asyan.org
добавить свой файл
1 2 3
Олександр МАРДАНЬ
РІВНЯННЯ З ОДНИМ НЕВІДОМИМ

( Ч Е Р Г А )
трагедія положень

( без антракту)
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Податковий інспектор

Бізнесмен

Правоохоронець

Дама

Чоловік дами

Журналістка

Професор

Артист

Він

Медсестра Марія

Її Чоловік

Кавалер

Товариш зі сходу

Маклер

Покупець № І

Покупець № 2

Покупець № З

Майстер Вася

Вантажники

Толик

Пожежний

Рекламний агент


Жінка із сумкою

Жінка зі скринькою

Дами із санепідемстанції

Лікарі «Швидкої допомоги»

Міліціонери

Дія відбувається у великому місті.

____________________________________________________________________________

тел. автора в м.Одеса: +38(048)718-06-03, 786-91-60, +38-050-316-34-30


E-mail:    forte@eurocom.od.ua
Повна темрява. З'являється промінь ліхтарика. Він вихоплює з темряви плакат із зображенням чоловіка і написом «Лікую від усіх хвороб», потім ковзає по картині, що зображує людину в римській тозі, яка миє руки, потім висвітлює ікону в кутку і годинник з маятником.Чути звук розбитого скла і жіночий голос: «Господи, цей бардак закінчиться коли-небудь?!!»Промінь ковзає по сонячному годиннику, прикріпленому на стіні. Людина з ліхтариком ходить по сцені, і здається, що хтось невидимий пересуває стрілки-тіні. Потім промінь іде нагору - очевидно, людина піднімається сходами. На сцені зі свічкою в руках з'являється молода красива жінка в короткому білому халаті, з-під якого тонкою смужкою видніються мережива її панчіх. Вона мовчки дивиться кудись нагору, де видно світло ліхтарика.

МЕДСЕСТРА: Це ти?

ВІН: Я.

МЕДСЕСТРА: Навіщо поліз?

ВІН: Так світло ж... (їй відповідає чоловічий голос з легким кавказьким акцентом).

МЕДСЕСТРА: Воно тобі треба? На що тут дивитися?

Спалахує світло. На сцені - хол поліклініки. Троє дверей: на одних - пляма від знятої таблички і номер «б», другі — із двома 00, до яких хтось приписав третій, ще на одних дверях — табличка «Лабораторія». Стоять, скріплені по чотири, стільці з відкидними сидіннями, два нових шкіряних крісла, поруч на лікарняному ліжку-каталці - чорно-білий телевізор виробництва 70-х. На тумбочці поруч з лабораторією — телефон. Біля дверей з номером 6 — дитяча коляска. На стіні - плакат: «Хворі! Просимо не ділитися симптомами – це ускладнює встановлення діагнозу».У приміщенні йде ремонт, половина стіни пофарбована. Вздовж стіни - ліси, на яких стоїть людина в полотняній робі, з ліхтариком. Вона закриває дверцята щитка.

МЕДСЕСТРА: ...Останній день Помпеї. Завтра виїздимо. Можеш іти.

ВІН: Ні, я стіну маю дофарбувати.

МЕДСЕСТРА: Приміщення продають, нові хазяї все одно зроблять по-своєму.

ВІН: А що тут буде?

МЕДСЕСТРА: Бог його знає. А може, чорт... Одні говорять - молільний дім, інші - нічний клуб.

ВІН: А, у цьому сенсі...

Людина в робі спускається з лісів, відкриває банки з фарбою, переливає фарбу в цебро, розмішує.

МЕДСЕСТРА: Так що закінчуй свій розпис і спи спокійно.

ВІН: Ні, я дофарбую, раз розпочав. А пацієнти сьогодні будуть?

МЕДСЕСТРА: Так, чоловік десять записалося.

ВІН: Багато людей ходить. Виходить, лікар гарний.

МЕДСЕСТРА: Просто модний. Робить масаж голови. Але зсередини.

ВІН: Хірург?

МЕДСЕСТРА: Цілитель. Ідуть цілими, без втрат. У нього знаєш, які люди бувають? У! Довелося у вихідний прийом призначити. От ти мені скажи: неділя для людини чи людина для неділі?

ВІН: Це кожен для себе вирішує сам.

МЕДСЕСТРА: Гріх, звичайно, але що робити — усі позвоночні.

ВІН: З радикулітом?

МЕДСЕСТРА: Я ж тобі говорю - за дзвінками усі. (Пояснює жестами - крутить

диск телефону).

ВІН: Серйозні хвороби?

МЕДСЕСТРА: Люди серйозні. До звичайних лікарів ходити не хочуть. А може —ще не хворіють по-справжньому, якщо від усіх хвороб відразу вилікуватися хочуть...

(Пауза.)

ВІН: А навіщо в приміщенні сонячного годинника повісили?

МЕДСЕСТРА: А чому час то в жар, то в холод кидає? Мало того, що в неділю на роботу виходити, так через літній час на годину раніше підніматися...

ВІН: А картина?

МЕДСЕСТРА: Ось тут на третьому поверсі Управління гігієни було. Замовили одному художникові — в тему — створити щось лікувально-історичне.. Створив. У римському стилі. Щось там латиною ще внизу було написано, лікарі все-таки... А хтось пожартував: Понтій Пілат, що умиває руки...

ВІН: Так... Схожий.

Пауза. ВІН закінчує розмішувати фарбу, бере цебро, валик і піднімається на ліси. Лунає телефонний дзвоник. Медсестра бере трубку.

МЕДСЕСТРА: Приймальня. Так, доктор буде до дев'яти. По-старому. По-новому — до десяти. Або навпаки. Словом, не спізнюйтесь. Він сьогодні по обіді відлітає.

(Кладе трубку, підходить до плаката «Лікую від усіх хвороб», любовно стирає пил з обличчя, зображеного на плакаті, вимовляє з подихом): Від усіх не полетиш... (Іде до лабораторії).Чується шум, гуркіт. Двоє робітників витягають у хол піаніно, у знемозі падають у крісла.

ПЕРШИЙ ВАНТАЖНИК: Стягнути ми його стягли, а ось на перший поверх не

подужаємо. Треба Васю шукати...

Віддихавшись, йдуть до виходу.

МЕДСЕСТРА (визираючи з лабораторії): Ей, ей! Це що таке?!

ПЕРШИЙ ВАНТАЖНИК: Хазяйко, вибач! На пів-годинки залишимо, можна? Тільки третього знайдемо... Вдвох не подужаємо.

МЕДСЕСТРА: Тут вам не камера зберігання!

ДРУГИЙ ВАНТАЖНИК (Першому): Чо ти переживаєш? Його звідси все одно ніхто не потягне!

ПЕРШИЙ ВАНТАЖНИК: Точно! (Медсестрі): Квитанції не треба, ми вам довіряємо!

Вантажники ідуть, залишивши піаніно в холі. Медсестра іде до лабораторії. Входить чоловік, озираючись, навшпиньки підходить до дверей з номером 6 і приставляє до них вухо. Потім різко смикає за ручку. Двері не піддаються. Смикає ще раз.

ЧОЛОВІК: Машо! Машо, відкрий! Це я, відкрий негайно!

Б'є в двері кулаками. На лемент з лабораторії з'являється Медсестра.

МЕДСЕСТРА: Що ти тут робиш? Зараз лікар прийде.

ЧОЛОВІК: ... Де він?! (відштовхує її, заглядає в лабораторію. Потім заходить у туалет, за секунду виходить).

МЕДСЕСТРА: Заспокоївся?

ЧОЛОВІК (озираючись по сторонах, піднімає голову нагору, бачить людину на лісах, що фарбує стіну): А це хто?

МЕДСЕСТРА: Відгадай із трьох разів. Ти мене скоро до святого духа приревнуєш.

ЧОЛОВІК: Маріє, чому в тебе мобільний уже годину як відімкнений?

МЕДСЕСТРА: Нічого не відімкнений! (Дістає мобільний з кишені.) А, просто не ввімкнений! Тобі дійсно треба до лікаря... Психіатра.

ЧОЛОВІК (примирливим тоном): Добре. Та тут ще з ранку про цих терористів передають...

МЕДСЕСТРА: Що передають?

ЧОЛОВІК: Що? Шукають, як зазвичай, терактів побоюються, свято наближається... А в тебе телефон мовчить... За тобою коли зайти?

МЕДСЕСТРА: Як скучиш - так і заходь. А краще сторожуй тут, Отело.

ЧОЛОВІК: Добре, буду дзвонити.

Іде, у дверях зіштовхується з Першим пацієнтом.

На сцені з'являється чоловік середнього віку. Він оглядає хол, дивиться на

годинник з маятником, на ікону. У кишені в нього дзвонить мобільний телефон.

ПЕРШИЙ (у трубку): Так. Ні, не можу. У мене сьогодні нарада. Так, у неділю, комісія з міністерства працює. Я зараз не можу говорити. Подзвоню пізніше. Бувай.

Ховає телефон. З лабораторії (напевне, почувши телефонний дзвоник) виходить Медсестра.

МЕДСЕСТРА: Добрий день. Ви записувалися на прийом?

ПЕРШИЙ (не відриваючи погляду від її ніг): Так, на десять тридцять.

МЕДСЕСТРА: Анатолія Михайловича поки немає, сідайте.

Хоче повернутися до лабораторії, але чоловік зупиняє її.

ПЕРШИЙ (понизивши голос): Вибачте... Це нічого, що я не хрещений?

МЕДСЕСТРА: А яка різниця?

ПЕРШИЙ: Ну, не знаю, деякі молитвами лікують, перед іконами заговорюють...

МЕДСЕСТРА: Ні, у Анатолія Михайловича інший метод. Ось, почитайте

поки що.

Витягає з кишені кольоровий буклет, віддає його чоловіку й іде. Він

влаштовується в кріслі і розглядає буклет.

На сцені гасне світло, нагорі висвітлюється кімната, у центрі якої -

двоспальне ліжко. Чутно, як за сценою дзвонить дверний дзвоник. У кімнаті з'являються дівчина і чоловік, у якому можна впізнати зображеного на плакаті лікаря. У дівчини в руках букетик мімози. Чоловік на ходу знімає куртку.

ВОНА (ображено): Ми ж домовлялися...Неділя...і літак у тебе лише о сьомій...

ВІН: Буває таке. Збрехав занадто вдало. Сказав вдома, що на сьогодні прийом призначив. І насправді довелося призначати. Такі пацієнти — не відмовиш.

ВОНА: А мені, виходить, відмовиш?

ВІН: Ну, сонечко, перестань...

ВОНА: Навіщо тоді приїхав?

ВІН: Тижнів зо два не побачимось. Поцілувати тебе, зайчику... (Цілує дівчину).

ВОНА: У тебе є трохи часу? (Цілує його)

ВІН: Вже ні…

(Цілуються.)

ВОНА: Є трішки.

(Продовжують цілуватися, поступово наближаючись до постелі.)

ВІН: Зайчику, ні хвилини... Пацієнти чекають. (Цілує її).

ВОНА: А я тобі сюрприз приготувала...

ВІН: Який?

(Падають на ліжко.)

ВОНА: Побачиш. Тобі сподобається...

У кімнаті гасне світло.

Знову освітлена сцена - хол поліклініки.

На сцені з'являється Другий чоловік. Озирнувшись, запитує Першого:

ДРУГИЙ: Я за вами буду?

ПЕРШИЙ (сухо): Не знаю. Мені на десять тридцять призначено.

ДРУГИЙ: Тоді ви за мною. Мені на десять.

ПЕРШИЙ: Виходить, ви спізнилися.

ДРУГИЙ: Я саме прийшов заздалегідь.

ПЕРШИЙ: Ви годинник перевели?

ДРУГИЙ: Господи! Це ж скільки зараз?

ПЕРШИЙ: За двадцять одинадцята. І лікаря, до речі, поки що немає.

ДРУГИЙ: Немає?! Не вистачало, щоб сьогодні щось трапилося! Я до нього вже рік потрапити не можу! Кожного місяця записуюсь, і щоразу не виходить. Знаєте, скільки в році місяців?

ПЕРШИЙ: Знаю. Десять. Без ПДВ.

ДРУГИЙ (насторожено): Ви де працюєте?

ПЕРШИЙ: У компанії «А».

ДРУГИЙ: Тобто?

ПЕРШИЙ: У податковій.

ДРУГИЙ: А-а-а...

Другий займає місце поруч з Податковим інспектором.

ДРУГИЙ (показує на коляску): Це ваша?

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Ні, коли я прийшов коляска вже тут стояла.

ДРУГИЙ (, бачить людину на лісах, запитує його, киваючи на коляску): Ваша?

(Він негативно мотає головою.)

З лабораторії виходить Медсестра і запитує Податкового інспектора:

МЕДСЕСТРА (дивлячись у зошит): Як ваше прізвище?

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Іванов. А що, обов'язково прізвище потрібно?

МЕДСЕСТРА: Як хочете. Можете взяти псевдонім. Пройдіть у лабораторію,

треба заповнити вашу медичну карту і здати експрес-аналіз крові. Десять доларів.

ДРУГИЙ: А чому в доларах?

МЕДСЕСТРА: Щоб двічі не міняти.

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: З вени?

МЕДСЕСТРА: З Парижу... мийте руки (показує на двері туалету), ми кров з пальця беремо.

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Я вже. А боляче?

МЕДСЕСТРА: Як звичайно — спочатку боляче, потім приємно. Ви — натщесерце?

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Так. А без крові не можна?

МЕДСЕСТРА: Можна. Тільки Анатолій Михайлович вас не прийме. Без

аналізу він діагноз не ставить, не Господь Бог.

ДРУГИЙ: Знаєте, чим хірург відрізняється від Бога? Бог знає, що він не хірург...

МЕДСЕСТРА: Анатолій Михайлович не хірург. Він скоріше гіпнотизер.

Подивиться добрими сірими очима — відразу мороз по шкірі. Всі симптоми

зникають.

Податковий інспектор з Медсестрою ідуть до лабораторії.

ДРУГИЙ (звертаючись до людини на лісах): Шановний, ти там нагорі

поаккуратніше, а то я в новому костюмі.

У холі з'являється Третій пацієнт. Він говорить по мобільному.

ТРЕТІЙ: ...Що нового? Сапери виїхали? Нічого не знайшли? Все одно

оточення поки не знімайте. (Ховає телефон, звертається до Другого): Ви крайній?

ДРУГИЙ: Відразу видно, що ви з міліції. Крайнього шукаєте. Я передостанній.

Тобто перший. А другий кров проливає.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: Мені не треба, у мене довідка.

ДРУГИЙ: Аналізам із внутрішніх органів вони не довіряють. Тільки з

зовнішніх.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: А ви чиїх будете?

ДРУГИЙ: З купців. Президент компанії «Рийся-копайся».

З лабораторії виходять Медсестра і Податковий інспектор, що затискає палець ваткою.

МЕДСЕСТРА (Податковому інспекторові): Все гаразд? Вам сподобалося?

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР (радісно запрошує): Наступний.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ (не відриваючи погляду від мережаної смужки): Дівчино, а у мене довідка, розгорнутий аналіз.

МЕДСЕСТРА: У нас своя методика. Секретна. Експрес. Натщесерце. Десять

доларів.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: А валютне регулювання?

МЕДСЕСТРА: Щоб двічі не міняти. Не подобається — йдіть у районну

поліклініку. Там лікують безкоштовно.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: Так то воно так. Пройдемо, дівчино.

Зникають в лабораторії. З'являється пара. Він — середнього зросту, плечистий і міцний. Вона — фарбована блондинка.

ДАМА: Здрастуйте. Хто останній?

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР і БІЗНЕСМЕН) (хором: Не я.

БІЗНЕСМЕН: Останній з могікан аналіз здає. А ви на котру записані?

ДАМА: Анатолій Михайлович пообіцяв Бориса Семеновича, з огляду на його

посаду, прийняти без черги.

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Ми всі постимося! Але це не заважає записуватися.

ДАМА: Я оцінила ваш жарт, але Борис Семенович...

ЧОЛОВІК ДАМИ (перебиваючи її): Галю, це не Четверте управління. У чергу - значить у чергу. Будемо за тим паном... (У цей момент із лабораторії виходить Правоохоронець. Побачивши його, Чоловік дами продовжує): ...тобто, за товаришем.

МЕДСЕСТРА (Правоохоронцю): Все в порядку? Вам сподобалося?

Наступний.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ (дістає пачку сигарет, запитує Медсестру): Дівчино, у вас тут курити можна?

МЕДСЕСТРА (показує вбік куточка, відгородженого пожежним щитом):Ось там. (Бізнесменові): Йдемо.

БІЗНЕСМЕН: А це не боляче?

МЕДСЕСТРА: Ви як дитина!

БІЗНЕСМЕН: А ви знаєте, що відрізняє дорослого чоловіка від маленького

хлопчика?

МЕДСЕСТРА: Ціна іграшок?

БІЗНЕСМЕН: Не тільки. Хлопчика можна одного залишити з няньою...

(Медсестра сміється. Бізнесмен, гордо піднявши вгору середній палець правої руки і намагаючись обійняти Медсестру за плечі, вкладає долари в нагрудну кишеню її халата): Якщо загину, вважайте мене комуністом. (Ховається за дверима лабораторії. Через секунду двері відкриваються). А якщо ні, то не треба.

Правоохоронець йде в курилку, до нього приєднується Чоловік дами. Закурюють.

ЧОЛОВІК ДАМИ (киває вбік лабораторії): Хто цей гуморист?

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: Скромна чарівність буржуазії... Новий росіянин.

ЧОЛОВІК ДАМИ: Обличчя таке знайоме...

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: Миготить по телевізору. Дітям цукерки роздає...

крадені, напевне. До речі, ваше обличчя мені теж знайоме. Де ми з вами могли зустрічатися? (Пауза.) Ви не проходили в справі...

ЧОЛОВІК ДАМИ: Ні.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: Точно, згадав! Серія квартирних крадіжок, Одеса, 76-й рік. Скільки ж вам тоді було?

ЧОЛОВІК ДАМИ: Двадцять п'ять.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: А вийшли коли?

ЧОЛОВІК ДАМИ: У 81-му. П'ять років відпочивав на березі Святого Лаврентія...Павловича. Коли виходив — стусана під зад дали, щоб не повертався. Відразу зав'язав. Злочинний світ має бути маленьким, для вузького кола. А коли всі в країні крадуть, втрачаєш інтерес до професії. Пішов іншим шляхом.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: А на службі про цю справу знають?

ЧОЛОВІК ДАМИ: Та це коли було! За старого режиму... Жертва застою. А зараз я — скромний працівник обласної адміністрації. Земельні наділи відвожу.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: Хто старе пом'яне... І потім — статейку я вам по молодості м'яку підібрав. Якщо звернуся - не відмовите?

ЧОЛОВІК ДАМИ: Я ж вам ще тоді пообіцяв: свої люди - поквитаємося. Заходьте.

Докуривши, повертаються в чергу.

Людина на лісах переставляє цебра, лунає гуркіт. Всі піднімають голови.

ДАМА: Чоловіче!!! Ви, будь ласка, обережніше. Сьогодні неділя, хімчистки зачинені.

ЧОЛОВІК ДАМИ (помітивши коляску): ...і ясла теж. Хто це додумався сюди з

дитиною прийти?

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: А може, залишити ні з ким?

Раптово з-за стіни чується марш Мендельсона.

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: У них що — загс на третьому поверсі?

З лабораторії визирає Медсестра.

МЕДСЕСТРА: Не звертайте уваги, сусіднє приміщення духовий оркестр

орендує. Репертуар стандартний. Весілля і похорон.

(По ходу спектаклю в самі несподівані моменти через стіну лунає сама несподівана музика.)

У холі з'являються двоє чоловіків. За ними плететься третій у комбінезоні,

заляпаному фарбою.

МАКЛЕР: ...приміщення підходить вам просто ідеально. Тут невеликий хол і кілька кабінетів. От закінчимо перепланування на першому поверсі — і там буде великий зал для зборів ваших клієнтів.

ПОКУПЕЦЬ (поправляє): Пастви.

МАКЛЕР: Так, пастви. І ваші адвентисти п'ятого дня...

ПОКУПЕЦЬ: Сьомого.

МАКЛЕР: Пробачте. Всі сім днів будуть тут як у Христа... (злякано і з

сумнівом дивиться на Покупця) ...пробачте, як у Бога за пазухою. Тут

можна зробити ваш кабінет і приймальню.

ПОКУПЕЦЬ: Кабінети можна подивитися?

МАКЛЕР: Цей зачинений, а сюди — будь ласка.

Заходять у лабораторію. Сидячі в черзі переглядаються.

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР (Правоохоронцю): Чому - «для пастви»?

З лабораторії виходить Бізнесмен, займає своє місце в черзі.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: Ви що, не розумієте? Будинок продають, тут будуть

баптисти, ієговісти... Зараз усі сектанти в законі, прости мене, Господи.

ДАМА: Для церкви будь-який будинок не підходить. Потрібна особлива аура, намолене місце.

БІЗНЕСМЕН: Ну от, саме те! Тут все життя поліклініка була. Знаєте, як іноді в черзі до лікаря моляться? Або коли результатів аналізів чекають?

З лабораторії з'являються Маклер і Покупець. Черга замовкає.

МАКЛЕР: Ну що? Погоджуйтеся, падре... Святий отче! Ваше

превосходительство! Пробачте, преосвященство. Ну, по руках? Давайте так: ми звідси поїдемо до нотаріуса, оформимо задаток, а ви прямо зараз можете

розпорядитися щодо ремонту цього поверху. Ось, у нас і майстер тут. Вася!

(Робить знак, чоловік у комбінезоні підходить, дістає з кишені блокнот і ручку).

ПОКУПЕЦЬ: Так, може бути. Можемо почати з цього холу. Тут буде

приймальня, а тут (киває на лабораторію) мій кабінет. Все строго, у бежевих

тонах. Ось цієї стіни не чіпайте, будемо запрошувати майстрів і зробимо

мозаїчне панно - «Кара за гріхи». А на першому поверсі... (усі троє ідуть.)

З лабораторії виходить Медсестра.

МЕДСЕСТРА: Наступний!

Дама піднімається зі свого місця, але тут у холі з'являється молодий хлопець із синцем під оком, з голеною потилицею, у модному костюмі вільного покрою.

КАВАЛЕР: А можна я без черги?

МЕДСЕСТРА (Дамі): Зачекайте, присядьте поки що .

Дама з незадоволеним виглядом дістає із сумочки сигарети і направляється в курилку. Медсестра з Кавалером відходять убік.

МЕДСЕСТРА (показує на синець): Що це у тебе?

КАВАЛЕР: А!.. Родова травма.

МЕДСЕСТРА: Вчора не було... Ти що, забув щось?

КАВАЛЕР: Годинник. Ранком надягати - немає. Всю квартиру обшукав - знайти не можу. А тут саме по телевізору хтось говорить: «Не укради!». Дивлюся — святий отець недільну проповідь читає. Ось і я подумав - хто ж міг? Задумався. Аж тут чую: «Не прелюбодействуй!». Відразу згадав. У тебе, точно. На столі. (Йде в лабораторію).

МЕДСЕСТРА (услід йому): Тільки швидше, у чоловіка сьогодні вахта пильності.

КАВАЛЕР (повертається): Немає. «Ролекс Даитон», дві тисячі баксів коштують! Ну, я, Мань, в натурі, розчохлився не в тому місці... Хто сюди ще заходив?

(Оглядається на чергу).

МЕДСЕСТРА: Ти що, збожеволів? Тут шановні люди, блатні, не тобі рівня.

КАВАЛЕР: Які блатні? Всі лохи, за кілометр видно. Слухай, я у тебе посиджу тут...

МЕДСЕСТРА: Навіщо? Кавалер направляється до черги.

КАВАЛЕР: За ким буду?

ЧОЛОВІК ДАМИ:За мною.

Кавалер оцінююче придивляється, сідає поруч. Медсестра спостерігає за ним. Повертається Дама, підходить до Медсестри.

МЕДСЕСТРА: Йдемо. (Оглядаючись на Кавалера, веде її в лабораторію.)

КАВАЛЕР (Чоловіку дами): Котра годину, не підкажете?

Чоловік дами відсуває рукав піджака. Кавалер подається вперед, розглядаючи його годинник.

КАВАЛЕР: Бачу-бачу... (Зітхнувши, відсувається).Входить жінка середнього віку.

ВОНА: День добрий, я до Зайцева. Хто останній?

Мовчання. Усі дивляться на Кавалера, який зайнятий тим, що намагається роздивитись руки сусідів.

ЧОЛОВІК ДАМИ (Кавалерові): Юначе!

КАВАЛЕР: А? Що?

ЖІНКА: Ви останній?

КАВАЛЕР: Так.

Бізнесмен зацікавлено поглядає на неї. Жінка сідає, дістає пачку сигарет, відкриває неї, з досадою зібгала і ховає назад у сумочку. Бізнесмен протягує їй розкриту пачку.

БІЗНЕСМЕН: Прошу!

ЖІНКА: Спасибі, а тут можна?

БІЗНЕСМЕН (показує вбік місця для паління): Ось там. Дозволите

супроводити?

Вони разом ідуть у курилку, закурюють.

БІЗНЕСМЕН: Так, як Мінздрав не попереджає...

ЖІНКА: Занадто загальні слова, потрібна конкретика. Французи на пачках пишуть: «Паління сприяє старінню шкіри». Але і це, як бачите, не допомагає.

БІЗНЕСМЕН: Так, як власник шкіряного заводу, можу це підтвердити. (Пауза.)

ЖІНКА: Ви в цього лікаря вже були?

БІЗНЕСМЕН: Вперше. Але друзі рекомендують. Говорять, будь-які проблеми вирішує.

ЖІНКА: Мені теж порадили, але я толком не зрозуміла, як тут лікують.

БІЗНЕСМЕН: По аналізу крові розписує все життя. З ким жити, як жити, коли і скільки... Що носити, що знімати. А найголовніше - ким працювати, а ким - не працювати.

ЖІНКА: Астролог... на крові. І що, допомагає?

БІЗНЕСМЕН: Принаймні, не шкодить.

ЖІНКА: Волков зі своїм Генокодом визначає підходящі продукти. А тут... Ви, до речі, знаєте, від якого слова походить слово «лікар»?

БІЗНЕСМЕН: Я в курсі. Але ви не можете звинувачувати когось у брехні, не намагаючись повірити.

ЖІНКА: Та ви не тільки дерете останні шкіри, але і філософствуєте?

БІЗНЕСМЕН: Шкіри деруть на бойні. Я їх тільки обкурюю.

ЖІНКА: А якщо вам зараз скажуть, що при вашій групі крові треба

займатися чимось іншим? Перекваліфікуєтесь?

БІЗНЕСМЕН: Запросто. Не вперше. А ви?

ЖІНКА: Ні, мене моя професія влаштовує.

БІЗНЕСМЕН: Яка, якщо не секрет?

ЖІНКА: Найдавніша.(Пауза.) (сміється): І зовсім не те, про що ви подумали. Згадайте - «Спочатку було СЛОВО». Я журналістка.

БІЗНЕСМЕН: Знаєте, моя мама мріяла, щоб я одружився на журналістці.

ЖУРНАЛІСТКА: Напевно, ви погано поводилися в дитинстві, і вона жадала

помсти.

БІЗНЕСМЕН: Не намагайтеся мене налякати, тим більше що інтелігентні

жінки - моя слабість. Хочете, я за вас кров здам?

ЖІНКА (сміється): І нам пропишуть однаковий курс лікування? Тобто —

режим дня?

БІЗНЕСМЕН: Але якщо наші аналізи не співпадуть, лікар призначить нам різний час прийому їжі, і ми не зможемо разом повечеряти.

ЖІНКА: Я більше боюся того, що мені заборонять носити хутра і платину...

Сміються. Потім повисає пауза.

БІЗНЕСМЕН (переходить на серйозний тон): Сподіваюся, до вечора ми тут не

просидимо. Пообідаємо разом?

ЖІНКА (дивиться на нього задумливо): Можливо.

БІЗНЕСМЕН (натхнений згодою): А може - ну його, цього цілителя?

Дозвольте запросити вас на сніданок.

ЖІНКА (сміється): У Японії залицяльники теж запрошують дам на сніданок. Але роблять вони це ввечері... Ні, мені треба потрапити на прийом.

БІЗНЕСМЕН: Серйозні проблеми?

ЖУРНАЛІСТКА: Роблю матеріал про новомодні методики. Недавно у трьох

лікарів по системі Волкова кров здала, і мені скрізь різне харчування прописали. Думаю, і тут буде цікаво...

БІЗНЕСМЕН: Ну що ж, я готовий голодувати до обіду.

Повертаються до черги, займають свої місця. Кавалер прогулюється по холу. Ніби між іншим підходить до Бізнесмена.

КАВАЛЕР: Скільки там натікало?

Бізнесмен дивиться на свій годинник, але відповісти не встигає.

КАВАЛЕР (розчаровано): Бачу.

З лабораторії виходить Дама, за нею йде Медсестра.

МЕДСЕСТРА: Наступний!

До лабораторії іде Чоловік дами.

ДАМА (осудливо поглядаючи на двері, що закрилися за ними,):Неподобство! Медсестра, а халат на ній... поза всякими пристойностями.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: А по-моєму — нічого...

ДАМА (із сарказмом): Це по-вашому. (Повчально): Білий халат - це не

просто спецодяг лікаря, це...

У холі з'являється новий персонаж, побачивши якого Дама замовкає. Чоловік одягнений у білий халат. В руках у нього велика сумка. Він підходить до дверям у лабораторію й стукає.

ЧОЛОВІК: Маша! Маш, це я!

МЕДСЕСТРА: Толік, ти? Я зараз!

Чоловік чекає. Черга мовчки дивиться на нього. Дама повертається до плаката з портретом лікаря і написом «Лікую від усіх хвороб», потім знову дивиться на чоловіка в білому халаті.

ДАМА: Здрастуйте, Анатолій Михайлович! З приїздом. Уся черга встає.

ТОЛИК (підходить до черги, дивиться на тих, що зібралися): Серце, нирки, легені, печінка...

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Доктор, у мене з нирками останнім часом

негаразди.

ТОЛИК: Візьміть серце. Податковий інспектор прикладає руку до серця.

ТОЛИК: ...або печінку. Податковий інспектор прикладає руку до боку.

ТОЛИК: Все свіже. І недорого.

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: У якому сенсі, докторе?

З лабораторії виходить Медсестра.

МЕДСЕСТРА: Толіку, а крім лівера є ще щось?

ТОЛИК: Є шия.

МЕДСЕСТРА (дістає з кишені халата гроші, перераховує): Ну а чому відразу не говориш? Вічно починаєш... із нирок... (знову іде в лабораторію).

ТОЛИК (зітхнувши): А лівер я куди подіну? Може., пацієнти візьмуть? (Звертається до черги): Добродії, печінка свіжа, серце яловиче, легені для кішок, собачок - нікому не треба?

ДАМА (ображено і невдоволено): Ні.

ТОЛИК (буркоче собі під ніс): Горді всі стали... Діти ринку. Свіжа печінка нікого не цікавить! Раніше до мене черга була довша, ніж у Мавзолей. Пошепки просили. На собі показували - кому задню частину, кому грудинку, кому язика... Особливо у дамочок це потішно виходило!

З лабораторії виходить Медсестра з гаманцем у руках.

МЕДСЕСТРА: Скільки?

ТОЛИК: Сімдесят.

МЕДСЕСТРА: А совість?

ТОЛИК: П'ятдесят.

МЕДСЕСТРА: Тримай.

Чоловік дістає із сумки згорток, віддає їй і іде. Медсестра збирається повернутися в лабораторію.

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Дівчино! (Медсестра зупиняється.) Цей чоловік - хто?

МЕДСЕСТРА: Толик? М'ясник із сусіднього універсаму. А що?

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Нам здалося, що він... на Анатолія Михайловича схожий.

МЕДСЕСТРА: Так, усі зауважують. Якщо Толика поголити - рідна мати не відрізнить. (Іде).

ПРАВООХОРОНЕЦЬ (дивиться на портрет лікаря): Просто двійник! І голити не треба!

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Їй видніше — де його потрібно голити для повної подібності.

ДАМА: Фу-у. Ну і компанія зібралася!

ЖУРНАЛІСТКА: Говорять, людина — це клітини, що склалися у певному порядку. Імовірність, що ще раз клітини складуться точнісінько так само, дуже мала, але — існує.

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Цікаво було б, якби у наші дні ще раз з»явилася якась історична особа.

ЧОЛОВІК ДАМИ: А ви б кого хотіли побачити?

ПОДАТКОВИЙ ІНСПЕКТОР: Не знаю... Може, Петра Першого?

БІЗНЕСМЕН: Врахуйте, він до митарів був суворий.

ПРАВООХОРОНЕЦЬ: Ось зараз навчаться клонувати — і кого хочеш повторять.

ЖУРНАЛІСТКА: Ну, скопіюють тіло, фізичні дані... А характер, талант, пам'ять?..

Світло гасне.

* * *

Нагорі висвітлюється кімната. Дівчина в халатику сидить на постелі. Чоловік лежить. Він до пояса вкритий пледом; руки підняті над головою і прикуті наручниками до спинки ліжка.

ВОНА (схлипуючи): Толику, я не хотіла...

ВІН: Шер-р-рон Стоун, блін...

ВОНА: Раніше тобі подобалося..,

ВІН: Звичайно, подобалося. Тому що шарфик легко розв'язується.

ВОНА: Я ж не винувата, що ключ зламався...

(Пауза.)

ВІН: Твій чоловік коли буде?

ВОНА: Сказав, що до трьох повернеться.,, Толику, що ж робити?

ВІН: Дзвони в довідкову, довідайся телефони фірм, що розкривають замки в

екстрених ситуаціях.

ВОНА: Ти хочеш, щоб сюди прийшов майстер? Жах! Доведеться пояснювати...

ВІН


следующая страница >>