asyan.org
добавить свой файл
1

Причини неуспішністі п’ятикласників.
1. Насамперед, ці причини пов'язані з недоліками навчальної підготовки за нормального і навіть високого рівня розвитку мислення й інших пізнавальних процесів у дітей, а саме:

  • значні прогалини в знаннях за попередні періоди навчання,

  • несформованість загальнонавчальних і спеціальних навчальних умінь і навичок.

Зовнішня картина виявлення цих недоліків може нагадувати інтелектуальні порушення, аж до легкого ступеня розумової відсталості. Основна робота психолога з такими дітьми може полягати в допомозі педагогам у визначенні й ліквідації прогалин.


  1. Наступна група причин пов'язана з несформованістю необхідних розумових операцій - аналізу, синтезу, поганого мовного розвитку, недоліківуваги і пам'яті. Відповідні причини є суто психологічними. Тому необхідна робота психолога з виявлення та усунення цих причин. Для діагностики причин і вироблення способів подолання труднощів у навчанні можуть бути використані інтелектуальні тести.




  1. Неуспішність школяра може бути пов'язана з особливостями навчальної мотивації підлітків - небажання, «неможливість», за словами школярів, змусити себе постійно вчитися.

10-12-річні школярі можуть виконувати досить складну роботу, долаючи значні труднощі заради привабливої мети. Але вони відчувають значні труднощі в подоланні як зовнішніх, так і внутрішніх перешкод у тих випадках, коли мета їх не приваблює. Тому таку роботу бажано супроводжувати формуванням і тренуванням застосування економічних способів, що дозволяють школяреві продуктивніше впоратися з повсякденними обов'язками. Важливо організувати цю роботу так, щоб школяр зрозумів: запропоновані способи діяльності кращі, ефективніші, і захотів їх опанувати.

Усі зазначені причини нерідко виступають не ізольовано, а спільно, поєднуючись у досить складні комбінації, і потребують звичайно спільної активної роботи не тільки психолога і педагога, а й батьків, а головне — самого підлітка.

Рекомендації:

  • перший місяць навчання дітей у п'ятому класі не писати зауважень у щоденники;

  • проводити оцінювання на користь дитини;

  • більшість урочного матеріалу орієнтувати на повторення;

  • дозувати навчальне навантаження та обсяг домашнього завдання, а також знизити їх до мінімуму на вихідні дні.

Висновки:

Центральний напрям роботи в п'ятих класах — це орієнтація на вирішення завдань періоду дитинства з урахуванням попередніх рівнів розвитку учня.

В учня молодшої школи сформовані:

розвинуте теоретичне мислення;

— уміння вчитися, самостійно здобувати нові знання;

— адекватна самооцінка.

На основі цього у п 'ятому класі слід розвивати:

  • абстрактне мислення;

  • рефлексію власних досягнень;

  • схильність до самоаналізу.

У п'ятикласників є сильна потреба у спілкуванні з однолітками, тому вони охоче залучаються до групових форм роботи з активними та інтерактивними методами навчання, де є можливість суперничати, вигравати.



Шляхи подолання труднощів учнів.


Тип

Характеристика труднощів

Рекомендації вчителям

Труднощі у навчанні

1. Повільний темп розумових операцій. Діти повільно залучаються до роботи, не встигають виконувати класні завдання, не одразу розуміють пояснення вчителя, повільно пишуть і читають. Причиною, як правило, є своєрідність типу нервової діяльності (інертність нервових процесів)

Таких дітей не можна квапити, підганяти на уроці, примушувати працювати «за часом», адже будь-який поспіх і умови обмеження часу тільки загальмують роботу і спричинять негативні емоції. Краще повторити дитині те, що вона не встигла почути; намагатися говорити повільніше; повідомляти на початку уроку план роботи і пропонувати завдання, розраховані на нижчий темп виконання, надаючи час на підготовку до відповіді; не ставити в ситуацію необхідності швидкого переключення з одного виду діяльності на інший.

2. Погано встигають з усіх предметів через труднощі в запам'ятовуванні, узагальненні навчального матеріалу, оперуванні поняттями, недостатнім словниковим запасом, несформованістю навчальних навичок. Причиною може бути педагогічна занедбаність: недоліки виховання, а не низький інтелектуальний потенціал

Необхідні додаткові заняття з розвитку мовлення, пам'яті, уваги, мислення, загальнонавчальних навичок. Бажані індивідуальні завдання зниженого рівня труднощів. Варто схвалювати прагнення дитини досягти успіху, відзначати навіть невеликий успіх. Дуже важливо переконати батьків займатися розвитком дитини, рекомендувати вправи та ігри. у деяких випадках цілеспрямована розвивальна робота дає змогу подолати педагогічну занедбаність і досягти високих навчальних результатів.

3. Невисокий інтелектуальний потенціал (навчання дається важко, не засвоюють програмний матеріал, не завжди розуміють і погано запам'ятовують пояснення вчителя). Причина може полягати в астенії, затримці психічного розвитку, органічних порушеннях центральної нервової системи

Вимоги до таких дітей потрібно знизити, адже вони страждають через слабку пам'ять, низький рівень логічного мислення. Для запобігання втрати мотивації до навчання і відхилень у поведінці варто пропонувати посильні індивідуальні завдання, відзначати навіть маленькі успіхи. В окремих випадках педагогу необхідно направити батьків на психолого-медико-педагогічну комісію, на консультацію до психолога, дитячого психоневролога або психіатра.

4. Труднощі тільки в письмі і читанні. (Поганий почерк, постійні пропуски літер і недописування закінчень слів, заміна одних складів на інші, співзвучні їм). Причина -недорозвинення мовлення

Насамперед необхідна допомога логопеда. Труднощі не пов'язані з лінощами або непосидючістю дитини, тому постійні зауваження та заклики до старанності ні до чого не приведуть. Щоб уникнути формування стійкої відрази до навчання, не слід акцентувати увагу на неуспіхах. Краще похвалити такого учня за те, що йому вдалося виконати.

5. Труднощі в навчанні і поведінці, пов'язані з емоційними порушеннями. Підвищена тривожність, замкненість, боязкість, нерішучість, сором'язливість, розлади нервової системи

Необхідне доброзичливе ставлення, підтримка, підбадьорення в ситуаціях, що викликають сильну тривогу і хвилювання (при відповідях біля дошки, контрольних роботах, диктантах). Таких дітей краще не викликати відповідати перед усім класом, особливо на початку навчального року.




Тип

Характеристика труднощів

Рекомендації вчителям

Проблеми в поведінці

6. Гіперактивність, підвищена схильність до відволікання, труднощі в концентрації уваги, імпульсивність.

(Причиною можуть бути емоційні порушення як наслідок неправильного стилю виховання, а також органічні порушення центральної нервової системи)


Такі діти не в змозі тривалий час бути зосередженими, уважними, посидючими.
Головне в роботі з ними — терпіння і наполегливість. Треба розвивати вміння
доводить справу до кінця, діяти цілеспрямовано й планомірно, давати невеликі завдання і
здійснювати покроковий контроль виконання.
Заохочувати бажану поведінку, спираючись на
прагнення п'ятикласників «бути вольовою людиною». Рекомендувати батькам зайняти дитину спортом, відвідувати гуртки (моделювання, конструювання).

7. Труднощі в контактах (погані взаємини з однолітками або відсутність друзів у класі)





Завдання учителя в роботі з «відторгнутими» дітьми—допомогти їм почуватися потрібними і
бажаними в класі. Необхідно звернути увагу
однокласників на успіхи цих дітей у тому, що їм
вдається. На позакласних заходах давати
можливість виявити себе з кращого боку.

8. Агресивність, запальність, дратівливість


У спілкуванні з цими дітьми потрібно виявляти максимальну стриманість і терпимість, адже вони самі страждають від своєї упертості, гнівливості й дратівливості. Необхідно дати зрозуміти, що дорослий —їхній союзник у вирішенні внутрішніх проблем. Педагог, знаючи інтереси і схильності агресивної дитини, зможе спрямувати його активність у конструктивне русло, тактовно і послідовно навчаючи дитину самоконтролю й стриманості.

Емоційні розлади

9. Підвищена тривожність, плаксивість, вразливість, схильність хвилюватися і переживати з будь-якого приводу (ризик розвитку невротичних розладів)

Такі діти часто є хорошими учнями, але навчальні успіхи для них набувають надто великого значення (часто цьому сприяють установки батьків). Вчителю в цьому випадку не слід акцентувати увагу на оцінках. Перед хвилюючими подіями, контрольними треба знімати тривожність, навіювати впевненість в
успіху, частіше заохочувати, схвалювати і відзначати переваги.

10. Боязкість, нерішучість, замкнутість, «нелюдимість»

Учителеві варто залучати таких дітей до позакласної роботи, проводити групові заходи, щоб вони більше спілкувалися, долати свою боязкість, нерішучість. Давати певні громадські доручення. Частіше звертати увагу однокласників на переваги такого учня, підвищуючи його самооцінку і створюючи ситуацію успіху.