asyan.org
добавить свой файл
1 2 ... 7 8

Основні вимоги щодо розрахунку


4.15 Конструкції будинків і споруд, що проектуються для будівництва на під­роблюваних територіях, слід розраховувати за методом граничних станів.

Види розрахунків по першій і другій групах граничних станів для особливого сполучення навантажень, яке включає взаємодію від підробки, потрібно приймати у відповідності з нормами проектування будівельних конструкцій.

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.13


При цьому повинні враховуватися деформації основи:

- від навантажень, що передаються спорудою;

- від підробки, що проявляється у виді вертикальних і горизонтальних пе­реміщень основи.

4.16 Розрахунок конструкцій на особливі сполучення навантажень, які складаються з постійних, тривалих, можливих короткочасних навантажень і дії від підробки, слід виконувати з урахуванням найбільш несприятливих сполучень дії від підробки.

4.17 Можливими сполученнями дії від підробки є:

а) відносна горизонтальна деформація розтягу (+ ), кривизна опуклості (+ р), нахил і;

б) горизонтальна деформація стиску (- ), кривизна угнутості (- р ), нахил і;

в) уступ на земній поверхні (висота уступу h) і відповідна йому горизонтальна деформація і нахил і.

При плавних вертикальних деформаціях земної поверхні (кривизні) слід врахо­вувати сполучення деформацій, зазначених у підпунктах "а", "б", при ступінчастих деформаціях (уступі) - сполучення деформацій підпункту "в".

4.18 Окремі види деформацій земної поверхні при розрахунку конструкцій допу­скається не враховувати, якщо зусилля від них разом із зусиллями від інших видів на­вантажень і дій не перевищують граничних значень міцності.

4.19 Розрахункові схеми деформування основи, які використовуються для визна­чення зусиль, переміщень конструкцій будинків і споруд, ширини розкриття тріщин в них, що виникають внаслідок нерівномірних деформацій основ, допускається прийма­ти згідно з рекомендованим додатком 8.

4.20 При визначенні зусиль або напружень у конструкціях Nр від дії підробки, сполучення яких наведені у 4.17, необхідно:

- за наявності даних, згідно з якими окремі види деформацій земної поверхні при підробці досягають своїх максимальних значень одночасно, викликаючи у конструкції зусилля одного знака, розрахункові зусилля складати за формулою

, (1)

де Nі - значення зусиль чи напружень у перерізі, що розглядається, викликаних різними видами деформацій земної поверхні;

п - число видів деформацій земної поверхні, що враховуються у розрахунку;

- як розрахункове зусилля приймати найбільш несприятливе для роботи кон­струкцій сполучення зусиль, що виникають від кожного окремого виду де­формацій, якщо окремі види деформацій земної поверхні при підробці досягають своїх максимальних значень у різний час;

- на підроблюваних територіях з основами, складеними просідаючими грунтами, зусилля визначати від дії підробки та від неусунутої частини просадки, приймаючи при цьому як розрахункові сумарні зусилля від обох видів діяння;

- у тому самому випадку для будинків і споруд нижчого рівня відповідальності допускається як розрахункові приймати найбільші зусилля, одержані у розрахунках на дії підробки та неусунутої частини просідання окремо.

4.21 Розрахункові схеми будинків і споруд, що використовуються для визначення зусиль і деформацій у їх конструкціях, повинні відображати дійсні умови роботи об'єктів і особливості їх взаємодії з основою, а також враховувати просторову роботу, геометричну та фізичну нелінійність та повзучість матеріалів конструкції.

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.14

4.22 Конструкції будинків і споруд слід розраховувати на дії від підробки, вихо­дячи з умови спільної роботи основи і споруди. При цьому вибір оптимальних архіте­ктурно - планувальних і конструктивних вирішень будинків і споруд необхідно здійс­нювати з врахуванням груп складності умов будівництва (таблиця 5), що забезпечу­ють їх нормальну експлуатацію у відповідності з вимогами 2.8 та вказівок 2.10 - 2.12.

4.23 У залежності від значень контактних напружень (нормальних і дотичних на контакті основи з фундаментом) модель основи слід приймати у виді:

- лінійно-пружної системи;

- нелінійно-непружної системи, що відображає нелінійний зв'язок між деформа­ціями і навантаженнями на основу у стабілізованому стані грунту, різницю у дефор­маційних властивостях основи при навантаженні та розвантаженні, порушення конта­кту між фундаментом і основою;

- реологічної системи, що відображає деформаційні властивості основи для різ­них моментів часу протягом будівельного та експлуатаційного періодів (у нестабілізованому стані грунту).

Моделі основи для розрахунку слід обирати з урахуванням конструктивних особ­ливостей, призначення будинку або споруди та вказівок, наведених у 4.24.

Деформаційні властивості основи на контакті з фундаментами допускається ви­значати одночасно із застосуванням двох коефіцієнтів жорсткості основи: при стиску та при зсуві або одного з них.

Значення коефіцієнтів жорсткості основи допускається визначати у відповід­ності з додатком 9.

4.24 Для вибору моделі основи слід виконати розрахунок із використанням моде­лі основи у виді лінійно-пружної системи.

Якщо одержані у результаті цього розрахунку значення нормальних р та дотич­них  напружень на окремих ділянках контакту основи з фундаментом задовольняють умови

0,5рn р  1,5R або р > 1,5 R на ділянці F  0,2Fр; (2)

  0,5 max або >0,5max на ділянці F  0,2F .

то розрахунок допускається виконувати з використанням лінійно-пружної системи.

У формулах ( 2 ):

рn - початковий нормальний тиск на основу від споруди, що діє до появи діяння від підробки;

R - розрахунковий опір грунту основи, який визначається відповідно до вимог СНіП 2.02.01;

max - граничне значення дотичного напруження по підошві фундаменту, що визначається відповідно до вимог СНіП 2.02.01;

F - площа контакту основи з фундаментом, на якій перевищені напруги р та ;

F р , F - площі контакту основи з фундаментом, на яких проявляються відповідно нормальні та дотичні напруження.

Якщо умови (2) не задовольняються, то слід виконати розрахунок з використан­ням моделі основи у виді нелінійно-непружної системи.

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.15
4.25 Зусилля, що виникають у несучих конструкціях будинків і споруд від дії го­ризонтальних деформацій основи, слід визначати у залежності від конструктивних особливостей підземної частини будинку або споруди, глибини закладання його фун­даменту, площі контакту з грунтом, фізико-механічних властивостей грунтів основи, у тому числі і зміни їх у процесі підробки, діючих навантажень з урахуванням:

- нормального тиску грунту, що зсувається, на лобові поверхні фундаментів.

- зсуваючих сил по підошві фундаментів або сил тертя по шву ковзання;

- зсуваючих сил по бічних поверхнях фундаментів.

4.26 Коефіцієнти тертя по шву ковзання, якщо визначається сила тертя (4.25), допускається приймати згідно з таблицею 6.

4.27 При проектуванні будинків і споруд з урахуванням можливості їх вирівню­вання у процесі експлуатації з допомогою домкратів (додаток 6) слід виконувати роз­рахунок конструкцій на дію нерівномірних деформацій основи та у стадії вирівнюван­ня. Розрахунком на вирівнювання слід перевіряти несучу здатність та стійкість кон­струкцій, а також несучу здатність основи на дію зусиль, що передаються домкратами, з допустимим ступенем нерівномірності вертикальних переміщень вирівнювальних пристроїв.
Таблиця 6

Конструкція шва

ковзання

Витрати матеріалу

прошарку, кг/м2

Коефіцієнт тертя по шву ковзання

Два шари пергаміну з прошар­-

ком меленого графіту

0,5

0,20

Те саме щипаної слюди

1,0

0,30

Те саме інертного пилу

1,0

0,40

Два шари поліетиленової плівки з прошарком графіту

0,4

0,15

Примітка. Площина шва ковзання має бути вирівняна. Відхилення розміру шва по вертикалі допускається не більше 5 мм на 1 м довжини шва.


При проектуванні будинків і споруд з урахуванням їх вирівнювання шляхом ви­бурювання грунту з-під підошви фундаментів (додаток 7) слід виконувати розрахунок будинку на дію деформацій від нерівномірної стисливості грунту основи в процесі ви­бурювання. Розрахунком повинна бути здійснена перевірка стійкості основи на ділян­ках будинку з оголеною бічною поверхнею фундаментів у зонах відкопування тран­шей.

Проекти на вирівнювання будинків мають бути узгоджені із спеціалізованими рганізаціями, які виконують роботи з вирівнювання.

Основні конструктивні вимоги

4.28 Будинки і споруди в залежності від їх призначення і умов роботи слід проек­тувати за жорсткою, піддатливою або комбінованою конструктивними схемами. Вид конструктивної схеми визначає характер і склад впроваджуваних конструктивних за­собів захисту.

ДБН В. 1.1-5-2000 4.1С. 16

4.29 При проектуванні будинків і споруд за жорсткою конструктивною схемою слід передбачати виключення можливості взаємного переміщення окремих елементів несучих конструкцій при деформаціях основи за рахунок:

- розділення будинків І споруд деформаційними швами на окремі відсіки;

- влаштування фундаментного та цокольного залізобетонних поясів або фунда­ментів будинків і споруд у виді суцільних плит, перехресних балок, балок-стінок то­що;

- підсилення окремих елементів несучих конструкцій та зв'язків між ними;

- влаштування у несучих стінах залізобетонних поверхових поясів;

- влаштування горизонтальних дисків із залізобетонних елементів перекриття і покриття.

При проектуванні будинків і споруд за піддатливою конструктивною схемою слід передбачати можливість пристосування конструкцій без появи в них додаткових зусиль до нерівномірних деформацій земної поверхні за рахунок:

- влаштування у підземній частині горизонтальних швів ковзання;

- введення шарнірних і піддатливих зв'язків між елементами несучих та огороджувальних конструкцій;

- зниження жорсткості несучих конструкцій;

- введення гнучких вставок і компенсаційних пристроїв;

- збільшення зазорів між сусідніми конструкціями.

Вказані заходи необхідно вживати з таким розрахунком, щоб забезпечувались:

- достатня площа спирання елементів конструкцій при деформаціях основи;

- повітрянепроникність і водонепроникність стиків між окремими елементами конструкцій, що взаємно переміщуються;

- стійкість елементів конструкцій при деформаціях основи.

При проектуванні за комбінованою конструктивною схемою слід передбачати сполучення жорсткої та піддатливої схеми із застосуванням різних конструктивних схем підземної і надземної частин будинків і споруд.

4.30 Будинки і споруди складної форми в плані розділяються деформаційними швами на відсіки. Висоту будинків і споруд у межах відсіку слід приймати однаковою, а довжину відсіків - за розрахунком залежно від розрахункових величин деформацій земної поверхні, фізико-механічних властивостей грунтів основи, прийнятої конструк­тивної схеми, технологічних вимог.

Деформаційні шви між відсіками повинні забезпечувати вільний нахил чи пово­рот відсіку при деформаціях основи.

4.31 Розмір деформаційного шва а між відсіками має відповідати умовам:

- на рівні підошви фундаменту:

а d т n Lo;, (3)

- на рівні карниза чи парапету:

au m n Lo+Н, (4)

де Lo - відстань між центрами суміжних відсіків безкаркасних будинків (спо­руд) і каркасних будинків з фундаментами, з'єднаними зв'язками-розпірками або ін­шими конструктивними рішеннями фундаментів у напрямку, перпендикулярному до деформаційного шва, або відстань між центром блоків жорсткості каркасних будинків із незв'язаними фундаментами (рисунок 2);


ДБН В. 1.1 -5-2000 Ч.1 С. 17
H - відстань від підошви фундаменту до карниза чи парапету будинку (в одному із суміжних відсіків з меншою висотою);

- розрахунковий крен одного із суміжних відсіків від деформацій земної по­верхні, що визначається за формулами:

для майданчиків з плавними деформаціями земної поверхні

, (5)

де R - радіус кривизни угнутості земної поверхні;

для майданчиків, де проявляються зосереджені деформації (уступи)

, (6)

де L - довжина меншого відсіку; значення L не повинно перевищувати відстань між уступами.

Розмір деформаційного шва між відсіками слід приймати:

- при розрахунковій величині до 100 мм - не менше 120 мм,

- при розрахунковій величині більше 100 мм - за розрахунком, але не менше 200 мм.


Деформаційні шви повинні розділяти суміжні відсіки будинків і споруд по всій висоті, включаючи дах і фундаменти.



Рисунок 2 - Схеми для визначення розмірів деформаційного

шва між відсіками
4.32 Фундаменти під несучі стіни у зоні деформаційних швів влаштовуються, як правило, суцільними. З метою зменшення ширини деформаційного шва допускається застосування переривчастих фундаментів.

Фундаменти під парні колони у деформаційних швів в одноповерхових каркас­них будинках, виконаних за рамно-зв'язковою або зв'язковою схемами, допускається не розділяти, якщо фундаменти під решту колон конструктивно не зв'язані між собою у горизонтальному напрямку плитами, зв'язками-розпірками тощо. За наявності зв'язків допускається влаштування несиметричних парних фундаментів на спільній бетонній (залізобетонній) подушці з улаштуванням шва ковзання.

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.18
4.33 У випадках, коли будівельними заходами захисту та інженерною підготов­кою основи не виключаються деформації конструкцій і крени будинків і споруд, які перевищують допустимі норми, будинки і споруди слід проектувати з урахуванням заходів, що знижують нерівномірне осідання та усувають крени із застосуванням різ­них методів їх вирівнювання.

Варіанти захисту будинків і споруд та заходи щодо їх вирівнювання слід прийма­ти на основі техніко-економічного порівняння.

4.34 Фундаменти під технологічне обладнання слід проектувати, передбачаючи залежно від типу обладнання і технологічних вимог до його експлуатації застосуван­ня спеціальних заходів захисту, віддаючи перевагу вирівнюванню обладнання домк­ратами. Фундаменти в цьому випадку слід проектувати з урахування вказівок додат­ка 6.

Основні вимоги до гірничих засобів захисту

4.35 Гірничі засоби захисту будинків і споруд слід передбачати з метою зни­ження величин деформацій земної поверхні і призначати у тих випадках, коли засто­сування одних лише будівельних заходів захисту недостатнє для забезпечення надій­ної експлуатації підроблюваних будинків і споруд або недоцільне з економічного по­гляду.

4.36 Гірничі засоби захисту будинків і споруд допускається передбачати за узгодженням із заінтересованими гірничодобувними підприємствами. Як гірничі засоби слід передбачати:

а) повне чи часткове закладання відпрацьованого простору;

б) розробку пластів із розривом у часі, розосередження гірничих робіт у просто­рі; розробку пластів у певній послідовності; одночасне проведення гірничих робіт на окремих ділянках, яке забезпечує зменшення деформацій в основі об'єктів;

в) неповне виймання корисних копалин за площею та потужністю за узгоджен­ням з органами Держнаглядохоронпраці України.
5 КАРКАСНІ БУДИНКИ

5.1 Каркасні будинки, що зводяться на підроблюваних територіях, слід, як пра­вило, проектувати за піддатливими та комбінованими конструктивними схемами, пе­редбачаючи елементи каркасу залізобетонними.

При проектуванні будинків на підроблюваних територіях І, Ік та ІІк груп пере­вагу слід віддавати будинкам з металевим каркасом.

Проектування каркасных будинків повинно виконуватись в залежності від гру­пи складності умов будівництва на території забудови (таблиця 5).

5.2 Допускається при відповідному техніко-економічному обгрунтуванні проек­тувати каркасні будинки за жорсткими конструктивними схемами.

5.3 Конструктивні рішення каркасних будинків слід вибирати у залежності від розрахункових величин деформації земної поверхні, інженерно-геологічних умов майданчика будівництва та експлуатаційних вимог до об'єкта.

5.4 Багатоповерхові каркасні будинки слід проектувати, як правило, у виді ком­бінованої або піддатливої конструктивної схеми (рисунок 3).

При виборі конструктивних систем багатоповерхових каркасних будинків слід віддавати перевагу каркасам з укрупненими сітками колон.

ДБН В. 1.1-5-2000 4.1 С. 19




а— комбінована; б— піддатлива
Рисунок 3 - Схеми рам каркасів багатоповерхових будинків
5.5 Фундаменти багатоповерхових каркасних будинків, виконаних на основі піддатливої схеми, слід проектувати у виді перехресних стрічок, суцільних залізобе­тонних плит, переріз яких необхідно визначати розрахунком на дію нерівномірних деформацій земної поверхні.






5.6 Шарнірні вузли з'єднань елементів багатоповерхових каркасних будинків допускається виконувати з обпиранням ригелів на консолі колон через зв'язкові про­кладки-компенсатори (рисунок 4).

1 - колона; 2 - шарнірно-обпертий ригель; 3 - закладна деталь ригеля;

4 - нижня і верхня зв'язкові пластини; 5 - закладна деталь колони

Рисунок 4 - Конструкція вузла з'єднання ригелів з колоною


ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.20
5.7 Багатоповерхові каркасні будинки слід розраховувати на дію крену, викли­каного підробкою, за деформованою схемою, якщо поздовжні сили у стояках каркасу від розрахункових навантажень складають понад 10% значення критичної сили.

5.8 Розрахункові схеми поперечних і поздовжніх рам одноповерхових каркас­них будинків (рисунки 5 і 6) слід обирати відповідно до вказівок таблиці 7.



а-е - типи з’єднань елементів каркаса
Рисунок 5 - Схеми поперечних рам одноповерхових каркасних будинків


ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.21


а — в - типи з єднань елементів каркаса

Рисунок 6 - Схеми поздовжніх рам одноповерхових каркасних будинків (із застосуванням та без застосування кранів)
.ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.22

5.9 При проектуванні одноповерхових каркасних промислових будинків слід, як правило, застосовувати колони з кроком 6 і 12м.

Каркаси з кроком колон крайніх рядів 6 м і середніх 12-18 м із застосуванням підкроквяних конструкцій допускається передбачати на підроблюваних територіях груп IV, III і ІVк.

5.10 При проектуванні одноповерхових каркасних будинків допускається не враховувати переміщення основ фундаментів:

вертикальні, якщо різниця осадок основи фундаментів колон при розрахунку на особливе сполучення навантажень не перевищує значень Su , наведених у таблиці 5;

горизонтальні, якщо їх значення не перевищують значень граничних горизон­тальних переміщень, які наведені в таблиці 8.

Таблиця 7

Групи

підроблю-ваних територій


Номер рисунка

З’єднання

Додаткові захо-­

ди щодо забез­печення стійко­сті будинку







колон і

ригелів

колон і фунда-

ментів









А. Поперечні рами





IV; ІУк; III

5,а

Шарнірно-

нерухоме

Жорстке

-


II; І; ІУк


5,6


Те саме

Для колон серед­ніх рядів - жорстке, крайніх - шар­нірно-нерухоме


-

II; І; ІVк

5,в

Для групи колон -

шарнірно-

нерухоме, для

групи колон -ша­-

рнірно-рухоме

Жорстке

-

І ;ІVк; ІІІк

5,г

Шарнірно-

нерухоме

Для колон серед­ніх рядів - жорстке, крайніх - шарнірно-нерухоме

Встановлення зв'язків-розпірок

в одному рівні

ІІк;Ік


5,д


Те саме


Те саме


Те саме у двох рівнях


II; І; ІVк

5,е

Шарнірно-

нерухоме

Шарнірно-

нерухоме

Встановлення в

середній частині будинку верти­кальних зв'язків

між колонами і зв’язків-розпірок між фундаментами


ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.23

Закінчення таблиці 7

Групи

підроблю-ваних територій


Номер рисунка

З’єднання

Додаткові захо-­

ди щодо забез­печення стійко­сті будинку







колон і

ригелів

колон і фунда-

ментів




Б. Поздовжні рами

IV; ІVк; III


6,а


Шарнірно-

нерухоме


Жорстке


Те саме


II; І; ІVк


6,б


Те саме


Те саме




І; ІІк; ІІІк


6,в








Встановлення в









середній частині

будинку вертикаль-них зв'язків із засто-









суванням лінійно-рухомих з’єднань, а між фундаментами – зв’язків-розпірок у двох рівнях

Примітка. У будинках з мостовими кранами на підроблюваних територіях груп Ік і частково ІІк доцільно передбачати вирівнювання каркаса.

Таблиця 8


Вид каркаса


Граничні горизонтальні переміщення

основ фундаментів



у площині рами


у напрямку зв'язків


Із залізобетонних колон

перерізом площею 0,15м2


0,002h


0,004h


Те саме перерізом площею

від 0,1 до 0,15 м2 включно


0,004h


0,006h


Із сталевих колон


0,010h


0,020h


Примітка. За величину h приймається висота колон першого ярусу рами.


5.11 У випадках, коли несуча здатність колон, що спираються на окремо розта­шовані фундаменти, недостатня для сприйняття зусиль від деформацій земної поверх­ні, а подальше підсилення колон або зменшення довжини відсіків недоцільне, слід пе­редбачати влаштування між фундаментами зв'язків-розпірок в одному чи двох рівнях.

Зв'язки-розпірки у двох рівнях доцільно застосовувати на підроблюваних тери­торіях груп І, Ік - ІІІк, а також на майданчиках із складними гірничо-геологічними умовами, розглянутими у 4.5 і 4.6.

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.24
Для зменшення зусиль у зв'язках-розпірках від дії зсуву грунту слід влаштову­вати шов ковзання по площі контакту підошви фундаменту з бетонною підготовкою.

Якщо перелічені заходи не забезпечують потрібну несучу здатність колон, слід змінити конструктивну схему будинку або передбачити влаштування фундаментів у виді перехресних балочних систем, суцільних залізобетонних плит тощо.

5.12 Стійкість одноповерхових каркасних будинків (відсіків) у поперечному напрямку слід забезпечувати жорстким з'єднанням колон і фундаментів ( рисунок 5). У поздовжньому напрямку по всіх середніх рядах колон необхідно влаштовувати бло­ки жорсткості з вертикальними зв'язками між колонами (рисунок 6). У межах блоку жорсткості фундаменти колон необхідно з'єднувати між собою зв'язками-розпірками.

Допускається забезпечувати стійкість каркасів одноповерхових будинків вста­новленням спеціальних елементів жорсткості (діафрагм, колон збільшеного перерізу, багатоповерхових прибудов) по поздовжніх та поперечних рядах колон.

Для зниження зусиль у вертикальних зв'язках при нерівномірних деформаціях основи їх слід виконувати із застосуванням лінійно-рухомих з'єднань, що допускають можливість переміщення колон зв'язкового блока (рисунок 6).

Стійкість багатоповерхових будинків у поперечному і поздовжньому напрямках слід забезпечувати защемленням колон у фундаментах, влаштуваннями між колонами вертикальних зв'язків або жорстких вузлів з'єднань ригелів із колонами.

Вертикальні зв'язки, що забезпечують просторову стійкість будинку чи його від­сіків, слід групувати у просторові блоки в середній частині будинку (відсіку). Для за­безпечення спільної роботи каркаса і просторових блоків необхідно, щоб перекриття мали достатню жорсткість у горизонтальній площині.

5.13 Граничні довжину і ширину відсіку каркасного будинку слід визначати в залежності від розрахункових величин деформацій земної поверхні.

Деформаційні шви між відсіками слід проектувати у виді парних рам або шар­нірно-рухомого спирання прогонових конструкцій і перекривати їх компенсаторами з закладанням еластичним заповнювачем (пороізолом, поролоном, макропористою гу­мою тощо).

5.14 Для покриттів одноповерхових каркасних будинків слід, як правило, засто­совувати найбільш прості статично-визначені конструкції.

5.15 Доцільність застосування нерозрізних систем покриттів слід у кожному випадку обгрунтовувати статичним розрахунком на нерівномірні деформації основи.

5.16 Застосування як покриттів складчастих, тонкостінних просторових кон­струкцій (склепінь-оболонок) та ін. має бути обгрунтовано статичним розрахунком з урахуванням дій нерівномірних деформацій основи, динамічних дій технологічного обладнання, підвісних або мостових кранів, необхідності (в окремих випадках) вирів­нювання будинку та інших факторів.

5.17 Для захисту покриттів каркасних будинків від попадання води при пошко­дженні покрівлі внаслідок нерівномірних деформацій основи у місцях примикання покриття до торцевих і поздовжніх (при внутрішньому водостоку) стін сусідніх про­гонів будинку слід влаштовувати компенсатори (з теплоізоляцією на деформаційних швах), а також проклеювати місця встановлення компенсаторів і шви між плитами покриття всередині гідроізоляційного килима додатковими смугами руберойду зав­ширшки 1 м.

ДБН В. 1.1-5-2000 Ч.1 С.25

5.18 При застосуванні як огороджувальних конструкцій для каркасних будин­ків уніфікованих великорозмірних стінових панелей слід забезпечувати їх піддатливе кріплення до елементів каркаса будинку таким чином, щоб навантаження на огоро-джувальні конструкції від деформування каркаса були мінімальними чи зовсім ви­ключались.

Стінові огороджувальні конструкції слід закріплювати у двох кутах по горизон­талі шарнірно-рухомо, а у двох інших - шарнірно-нерухомо. Допустиму різницю осі­дань суміжних колон будинку h слід визначити за формулою

, (7)

де n - величина зазору між стіновими панелями;

l - відстань між осями суміжних колон;

Нn - висота стінової панелі.

5.19 При застосуванні самонесучих кам'яних стін слід передбачати розрізання стін біля колон каркаса будинку, спирання на рандбалки і гнучке кріплення до еле­ментів каркаса. Внутрішні стіни, що проходять по осях каркаса будинку, слід кріпити до колон гнучкими анкерами і передбачати зазори не менше 50 мм у місцях прими­кання до зовнішніх стін, плит та ригелів і в місцях перетину їх технологічними та са­нітарно-технічними трубопроводами.

5.20 Жорсткі підлоги по грунту (бетонні, ксилолітові та ін.) необхідно проекту­вати з розрізанням їх на карти зі сторонами не більше 6 м. Ширину шва між картами слід визначати за формулою (3) 4.31, у якій за величину Lo слід приймати відстань між центрами суміжних карт у напрямку, що розглядається. Шви між картами слід за­кладати еластичним заповнювачем (бітумною мастикою, пороізоловим джгутом то­що). Допускається використовувати бетонну армовану підлогу як зв'язки-розпірки. У цьому випадку її не слід розрізати на карти.

5.21 Стіни сходових кліток допускається використовувати як блоки жорсткості, що забезпечують просторову стійкість будинку (відсіку).

Розміри отворів у перекриттях під обладнання і комунікації слід призначати з урахуванням їх можливих взаємних зміщень у горизонтальній площині. Необхідно передбачати можливість рихтування обладнання у процесі підробки.

5.22 У виробничих будинках слід віддавати перевагу підвісному та наземному підйомно-транспортному обладнанню у якості підйомно-транспортних засобів.

Для забезпечення нормальної роботи кранів слід передбачати можливість рих­тування підкранових конструкцій, регулювання підвісок.

5.23. У будинках з мостовими кранами слід застосовувати розрізні підкранові балки.

У місцях розділення будинку на відсіки слід передбачати консольне спирання підкранових балок або влаштування спеціальних балок-компенсаторів, деформаційну здатність яких слід визначати залежно від очікуваної величини деформаційного шва.

5.24 Габарити наближення кранів до елементів будинку необхідно призначати з урахуванням можливого рихтування кранових колій. Допускається збільшення висоти надкранової частини колони або застосування металевих підкранових балок з пони­женою опорною частиною.

5.25 Величина нахилу підкранової колії мостових кранів, що викликаний де­формаціями земної поверхні, не повинна перевищувати такі граничні значення:

у поперечному напрямку і =0,004;

у поздовжньому напрямку і =0,006.

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.26
Необхідний ступінь рихтування колій і габарити наближення кранів слід визна­чати виходячи з розрахункових деформацій земної поверхні і граничних значень на­хилів підкранових колій.

Після закінчення активної стадії зсування земної поверхні підкранові колії мають бути відрихтовані у відповідності з Правилами влаштування і безпечної експлуатації вантажопідйомних кранів.

6 БЕЗКАРКАСН1 БУДИНКИ

6.1 Безкаркасні будинки на підроблюваних територіях слід проектувати за жор­сткими або комбінованими конструктивними схемами з поздовжніми і поперечними несучими стінами. Наземну частину житлових і громадських будинків слід проектува­ти, як правило, з жорсткою конструктивною схемою.

Вибір конструктивної схеми безкаркасних будинків повинен бути узгоджений з групою складності умов будівництва на території забудови (таблиця 5) та параметра­ми викривлення основи в зоні підробки згідно з 2.10—2.12.

6.2 Конструкції безкаркасних будинків слід проектувати як елементи єдиної просторової системи для сприйняття зусиль від навантажень, що діють на них, та дію нерівномірних деформацій земної поверхні.

Міцність будинків необхідно забезпечувати будівельними засобами захисту:

- влаштуванням замкнених фундаментного та цокольного залізобетонних поясів по всіх зовнішніх і внутрішніх стінах;

- влаштуванням у великоблокових та цегляних будинках поверхових залізобе­тонних поясів, які розміщують на рівні перемичок або перекриттів по усіх зовнішніх і внутрішніх стінах, а у великопанельних будинках - поверхових поясів, суміщених з конструкціями зовнішніх і внутрішніх стінових панелей;

- з'єднанням у необхідних випадках вертикальними зв'язками надфундаментних конструкцій з фундаментним і цокольним залізобетонними поясами;

- з'єднанням плит перекриття між собою та несучими стінами, а також заливан­ням швів між плитами цементним розчином марки 100.

У панельних будинках допускається суміщення фундаментного і цокольного поясів з конструкціями цокольних панелей.

У цегляних будинках в обгрунтованих розрахунком випадках у надземній час­тині допускається влаштування армоцегляних поясів.

6.3 Несучі стіни будинків слід розташовувати, як правило, симетрично відносно поздовжньої і поперечної осей будинку і забезпечувати рівномірне розподілення жорсткостей по довжині і ширині будинку.

6.4 Поперечні стіни слід проектувати, як правило, наскрізними на всю ширину будинку. У випадках, якщо за архітектурно-планувальними вирішеннями неможливе наскрізне розташування поперечних стін, необхідно передбачати влаштування зв'яз­ків цих стін із поздовжніми стінами для забезпечення спільної роботи поздовжніх і поперечних стін. Зміщення поперечних стін допускається на величину ( в осях ) не

більше 0,6 м. Зміщення поздовжніх стін допускається на величину не більше 1,8 м.

6.5 У місцях злому поздовжніх стін повинно бути передбачено влаштування прямолінійних фундамент-ного і цокольного залізобетонних поясів у площині стіни, а у місцях злому для лоджжій - і по контуру лоджій.



ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.27
6.6 Проекти будинків для масової забудови різних груп територій рекомендується розробляти з загальними об’ємно-планувальними і конструктивними рішеннями надземної частини. Конструктивні рішення підземної частини повинні розроблятися диференційовано для різних умов будівництва.

6.7 Конструкції фундаментно-підвальної частини будинків слід проектувати переважно збірно-монолітними із застосуванням збірних виробів заводського виготовлення. У випадку, якщо такі рішення не забезпечують достатню міцність і жорсткість будинку, слід його підземну частину проектувати монолітною і за необхідності влаштовувати на рівні підвалу додаткові стіни.

6.8 У безкаркасних будинках деформаційні шви слід передбабчати у виді парних стін. Конструкція стін повинна задоволняти теплотехнічні вимоги, які ставляться до зовнішніх стін будинку.

6.9 У великопанельних будинках збірні елементи ( панелі зовнішніх і внутрішніх стін, плити перекриттів і покритті, сходові марші і площадки) повинні бути з’єднані між собою зв’язками, що сприймають розрахункову зусилля.

З‘єднання стінових панелей слід виконувати зварюванням випусків арматури, монтажних петель, кутових скоб.

У вертикальних стиках стінових панелей і стиках плит перекриття необхідно передбачати шпонки які розраховуються на зсувні зусилля.

Перерізи з’єднувальних сталевих деталей у стиках між елементами стін і перекриттів мають визначатися розрахунком.

Марку цементного розчину в горизонтальних швах слід визначати розрахунком опорних стиків панелей і приймати не менше 100.

Сталеві закладні деталі і з’єднувалні елементи у стиках повинні бути надіно захищені від корозії.

6.10 У кам’яних будинках кути і перехрещення стін необхідно підсилювати армуванням сітками з арматури діаметром 4-6 мм, які укладаються у горизонтальні шви не більше ніж через 1.0 м по висоті і закладаються у кожен бік від перетину осей стін на 1.2-1.5 м.

6.11 Несучі конструкції, які послабляються димовими і вентиляційними кана­лами, борознами та нішами, повинні бути підсилені додатковою арматурою згідно з розрахунком або за конструктивними вимогами.

6.12 Опорні частини балок, прогонів і плит перекриттів повинні бути достатньо заанкеровані у стіни. Зв'язки перекриттів зі стінами повинні виконуватися зварними каркасами, що укладаються у поздовжні шви між плитами, або застосуванням анкер­них зв'язків по монтажних петлях.

6.13 У будинках заввишки 2 поверхи і більше за необхідності несучі цегляні стовпи мають бути підсилені згідно з розрахунком залізобетонними сердечниками, горизонтальним чи вертикальним армуванням.

6.14 При проектуванні будинків повинні враховуватись у несучих конструкціях та в основах додаткові зусилля від нахилів земної поверхні з урахуванням кренів від вітрового навантаження.

Розрахунковий крен будинку від нахилу земної поверхні, що викликаний під­робкою, та від дії вітрового навантаження не повинен перевищувати величину грани­чного крену, зазначеного в таблиці 2.1 додатка 2.

У випадку, якщо розрахунковий крен перевищує гранично допустимі величи­ни, слід передбачати заходи щодо вирівнювання будинку в процесі його експлуата­ції.

6.15 При проектуванні будинків для будівництва на підроблюваних територіях з крутим заляганням пластів і в районах із ступінчастими деформаціями земної по­верхні

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.28
(тектонічні порушення, старі гірничі виробки) з'єднання елементів сходових кліток із збірних залізобетонних сходових маршів і площадок необхідно виконувати зварюванням закладних деталей.

6.16. При проектуванні будинків простінки повинні бути перевірені розрахун­ком на поперечну силу, на позацентровий стиск і на стиск (розтягання) за згинальни­ми моментами, що діють у площині стіни, і по вертикальних поздовжніх силах.

6.17 Для забезпечення перерозподілу зусиль у конструкціях стін та запобігання можливості їх крихкого руйнування необхідно перемички проектувати з міцністю по­хилих перерізів, яка перевищує міцність нормальних перерізів не менше ніж у 1,2 ра­за.

7 ІНЖЕНЕРНІ СПОРУДИ І ТРУБОПРОВОДИ Інженерні споруди

7.1 Споруди баштового типу (силосні корпуси, вугільні башти, димові труби тощо) слід проектувати за жорсткими конструктивними схемами.

При розрахункових кренах баштових споруд, що перевищують граничні, необ­хідно збільшувати розміри підошви фундаменту, опускати за можливості центр ваги споруди, передбачати вантові пристрої, а також заходи щодо вирівнювання споруди у процесі експлуатації.

7.2 Транспортерні галереї слід проектувати за піддатливими конструктивними схемами.

Для підроблюваних територій груп І, Ік і II, ІІк (таблиці 1, 2) несучі конструкції транспортерних галерей необхідно, як правило, передбачати металевими.

7.3 Транспортерні галереї слід проектувати розрізної конструкції зі швами на опорах, при цьому повинна забезпечуватись можливість рихтування галереї на опорах у горизонтальній площині за нормаллю до її поздовжньої осі.

Спирання транспортерної галереї на будинок слід проектувати рухомим. Дефор­маційні шви мають бути перекриті нащільниками.

7.4 Опори транспортерних галерей на підроблюваних територіях груп Ік-ІІІк слід проектувати на спільних фундаментах, розрахованих на дію уступів земної поверхні в їх основі.

7.5 Протяжні підземні споруди (тунелі, канали, переходи та ін.) слід проектува­ти: у поздовжньому напрямку - за піддатливими схемами з розрізкою деформацій­ними швами на окремі жорсткі відсіки; у поперечному напрямку — за піддатливими і жорсткими конструктивними схе­мами.

7.6 Довжину відсіків протяжних підземних споруд слід приймати у залежності від несучої здатності конструкції, величин навантажень і дій деформацій основи.

Деформаційні шви між суміжними відсіками необхідно захищати від попадання підземних вод із застосуванням пружних заповнень, компенсаційних вставок та ін.

7.7 Поздовжні уклони протяжної підземної споруди, які передбачаються для від­ведення аварійних вод, слід встановлювати з урахуванням можливих нахилів земної поверхні.

7.8 Для забезпечення нормальної експлуатації інженерних комунікацій, прокла­дених у протяжних підземних спорудах, слід передбачати влаштування спеціальних підземних опор і компенсаційних пристроїв.

7.9 Ємкісні заглиблені споруди, що зводяться на підроблюваних територіях, слід проектувати за піддатливими комбінованими або жорсткими конструктивними схе­мами з урахуванням вимог будівельних норм на проектування внутрішніх і зовнішніх мереж водопроводу і каналізації.

7.10 При проектуванні закритих ємкісних заглиблених споруд перевагу слід від­давати піддатливим і комбінованим конструктивним схемам.

ДБН В.1.1-5-2000 Ч.1 С.29

Піддатлива конструктивна схема здійснюється влаштуванням пристосованих до нерівномірних деформацій земної поверхні піддатливих водонепроникних швів на стиках збірних конструкцій стін, а також у їх з'єднаннях з покриттям, днищем і пере­городками.

7.11 При проектуванні відкритих ємкісних заглиблених споруд перевагу слід віддавати жорстким і комбінованим конструктивним схемам.

Відкриті ємкісні заглиблені споруди, які мають стаціонарне обладнання, слід проектувати за жорсткими схемами.

Відкриті заглиблені споруди, які не мають стаціонарного обладнання, слід прое­ктувати:

прямокутні у плані — за жорсткою конструктивною схемою;

круглі — за жорсткою конструктивною схемою за наявності підземних вод і за комбінованою — з днищем, відсіченим від стін деформаційним швом, за відсутності підземних вод.

7.12 При проектуванні ємкісних заглиблених споруд для будівництва на майданчиках з високим рівнем підземних вод конструкції піддатливих швів повинні забезпечувати сприйняття двостороннього гідростатичного тиску.



следующая страница >>