asyan.org
добавить свой файл
1
Принципи еколого-економічної оптимізації структури землекористування на основі методів математичного моделювання

А.Г. Мартин

Інститут землеустрою УААН, м. Київ
Раціональне природокористування у сільському господарстві починається з організації території – створення оптимізованого агроландшафту з екологічно та економічно обґрунтованим і доцільним співвідношенням сільськогосподарських угідь, лісових насаджень, земель захисного та природоохоронного призначення.

Оптимізація землекористування територіальних утворень може бути виконана в дві стадії – екологічну та економічну. При екологічній оптимізації, на базі критеріїв деградованості в обов’язковому порядку слід запроектувати вилучення з інтенсивного використання землі, які за своїми модальними властивостями не можуть забезпечувати стійкість агроекосистем. Економічна оптимізація має на меті визначення на основі показників продуктивності ґрунтів такої структури сільськогосподарських угідь, в котрій гармонізовано будуть досягатися висока продуктивність, дохідність та рентабельність сільського господарства.

Економічна оптимізація, на відміну від екологічної, може бути виконана не за допомогою одновекторних проектних рішень, а в варі-абельному полі, яке допускає пошук оптимального стану моделі земельного фонду методами нелінійного програмування. Отже, на базі екологічної та економічної оптимізації, таким чином, можна визначити сукупність територіальних умов, що забезпечують використання земель в еколого-безпечному режимі з максимальним врахуванням господарських потреб [1].

Під екологічною оптимізацією структури земельних угідь слід розуміти комплекс заходів по знаходженню оптимального варіанту землекористування на рівні ландшафту з метою використання земель в еколого-безпечному режимі. Екологічна оптимізація структури земельних угідь передбачає консервацію деградованих і малородючих ґрунтів орних земель та трансформацію деградованих лукопасовищних угідь на засадах екологічно-доцільного використання [2].

Економічна оптимізація структури земельних угідь має спиратися на систему показників які характеризують продуктивні, а не природно-екологічні, властивості землі.

Конкретний напрямок економічної оптимізації землекористування визначається обраним критерієм оптимальності. Цей показник є функціональною залежністю, аргументами котрої є параметри моделі структури розподілу ґрунтових відмін за сільськогосподарськими угід-дями та матриця відповідних економічних показників, що характеризують господарський ефект від використання ґрунтових відмін в цих угіддях.

Критерії економічної оптимальності землекористування можна класифікувати на декілька груп:

· господарські – які характеризують стійко спрямований на отримання прибутку мотив діяльності сільськогосподарського товаровиробника;

· соціальні – які відображають стан залежності суспільства від результатів сільськогосподарського виробництва, що реалізується як потреба в продуктах харчування, необхідних для підтримання його нормального функціонування і розвитку;

· екологічні – які характеризують усвідомлену необхідність збереження і розумного використання земельних ресурсів шляхом нормування антропогенного (виробничого) навантаження.

На практиці задача економічної оптимізації землекористування може бути найбільш ефективно вирішена через математичне програмування. В цьому випадку критерій економічної оптимальності розглядається як цільова функція, що має досягнути екстремального значення, а параметри моделі даних розподілу ґрунтових відмін за земельними угіддями – як її аргументи. Досить ефективним є алгоритм вирішення задачі нелінійного програмування на основі квазі-ньютонівського методу, що використовує в якості цільової функції синтетичний критерій оптимальності, а розрахунки слід виконувати на базі заздалегідь визначеної екологічно-доцільної структури сільськогосподарських угідь з метою забезпечення єдності та послідовності проектних рішень.

Бібліографія

1. Мартин А.Г. Економічні аспекти оптимізації структури землекористування із застосуванням методів математичного моделювання // Землевпорядна наука, виробництво і освіта ХХІ століття: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 20 квітня 2001 р.) – К.: Інститут землеустрою УААН, 2001. – С.191.

2. Розробка територіально-інформаційної бази для оптимізації структури сільськогосподарських угідь як одного з основних чинників переходу від затратного до ресурсо- та енергозберігаючого господарювання: Звіт про НДР (заключний)/Інститут землеустрою УААН. № держреєстр. 0197U016540. – К., 1999. – 96 с.