asyan.org
добавить свой файл
1
Оцінка радіаційної обстановки за даними радіаційної розвідки

Визначення радіоактивності і радіації.

Ядро складається з позитивно заряджених протонів і нейтронів, що не мають електричного заряду, кількість яких у нейтральному атомі дорівнює кількості протонів у ядрі цього атома. Кількість нейтронів у ядрах одного і того ж елемента може бути різною, і це не впливає на хімічні властивості. Елементи, що відрізняються лише кількістю нейтронів, називаються ізотопами. Фізичні властивості ізотопів досить відмінні. Зокрема, деякі ізотопи можуть бути нестабільними, тобто довільно, без зовнішнього впливу переходити в ядра інших елементів, випромінюючи при цьому електрони або позитрони (бета-випромінювання), електромагнітне гамма-випромінювання, а найважчі елементи можуть випромінювати навіть нейтрони (внаслідок так званого спонтанного – самочинного поділу ядер).

Явище довільного переходу одних ядер в інші називають радіоактивністю, а випромінювання, яке при цьому відбувається, називають радіацією. Радіоактивні елементи називають радіонуклідами.

Одиниці виміру.

Одиниці активності – Кюрі (Кі), бекерель (Бк). Кюрі – це активність радіонукліда, в якому відбувається 37 мільярдів розпадів за секунду, що відповідає випромінюванню 1 грама радію за секунду. В системі СІ за одиницю радіоактивності прийнято бекерель (Бк), що відповідає одному розпаду за секунду для будь-якого радіонукліда.

1 Бк = 2,7 · 10-11 Кі

1 Кі = 3,7 · 109 Бк

Джерела радіації.

Джерелами існуючих випромінювань, що діють на населення, є:

  • природний радіаційний фон;

  • техногенний радіаційний фон від радіонуклідів;

  • глобальні радіоактивні випадання від ядерних вибухів;

  • ренгено- і радіодіагностика та терапія;

  • атомна енергетика.

Природній фон існує стільки, скільки існує Земля. Вплив опромінення лінійно залежить від його величини. Що ж до опромінення малими дозами, то в цьому випадку впевненого твердження про лінійність немає. Саме тепер, після Чорнобильської катастрофи, вчені досліджують вплив малих доз опромінення.

Природній радіаційний фон створюється космічним випромінюванням та природними радіонуклідами, що містяться в гірських породах та ґрунті.

На людину постійно діють джерела внутрішнього опромінення (калій-40), радіонукліди родин урану, торію, що поступають в організм з їжею, водою, атмосферним повітрям.

Природний фон залежить від широти місцевості, висоти над рівнем моря, характеру ґрунту (граніт).

Ядерні реактори атомних електростанцій є генераторами штучних радіонуклідів, які поділяються на продукти поділу, продукти наведеної активності і актиноїди.

Продукти поділу утворюються в процесі розщеплення ядер урану або плутонія під дією нейтронів. До них відносять біля 200 радіоактивних ізотопів і мають період піврозпаду від 30 сек. (106Rh – радій) до 30 років (137Сs – цезій) і є, як правило, бета-, гамма-випромінювачами.

Продукти наведеної активності створюються при опроміненні нейтронами ядер атомів активної зони. Вони характеризуються різними періодами піврозпаду і являються бета- і гамма-випромінювачами.

Дія радіоактивного випромінювання на життєдіяльність людини.

Під дією радіоактивних випромінювань електрично нейтральні в нормальних умовах атоми і молекули речовин розпадаються на пари позитивно і негативно заряджених частинок – іонів. Іонізація речовин супроводжується змінами їх основних фізико-хімічних властивостей, а для біологічної тканини – порушенням її життєдіяльності. І одне, і друге при певних умовах може порушити роботу окремих елементів, приладів, а також викликати ураження людини. Ступінь ураження людей (тварин) залежить від дози випромінювання. Дія випромінювання призводить до різкого зменшення кількості лейкоцитів і протистояння організму інфекційним захворюванням. Зменшення кількості еритроцитів викликає кисневе голодування тканини, зменшує процес звертання крові, а це, в свою чергу, призводить до крововиливу в товщі шкіри і слизових оболонках. Опромінення може бути одноразовим і багаторазовим.

Доза опромінення до 50…80 Р, одержана за перші чотири доби, не викликає ураження і порушення працездатності, за винятком деяких змін у крові. Опромінення, отримане за час до 4-х діб, вважається одноразовим, більше 4-х діб – багаторазовим.

Критерії для прийняття рішення.

Основна мета заходів по захисту населення зводиться до того, щоб максимально зменшити кількість опромінених осіб і доз опромінення. При аварії ядерного реактора з викидом в атмосферу РР, а також при РЗМ при ядерних вибухах можливі слідуючі шляхи дії радіоактивних факторів на населення:

  • зовнішнє гамма-опромінення при проходженні радіоактивної хмари, а також дії ПР в момент ядерного вибуху;

  • внутрішнє опромінення за рахунок вдихання радіоактивних аерозолів (інгаляційна небезпечність);

  • контактне опромінення при радіоактивному забрудненні шкіряного покриву та одягу;

  • загальне зовнішнє гамма-опромінення людей від РР, що випали на поверхню землі, будинків, споруд і т.д.;

  • внутрішнє опромінення внаслідок використання населенням заражених РР продуктів харчування, води.

Прогноз радіаційних наслідків і планування заходів протирадіаційного захисту здійснюються в залежності від фази проходження аварії (рання, середня, пізня).

Рішення про проведення заходів протирадіаційного захисту приймається на підставі порівняння прогнозуємих доз з дозовими критеріями рівня радіаційного опромінення. Якщо прогнозуєме опромінення перевищує нижній рівень, але не досягає верхнього рівня, то рішення про введення заходів приймається в залежності від радіаційної обстановки. Якщо прогнозуєме опромінення досягає або перевищує верхній рівень, то запровадження заходів є обов’язковим.

Дозові критерії для переселення, обмеження вживання забруднених продуктів і води відносяться до прогнозуємої дози від зовнішнього та внутрішнього опромінення на протязі одного року.

В зв’язку з аварією на Чорнобильській АЕС Міністерством охорони здоров’я СРСР були прийняті наступні значення тимчасових основних дозових границь зовнішнього і внутрішнього опромінення населення:

на 1986 рік – 0,1 зв/рік (10 Бер/рік)

на 1987 рік – 0,033 зв/рік (3 Бер/рік)

на 1988-89 роки – 0,025 зв/рік (2,5 Бер/рік).

Допустимі дози опромінення в умовах надзвичайної ситуації мирного і воєнного часу.

Систему дозових меж і принципи їх застосування наведено у НРБ-76/87, де передбачено три категорії людей, які можуть бути опромінені:

А – персонал, який постійно працює в умовах опромінення;

Б – обмежена частина населення, яка безпосередньо не працює з опроміненням, але за умови роботи чи проживання може потрапити під дію опромінення;

В – населення області, країни.

Межа річного надходження (МРН) – допустимий рівень надходження радіонуклідів в організм для осіб категорії Б.

МРН – таке надходження радіонуклідів в організм протягом року, яке за 70 наступних років створить у критичному органі максимальну еквівалентну дозу на рівні межі дози.

Межа дози (МД) – основна дозова межа для категорії Б.

МД – таке найбільше середнє значення індивідуальної еквівалентної дози за календарний рік, при якому рівномірне опромінення протягом 70 років не може призвести до неблагополучних змін в стані здоров’я, що можуть бути виявлені сучасними методами.

Гранично допустима (порогова) доза (ГПД) – поняття, аналогічне МД, але для категорії А.

Критичний орган – орган або частина тіла, опромінення якої в даних умовах нерівномірного опромінення організму може заподіяти найбільшої шкоди здоров’ю даної особи.

Залежно від цього виділяють три групи критичних органів:

І – все тіло, статеві органи, червоний кістковий мозок;

ІІ – м’язи, щитовидна залоза, жирові тканини, печінка, нирки, селезінка, шлунково-кишковий тракт, легені, кришталики ока;

ІІІ – шкіряний покрив, кісткова тканина, кістки, передпліччя, гомілка, стопи.

Основні дозові межі опромінення:

Дозові межі сумарного опромінення, Бер/рік

Група критичних органів

І

ІІ

ІІІ

Категорія А ГПД

5

15

60

Категорія Б, В МД

0,5

1,5

3


Заходи радіаційного захисту населення та їх ефективність.

Протирадіаційний захист – це комплекс заходів, що спрямовані на запобігання або послаблення дії радіації на життєдіяльність населення.

До заходів радіаційного захисту відносять:

  • проведення радіаційного контролю;

  • накопичення і утримання в готовності засобів індивідуального захисту, приладів радіаційної розвідки та дозиметричного контролю;

  • пристосування об’єктів комунально-побутового обслуговування і транспортних підприємств для проведення санітарної обробки людей і спеціальної обробки одягу, майна і транспорту;

  • розробка типових режимів радіаційного захисту населення і функціонування об’єктів народного господарства в умовах радіоактивного зараження місцевості;

  • проведення санітарно-просвітницької роботи серед населення;

  • профілактичний прийом препаратів стабільного йоду;

  • оповіщення населення про виникнення аварії;

  • оцінка радіаційної обстановки та інформування населення про її стан і запроваджених заходах захисту;

  • укриття населення в захисних спорудах цивільної оборони, а при її відсутності в приміщеннях будинків, підвалах, погребах з терміновою герметизацією вікон, дверей, вентиляційних отворів;

  • ліквідація подальшого розвитку аварії і локалізація викиду радіоактивних речовин;

  • захист органів дихання, відкритих ділянок тіла від радіоактивного ураження;

  • евакуація населення з заражених територій;

  • обмеження і контроль доступу в район радіоактивного зараження;

  • санітарна обробка людей, заміна одягу;

  • забезпечення населення чистими продуктами харчування і водою;

  • дезактивація харчових продуктів і води;

  • дезактивація населених пунктів і території, будівель, споруд, техніки;

  • проведення агротехнічних, агро меліоративних і агрохімічних заходів;

  • перевід великої рогатої худоби та інших тварин на незабруднені пасовища і фуражні корми.

Організація дозиметричного контролю.

Радіаційний контроль або моніторинг є невід’ємною частиною системи радіаційного захисту. Його здійснюють для отримання інформації про потужність дози опромінення (рівнів радіації) з метою прийняття рішень про запровадження відповідних заходів захисту персоналу і населення.

В радіаційній гігієні, згідно рекомендацій МКРЗ, моніторинг – це вимір іонізуючого випромінення або активності радіонуклідів для оцінки і контролю опромінення, включаючи інтерпретацію результатів.

Програми радіаційного контролю (моніторингу) повинні розроблятись проектною організацією на стадії технічного проекту і виділяється в окремий розділ.

В процесі планування моніторингу в радіаційному захисті населення розрізняють наступні три його типи: моніторинг джерела, навколишнього середовища і опромінення обмеженої частини населення. Програми моніторингу складаються для нормальних умов і надзвичайних ситуацій.

Список використаної літератури

  1. Л.Р.Ниник. Оцінка радіаційної обстановки. – Рівне, 2008.

  2. Г.П.Шубін. Цивільна оборона. – Москва, 1991.

  3. В.Г.Барахтяр, В.І.Стрижак, В.О.Поярнов. Радіація. Що ми про неї знаємо? – Київ, 1991.