і національно-патріотичне, і полікуль­турне виховання.

У 11-му класі зміст систематизовано за видами мистецтва на матеріалах світових взірців, що не вивчались на предметах гуманітарного циклу у попередніх класах.

Змістове наповнення тем передбачає формування в учнів ціннісно-смислових, загальнокультурних, навчально-пізнавальних та інформаційних компетентностей, що досягається вивченням шедеврів мистецтва різних епох і народів, та комунікативних, творчо-діяльнісних і самоосвітніх компетентностей, що передбачає оволодіння досвідом самостійної творчої діяльності, сприймання цієї діяльності як невід’ємної частки свого життя.

Орієнтовні практичні завдання до тем спрямовані на формування потреби у спілкуванні з творами мистецтва, розвиток творчих здібностей учнів та розширення їхнього внутрішнього досвіду, наповненого особистісним смислом. Учитель може їх замінювати, але не відходити від контексту теми, що вив­ча­ється.

Особливостями організації навчально-виховного процесу є такі позиції:

1. Розуміння мистецтва — це творчий процес співпереживання та інтерпретації, що носить активно діалогічний характер. Саме “діалог культур” дає змогу особистості не тільки прилучитися до вітчизняних і загальнолюдських цінностей, а й самовизначитися у світі культури, включитися в її творення, удосконалюючи насамперед власний духовний світ.

2. На уроці має панувати атмосфера святковості, гармонії й доброзичливості, яка сприяла б передачі аури творів мистецтв та викрешувала б іскру емоційної позитивної енергії, яку можна отримати тільки в мистецтві.

3. Педагог має бути комунікативно виразним, аби учні не тільки розуміли, а й позитивно сприймали як мовлення учителя, так і паралінгвістичний контекст мови (доречність жестів, міміки, зовнішній вигляд тощо) та елементарно володіли цим мистецтвом самі.

4. Уроки “Художньої культури” мають розвивати в учнів почуття успіху від власних досягнень у царині мистецької культури, впевненості в спроможності самостійно розв’язувати ху­дожні завдання.

Резервний час може використовуватися на узагальнення і тематичне оцінювання, регіональний компонент, узагальнення розділу (теми), відвідування виставок, музеїв тощо.

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів
з художньої культури

Рівні навчальних досягнень учнів

Бали

Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів

І. Початковий

1

Учень сприймає та відтворює тематичний матеріал з художньої культури на частковому рівні, однозначно його характеризує, демонструє недостатньо сформоване художнє мислення, елементарні навички та уміння у ху­дожньо-практичній діяльності.




2

Учень володіє незначною частиною тематичного матеріалу з художньої куль­тури, демонструє недостатньо сфор­мований рівень сприймання мистецьких тво­рів, виявляє певні творчі вміння ін­терпретувати культурно-мистецькі яви­ща, володіє незначною частиною спеціальної термінології; словниковий запас в основному дозволяє викласти думку на елементарному рівні.




3

Учень здатний сприймати та інтерпретувати окремі художньо-культурні явища, знає незначну частину тематичного матеріалу, послуговуючись обмеженим термінологічним та словни­ковим запасом.

ІІ. Середній

4

Учень здатний сприймати та інтерпретувати культурно-мистецькі явища на репродуктивному рівні, не завжди розуміє художньо-образної сфери мистецьких творів; застосування знань та термінологічного запасу на практиці за­довільне.




5

Учень володіє знаннями та вміннями, які дають змогу інтерпретувати окремі культурно-мистецькі явища, недостатньо вміє сприймати, інтерпретувати мистецькі твори, які вимагають абстрактного мислення; виявляє недостатні знання спеціальної термінології; словниковий запас небагатий.




6

Учень може сприймати та інтерпретувати значну частину тематичного матеріалу з художньої культури, але має недостатньо сформоване художнє мислення, не завжди послідовно та логічно характеризує окремі мистецькі твори, потребує уточнень і додаткових запитань; учень виявляє знання і розуміння основних тематичних положень, але не завжди вміє самостійно зробити аналіз культурно-мистецьких явищ, порів­няння та висновки.

ІІІ. Достатній

7

Учень здатний сприймати та інтерпретувати художньо-культурні явища, не завжди робить переконливі висновки, не завжди послідовно викладає свої думки. Допускає термінологічні помилки; володіє основним програмно-тематичним матеріалом, але знання недостатньо стійкі; спостерігаються помітні позитивні зміни у художній діяльності учня.

ІІІ. Достатній

8

Учень уміє сприймати і відтворювати окремі художньо-культурні явища, досить повно характеризує художньо-образний зміст мистецьких творів, але демонструє стандартне мислення, йому бракує власних висновків, асоціацій, узагальнень, не зав­жди вміє поєднати своєрідність художніх образів та жит­тєвих явищ; учень не завжди володіє спеціальною термінологією під час ін­терпретації культурно-мистецьких явищ.




9

Учень виявляє достатнє засвоєння тематичного матеріалу з художньої культури, але допускає несуттєві неточності у використанні спеціальної термінології, що потребують зауваження чи коригування, трапляються поодинокі недоліки в інтерпретації мистецьких творів і мовленнєвому оформленні власних роздумів щодо культурно-мистецьких явищ; не зав­жди самостійно може систематизувати та узагальнювати тематичний матеріал.

ІV. Високий

10

Учень має міцні інтегровані знання, виявляючи їх усвідомлення, але, ана­лізу­ючи художньо-культурні явища, допускає неточність формулювань та використання спеціальної термінології, не завжди обґрунтовано може довести власну думку щодо мистецьких творів, самостійно інтерпретувати їх зміст. Вка­зані неточності може виправляти са­мостійно.

ІV. Високий

11

Учень володіє тематичним мате­ріа­лом з художньої культури у межах програми, вміє використовувати набуті знання, уміння і здібності у нових інтегрованих художньо-творчих завданнях, виявляє знання спеціальної термінології, їх усвідомлення та міцність, умін­ня систематизувати, узагальнювати, ін­терпретувати культурно-мистецькі явища у їх взаємозв’язках, асо­ціювати їх з життєвими явищами.




12

Учень має ґрунтовні, усвідомлені знан­ня з художньої культури, здатний систематизувати, узагальнювати, сприй­мати та інтерпретувати інтегровані художньо-культурні явища на основі взаємодії різних видів мистецтв, широко застосовувати асоціативні зв’язки між художніми творами та життєвими явищами. Учень свідомо використовує спеціальну термінологію у роздумах, висновках та узагальненнях щодо художніх образів, пропонує нетипові, цікаві варіанти інтерпретації художньо-культурних явищ; рівень художньо-творчого мислення, світопізнання і світовідчуття високий; самостійно використовує набуті знання, вміння та здібності в художній діяльності.



следующая страница >>