asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
Програмне забезпечення автоматизованої підготовки інформації (ПЗАПІ)
PageMaker
17.09.2009

Основні поняття
Офсетний друк – найбільш поширений на даний момент спосіб друку великих тиражів. Відрізняється низькою кінцевою собівартістю та доброю швидкістю при достатніх тиражах.

Етапи створення публікацій:

  1. народження задуму поліграфічної продукції;

  2. розробка загальної ідеї дизайну;

  3. підбір ілюстрацій;

  4. верстка матеріалу;

  5. виведення створеної публікації в postscript файл;

  6. перенесення цього файлу на фотоформи (плівки).

Друкарська форма – поверхня пластини, плити або формового циліндра, виготовлених з різних матеріалів (світлочутливого шару, фотополімеру, металу, пластмаси, паперу, дерева, літографського каменю), яка служить для створення і збереження зображення у вигляді окремих ділянок, які сприймають друкарську фарбу (друкарські елементи) і що не сприймають фарбу (пробільні елементи).

Офсетна пластина – прямокутний алюмінієвий лист, покритий фоточутливим шаром.

Друкарські елементи – утворюють зображення на друкарській формі, сприймають фарбу і передають її на папір або на проміжну ланку (офсетне полотно), створюючи в процесі друкування кольорове зображення на відтиску.

Пробільні елементи – служать фоном для зображення на друкарській формі та не сприймають фарбу. Чим чіткіша межа між друкарськими та пробільними елементами, тим якісніша друкарська форма.

Вартість тиражу – кількість якісних відтисків, яку можна отримати в процесі друкування до моменту розмивання меж між пробільними та друкарськими елементами.

Фотоформа в поліграфії – одноколірний негатив зображення, підготовлений для виготовлення друкарської форми. До них відносяться зображення, виготовлені на прозорих матеріалах, із застосування непрозорих фарб (креслення тушшю на прозорій плівці, діапозитиви, надруковані лазерним принтером на прозорій плівці та ін.).

За виглядом зображення фотоформи поділяються:

  1. негативні;

  2. позитивні.

За полярністю зображення:

  1. прямі;

  2. дзеркальні.

Зображення для виготовлення друкарських форм офсетного друку повинно бути дзеркальним на фотоформі по відношенню до оригіналу.

Для виведення готового макету на плівки використовують фотонабірний автомат (ФНА) або спеціальний лазерний принтер. Для отримання кольорового відтиснення всі кольори, що становлять зображення друкуються по черзі при використанні одноколірної машини. Друк здійснюється в декілька прогонів. При використанні багатоколірних машин друк проводиться в один прогін, але в обох випадках використовується синтез кольорів за допомогою тріадних фарб: блакитна, пурпурна, жовта і чорна. ФНА виводить зображення різних кольорів на плівки з точністю розташування до мікрон та з високою роздільною здатністю. У разі прямого виводу на форми, стадія плівки пропускається. При технології прямого друку растрові дані (зображення) передаються безпосередньо на друкарську машину.

Переваги ФНА

  1. ФНА дешевше за системи прямого експонування аналогічного формату;

  2. технологічний процес на базі плівки гнучкіший і дає можливість компонувати форми будь-якого формату;

  3. застосування ФНА допускає традиційний виробничий процес. Добре налагоджений і знайомий тим, хто займається до друкарською підготовкою, тому не вимагає спеціального перенавчання.

Основні вимоги до ФНА:

  1. формат – повинен перекривати запечатувану область мінімум на 5-10 мм;

  2. допуск – при однаковому допуску фотоформи, отриманій на різних ФНА, дають друкарську продукцію різної якості. Вважається, що точність поєднання повинна бути не нижче за одну четверту величини растрової крапки;

  3. повторюваність – визначає точність поєднання фотоформ;

  4. розмір і густина растрової крапки – повинна мати рівномірну оптичну щільність всередині, і чіткі краї;

  5. якість алгоритму растрування.

Коли плівки готові, їх передають в друкарню, де зображення з них переносять на друкарські форми. При просвічування через плівку ультрафіолетовим світлом, фото чутливий шар пластини змінює властивості. В результаті, на пластині залишається чіткий відбиток зображення з плівки. Пластини установлюють в друкарські машини.
24.09.2009
Основні види друку

До основних видів друку відносяться:

  1. високий друк

  2. флексографія

  3. плоский (офсетний) друк

  4. глибокий друк

  5. трафаретний

Розрізняться вони розташуванням друкарський і пробільних елементів на друкарській формі.
Високий друк

Передбачає передачу тексту і зображень на запечатуваний матеріал з друкарської форми, на якій друкарські елементи розташовані вище за пробільні елементи. Друкарська фарба наноситься на поверхню виступаючих друкарських елементів і при зіткненні з папером переходить на нього. Для повного переходу фарби потрібен тиск. Для цього використовують прес. Різновидом високого друку є ксилографія, в якій друкарська форма виготовлялась з деревини.

Переваги високого друку:

  1. простота друкарського процесу

  2. легкість у виготовленні друкарської форми

  3. чіткі контури зображень та букв

  4. стабільність якості у всьому тиражі.


Флексографія

З’явився на початку 20 ст. раніше називався аніліновий друк. В технології друку застосовуються гнучкі полімерні форми. В основу закладено високий друк. Використовують рідкі фарби, в’язкість яких близька до в’язкості води. Флексографські машини розроблялись для друку на пакувальних матеріалах. Висока швидкість друкування на будь-яких рулонних матеріалах, дешеві друкарські форми, можливість одночасно на одній машині друкувати, лакувати, проводити тиснення і висікання дозволили використовувати флексографію для створення етикеток, шпалер та різного роду упаковок. А також, друкування газет, журналів, рекламної продукції та книг.

Недоліки флексоргафії:

  1. великий розтиск растрової крапки;

  2. проблеми з друком шрифтів маленького кегля;

  3. погане відтворення тіней і світла;

  4. неекономічність при маленьких тиражах.

Переваги:

  1. відсутність обмежень на тип паперу: друк на картоні, самоклеющихся матеріалах, металевій фользі та плівкових полімерних матеріалах, на тканинах;

  2. друкарські форми, що використовуються у флексографії мають високу тиражостійкість;

  3. використання рідкої водорозчинної фарби дозволяє виготовляти упаковки для харчових продуктів.


Плоский (офсетний) друк

Текст і зображення передаються на запечатуваний матеріал з друкарської форми, на якій друкарські і пробільні елементи розташовані практично в одній площині. Вони володіють виборчими властивостями сприйняття олієвмісної фарби і зволожуючого розчину. Плоский друк буває двох видів:

  1. непрямий;

  2. прямий.

До плоского непрямого друку відноситься офсетний друк: фарба з друкарської форми передається на еластичний проміжний носій (гумово-тканинне офсетне полотно), а потім з проміжного носія на папір. Щоб на друкарській формі досягався ефект відштовхування фарби, використовують два методи засновані на різних видах взаємодії поверхні друкарської форми і фарби:

  1. у традиційному офсеті друкарська форма покривається зволожуючим розчином тонким шаром. При цьому пробільні елементи сприймають воду і не сприймають фарбу. Плівка зволожуючого розчину перешкоджає передачі фарби. А друкарські елементи навпаки сприймають фарбу і відштовхують воду.

  2. у сухому офсеті поверхня друкарської форми покрита силіконовим шаром, що забезпечує фарбовідштовхуючі властивості форми. Шляхом видалення силіконового шару відкривається поверхня друкарської форми, що сприймає фарбу, друкарські елементи. На пробільних елементах силікон залишається.

Офсетним друком виготовляють газети, журнали, альбоми з мистецтва, рекламну продукцію. Друкарські апарати у всіх машинах для офсетного друку складаються з

  1. формового циліндра,

  2. офсетного циліндра, що обтягнений гумо-тканинним полотном,

  3. друкарського циліндра, що несе папір

  4. механізму тиску.

Схема офсету:

  1. створення друкарської форми. З фотоформи зображення експонується на плоску пластину зі світлочутливим шаром, який піддається фотохімічній обробці. Друкарські елементи обробляються спеціальним покриттям, що утримує фарбу і відштовхує воду. Пробільні елементи навпаки;

  2. змочування. Друкарська форма вмонтовується на циліндр, що обертається. На нього потупає змочуючий розчин. Змочується все, окрім друкарських елементів, оброблених водовідштовхувальним складом;

  3. нанесення фарби. Фарбувальний валик наносить на форму фарбу на масляній основі на ділянки форми, оброблені водовідштовхуючим складом;

  4. перенесення фарби. Офсетний циліндр з еластичним гумово-тканинним покриттям, на який переноситься фарба з друкарської форми, притискається до паперу. Гумово-тканинне покриття злегка деформується, що дозволяє рівномірно переносити зображення як на гладкий, так і на текстурований папір;

  5. друк. Папір проходить між офсетним і друкарським циліндрами. Офсетний циліндр притискається до паперу і відтискає остаточне зображення.

До переваг офсетного друку відносять

  1. різноманітність в компоновці елементів в межах однієї смуги.

  2. можливість двостороннього багатобарвного друку в один прогін.

  3. наявність високопродуктивного устаткування.

До прямого плоского друку відносяться:

  1. фототипія;

  2. літографія.

При яких фарба з друкарської форми одразу переноситься на папір.

Фототипія – без растровий спосіб: на світлочутливий пігментний желатиновий шар, що знаходиться на скляній основі, експонують негатив і відразу проявляють. Утворюються області різного ступеня набухання желатину при контакті з водою. Друкарська форма зволожується, що приводить до різного ступеня сприйняття фарби її ділянками. Відтиснення цим способом можна порівняти з фотографією. Це є дорогий спосіб друку. Використовують при друці кольорових, чорно-білих фотографій, малюнків олівцями та аквареллю.

Літографія – друкарська форма створюється на плоскому літографському камені. Малюнок на форму наноситься спеціальною жирною фарбою за допомогою пера, пензлика або літографського олівця. Півтона досягаються за допомогою різної сили натиску або нанесенням додаткових олівцевих штрихів. Камінь зволожується, пробільні елементи через це не сприймають фарбу. Цей спосіб дорогий. Використовують для виготовлення авторських екземплярів.
1.10.2009
Глибокий друк

Друкарські елементи на друкарській формі по відношенню до пробільних елементів є заглибленими. Пробільні елементи розташовані в одній постійній площині. На всю друкарську форму наноситься фарба, яка з пробільних елементів знімається ракелем (сталева пластина у вигляді ножа). Фарба залишається тільки в заглибленнях (тобто в друкарських елементах). Друкарська форма, рельєф якої повністю відтворює градацію тонів, виготовляється на мідній поверхні формового циліндра. Півтони на відтисненні виходять за рахунок зміни товщини барвистого шару. Різна глибина друкарських елементів змінюється в залежності від насиченості світлотіней. Якість кольорових і півтонових зображень способом глибокого друку є дуже високою завдяки високій частоті растру. Штрихові зображення і текст навпаки виходять нерівними, з щербинами, а дрібний текст взагалі є погано читабельним. Якщо необхідно отримати дороге видання, використовують комбінований спосіб друкування: текст і штрихові зображення – високим друком, півтонові і кольорові зображення – глибоким друком.
Трафаретний друк

Зображення на запечатуваний матеріал проводиться з трафарету, яким є тонка сітка. Крізь центри друкарських елементів за допомогою ракеля (гумового) продавлюється друкарська фарба. Ділянки сітки, що відповідають пробільним елементам покривають непроникним для фарби складом. Трафаретний друк інакше називають шовкографія. Особливістю трафаретного друку є можливість отримання грубшого барвистого шару. Тому такий спосіб застосовують для друку продукції, стійкої до зовнішніх дій (дорожні знаки, зовнішня реклама, вивіски, розтяжки і т.д.). Сітка друкарської форми може облягати різні поверхні, тому способом трафаретного друку можна друкувати на поверхнях геометричної форми.

Різографія відноситься до трафаретного ротаційного друку. Друкарські форми виготовляють пропалюванням лазера або електричного розряду мікро отворів у формовому матеріалі для утворення друкарських елементів. Фарба подається зсередини формового циліндра під тиском. Різограф може друкувати в декілька кольорів. Для цього необхідно подати на друк стільки оригіналів, скільки є кольорів у даній публікації. Різограф не допускає друк на глянцевому та крейдовому папері. Оскільки фарба на основі гліцерину, вживана в різографі, висихає тільки на тому папері, в який може вбиратися.
Вибір технології друку від виду продукції

  1. журнали з ілюстраціями, газети друкують способом офсетного плоского друку. Папір для журналів переважно вибирають крейдований;

  2. повноколірна реклама виготовляється або на листових офсетних машинах малого формату, або методом трафаретного друку;

  3. книги друкуються способом офсетного плоского друку (текст), і способом високого друку (ілюстрації).


Основні характеристики паперу

Папір для друку вибирає видавництво або друкарня за узгодженням із замовником. Від цього залежить якість публікації. Основні властивості паперу:

  1. маса (грам на метр квадратний) – визначає зовнішній вигляд публікації і спосіб друку. Інакше цей параметр називають товщиною паперу;

  2. щільність і пористість – відображають структуру паперу. Якщо папір без покриття, то при високій щільності і незначній пористості буде низька здатність паперу сприймати фарбу. При низькій щільності і високій пористості – вищі друкарські властивості паперу. Відповідно, процес друку стабільніший;

  3. деформація при зволоженні – при зволоженні знижується цупкість паперу, що приводить до дефектів друку. Деформація при зволоженні – це параметр, що визначає здатність паперу поглинати воду при безпосередньому контакті з навколишнім повітрям. Для крейдованого паперу деформація при зволоженні не повинна перевищувати 3%. Друк на папері з підвищеною вологістю приводить до поганих відтиснень, але і понижений вміст вологості може викликати певні проблеми. Оптимальна вологість паперу 6-8%;

  4. розривна довжина – вимірюється в метрах і характеризує папір на міцність. Цей показник характерний для рулонних паперів. Розривна довжина – довжина паперової стрічки, при якій вона мимоволі відірветься від утримувача. Для газетного паперу розривна довжина складає 3 тис. метрів;

  5. білизна – властивість паперу відбивати падаюче на нього світло розсіяно і рівномірно по всій видимій частині спектру. Наприклад, біло-блакитний лист відбиває більше світла в синьо-фіолетовому діапазоні видимого спектру. Для людського ока біло-голубі тони виглядають яскравіше, ніж насправді. Жовтувато-білий папір краще відображає кольори, розташовані в червоно-оранжевому діапазоні. Такий папір підійде для друку зображень в теплих тонах. Нейтральний білий колір листа відображає всі кольори спектру однаково і забезпечує найточніше перенесення кольорів;

  6. яскравість – характеризує кількість світла, відбитого від поверхні листа. Технічна асоціація паперової промисловості (TAPPI) ранжирує яскравість за шкалою від 0 до 100. Чим вищий показник, тим вищий контраст між зображенням і папером, тим вища інтенсивність кольору;

  7. прозорість – показник розпізнавання тексту і зображень із зворотного боку сторінки. Ступінь прозорості перевіряється на просвіт або за допомогою денситометра. Значення прозорості повинно складати не менше 94%;

  8. розтискування – непряма властивість паперу, яка також залежить від фарби і технології друку. При зіткненні з папером растрова крапка змінює форму і розмір, що спливає на перенесення кольорів. Крейдований папір вбирає фарбу у декілька разів слабкіше, ніж газетний.



следующая страница >>