asyan.org
добавить свой файл
1




Ольга ДЯЧУК,

приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу

Спадкоємець прийняв і не оформив СПАДЩИНУ, АБО спадкова трансмісія

При оформленні спадкових прав нерідко виникає ситуація, коли спадкоємець, який має право на спадкування або за законом, або за заповітом, помирає протягом шести місяців після часу відкриття спадщини, тобто протягом строку, який встановлений законом для прийняття спадщини чи відмови від її прийняття.

У такому випадку завжди виникає питання: чи є тут спадкова трансмісія.

Стаття 1276 Цивільного кодексу України (далі — ЦК України) визначає поняття спадкової трансмісії як переходу права на прийняття спадщини.

Якщо спадкоємець за законом або за заповітом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини, крім права на прийняття обов’язкової частки у спадщині, переходить до його спадкоємців (тобто до спадкоємців спадкоємця).

Таким чином, щоб установити, чи є тут спадкова трансмісія, нотаріус має визначити спочатку, чи встиг спадкоємець прийняти спадщину.

Прийняття спадщини може відбуватися двома шляхами. Умовно їх можна розділити на активний та пасивний.

Активний шлях прийняття спадщини — це подання відповідної заяви нотаріусу за місцем відкриття спадщини у шестимісячний строк після її відкриття, тобто вчинення певної дії, що передбачена ст. 1270 ЦК України.

Якщо подана заява і вона не відкликана протягом шестимісячного строку, то питання встиг чи не встиг спадкоємець прийняти спадщину не виникає.

Така дія спадкоємця породжує для нього цивільні права та обов’язки (ст. 11 ЦК України).

Пасивний шлях прийняття спадщини не передбачає вчинення жодних дій спадкоємцем, а зумовлений лише наявністю певних фактів, таких як:

– постійне проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини;

– невчинення жодних дій щодо відмови від спадщини (ч. 3 ст. 1268 ЦК України);

– відсутність повної цивільної дієздатності і невчинення жодних дій щодо відмови від спадщини (ч. 4 ст. 1268 ЦК України).

Якщо спадкоємця, який помер після відкриття спадщини, стосується хоча б один з таких юридичних фактів на час відкриття спадщини, то цей спадкоємець вважається таким, що спадщину прийняв. Навіть якщо він помер через день після відкриття спадщини.

Норми ч. 3 і ч. 4 ст. 1268 ЦК України викладені таким чином, що спочатку зазначено, що спадкоємець «вважається таким, що прийняв спадщину», і лише після цього твердження закон обумовлює можливість відмови спадкоємцем у межах строку (що є логічним і дає право спадкоємцю вирішувати).

Але така можливість щодо відмови від спадщини може бути використана лише шляхом учинення активних дій (подання заяви про відмову).

Померлий спадкоємець учинити жодних дій не може, та і законні представники (опікуни/піклувальники) не можуть учинити жодних дій щодо померлого підопічного. Отже, померлий спадкоємець вважається таким, що спадщину прийняв.

Згідно з ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадщина належить спадкоємцю з часу її відкриття.

Тому якщо спадкоємець будь-яким із зазначених у законі способів прийняв спадщину і помер, то прийнята ним спадщина буде спадкуватися його спадкоємцями в окремій спадковій справі, що заводиться після його смерті, як на його особисте майно, так і на те майно, яке він прийняв, але не оформив.

На думку автора, його спадкоємцям видається свідоцтво за формою № 6 Додатку 7 Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 31.12.2008 р. № 2368/5.

Наведемо приклад.

01.09.2009 року помер гр-н Батько. Заповітів він не складав. У померлого є двоє дітей, спадкоємців за законом, гр-н Син та гр-ка Донька.

Гр-н Син проживав постійно разом з гр-ном Батьком і залишився проживати там же після смерті гр-на Батька. Гр-ка Донька проживала окремо.

У кожного із спадкоємців з 01.09.2009 року виникає право на прийняття спадщини, і для того, щоб його реалізувати, гр-ка Донька має подати заяву про прийняття спадщини, а гр-ну Сину достатньо промовчати.

Після спливу шести місяців (02.03.2010 року) діти померлого будуть вважатися такими, що спадщину прийняли, і вона належить кожному із них в рівних частках з 01.09.2009 року — з часу смерті гр-на Батька.

Але гр-н Син помирає 01.10.2009 року, не встигнувши подати заяву про прийняття спадщини (йому не обов’язково було її подавати), але і відмовитися від неї він уже не може.

Таким чином, на думку автора, гр-ка Донька буде отримувати свідоцтво про право на спадщину після гр-на Батька на одну другу частку (форма № 3 Додатку 7 Правил ведення нотаріального діловодства).

Після смерті гр-на Сина буде заводитися інша спадкова справа, і до спадкування будуть закликатися безпосередньо спадкоємці гр-на Сина, але до складу спадщини, крім його майна, входитиме і та одна друга частки, яку він прийняв після смерті гр-на Батька. На думку автора, спадкоємці гр-на Сина отримуватимуть свідо­цтво за формою № 6 Додатку 7 Правил ведення нотаріального діловодства.

Спадкової трансмісії тут немає, оскільки до спадкоємців гр-на Сина переходить не право на прийняття спадщини, у них виникає право на спадкування після гр-на Сина.

Наведемо приклад спадкової трансмісії. Візьмемо попередню ситуацію, змінивши умову.

01.10.2010 року помирає не гр-н Син, а гр-ка Донька, яка ще не подавала заяви про прийняття спадщини після гр-на Батька, хоча і мала намір це зробити. У цій ситуації у гр-ки Доньки право на прийняття спадщини після смерті батька виникло з 01.09.2009 року (дата смерті гр-на Батька), але вона не встигла реалізувати своє право (не встигла прийняти спадщину, оскільки померла).

Право гр-ки Доньки на прийняття спадщини після смерті гр-на Батька переходить до її спадкоємців. Тут наявна саме спадкова трансмісія. Спадкоємці гр-ки Доньки мають право прийняти спадщину після гр-на Батька, навіть якщо у них немає родинних стосунків з ним. Спадкова справа заводиться після смерті гр-на Батька, і у цьому випадку гр-н Син, на думку автора, отримуватиме свідоцтво за формою № 3, а спадкоємець гр-ки Доньки отримуватиме у межах цієї ж спадкової справи свідоцтво за формою № 5 Додатку 7 Правил ведення нотаріального діловодства.

Якщо має місце спадкова трансмісія, нотаріус, який установив, що спадкоємець не встиг прийняти спадщину, обов’язково повинен звернути увагу на те, скільки часу залишилося до закінчення строку на прийняття спадщини для спадкоємців, які спадкують у порядку спадкової трансмісії. Від цього залежить, коли нотаріус має право видати перше свідоцтво про право на спадщину будь-кому із спадкоємців.

Статтею 1276 ЦК України передбачено, що строк на прийняття спадщини в порядку спадкової трансмісії є загальним, але не може бути меншим ніж три місяці. Виходячи із наведеного прикладу, гр-ка Донька померла через місяць після смерті гр-на Батька, тобто строку для прийняття спадщини її спадкоємцями в порядку спадкової трансмісії достатньо, і він закінчується 01.03.2010 року.

Якщо змоделювати таку ж ситуацію, але з умовою, що гр-ка Донька померла не через місяць після смерті гр-на Батька, а через п’ять місяців (01.02.2010 року), то для її спадкоємців строку на прийняття спадщини після гр-на Батька залишилося менше ніж три місяці. Тому згідно з ст. 1276 ЦК України строк, що залишився, продовжується до трьох місяців, тобто до 01.05.2010 року. Перше свідоцтво про право на спадщину після гр-на Батька може бути видане не раніше ніж 02.05.2010 року, при цьому не тільки спадкоємцям гр-ки Доньки, але і гр-ну Сину.

Нотаріусу, який приймає заяву про прийняття спадщини або готує таку заяву для іншого нотаріуса, доцільно з’ясувати у спадкоємця всі нюанси з цього питання.

МЕН № 2 2010-го року