asyan.org
добавить свой файл
1
Тема: Наш край в роки І світової війни

Мета: охарактеризувати перебіг основних подій І світової війни на Тернопільщині, закріпити вміння розглядати історичні явища в конкретно – історичних умовах, вдосконалювати навики працювати з контурною картою; формувати в учнів особисте ставлення до подій і явищ, виховувати активну соціальну і громадянську позицію, інтерес і повагу до історичного минулого

Очікувані результати:

Після уроку учні зможуть :

  • характеризувати головні події І світової війни, що стосувалися Тернопільщини;

  • визначати вплив І світової війни на український національний рух, процеси в регіоні;

  • давати оцінку Легіону українських січових стрільців на Тернопіллі;

  • встановлювати причинно – наслідкові зв’язки під час аналізу та оцінки історичних фактів і подій;

  • висловлювати власні судження щодо патріотичних проявів населення нашого краю;

Тип уроку: урок засвоєння нового матеріалу

Методико – дидактичне забезпечення уроку: карта «Україна в роки І світової війни», І. Букавин «Історія Тернопілля», хронологія стрілецької слави на Тернопіллі, комп’ютерна презентація на тему: « Подих забутої історії», книга «Українські січові стрільці», фотографії керівників УСС.

Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ. Актуалізація опорних знань

Учитель: Період І світової війни став важким випробуванням для українського народу, адже лінія фронту проходила територією України. Галицькі та буковинські землі витримали на собі тягар бойових дій, а Наддніпрянщина тягар постачання, розквартирування військ, лікування поранених, розміщення сотень біженців. Українці знаходилися в арміях протилежних таборів, воювали один проти одного. Територія нашого краю – Тернопілля опинилася в епіцентрі багатьох воєнних подій періоду 1914 – 1918 рр. Завдання сьогоднішнього уроку детальніше вивчити краєзнавчі сторінки історії рідного краю в контексті подій І світової війни.

  1. Хронологічна розминка «Кросдат

19 липня 1914 р - початок Першої світової війни

30 липня 1914 р.- Симон Петлюра в журналі «Украинская жизнь» виступив із статтею «Війна і українці»

1 серпня 1914р.-створення Головної Української Ради

4 серпня 1914 р.- створення Союзу визволення України (СВУ

Серпень-вересень 1914 р - Галицька битва

Серпень 1914 р.- згода австрійського уряду на створення легіону Українських січових стрільців (УСС)

Вересень 1914 р.- репресії російської окупаційної адміністра­ції в Галичині

9 березня 1915 р. - капітуляція австро-угорського гарнізону фортеці Перемишль

19 квітня 1916 р.- початок контрнаступу німецько-австрій­ських військ у Галичині

травень-червень 1916 р. - «Брусиловський прорив»

5 листопада 1916 р. - Франц-Йосиф І проголошує автономію Галичини
2. Дидактична гра «Снігова куля»

Учням пропонується умовно зробити снігову кулю із декількох частин:

термін – думка – речення - історична дата

а) світова війна; б) Українські січові стрільці; в) Антанта

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності

Учитель: Девізом уроку візьмемо слова нашого земляка, уродженця с. Настасів Тернопільського району, відомого вченого – географа та педагога Івана Теслі: «Пізнай край, де живеш». Отже, наше завдання дослідити і вивчити сторінки історії рідного краю періоду І світової війни.

Оголошення теми уроку та очікуваних результатів

ІV. Вивчення нового матеріалу

  1. Початок І світової війни і Тернопілля

Метод «Прес» (запитання для учнів)

* Яке відношення мали жителі нашого краю до Росії та Австро – Угорщини в ході І світової війни? (Мешканці Тернопілля були в складі Австро – Угорщини (за І поділом Польщі, 1772р.) та Росії (ІІ поділ, 1793р., північні землі нашого краю, теперішні: Шумський, Кременецький, Лановецький, північна частина Збаразького районів); їм довелося воювати один проти одного, у складі чужих їм армій, за чужі інтереси. Проте вони змушені були нести армійську службу, дотримуватися присяги на вірність російському царю та австрійському цісарю.

* Яку організацію утворили українські партії Східної Галичини в перші дні війни? Чи мала вона поширення в нашому регіоні? ( І світова війна дала поштовх до зростання української національної свідомості. Українські партії Східної Галичини зайняли позицію підтримки Австро – Угорщини і 3 серпня 1914 року у Львові з представників трьох партій: Української національно – демократичної, Української радикальної, Української соціал – демократичної заснувало Головну Українську раду на чолі з Костем Левитським. До неї ввійшли уродженці нашого краю, відомі громадсько – політичні діячі: С.Баран, С. Голубович, І. Кивелюк, О. Назарук, Є. Олесницький,

В. Темницький. Цетральна Бойова Управа ГУР звернулася до уряду з проханням сформувати Легіон Українських стрільців. Українські юнаки – добровольці збиралися в Бережанах, Теребовлі, Тернополі, Чорткові та інших місцях, а потім відправлялися до Львова.

*Яка роль прикордонних земель Тернопілля для обох імперій? (Прикордонні землі Терно­пілля мали величезне стратегічне значення для обох імперій. У містах нашого краю в попередні десятиліття споруджено значну кількість австрійсь­ких касарень (армійських казарм), густа сітка залізничних шляхів мала забезпечити оперативне пе­рекидання сюди додаткових сил австрійського війська. Та, як не дивно, виявилося, що цього не було достатньо для успішного ведення війни. Вже з 6-7 серпня 1914 р. землі Тернопілля стали місцем найзапекліших боїв на Східному фронті.)

*Яким було життя пересічного галичанина під час наступу російських військ ? (Міста і села зазнавали руйнувань, гинув не­зібраний врожай, населення прифронтової смуги жило у постійному страху. Боятися треба було не тільки смерті від випадкової кулі, чи вибуху сна­ряда під час артилерійського обстрілу. Звинувачу­ючи у своїх поразках нібито «зрадників» - українців (особливо москвофілів), австрійський уряд масо­во ув'язнював їх у концентраційному таборі Талергоф (Австрія) аж до 1917 р. Неабияку роль у тако­му ставленні до українців відіграли звинувачення їх у «непатріотичності», «зрадництві» з боку пані­вних у Галичині польських політичних сил, що прагнули скористатися ситуацією для ще більшо­го зміцнення своїх позицій у краї. На вересень 1914 року наш край було окуповано Російською імперією).

2. Російська окупація Тернопілля в 1914 – 1917 рр.

Метод «Шукаю інформацію»

Опрацювати пункт 2 «Під російською окупацією» (с. 57 – 58) посібника Івана Букавина «Історія Тернопілля. Наш край з найдавніших часів до наших днів»

Інтерактивна вправа «Бумеранг»

(учні посилають один одному «бумеранги» у вигляді запитань)

1.Скільки тривала російська окупація краю?

2. Які зміни відбулися в адміністративному відношенні?

3. Які ідеї висловив граф Бобринський щодо Галичини?

4. Назвати заходи російської адміністрації щодо впорядкування суспільного життя Галичини?

5. В чому особливості театрального життя краю?

6. Яка доля художника Михайла Бойчука ?

7. Вказати заходи в освіті проведені російською адміністрацією на Тернопіллі?

8. Чим цікава особа Леся Курбаса?

9. Яких досягнень добився колектив «Тернопільських театральних вечорів»?

Прийом «Картографічна лабораторія»

Позначити на контурній карті розстановку військових сил на вересень 1914 року, прокоментувати наведені факти.

3. Воєнні дії в 1915 – 1916 роках. Українські січові стрільці на Тернопіллі.

Проблемне завдання: Яке місце та роль Українських січових стрільців в історії

України.
Орієнтовна відповідь. УСС є одним із унікальних вітчизняних військових феноменів ХХ століття. Їх називають першою українською армією модерного типу. Більш ніж через два століття після Полтавської битви українцям вдалося відновити своє військо. Відродження безпосередньо пов’язане з розквітом товариств «Січ» та «Сокіл» на початку ХХ століття та перед І світовою війною. Галицькі українці показали себе силою, яка заставила із собою рахуватися, розглядали себе як перший підрозділ української армії, яка своєю метою матиме боротьбу за незалежність України. Окрім очевидних військових успіхів УСС увійшли в історію як творці низки культурних феноменів. Це було зумовлено великим відсотком інтелігенції, яка за статистикою становила близько 70% складу легіону. Вони в умовах війни знаходили час для громадської та національно - культурної роботи. УСС намагалися надати своїй структурі національних рис, крім власної присяги удосконалили військовий стрій. Австрійське і німецьке командування відзначало героїзм усусів, їхні високі моральні якості і називало полк УСС «найкращим підрозділом всієї австро – угорської армії». Така висока оцінка усусів дана за їхню боєздатність, організованість, витримку під час військових дій, тому нерідко командування кидало їх на найважчі ділянки фронту, твердо знаючи, що усуси вистоять. Стрільці стали чи не найкращою бойовою структурою армії УНР. Восени 1918 року австрійське командування стурбоване тісними контактами УСС з українцями Наддніпрянщини, перевело полк на Буковину. Після проголошення ЗУНР та проведення загальної мобілізації усуси стали основою регулярного війська – Української Галицької армії
Представлення учнівської презентації «Подих забутої історії»

1 слайд - УСС - гордість України

2 слайд - Створення Легіону УСС

3 слайд - Вони очолювали Легіон

4 слайд - Бойовий шлях Легіону

5 слайд - «Марширують стрільці січовії у кривавий тан»

6 слайд - Поетична сторінка

7 слайд - Лисоня – місце – геройської слави

8 слайд - Карта – схема основних битв УСС

9 слайд - Дзвони пам’яті (краєзнавчі відомості)

10 слайд - Фотоматеріали діяльності усусів

Учні аргументують проблемне завдання, висловлюють свої точки зору, формують висновок.

Прийом «Картографічна лабораторія»

Позначити на контурній карті основні битви усусів на Тернопіллі в 1915 - 1916 роках, прокоментувати наведені факти.

4. Наш край в 1917 році.

Прийом «Вислови думку»

* Як Лютнева революція вплинула на хід І світової війни

* Які історичні факти відбито у згадці громадського діяча Ілярія Бриковича ?

( використати матеріал с.61 посібника І. Букавина «Історія Тернопілля»

* Які настрої поширилися серед населення після Лютневої революції?

Прийом «Творча лабораторія»

Вивчення походів УСС на Тернопіллі у 1917 році супроводжується

поясненням вчителя, паралельно йде робота з картою, а також запис у зошит

основних дат 1917 року на Тернопіллі:

15 червня 1917 р. – приїзд О. Керенського до Тернополя

27 червня 1917 р. – українська маніфестація у Тернополі

29 - 30 червня 1917 р. – битва між с.Бишки (тепер Козівського р -ну) та Зборовом

1 липня 1917 р. - битва під с. Конюхи, де російські підрозділи взяли в полон майже весь полк УСС.

11 липня 1917 р. - російська армія захопила Тернопіль

19 липня 1917 р. - австро – німецькі війська перейшли в контрнаступ

25 липня 1917 р.- вступ в Тернопіль пруської гвардії німецької армії

29 липня 1917 р. - останній бій січових стрільців біля с. Бурдяківці Борщівського району над Збручем

Прийом «Суттєва інформація»

Краєзнавча сторінка. Повідомлення про УСС на Борщівщині ( липень 1917 - лютий 1918 рр)

Бій під Бурдяківцями залишив помітний слід у героїчному літописі стрілецтва. Він увійшов у історію як одна з найуспішніших операцій Легіону УСС.

Деякий час вони стояли над Збручем, а 14 вересня 1917 р. їх стягнено до с. Залісся (Чортківський район), де Легіон пробув до кінця листопада. В Залісся прибув з Вишколу (начальна військова школа) цілий курінь під командуванням отамана Мирона Тарнавського, якого призначили командиром всіх фронтових сил УСС. З тим куренем повернулося на фронт багато ( відомих давніх старшин і стрільців з так званої «старої війни», колишніх поранених на горі Лисоні, що вернулися з шпиталів. А серед них також і сотник Дмитро Вітовський.

Легіон значно поповнив свій бойовий склад. Відродилось давнє, духовне і ідейне життя. Центр політичної активності УСС перенісся знову з Коша і Вишколу до фронтових частин. Серед дискусій на зборах обговорювалися політичні події та майбутня доля УСС,

Була ще одна, дуже цікава і водночас малодосліджена сторона діяльності стрілецтва. Мова йде про ту велику роль, яку відіграла УСС в національному пробудженні українського населення Борщівщини. З їх приходом на береги Серету, Нічлави і Збруча почалася широка просвітительська робота на селах і містечках краю. Ширився масовий вступ борщівщан в прогресивні українські організації. Багато хто з них виявив бажання служити в рядах УСС, та цьому перешкоджали австрійські власті.

За короткий час населення Борщівського повіту ближче познайомилося з побутом і звичаями Легіону, від стрільців люди дізналися про їх славний бойовий шлях. Пізніми вечорами старшини розказували і пояснювали простим трудівникам політику українських партій щодо Росії і Австрії погляди стрілецтва на майбутній лад незалежної України і т. д.

Де конкретно розміщувався корпус УСС на Борщівщині? З Залісся він перейшов до Гуштина, а звідси до Волі Чорнокінської. Різдво Христове 1918 р. святкували вже в Лосячі.

Тимчасом, 20 листопада в Києві проголошено III універсал У.Ц.Р., в якому проголошено Українську Народну Республіку (УНР). Ця радісна вістка незабаром досягла і УСС в Лосячі. Акт історичної ваги стрілецтво зустріло з великим ентузіазмом. В усіх підрозділах Легіону вирішили відсвяткувати подію маніфестацією.

Величаво проходило таке свято і в Лосячі, де збудовано тріумфальну браму, прибрану синьо-жовтими національними прапорами з написом: «Хай живе УНР!». Після урочистих зборів відділи Легіону святковим маршем пройшлися через усі сусідні села з оркестром та стрілецькими піснями.

Не затьмарила свято і відмова австрійського командування дозволити влаштувати фестини на честь Ш-го універсалу. Спільне прохання, підписане з цього приводу командиром отаманом М.Тарнавським разом з усіма старшинами, не подобалось ворогам УСС із корпусної команди.

Скориставшись нагодою, австрійські власті усунули Мирона Тарнавського від командування Січовими стрілицями та відкликали на іншу посаду. В ті трагічні дні, бачачи безвихідність становища і бажаючи своїми діями не підставити під удар УСС, отаман згодився і видав в штаб - квартирі у Лосячі свій останній наказ. З огляду на його вагу варто повністю подати цей історичний документ:

«Легіоновий приказ ч. 8

Лосяч, дня 8-го січня 1918

З нинішнім днем передаю команду Легіону УСС пану сотнику Осипові Микитці.

Відходячи з-поміж січового стрілецького товариства, — дякую всім в імені власнім і в імені загальної нашої справи за совісне сповнювання тих обов'язків, які на кожного з нас наложила отся важка хвиля, воли постає і твориться українська держава, під будову якої клало свої кості і буйні голови стільки наших товаришів. Хвиля велика і всеточна, на яку народ цілі століття ждав! і я вірю, що так, як досі, так і на будуче скажеться стрілецтво гідним тої хвилі, гідними носителями тої ідеї, яка його покликала до життя. Я вірю в це і тому зі спокійним серцем покидаю стрілецькі ряди.

Дякую всім разом і кожному зокрема за ту прихильність і довір'я, яким мене всі наділили. Той образ гарного співжиття задержу в пам'яті на завжди, а почувався я би щасливим, якщо б серед Українського Січового Стрілецтва задержалася добра і щира гадка про бувшого отамана.

Прощаючи всіх, кличу: При спільній роботі, може, при кращих обставин — до побачення! Провірив!

Вітовський, сотник Тарнавський, отаман».

Постать мужнього, ідейного і розумного проводиря Січового Стрілецтва, його діяльність на терені Борщівщини вписала ще одну сторінку в історію краю.

Усунення отамана Тарнавського від командування посилило рішучі настрої серед стрілецтва. По сотнях велася конспіративна робота. Знову ожила і почала переважати думка про потребу ліквідації УСС. Воюючі армії, а лінія фронту тоді проходила по р. Збруч, входили в четвертий рік війни. Восени 1917 р. на поч. 1918 р. російська армія вже не була здатна до боротьби: фронт занімів. Збруч розділив два світи: старого австрійського порядку/ і української революції. Останньою каплею в переповненій чаші неспокою і непевності стала вістка про скору передачу Галичини під владу відродженої Польщі.

Не тільки серед стрілецтва, але і серед українського населення запанувало сильне обурення. Політичне керівництво Загальної Української Ради ухвалило протест та закликало весь регіон до непокори. «Перед нами ніби фронт, але за ним Українська Держава... Ми не наймити, щоб служити Австрії, яка нами торгує» — чулося в розмовах між стрільцями і старшинами. Чи не час вже розстатися зі зрадливою Австрією? Все виразніше вимальовувався інший фронт: не на Схід проти своїх же братів - українців, а на Захід.

Вдруге Січовим Стрільцям потрібно було вирішувати свою долю. Від їхнього рішення, крім них самих, залежала багато в дечому і подальша доля Галичини і її корінного населення. Тому було вирішено зібратися і обговорити політичне і військове становище УСС. Місцем зустрічі вибрано невеликий ліс біля села Гуштин.

На таємній нараді старшин в гуштинському лісі в грудні 1917 р. знову вирішувалось майбутнє Січових Стрільців. Один з ініціаторів її скликання підхорунжий УСС Дмитро Паліїв вніс пропозицію, щоб Легіон перейшов Збруч і став на службу до УНР. В темних землянках гуштинського лісу почалися палкі і безперервні дискусії. Що робити? Як прислужити Україні? Ці і інші питання раз за разом поставали серед старшин.

Був похмурий вечір 5 грудня 1917 року. Головував сотник Дмитро Вітовський, який був душею стрілецтва. Він і організував зібрання, запросивши гурт старшин в числі 12—15 чоловік. Обговорювали два проекти: вже згадуваного Д. Паліїва і поручника Цьокана.

Паліїв обстоював думку, що УСС не повинні залишатися на стороні Австрії. «Треба з Австрією порвати, перейти фронт і віддатися Українській Державі» — твердив він. За його планом, під різними причинами стрільці мали об'єднатися з Вишколом і запасом, що стояли в тилу, і тоді назавжди розпрощатися з Австрією. Такий перехід з технічної сторони не представляв надто великих труднощів. Різні частини Легіону розділяли всього кільканадцять кілометрів, та й фронт був поблизу. А на самій лінії вогню стояла технічна сотня УСС. На її ділянці фронту усуси і могли перейти через Збруч. За такий план промовляли і відкрито антиавстрійські настрої рядового стрілецтва. Більшість старшин також вважали цей план найкращим.

Але па противагу рішучим настроям січовиків виступали неоднозначні політичні наслідки такого рішення. Якщо б усуси перейшли Збруч і покинули свої позиції, негайно розпочалися б репресії проти українського населення і стрільців, що залишаться в тилу і на італійському фронті. На весь світ Австрія проголосить українців зрадниками.

Зовсім протилежну думку висловлював поручник Цьокан. Він доказував, що перехід на бік УЦР причинив би більше шкоди, ніж користі. Переходячи па Велику Україну, УСС позбавили б Галичину зародку власної армії, яка вже скоро може бути дуже потрібна.

Знову зав'язалась довга дискусія... Було дуже пізно, за північ. Сотник Д. Вітовський, який досі мовчав, нарешті сказав своє вагоме слово. Він не був проти розриву з Австрією і переходу УСС під команду Центральної влади, але твердив, що на це ще не настав час. «Треба приготовлятись, бути готовим на всяку несподіванку - були останніми словами Вітовського на нараді.

Його думка і перемогла. Січові Стрільці залишились в Галичині і надалі служили народу і справі, за яку боролися. А Гуштинський ліс ще і досі таїть в собі нерозгадані таємниці перебування там Вітовського і його побратимів.

І після відомого рішення не вщухали емоції. Появився другий проект того ж підхорунжого Паліїва, висуненні на новій нараді старшин в кіпці січня 1918 року в Сков'ятині. Цього разу висувалася ідея створення таємної організації українців в австрійськой армії з метою допомоги Центральній Раді. Здійсненню плану завадив відхід УСС за Збруч.

Та вірнімося до того моменту, коли першого дня Різдва в Лосячі команду над УСС перебрав від Тарнавського сотник австрійської армії Осип Микитка. Спершу стрілецтво не довіряло йому, але пізніше, захопившись українськими визвольними ідеями, виявив себе одним з найкращих командирів Легіону УСС.

О. Микитка видав новорічний легіонів наказ в тому ж таки Лосячі:

Приказ Легіону УСС ч. 14

Дня 14 січня 1981.

Новий рік, четвертий рік, зустрічають УСС в полі, та нині перший раз можемо сказати собі, що судьба ласкавіше повернулася долею України, даючи їй свободу, за яку сотки стрілецьких голів лягли в могили. З нинішнім Новим роком кожний з нас має певну надію на краще, вільне життя у своїй власній хаті. Наші труди і жертви не пішли помарно. Ми видвигнули і виносли стяг Свобідної України. Хай грядучий вік утвердить наші здобутки і свободу народу в ряді всіх держав і народів світу.

З новим роком. Щастя. Боже!

Сотник Осип Микитка.

В цьому наказі Команда Легіону УСС ствердила, що визволення України через проголошення III Універсалом Української Народної республіки – це також і результат праці і жертв січового стрілецтва. Тим часом на Україні почали розвиватися складні і суперечливі події. Більшовики, взявши в результаті Жовтневого перевороту в Петрограді владу в свої руки, почали війну проти Центральної Ради. 25 листопада 1917 р. в Харкові проголошено Українську Радянську Соціалістичну Республіку, яку підтримала Радянська Росія. 22 січня 1918 р., в свою чергу УЦР видала свій IV Універсал, яким Україну проголошено незалежною і суверенною державою. Та було пізно. Після десятиденних боїв війська Центральної Ради залишили Київ. Не бачачи іншого виходу, вона через своїх делегатів почала вести мирні переговори з Німеччиною, Австро-Угорщиною та ін.. і 9 лютого заключила з ними окремі мирні договори.

Щоб усунути більшовиків з політичної арени України та навести лад і порядок, УЦР звернулася за військовою допомогою до Австрії. А конкретніше, за вислання на Велику Україну Українських Січових Стрільців і регулярних українських полків австрійської армії. Спочатку Австрія відмовилася від надання допомоги. І лише після того, як Німеччина вислала свої війська на Україну, тоді й Австрія замість повного Легіону УСС й українських полків почала відправляти сюди в першу чергу угорські і польські полки. Але про прихід усусів наполягала УЦР і в першу чергу М. Грушевський, високо оцінюючи їх бойові можливості.

Готуючи Легіон УСС до походу на Велику Україну, в першій половині січня його переведено з Лосяча до Сков'ятина і Шишковець. Тут стрілецтво довідалось про нові історичні події: проголошення державності України, заключення мирного договору в Бресті.

Нарешті, після довгого вичікування, корпус УСС 27 лютого 1918 р, похідним маршем через південні села Надзбруччя підійшов до села Окопи і там того ж дня переправився через, р. Збруч до Кам'янеця-Подільського.

Цей епізод з історії УСС оспівав Роман Купчинський в своїй пісні: «За Збруч, за Збруч хоч голіруч підемо, всі підемо».

Так закінчилось семимісячне перебування Українських Січових Стрільців на Борщівщині.
Використана література для підготовки повідомлення

Якимович Б. З історії Український Січових Стрільців. (Пам'ятки України. 1990 №1. с.58)

ЦДІАу Львові- Ф. 312.-оп. 1 спр. 2.

Горбовий. Гуцульська сотня УСС здобуває перехід через Збруч («Червона Калина», — Львів, 1936).

За волю України. Історичний збірник УСС. 1914-1964. (під ред. С, Ріпецького). — Нью-Йорк.

Паліїв-Д. УСС на розпутті. (Батьківщина.—Львів, 1937, — С. 61—62).

Ріпецькнй С. Українське Січове Стрілецтво. Визвольна ідея і збройний чин—Нью-Йорк, 1956 - 178.

V. Закріплення вивченого матеріалу

Інтерактивна вправа «Картографічна перевірка»

Показати на карті місця найбільших битв усусів під час І світової війни на теренах Тернопільщини

Метод «Незакінчене речення»

  • Землі Тернопілля на 1914 р. знаходилися….

  • В місто Тернопіль російські війська вступили ….

  • Окупаційна влада почала ….

  • 18 жовтня 1915 р. виставою «Наталка - Полтавка» розпочав …

  • Лесь Курбас - це …

  • З 31 жовтня по 3 листопада 1915 р. проходили бої …

  • Кайзер Німеччини та король Прусії Вільгельм ІІ відвідав ….

  • Останній бій січових стрільців відбувся …

  • Битва за гору Лисоня …

  • Михайло Гайворонський – це …

Метод «Експерт - аналітик»

Дати власну оцінку:

- політики австрійського командування щодо Українських січових стрільців;

- ролі внеску усусів в переможні битви австро – угорської армії;

VІ. Підсумок уроку

Прийом «Роблю висновок» (учні роблять висновки)
VІІ. Домашнє завдання: опрацювати тему «Наш край в роки І світової війни»,

зібрати краєзнавчий матеріал про участь наших земляків у воєнних діях.