asyan.org
добавить свой файл
1 2 3


НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ

ПРИ ПРЕЗИДЕНТОВІ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ

ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
На правах рукопису
Шкаберін Володимир Миколайович

УДК 351.82:338.439.6

ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ В УКРАЇНІ
25.00.02 – механізми державного управління


Дисертація на здобуття наукового ступеня

кандидата наук з державного управління
Науковий керівник

Мостовий Григорій Іванович,

кандидат економічних наук,

професор

Харків – 2006

ЗМІСТ


Вступ

3

Розділ 1. Наукові засади регулювання продовольчої безпеки

9

1.1. Суть, концепції, чинники та рівні продовольчої безпеки

9

1.2. Розвиток і принципи формування підходів до регулювання продовольчої безпеки на національному рівні

31

1.3. Продовольча безпека в системі регіонального відтворення

45

Висновки до розділу 1

71

Розділ 2. Стан державного регулювання продовольчої безпеки

74

2.1. Аналіз регулювання розвитку агропромислового виробництва

74

2.2. Критерії і показники оцінки регіональної продовольчої безпеки

99

2.3. Особливості регіональної аграрної політики

114

Висновки до розділу 2

133

Розділ 3. Удосконалення системи державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки

137

3.1. Формування напрямів підвищення продовольчої безпеки

137

3.2. Заходи державного регулювання збільшення споживання продовольства населенням

156

3.3. Стратегічне управління продовольчою безпекою на регіональному рівні

173

Висновки до розділу 3

192

Висновки

196

Список використаних джерел

202

Додатки

215

ВСТУП

Актуальність теми. Останнім часом особливої актуальності набули проблеми забезпечення соціально-економічних гарантій сталого продовольчого забезпечення населення. Продовольча безпека має розглядатися у рамках країни в цілому та в регіональному аспекті зокрема, що зумовлюється різноманітністю природно-кліматичних умов, соціально-економічним становищем окремих територій, демографічною ситуацією. Задоволення потреб у продовольстві повинно здійснюватися відносно кожної конкретної людини у місцях її прожи­вання. Причому основний тягар у формуванні продовольчої безпеки покла­дається саме на суб’єкти держави, які несуть безпосередню відповідальність перед населенням за його достатнє забезпечення якісним продовольством.

Вищеназвані обставини роблять актуальним спеціальне дослідження регіонального рівня забезпечення продовольчої безпеки з метою виявлення специфічних для нього чинників і механізмів, уточнення критеріїв і показників, що характеризують продовольчу безпеку. Вирішення цих питань дає змогу розробити окремі механізми реалізації стратегії забезпечення продовольчої без­пеки на регіональному рівні та визначити пріоритетні напрями її забезпечення.

Рівень наукової розробленості проблеми продовольчої безпеки вітчизняними вченими відповідає початковому етапу досліджень і не повністю – поточним потребам практики державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки.

Дослідженням продовольчої безпеки займалися відомі вчені, серед яких слід виділити Л. Канторовича [38; 39], А. Маршалла [62], Т. Мальтуса [57], Д. Рікардо [96], А. Сміта [103] та ін. Питанням державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки приділяли увагу українські та зарубіжні учені. Серед українських авторів слід виділити, зокрема Ю. Білика [6], П. Борщевського [9], В. Геєця [15], Л. Дейнеко [9], М. Корецького [44], О. Кочеткова [45], І. Лукінова [53; 54], Р. Маркова [45], Г. Мостового [69; 70], П. Саблука [97], В. Трегобчука [109], В. Шамрая [113], В. Юрчишина [97] та ін. Серед зарубіжних теоретиків питаннями забезпечення продовольчої безпеки займалися такі вчені, як В. Балабанов [4], Е. Борисенко [4; 7; 8], Е. Сєрова [99; 100; 101] та ін. Основи відтворювального підходу до аналізу регіональної економіки, специфіка регіональних ринків розкриті в працях В. Лексина [46], Р. Маршалової [64], А. Новосьолова [64], В. Овчинникова [77], Б. Орлова [76] та ін.

Їх праці зробили певний внесок у розробку загальних проблем регіональної економіки і значно вплинули на зміст і теоретичні висновки, зроблені в дисер­таційному дослідженні. Проте дослідження цієї проблеми вищеназваними вченими мають переважно загальнодержавний характер. Комплексний підхід до формування сучасної аграрної політики і вибору її пріоритетів, у тому числі на рівні регіонів у контексті забезпечення їх продовольчої безпеки, який би враховував регіональні соціальні та еколого-економічні особливості, виявився нерозробленим. Не склалася науково обґрунтована система прийняття рішень щодо аграрної політики на рівні регіону, включаючи оцінку ефективності й аналіз майбутніх наслідків. На сьогодні не існує єдності поглядів щодо питань забезпечення національної і регіональної продовольчої безпеки, їх місця в державній стратегії регулювання відтворення в АПК та економічній політиці в цілому.

Незавершеність наукових розробок державного регулювання забез­печення продовольчої безпеки та істотна практична значущість цієї проблеми для держави підтверджують об’єктивний характер актуальності теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження були отримані в межах науково-дослідної роботи “Удосконалення механізмів державного впливу на розвиток економіки аграрної сфери і формування продовольчого ринку регіону” (номер державної реєстрації 0105U002741) Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії дер­жавного управління при Президентові України. Роль автора полягає у розробці критеріїв та показників оцінки рівня регіональної продовольчої безпеки.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні застосування національного та регіонального відтворювальних підходів, визначенні напрямів політики дер­жави та розробці на цій основі методів удосконалення системи державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки.

Поставлена мета зумовила необхідність вирішення таких завдань:

– проаналізувати існуючі концепції вирішення продовольчої проблеми з урахуванням досвіду розвинених країн, дослідити склад, значення і взаємозв’язок чинників продовольчої безпеки на всіх рівнях її забезпечення;

– виявити основні теоретичні підходи щодо сутності продовольчої безпеки;

– обґрунтувати необхідність державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки;

– проаналізувати регулювання розвитку агропромислового виробництва;

– розробити методику, критерії і показники оцінки рівня регіональної продовольчої безпеки;

– виявити особливості аграрної політики з метою формування напрямів підвищення продовольчої безпеки;

– визначити напрями та систему заходів, що сприяють підвищенню продовольчої безпеки;

– визначити основні принципи формування системи регіональної продовольчої безпеки.

Об'єкт дослідження – процес державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки на національному та регіональному рівнях управління.

Предмет дослідження – система відносин, що виникають у процесі реалізації інтересів населення, регіонів і держави в цілому з приводу забезпечення продовольчої безпеки.

Гіпотеза дослідження базується на припущенні, що ефективна політика держави та методи щодо вдосконалення системи регулювання є достатньою умовою забезпечення продовольчої безпеки на національному і регіональному рівнях.

Методи дослідження. У процесі дослідження використано такі методи досліджень: абстрактно-логічний (при теоретичному узагальненні й формуванні висновків), статистико-економічний (у процесі аналізу регулювання розвитку агропромислового виробництва), розрахунково-конструктивний (для удосконалення системи державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки) та інші.

Інформаційною базою для дослідження стали наукові праці вітчизняних та зарубіжних дослідників проблем державного забезпечення продовольчої безпеки, законодавча база, офіційні матеріали органів статистики, статистична звітність суб’єктів господарювання.

Наукова новизна представленого дослідження полягає в такому:

вперше:

– запропоновано комплексний індекс регіональної продовольчої безпеки через розрахунок інтегральних показників: кінцевого споживання, регіонального потенціалу виробництва продовольства, рівня імпорту продовольства, якості продовольства;

удосконалено:

– структурно-логічну схему державного стратегічного управління регіональною продовольчою безпекою, яка дає змогу адаптувати механізми державного і ринкового регулювання до змінних чинників функціонування об'єкта управління (системи продовольчої безпеки) за рахунок застосування методів аналізу, моделювання, прогнозування і забезпечення якості життя населення, підвищення ефективності АПК, поліпшення стану сільськогос­подарських природних ресурсів;

– методику діагностики стану продовольчої безпеки, яка здійснюється кількома етапами: моніторинг (система збору необхідної інформації про стан об'єкта дослідження), аналіз (система розрахункових показників і баланс продовольства), оцінка (виявлення тенденцій і їх прогнозування), прийняття рішень (розробка, коригування і реалізація стратегій);

набуло подальшого розвитку:

– визначення поняття “продовольча безпека”, яке передбачає збереження, незалежно від внутрішніх і зовнішніх загроз, необмеженої у часі здатності держави (суспільства) забезпечувати економічну та фізичну доступність для всього населення життєво важливих продуктів харчування;

–  формування системи продовольчої безпеки як комплексу функціонально-цільових підсистем (АПК, збуту і розподілу, продовольчого фонду, споживання) і забезпечувальних (управління і контролю, фінансового, інформаційного, матеріально-технічного забезпечення, досліджень і інновацій), об'єднаних функціональними, ресурсними, технологічними й організаційними зв'язками з метою безперервного кількісного, структурного і якісного забез­печення населення продовольством;

– відтворювальний підхід до забезпечення продовольчої безпеки різних рівнів, заснований на виділенні специфічних інтересів (економічних або власних), який зумовлюється ендогенними (доходи, обсяг і структура споживання) і екзогенними (стан продовольчого забезпечення) чинниками.

Практичне значення одержаних результатів полягає в розробці пропозицій щодо вдосконалення системи державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки на національному та регіональному рівнях. Рекомендації використані Головним управлінням агропромислового розвитку Автономної Республіки Крим при формуванні стратегії регулювання агропромислового комплексу, у розробці цільових програм і механізмів забезпечення продовольчої безпеки (довідка № 44 від 15.03.2006 р.), Чорноморською районною державною адміністрацією АР Крим при розробці пропозицій і практичних рекомендацій щодо підвищення потенціалу суб’єктів АПК, поліпшення стану сільськогосподарських ресурсів, вдосконалення системи збуту (довідка № 02-1/219 від 13.03.2006 р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Харківського регіонального інституту державного управ­ління Національної академії державного управління при Президентові України при викладанні таких дисциплін: “Теорія та історія державного управління”, “Економіка підприємств”, “Управління ресурсами та витратами” (довідка № 301 від 28.02.2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою працею та містить розроблені автором особисто результати в галузі науки державного управління, що в сукупності вирішують конкретне наукове завдання щодо державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки.

Апробація результатів дослідження. Науковий зміст основних результатів дослідження та їх практичне застосування обговорювалися на науково-практичних конференціях: “Актуальні проблеми державного управління на новому етапі державотворення”, м. Київ (2005 р.), “Державне управління та місцеве самоврядування”, м. Харків (2005 р.), “Наука та інновації – 2005”, м. Дніпропетровськ (2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 9 наукових праць, з яких 6 – у фахових виданнях, загальним обсягом 3,3 обл.-вид. арк.

Обсяг і структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи – 216 сторінок та містить 12 рисунків, 12 таблиць, список використаних джерел з 145 найменувань та 2 додатки.

ВИСНОВКИ


У дисертації наведено теоретичне узагальнення й нове вирішення наукової проблеми державного регулювання забезпечення продовольчої безпеки шляхом визначення теоретичних підходів, визначення заходів, що сприяють підвищенню продовольчого забезпечення. Отримані в процесі дослідження результати підтвердили покладену в його основу гіпотезу, а їх узагальнення дає змогу сформулювати висновки і внести пропозиції, що мають теоретичне й практичне значення.

1. На сьогодні в теорії управління розроблено ряд концепцій щодо вирішення продовольчої проблеми. Серед основних поширення набули такі: концепція інтенсивного зростання сільськогосподарського виробництва; концепція задоволення “основних людських потреб”; концепція сталого розвитку; концепція багатофункціональності сільського господарства.

Останніми роками все більший вплив на розвиток ідей продовольчої безпеки справляє концепція сталого розвитку, яка передбачає взаємозв'язок і дотримання раціональних пропорцій дії економічних, екологічних, технологічних і соціально-демографічних чинників на сільськогосподарське виробництво.

2. Доцільним є розгляд продовольчої безпеки стосовно всього людства (світу), країн або груп країн, окремих регіонів, домашнього господарства (сім'ї) і окремої людини. Як основа для виділення різних рівнів у роботі використаний відтворювальний підхід, який заснований на визначенні специфічних інтересів різних рівнів (економічних або інтересів у сфері продовольчого забезпечення) і дає змогу виявити властиві певному рівню унікальні риси й обґрунтувати відмінності підходів до забезпечення продовольчої безпеки різних рівнів.

Забезпечення продовольчої безпеки на кожному рівні зумовлюється внутрішніми (економіка даного рівня, у тому числі доходи, обсяг і структура споживання) і зовнішніми (стан продовольчої забезпеченості вищого рівня) чинниками. На стан внутрішньої продовольчої безпеки кожного рівня частково впливає продовольча безпека нижчого рівня ієрархії.

3. Виявлено основну відмінність у підходах до забезпечення національної продовольчої безпеки, яка зумовлюється відмінністю економічних і політичних інтересів країн з найрозвиненішим агропромисловим виробництвом, які володіють природними порівнянними перевагами при виробництві сільськогосподарської продукції, та країн з менш сприятливими для агропромислового виробництва природно-кліматичними умовами, обмеженими ресурсами сільськогосподарського виробництва або ринками, що формуються (зокрема країн з перехідною економікою).

4. Визначено, що під продовольчою безпекою слід розуміти стан економіки, забезпечений відповідними ресурсами, потенціалом і гарантіями, при якому, незалежно від внутрішніх і зовнішніх загроз, зберігається необмежена у часі здатність держави (суспільства) забезпечувати економічну та фізичну доступність для всього населення життєво важливих продуктів харчування в обсягах, якості й асортименті, достатніх для розширеного відтворення кожної особи у звичних умовах і мінімально необхідних для підтримки здоров'я та працездатності в надзвичайних продовольчих ситуаціях.

5. Запропоновано в основу аналізу продовольчої безпеки регіону і розробки механізмів її забезпечення поставити саме відтворювальний характер. Такий підхід дасть змогу виявити всю сукупність відтворювальних процесів на території, характерні закономірності цих процесів, їх взаємодію.

Регіональний відтворювальний процес є результатом поєднання галузевого і територіального поділу праці, що виражається в безперервному відновленні елементів виробничих відносин у процесі обігу матеріальних, трудових та фінансових ресурсів регіону, одні з яких спрямовуються на створення умов відтворення, а інші – на забезпечення функціонування самого процесу відтворення.

6. Економічна і фінансова ситуація в аграрному секторі погіршилася внаслідок розладу інтеграційних зв'язків між сільським господарством і переробними галузями АПК. Україна ще не досягла належного рівня продовольчої безпеки. Без радикального підвищення ефективності діяльності сільськогосподарських підприємств усіх форм власності й організації виробництва, їх цілеспрямованої соціально-економічної та екологічно спрямованої реструктуризації на основі вдосконалення ринкових відносин неможливо домогтися переведення регіональних АПК на модель сталого розвитку і динамічного зростання.

Визначено, що державна аграрна політика має бути підпорядкована не частковій чи тимчасовій підтримці розвитку окремих ланок аграрної сфери, а спрямована на здійснення системних перетворень у ній. Стратегічною метою та поточними цілями сталого функціонування національного і регіональних АПК є стабільне та постійне забезпечення вітчизняного продовольчого ринку необхідними обсягами продуктів харчування згідно з попитом.

7. Запорукою ефективності регіональної системи продовольчої безпеки є наявність процедур комплексної діагностики її стану, яка дає можливість врахувати взаємозв'язок різних чинників.

Загальними критеріями забезпеченості продовольчої безпеки регіону є: відповідність рівня і структури кінцевого споживання продуктів харчування раціональним фізіологічним нормам здорового харчування; наявність виробничого потенціалу сфер АПК, достатнього для виробництва основних продуктів харчування; відповідність обсягів і структури експорту-імпорту продовольства; відповідність якості і безпеки продовольства санітарно-гігієнічним вимогам, екологічним і епідеміологічним стандартам здорового харчування.

Основним показником є коефіцієнт самозабезпечення, розрахований на вартісній або енергетичній основі. Такі показники можуть розраховуватися безпосередньо або бути комплексними показниками, що складаються з декількох складових.

8. Для характеристики продовольчої незалежності регіону запропоновано комплексний індекс, який складається з показників: кінцевого споживання, регіонального потенціалу виробництва продовольства, рівня імпорту продовольства, якості продовольства.

Розрахований індекс продовольчої безпеки регіону дає змогу охарактеризувати рівень продовольчої безпеки з метою аналізу динаміки його зміни і порівняння регіонів за цим рівнем.

9. Можна назвати такі особливості аграрної політики: сільське виробництво в більшості країн здійснюється переважно фермерськими господарствами; другою суттєвою особливістю аграрного сектора є використання землі як засобу виробництва; сільськогосподарське виробництво украй залежне від природних умов; можливість диверсифікації продукції сільського господарства вельми обмежена; кінцевим продуктом сільськогосподарського виробництва є сировина для промислової переробки і продовольство; попит на сільськогосподарські і продовольчі товари є еластичним залежно від доходу; низька еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію породжує так звану довгострокову фермерську проблему; цінова нееластичність попиту на сільськогосподарську продукцію в сукупності з великою залежністю аграрного виробництво від природного чинника і конкуренцією виробників зумовлює короткострокову фермерську проблему; найпоширеніша форма сільськогосподарського підприємства – селянське господарство, сімейна ферма.

10. З метою реалізації та розвитку експортного потенціалу АПК можлива реалізація механізму формування експортної інфраструктури, що містить гарантії адміністрації за комерційними кредитами під експортні поставки продовольства, що надаються найбільшим організаціям у сфері торгівлі і переробки сільськогосподарської сировини.

Реалізація запропонованих напрямів забезпечення продовольчої безпеки регіону дасть змогу змінити негативні тенденції, що склалися протягом останнього десятиліття, у забезпеченні продовольством населення регіону на основі системного підходу до вирішення всього комплексу взаємопов'язаних завдань державного управління продовольчою безпекою.

11. Основним параметром, що визначає можливості домогосподарств зі споживання їжі, є рівень доходів, які вони одержують. Система заходів, що сприяють підвищенню продовольчої безпеки, повинна складатися з: політики формування доходів населення, спрямованої на зниження рівня бідності; заходів, що сприяють зміщенню пріоритету соціальної політики у бік підтримки найбільш нужденних верств населення; заходів, які забезпечують продовольчу підтримку сімей і громадян, що не мають достатніх ресурсів для харчування відповідно до мінімальних фізіологічних стандартів.

На основі проведеного аналізу виділено ключові заходи для забезпечення продуктової підтримки сімей і громадян, які не мають достатніх коштів для харчування відповідно до мінімальних фізіологічних стандартів.

12. Найважливішим моментом у побудові системи забезпечення продовольчої безпеки є підвищення ефективності діяльності управлінських структур. Схема обґрунтування стратегії забезпечення продовольчої безпеки регіону включає такі елементи: аналіз економічних і соціальних процесів, оцінка ресурсів; обґрунтування стратегії соціально-економічного розвитку регіону у сфері забезпечення продовольчої безпеки; розробка концепції і вибір методів державного ринкового регулювання. Розроблена система продовольчої безпеки як сукупність взаємопов'язаних і взаємозумовлених елементів, яка орієнтована на реалізацію заданої цільової установки і має здатність до відтворення за рахунок власних ресурсів, дасть змогу інтегрувати і координувати зусилля суб'єктів регіональної економіки у галузі сталого забезпечення населення продовольчими товарами.

13. Суть державного управління продовольчою безпекою розкривається в його функціях, зокрема, формування і відтворення ефективних суб'єктів ринкових відносин, формування і підтримка стійкого попиту та пропозиції на продукти харчування і сільськогосподарську сировину тощо.

Держава може виконати ці та інші функції, якщо формування системи продовольчого забезпечення буде засноване на реалізації таких принципів: принцип раціонального аграрного протекціонізму; принцип програмно-цільового регулювання й підтримки; принцип гарантії державної підтримки сталого розвитку АПК; гнучкий диференційований підхід залежно від форм власності й ефективності господарювання, значущості в забезпеченні стійкості інноваційності та екологічності відтворення, потенційної конкуренто­спроможності вироблюваної продукції, рівня розвитку підприємництва, рівня ризику, ефективності участі в реалізації державних програм тощо; принцип мотиваційної спрямованості державного регулювання і підтримки; принцип максимально ефективного використання ресурсів.

Запропоновано такі практичні рекомендації органам державної влади щодо регулювання забезпечення продовольчої безпеки:

– продуктова підтримка груп ризику, до яких належать вагітні жінки та діти, віком до 1 року;

– створення дисципліни фінансування соціальних установ продуктової безпеки;

– здійснення цільового перерозподілу бюджетних коштів щодо фінансування установ для дітей-сиріт.


следующая страница >>