asyan.org
добавить свой файл
1
Нещасний випадок за кордоном

Статтями 171 та 173 Кодексу законів про працю України передбачені обов’язки власника або уповноваженого ним органу щодо розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 30.11.2011 р. (далі – Порядок № 1232), та відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, пов’язаним з виконанням трудових обов’язків. Це також поши­рюється на працівників, які перебували у відрядженні за кордоном.Порядок набрав чинності з 01.01.2012 р. Сфера дії його (на відміну від попередньої редакції) поширена на працівників дипломатичної служби під час роботи у закордонній дипломатичній установі України (за умови якщо інше не передбачено міжнародними договорами України). Ці нововведення призвели до численних заяв з приводу відшкодування шкоди у зв’язку із нещасними випадками зі смертельними наслідками, що стались за кордоном, в тому числі тих випадків, що стались до набрання чинності Порядку № 1232. Відповідно до Порядку № 1232 нещасні випадки – групові та зі смертельними наслідками – підлягають спеціальному розслідуванню комісією під головуванням посадової особи Держгірпромнагляду, тобто в межах території України. Розслідування таких випадків має свою специфіку: як правило, проводиться дистанційно та не передбачає виїзд членів комісії на місце події. Порядок розслідування в закордонній дипломатичній установі нещасних випадків, що не підлягають спеціа­льному розслідуванню, регламентує п. 11 Порядку № 1232: «У разі настання нещасного випадку в закордонній дипломатичній установі України комісія утворюється керівником такої установи або особою, яка його заміщає, про що повідомляється МЗС, яке відповідно до вимог пункту 10 цього Порядку повідомляє про нещасний випадок Фонд». Варто зазначити, що в Порядку № 1232 під нещасним випадком на виробництві розуміють «обмежену в часі подію або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких зафіксовано шкоду здоров’ю або настала смерть».

Нещасний випадок на території держав ближнього зарубіжжя

Порядок розслідування нещасних випадків, що стались з працівниками України, які перебувають у тимчасовому відрядженні на території держав ближнього зарубіжжя на умовах трудового або іншого договору, регламентує Угода про порядок розслідування нещасних випадків на виробництві, що сталися з працівниками під час перебування їх поза державою проживання (далі – Угода) (дата набрання чинності для України – 10.01.1996 р.). Дія цієї Угоди поширюється на держави, які ратифікували її: Азербайджанська Республіка, Республіка Молдова, Республіка Білорусь, Російська Федерація, Республіка Вірменія, Республіка Таджикистан, Республіка Грузія, Туркменістан, Республіка Казахстан, Республіка Узбекистан, Киргизька Республіка.Відповідно до Угоди під час розслідування нещасних випадків передбачений Акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1М, оформлення якого є обов’язком підприємства, на якому стався нещасний випадок. Акт оформляється державною мовою держави, на території якої стався нещасний випадок, і російською мовою. Усі матеріали розслідування по його завершенні в обов’язковому порядку направляються роботодавцеві, а матеріали розслідування нещасних випадків – групових і зі смертельними наслідками – державному органу з нагляду і контролю за додержанням законодавства про охорону праці за місцем постійної роботи потерпілого. Відшкодування шкоди, що спричинила втрату здоров’я потерпілого здійснюється відповідно до Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, заподіяної працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров’я, які пов’язані з виконанням ними трудових обов’язків, від 09.09.1994 р.Слід зазначити, що в Угоді під нещасним випадком розуміють «травму, гостре професійне захворювання (отруєння), тепловий удар, опік, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом або блискавкою, травмування внаслідок аварії, пожежі, стихійного лиха (землетрусу, зсуву, повені, урагану тощо), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори».Нещасний випадок на території держав дальнього зарубіжжя

В Україні не існує державного нормативного документа, який однозначно регламентує порядок розслідування нещасних випадків з відрядженими працівниками на території дальнього зарубіжжя (держав Європи, Азії, Америки, Африки, Австралії). Міжнародний кодекс праці надає рекомендації щодо розслідування нещасних випадків і професійних захворювань та загальні принципи його проведення. Наприклад, існують Рекомендація № 194 «Щодо переліку професійних захворювань, повідомлення про нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання та їх реєстрацію», Рекомендація № 121 «Щодо допомоги у випадках виробничого травматизму». Існують нормативні документи Міжнародної організації праці щодо розслідування аварій та інцидентів, до яких, наприклад, можна віднести Кодекс з розслідування морських аварій і інцидентів, Розслідування авіаційних подій та інцидентів (додаток 13 до Конвенції про міжнародну цивільну авіацію).На працівників дипломатичних установ України, підпорядкованих Міністерству закордонних справ України (далі – МЗС), поширюється дія Закону України «Про дипломатичну службу» від 20.09.2001 р. № 2728-III, ст. 39 якого визначає компенсаційні виплати у разі загибелі, заподіяння каліцтва або іншої шкоди здоров’ю під час виконання працівником дипломатичної служби службових обов’язків, а саме: «У разі загибелі (смерті) працівника дипломатичної служби під час виконання покладених на нього службових обов’язків сім’ї загиблого здійснюються компенсаційні виплати в розмірі десятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку обіймав працівник в органах державної влади, а в разі перебування у довготерміновому відрядженні – за останньою його посадою до направлення у довготермінове відрядження. У разі заподіяння працівникові дипломатичної служби під час виконання ним службових обов’язків каліцтва або іншої шкоди здоров’ю, що виключає можливість продовження ним професійної діяльності, йому здійснюються компенсаційні виплати в розмірі п’ятирічної заробітної плати за останньою посадою, яку обіймав працівник в органах державної влади, а у разі перебування у довготерміновому відрядженні – за останньою його посадою до направлення у довготермінове відрядження. Крім того, такому працівникові щомісячно виплачується компенсація в розмірі різниці між втраченою заробітною платою і призначеною пенсією без урахування одноразової страхової суми». На жаль, Закон «Про дипломатичну службу» не визначає підстави для компенсаційних виплат, наприклад, необхідність проведення розслідування нещасних випадків.На всіх працівників дипломатичних установ України поширюється дія Закону «Про охорону праці», ст. 9 якого визначає порядок відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров’я працівників або у разі їх смерті: «Відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я або у разі смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Фонд) відповідно до Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Ст. 34 цього Закону вказує: «Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди»: «1. Сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров’я. 7. У разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання розмір одноразової допомоги його сім’ї повинен бути не меншим за п’ятирічну заробітну плату потерпілого і, крім того, не меншим за однорічний заробіток потерпілого на кожну особу, яка перебувала на його утриманні, а також на його дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого. 9. У разі смерті потерпілого суми страхових виплат особам, які мають на це право, визначаються із середньомісячного заробітку потерпілого за вирахуванням частки, яка припадала на потерпілого та працездатних осіб, що перебували на його утриманні, але не мали права на ці виплати».

Вимоги Міжнародної організації праці

Статті 19, 20 Конвенції № 121 «Про допомоги у випадках виробничого травматизму» (дата набуття чинності – 28.07.1967 р.) встановлюють такі відшкодування шкоди внаслідок страхового нещасного випадку: Розмір допомоги досягає щодо даного страхового випадку і типового одержувача, згідно з таблицею, принаймні зазначеного в ній відсотка від загальної суми попереднього заробітку одержувача допомоги або його годувальника, разом з будь-якими родинними допомогами, які виплачуються особі, яка підлягає забезпеченню з тими ж родинними обов’язками, як і в типового одержувача. При цьому розмір періодичної виплати не може бути меншим за мінімальний встановлений розмір.Відповідно до пп. 9, 10 Рекомендацій № 121 «Щодо допомоги у випадках виробничого травматизму» (дата прийняття – 08.07.1964 р.), розмір грошової допомоги у випадку тимчасової непрацездатності або непрацездатності на початковій стадії, або повної втрати здатності заробляти, коли можна припускати, що така втрата виявиться постійною, або відповідної втрати фізичної повноцінності, має бути: не менше ніж дві третини заробітку постраждалої особи. Проте можна встановлювати максимальну межу для розміру допомоги або для заробітку, що беруться до уваги для обчислення допомоги; або коли такі допомоги надаються за єдиною ставкою – не менше ніж дві третини середнього заробітку осіб, зайнятих в основній групі економічної діяльності, яка нараховує найбільш значну кількість самодіяльних осіб чоловічої статі. Грошові допомоги, виплачувані у зв’язку з втратою здатності заробляти в тому разі, коли вважається, що ця втрата може бути постійною, або відповідною втратою фізичної повноцінності, повинні мати форму періодичних виплат протягом усієї тривалості такої втрати в усіх випадках, коли ступінь втрати дорівнює принаймні 25 відсоткам. У разі втрати здатності заробляти, коли припускається, що така втрата буде постійною, або відповідною до втрати фізичної повноцінності, у ступені, меншому ніж 25 відсотків, замість періодичних виплат може виплачуватися одноразова сума. Така одноразова сума повинна мати належний зв’язок з розміром періодичних виплат і не повинна бути нижчою від загальної суми періодичних виплат, що повинні були б виплачуватися протягом трирічного періоду.

Висновок

Аналізуючи вимоги чинних нормативних документів, пов’язаних з розслідуванням нещасних випадків з працівниками дипломатичних установ України за кордоном, можна дійти висновків:1. Підставою для відшкодування шкоди внаслідок нещасного випадку, що стався з працівником – громадянином України на території ближнього зарубіжжя (держав – учасниць Угоди), є Акт про нещасний випадок на виробництві за формою Н-1М або акт за формою Н-1, оформлений на його підставі.2. Відшкодування шкоди у зв’язку з настанням нещасного випадку відповідно до Законів України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та «Про дипломатичну службу» стосується тільки тих випадків, що сталися з працівниками дипломатичних служб під час виконання ними службових обов’язків, але розміри цих відшкодувань не співпадають.3. Відповідно до п. 5 Порядку № 1232 розслідування та облік нещасних випадків, що сталися з працівниками під час прямування на роботу або з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовується в інтересах підприємства, регламентує Порядок розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.03.2011 р. № 270, але сфера дії цього Порядку обмежена територією України, тобто не може бути використана під час розслідування нещасних випадків за кордоном. 4. Станом на 01.08.2012 р. у МЗС не існує служби охорони праці та відповідальних осіб, які пройшли навчання та перевірку знань з питань охорони праці, в тому числі знання Порядку № 1232. Формально підходячи, комісія зі спеціального розслідування нещасних випадків за участю неатестованих працівників МЗС України не є правомірною.5. Члени комісії зі спеціального розслідування нещасного випадку, що стався за кордоном, мають лише дистанційний доступ до місця та свідків події, а безпосереднє відношення до нещасного випадку мають тільки представники посольства України за місцем настання нещасного випадку.6. У разі виявлення під час розслідування нещасного випадку за кордоном порушень умов та засобів праці виникає питання щодо правомірності посилання на нормативно-правові акти з охорони праці (НПАОП).Таким чином, питання пов’язанні з розслідуванням нещасних випадків, що сталися з працівниками дипломатичних установ України, відповідно до вимог Порядку № 1232 підлягають подальшому правовому регулюванню. Але, на думку автора, така поважна структура, як МЗС, спроможна розробити свій відомчий порядок розслідування нещасних випадків з працівниками дипломатичних установ, що перебувають за кордоном, наприклад, щось на зразок Інструкції про порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань й аварій у Службі зовнішньої розвідки України, затвердженої наказом Служби зовнішньої розвідки України від 16.06.2010 р. № 129, або Інструкції про порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків та аварій у Державній прикордонній службі України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 11.04.2006 р. № 282.

Микола Федоренко,

головний державний інспектор

теруправління Держгірпромнагляду

у Київській області та м. Києві