asyan.org
добавить свой файл
1
Міністерство освіти і науки України

Відділ освіти райдержадміністрації

НВК «СЗШ І-ІІІ ст. №1 – гімназія»смт Тростянця



Немає місця більш святого,

Як отчий дім і рідний край,

Того куточка дорогого,

Який для мене просто рай.
Дослідницький проект

«Тростянець у поезії місцевих авторів»
Автори : Токар О.В. – бібліотекар

Немировський В. – учень 6-А класу

Редактор: Пужайло В.І. – вчитель історії

Комп’ютерне оформлення: Сліденко А.М. –

вчитель інформатики
Тростянець

2009


400 років рідному місту,

Що квітне, мов казка,

Звучить, наче пісня.

Летить його слава од краю й до краю –

По всій Україні. І ліпше немає,

Ніж селище рідне, бо відав Творець

Адамгород звівши – навік Тростянець!

М.Прус

400 – ліття Тростянця
Ми все переживем, нащадкам славу лишим,

Лиш треба Україну берегти!

Щоб був подільський край квітучим –

За це ми мусим жити і всього досягти!

Які у нас прекрасні і трудящі люди!

Багата, щедра на дари земля!

Нам хліб ростити і дітей плекати,

Зерном майбутнього нам засівать поля!

Історія країни й Тростянця –

Дві долі, що течуть, мов ріки,

Чотири сотні літ єднає їх,

І так буде завжди, навіки!
Тростянеччино рідна
Вітаю тебе, Тростянеччино рідна,

Бо доля твоя – то частина життя

Подільського краю – краси України,

Історії пам’ять, що йде в майбуття!

Безкраї лани твої хлібом багаті,

А люди тут мудрі, сільські трударі!

І Буг, як рушник, простелився полями

Велично й поважно пливе по землі!

Кургани твої до цих пір пам’ятають

Монгольські набіги, татарський ясир,

Століттями бились сини твої горді,

За волю козацьку, свободу і мир!

І ми переказуєм нашим нащадкам,

Як в битві за правду народ переміг.

Сьогодні живе з нами гетьманська слава –

Свята перемога на річці Батіг!

Багато потрібно пройти і пізнати

Щоб дітям, онукам ще краще жилось!

Щоб те, про що мріяли пращури наші,

В наступних роках у державі збулось!

Ми просим усіх, хто в наш край завітає,

Із хлібом і сіллю зустрінемо вас!

А пісню Поділля хай юні продовжать, -

За ними майбутнє – їх зоряний час!



Про Тростянець

(легенда та історія)

Вже пам’ять поросла віками

Про наше селище давно…

Пройшло багато тисяч років,

Як народилося воно.

Найперша згадка появилась

Назад чотири сотні літ.

Тут скіфи, уличі селились,

Сармати залишали слід.

Наш благодатний край манив всіх

Красою, дикістю буття,

Лісами, ріками, полями –

Хорошим місцем для життя.

У давнину на цьому місці,

Де розмістився Тростянець,

Стояла глиняна хатина

І з лоз обплетений хлівець.

Сім’я в ній жила працьовита

На перехресті трьох шляхів:

Із півдня, заходу та сходу

Біля Бог – річки берегів

Господаря звали Адамом –

Так мама – полька нарекла.

Марія – жінка його люба

На Україні в нас зросла.

Сини та дочки помагали

У господарстві їм обом.

Відкрили корчму при дорозі

І працювали всі гуртом.

Тут зупинялись різні люди,

Які ставали на нічліг.

Курилась день і ніч дорога –

Це Шпаків шлях в далину біг.

Так народився Адамгород

На пагорбах серед лісів.

Був обгороджений колами,

Ровами звідусіх боків.

Незаймана краса природи

Людей тягнула в ці краї.

Вздовж берегів Нетеки – річки

Сади цвіли, росли гаї.

Гостили часто чумаки,

Під зорями відпочивали.

Варили юшку всі гуртом

В дорогу ранком поспішали.

Важкі часи були, непевні –

Південний степ розбій нам ніс.

Татари, турки нападали,

Хто міг, тікав у хащі, в ліс…

В землі тунелі, ходи рили,

Ховалися від ворогів.

Ці катакомби і сьогодні

Лишилися ще з тих часів.

Місця нажиті покидали,

Селилися біля боліт.

З тростини хатки будували.

Так мешкали багато літ.

Мабуть, так виник Тростянець,

Тут жили сильні, мужні люди:

Мисливці, хлібороби, ковалі

З надією, що краще буде.

І з часом в найми потрапляли,

Пани знущалися із них –

Обманювали, оббирали,

Лиш Бог один цей бачив гріх.

Зазнала горя Україна

Від польських і своїх панів,

Царів російських знахабнілих…

Усіх їх наш народ терпів.

Та переповнилася чаша –

Від гніву загула земля!

Піднялась Січ вся, запорізька –

Козацька бойова сім’я.

Ще пам’ятає берег Бугу

Звитяжний гомін, кінський біг.

Зібрав Богдан своє тут військо

Для битви на ріці Батіг.

Ген, ген століття вже минули,

А наче пролетіла мить…

Як згадка про козацьку славу,

На полі пам’ятник стоїть.



Тоді до Брацлавського полку

Ввійшло містечко Тростянець.

Були часи то історичні, -

Поразок й перемог вінець!

Ніхто не знав, навіть не мріяв,

Що треба кілька сотень літ

Боротися за незалежність,

Щоб Україну визнав світ!

По смерті гетьмана Богдана

Наш край до Польщі відійде

І Тростянець – мале містечко,

Як річ, теж власністю буде.

Магнати польські: Вишневецький,

Потоцький правили у нас.

Потім Сабанські панували –

Важким для краю був той час.

Селян загнали у кріпацтво.

Та й панщина гнітила їх.

До гайдамаків, в Січ тікали,

Озброювались, хто чим міг.

І знов палала Україна,

Народжували ватажків –

Сміливих вихідців з народу

Відважних Довбушів й Кармелюків!

Міцніло у цей час містечко,

Будинки, як гриби росли.

Вже в дев’ятнадцятім столітті

Заводи у нас тут були.

А саме перший – це цукровий –

Магнат Потоцький збудував.

Француз де – Транкуа відомий

В той час заводом керував.



Полями бігла залізниця

Від Демківки до Тростянця.

Друкарня також працювала.

І цьому не було кінця.

Прийде пора революційна,-

Знов закружляє вир подій!

Тоді зазнає Україна

І час утрат, і час надій.

Рік вісімнадцятий – утрати,

Бо самостійність відберуть,

А в тридцять шостому надію

І тюрми сталінські візьмуть.

Храни нам, Боже, Україну

Та пам’ять залиши в віках,

Що пережив народ наш мужній -

Репресії, знущання, страх!

По землях рідних, тростянецьких

Нищівно пронеслась війна.

І тисячі синів та дочок

У селах знищила вона.


…Ідуть у вирій ветерани –

Так мало залишилось їх

Сини, онуки посивілі

Шанують пам’ять про них всіх.
За свій вік іспитів багато

На вижиття здав Тростянець.

Сьогодні – це є центр району,

Для нас всіх жителів – взірець!

Живуть і трудяться в нім люди,

Щедра талантами земля!

Збираєм хліб, дітей плекаєм

Та обробляємо поля.

Ми заслужили більш, напевно,

Проте на все приходить час

Збирать і розкидать каміння…

Тож ми збираємо якраз.

Життя країни й Тростянця -

Дві долі, з’єднані назавжди!

В усі віки ідуть разом

За єдність, незалежність, правду!

Л.Зарічанська

Тростянецька земля

Тростянецька земля –

Закосичена ніжно серпанками

У промінні колось

Сонцесяйний смарагдовий день.

Хай же квітне вона –

Зачарована срібними ранками

І співає Поділля

Чарівних пісень.

Тростянецька земля –

Усміхнулась над Бугом замріяно.

Подих спілих хлібів

Обізвався у серці моїм.

Я люблю рідний край,

І поля, пшеницями засіяні,

І натруджених, мудрих,

Хліборобів – синів.

Тростянецька земля –

Ткані стежки мережками.

В яблуневих садах

Зупинилися села мої..

Обіймаю крилом,

Ніби жайвір натхненною піснею,

І не знаю святішої

Красуні – землі!

Тростянецька земля –

Мальви шепчуть янтарними росами.

В відгомінні століть

Червоніють кетяги калин,

Обеліски піднялись,

Усіяні гіркими сльозами

І сивіють кургани

Козацьких могил.
С.Баламут

Тростянець
Таке солодко – п’яне надвечір’я

Скотилося на рідний Тростянець.

Над річкою – Нетекою довірливо

До парку стежкою ішла я навпростець.

Вдивлялись верби в воду на красу свою,

І де-не-де зоря купалась в ній.

Таке солодко-п’яне надвечір’я

Чомусь сповільнило мій крок швидкий.

Мене щось зупинило, щось заставило

Присісти і поглянути у вись.

У парку кішка грізно занявчала

І зграйки птахів в небо піднялись.

Прислухавшись, я сіла над рікою,

Поглянула на небо на нічне.

Минуле, що згадалось аж до болю

Знов захопило в спогадах мене.

Моє містечко, Тростянець, мій милий,

Тут народилась, тут зростала я.

Тут перші кроки у житті зробила,

Вперше почула пісню солов’я.

Тут в ріднім місті, в школі я навчалась,

Знання я здобувала в Тростянці.

Тут вперше у житті я закохалась,

Уперше тут пройшлись рука в руці.

У Тростянці навіки пов’язали

Дві долі ми, хто знав, що так буде!

Ми клятву вірності тоді навік складали

І Тростянець нам свідком був в той день.

Не склалось, не збулося, не вдалося…

І знову свідком був нам Тростянець.

Розлуки вітер розплітав волосся,

Коли по полю йшла я навпростець.

Життя бурхливе ставило пороги,

Не раз спіткнувшись, далі я ішла.

Де б не була, та все одна дорога

Мене вертала знов до Тростянця.

Така велика й гарна Україна,

Та є містечко, вмите у росі,

Чекає там мене моя родина

В квітучому моєму Тростянці.

Лиш там солодко – п’яне надвечір’я,

Лиш там співають ніжно солов’ї,

Моя родина, хата і подвір’я,

Минуле і прийдешнє там мої.

А чи знаєте ви, що саме проїжджаючи через Тростянець у геніальній голові О.С.Пушкіна народились чарівні рядки вірша:

Я рожден, чтобы любить

И следовать за Вами …”

А скіфські кургани, які знаходяться в нашому районі, що ховають в собі таємниці століть? Хіба вони менш величні, ніж знамениті піраміди в єгипетській пустелі?


Тож неодмінно завітайте у Тростянець, і Ви не пошкодуєте, що побували тут, а захочете побувати в нас ще не один раз.
ЛАСКАВО ПРОСИМО ДО ТРОСТЯНЦЯ


Список використаної літератури:
1.Як спів тростини на крилатім вітрі.-Альманах поезії та прози,

Тростянець, 2003.

2.Прус Микола. Стежина батьківського дому. - Тростянець, 2006.

3.Подільське перевесло.-Альманах поезії та прози. - Ладижин, 2000.

4.Над сивим Батогом.-Літературно-мистецький альманах. - Вінниця,2006

5.Лівінський Г.М. Поезії. - Київ, 2007, 267 с.

6.Курашкевич Кирило. Монолог: Поезії. - Київ, Дніпро, 1988, 109 с.

7.Курашкевич Кирило. Перехрестя: Поезії.-Київ, 2002, 432 с.

8.Зарічанська Любов. На крилах пісень. - Вінниця, 2007.

9.Стожари: Літературно - мистецький альманах. - Вінниця, 2005.

10.Літературно-мистецька сторінка. - Тростянецькі вісті, 1998, 23 серпня.