asyan.org
добавить свой файл
1
Емітентами облігацій можуть бути держава, місцеві органи влади та підприємства. Відповідно розрізняють облігації державних позик, облігації місцевих позик (муніципальні облігації) та облігації підприємств. За показниками загального обсягу випуску та обсягу угод в Україні домінують облігації державних позик.

Право випускати облігації мають підприємства усіх форм власності згідно із законодавством України.

За способом забезпечення зобов’язань облігації поділяються на незабезпечені та забезпечені.

Незабезпечені облігації є борговими зобов’язаннями емітента, що виконуються залежно від його платоспроможності і не передбачають наявності майнового або іншого забезпечення. У разі банкрутства емітента претензії власників таких облігацій задовольняються в останню чергу.

Незабезпечені облігації випускають емітенти, що мають високий кредитний рейтинг і користуються довірою на ринку облігацій, або емітенти, що не мають можливостей випуску забезпечених облігацій (в останньому випадку відсутність забезпечення передбачає взяття зобов’язань щодо виплати вищих відсотків як компенсації покупцям цих облігацій за додатковий ризик вкладення коштів). Незабезпеченими є облігації державної позики, виплати за якими забезпечуються загальними гарантіями держави.

Забезпечені облігації передбачають пряму майнову претензію до особи, яка їх випустила. У випадку невиконання емітентом своїх зобов’язань передбачається стягнення на користь утримувачів майна, яке визначалося в умовах випуску як забезпечення цих облігацій.

Типовими різновидами забезпечених облігацій є заставні облігації, серед яких найбільш розповсюдженими і надійними є іпотечні облігації, що випускаються під заставу нерухомого майна. Практикується також передача в заставу інших видів майна, а також заклад цінних паперів (як правило, простих акцій або надійних облігацій інших емітентів з відповідним терміном до погашення).

Як специфічна форма забезпечення облігацій розглядається прийняття емітентом зобов’язань щодо створення за рахунок власних прибутків спеціальних фондів, кошти яких мають цільове призначення на виконання зобов’язань за облігаціями. Окремою формою забезпечення облігацій є надання гарантій щодо виплати відсотків та основної суми боргу з боку третіх осіб (у тому числі урядові гарантії).

За методом виплати доходу облігації поділяються на безпроцентні та процентні.

Безпроцентні облігації не передбачають зобов’язань емітента щодо виплати поточних доходів – відсотків за облігацію, а лише зобов’язання щодо повернення основної суми боргу, зазвичай номіналу).

Доходи власників безпроцентних облігацій формуються винятково за рахунок різниці між ціною придбання та їх номінальною вартістю.

Процентні облігації, на відміну від безпроцентних, передбачають зобов’язання емітента щодо виплати відсотків.

Серед процентних облігацій найбільш розповсюдженими є купонні облігації, за якими передбачається періодична виплата фіксованого відсотка, а також виплата номіналу в момент погашення. До таких облігацій заведено додавати купонні листи, які погашаються виплатою чергових відсотків. Стандартною для купонних облігацій вважається виплата відсотків з частотою раз на рік і раз на півріччя, рідше зустрічається щоквартальна виплата. Зазвичай відсотки сплачуються наприкінці визначеного періоду.

За способом погашення розрізняють облігації з погашенням разовим платежем, облігації з погашенням обумовлених часток номіналу та серійні облігації.

Наведену на рисунку 9.2.2 класифікацію облігацій можна розширити, додавши ряд класифікаційних ознак:

— за формою випуску – документарні та бездокументарні;

— за терміном погашення – коротко-, середньо- та довгострокові (на розвинених ринках зустрічаються також безстрокові, або довічні, облігації).

— за регіональною приналежністю емітента – облігації вітчизняних емітентів та облігації іноземних емітентів;

— за регіональною приналежністю ринку, на якому передбачається розміщення та обіг, – облігації внутрішніх позик та облігації зовнішніх позик.

Визначальні фактори курсу облігації на ринку цінних паперів:

— попит;

— пропозиція.

У формуванні попиту та пропозиції велике значення має прибуток, який приносить дана облігація, рівень позикового відсотка, ступінь прибутковості альтернативних грошових вкладів, у тому числі інших облігацій, випущених конкурентами. Тому ринкова вартість кожної конкретної облігації у певний момент часу може бути вищою від номінальної або падати.

Казначейські зобов’язання держави – різновид боргових цінних паперів, які засвідчують внесок їх власниками коштів до бюджету і дають право на отримання фіксованого доходу упродовж терміну володіння ними.

Казначейські зобов’язання, як і облігації, можуть бути:

— довгостроковими (5–20 років);

— середньостроковими (1–5 років);

— короткостроковими (3, 6, 12 місяців).

Емітентом є Міністерство фінансів України.

Інвестиційні сертифікати – це пайові папери, які випускаються винятково інститутами спільного інвестування, посвідчують право власності на частку в інвестиційному фонді або взаємному фонді інвестиційної компанії і дають їх власникові право на отримання доходу від спільного інвестування у вигляді дивідендів.

Спільне інвестування – об’єднання грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери різних емітентів шляхом організації професійного управління цінними паперами.

За видом фонду, що є емітентом, інвестиційні сертифікати поділяються на:

— інвестиційні сертифікати відкритих інвестиційних фондів;

— інвестиційні сертифікати закритих інвестиційних фондів.

Інвестиційні сертифікати відкритих інвестиційних фондів передбачають зобов’язання фонду щодо їх викупу за вимогою власників. Такі сертифікати не підлягають обігу. В будь-який момент власник може повернути інвестиційний сертифікат і одержати вартість чистих активів інвестиційного фонду, що припадає на цей сертифікат.

Термін погашення інвестиційних сертифікатів відкритих фондів не визначається – сертифікат є дійсним доти, доки діє відкритий інвестиційний фонд.

Інвестиційні сертифікати закритих інвестиційних фондів не передбачають зобов’язань щодо їх викупу до моменту ліквідації або реорганізації фонду. Такі сертифікати можуть вільно обертатися на ринку упродовж визначеного в умовах випуску терміну існування закритого фонду.

Після закінчення терміну існування закритого фонду він ліквідується. При цьому відбувається погашення всіх інвестиційних сертифікатів фонду з розподілом між їх власниками вартості чистих активів фонду.

Ощадний (депозитний) сертифікат являє собою документ, що посвідчує внесення коштів на депозитний рахунок у кредитній установі, надає своєму власникові право на повернення депозиту та одержання відсотків за ним.

В Україні ощадні сертифікати можуть випускатися винятково комерційними банками, а в ряді інших країн – також різноманітними кредитними спілками, ощадними асоціаціями.

За визначеністю терміну депонування коштів ощадні сертифікати поділяються на строкові та до запитання.

Ощадні сертифікати до запитання, на відміну від строкових сертифікатів, не передбачають встановлення терміну депонування коштів. Їх власник може вимагати повернення депозиту і нарахованих відсотків у будь-який момент на свій розсуд.

Цю можливість мають і власники строкових сертифікатів, але, якщо вимога повернення депонованих коштів буде висуватися ними до встановленого терміну, їм буде сплачуватися понижений відсоток, рівень якого визначається в умовах випуску сертифікатів.

Серед ощадних сертифікатів, що виділяються за терміном дії, найбільш поширеними є короткострокові сертифікати.

Як особливий різновид ощадних сертифікатів можуть розглядатися євродепозитні сертифікати – сертифікати, що випускаються відділеннями та дочірніми компаніями американських банків за кордоном, а також банками інших країн у валюті, яка не є для них національною. Центром торгівлі даними сертифікатами є Лондон.

Вексель – цінний папір, який засвідчує письмове грошове зобов’язання векселедавця виплатити пред’явнику векселя до настання терміну його погашення суму, зазначену у векселі.

В обігу перебувають такі види векселів:

— простий вексель – боргове зобов’язання юридичної чи фізичної особи;

— переказний вексель (тратта) – розпорядження боржника (трасанта) платнику (трасату) виплатити пред’явнику цінного папера (ремітенту) визначену суму.

Переказний вексель частіше застосовується у вексельному обігу як засіб погашення боргових зобов’язань. На звороті його власник (індосант) ставить свій підпис (індосамент) і передає його в погашення боргу іншій особі.

В Україні право на використання векселів підприємства вперше отримали 1991 року з ухваленням закону «Про підприємства в Україні».

Приватизаційні паперидокументи, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового та земельного фонду.

Зразками приватизаційних паперів в Україні є майнові сертифікати, житлові чеки та земельні бони. Умовно до складу цієї групи можна також віднести компенсаційні сертифікати.

Похідні цінні папери (деривативи)документи, які засвідчують зобов’язання або право, внаслідок яких відбувається перехід права власності на базовий актив або проводяться розрахунки на підставі ціни (величини) базового активу.

Базовим активом можуть бути товари, сировина, валютні цінності, цінні папери та інші фінансові інструменти.

До основних похідних цінних паперів належать ордер, варант, опціон, ф’ючерс.

Ордер засвідчує право власності на цінні папери або право власника акцій компанії на додаткову першочергову купівлю інших акцій цієї компанії. Ордер випускається на термін понад рік і є самостійним предметом купівлі-продажу.

Варант – цінний папір, що випускається разом з привілейованими акціями чи облігаціями і дає право власнику (упродовж встановленого в ньому терміну) на купівлю простих акцій за обумовлену ціну.

Володіння варантами дає власнику можливість отримати дохід за рахунок різниці курсів простих і привілейованих акцій та облігацій (за зростання вартості простих акцій).

Опціон – цінний папір, що засвідчує право його тримача купити, продати чи відмовитися від угоди щодо цінних паперів (а також товарів, валюти) за обумовлену опціоном ціну і впродовж терміну, що ним передбачено.

Ф’ючерс – цінний папір у вигляді стандартного контракту, що засвідчує зобов’язання його тримача купити чи продати відповідну кількість фінансових інструментів (цінних паперів, валюти тощо) за обумовлену ціну. Ф’ючерсна угода, на відміну від опціона, є обов’язковою для виконання. Ф’ючерс може перебувати в обігу не більше двох років з моменту його реєстрації Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку.

Ф’ючерсні операції на сьогодні є основним видом угод на товарних і валютних ринках світу. Важливо додати, що з середини 70-х років у зв’язку із зростанням амплітуди коливань відсоткових ставок на ринках інструментів позики об’єктами ф’ючерсних угод стали також різноманітні види боргових зобов’язань: від казначейських векселів з найтривалішим терміном погашення 12 місяців до довгострокових облігацій корпорацій.

Вартість цінних паперів на фондовому ринку України постійно зростає, про що свідчать дані табл. 9.2.1.