asyan.org
добавить свой файл
1




Володимир ЄШКІЛЄВ, Івано-Франківськ




8-15 грудня 2006

НАПОВНЕННЯ ДИКІСТЮ

Дикість у політиці - як явище - заслуговує на окремий розгляд. Великі політичні процеси відбуваються приблизно за такою схемою: спочатку мислитель або група мислителів народжують нову політичну ідеологію; потім ширша група пропагандистів (філософів, літераторів, журналістів, "лі­дерів думок" та просто красивих і вільних салонних жінок) робить цю ідеологію популярною у політично стурбованому середовищі; потім ще ширша група політичних менеджерів

Мудрий космополіт, громадянин світу,парижанин за місцем мешкання Отар Йоселіані, відповідаючи на запитання однієї з російських газет, зауважив: "Минуть часи, всіх знесе вітрами. Знесе нас, знесе Путіна, Саакашвілі. Але бидло, на жаль, залишиться бидлом, йому суджене вічне життя — і в Росії, і у Грузії, й на Заході. Абсолютно дикі та неосвічені, невиховані люди приходять до влади Усюди.Так було від початку віків "

створює структуровані згромадження, керовані цією ідео­логією (партії, ордени, громадські організації, дослідниць­кі фундації, скаутські табори тощо). На останньому етапі ці згромадження — а фактично готові "хребтові" форми нового життя суспільства — наповнюються "м'ясом": ордою "нижніх прихильників", стадами "маленьких людей", що відчули сво­їми широкими ніздрями запах майбутньої перемоги (й, від­повідно, відчули можливість власної вигоди). Саме на цьому етапі політичні проекти наповнюються дикістю.

Якщо проект розроблено й підготовано грамотно, то "менеджерська ланка" здатна утримати влас­ників широких ніздрів на нижчих щаблях влади або взага­лі за межами

влади. Саме успішно витримавши це "випробування ор­дою", група менеджерів перетворюється на політичну елі­ту нації (так сталося в Англії після "Славної революції 1689 року", в Америці після війни за незалежність). Якщо ж про­ект продумано недостатньо, то дике бидло "зносить" мене­джерів (а з ними й пропагандистів-салонників) у небуття та опановує всі владні щаблі політичного проекту. Наслідком цього, як правило, стає "безелітна" політична реальність. У ній панівні позиції мають найбрутальніші та найнахабніші представники "орди". Гвинтівка (автомат Калашникова) по­чинає повсюдно "народжувати владу", ллється кров, гине культура... Така катастрофа знайома нам із підручників істо­рії. Менеджери більшовицької революції 1917 - 1920 років не втримали в рамках керованої ситуації розбуджене ними для "марксистських химер" багатомільйонне бидло. їхньою головною помилкою була ефемерна надія на те, що "орда" має природну здатність до свідомої і самобутньої самоор­ганізації. Це хибне уявлення Ленін та його "менеджери", як відомо, винесли з досвіду "самозародження" Рад під час по­передньої революції 1905 року. Певний час, завдяки унікаль­ним організаційним здібностям керівної групи більшовиків-підпільників, лідерам революції-1917 вдавалося тримати під контролем пробуджене ними мільйонноголове чудисько. Але конкуруюча група "технічних апаратників РКП(б)" на чолі зі Сталіним, заради своїх владних планів, пішла назустріч ві­ковічним інстинктам плебсу. Результати відомі.

"Український народницький політичний проект" у ході реалізації взагалі втратив свою "менеджерську ланку". Це відбулося насамперед через його фатальну розтягнутість у часі (від кінця XIX до кінця XX ст.).

Тепер цикл починається знову з пошуку ідеології. Одно­часно доживає віку "невідбутий проект" українських народ­ників. Час від часу цей напівмертвий проект притягує під свої вицвілі прапори талановитих пропагандистів та — чомусь? - не дуже талановиті "стихійні менеджерські групи". Іноді цим трупам навіть вда­ється з допомогою кваліфіко­ваних "порад

здалеку" втнути щось яскраве (скажімо, помаранчерве). Але вирішальної миті "наповнення ордою" у нас завжди ак­туалізується стара біблійна істина про молоде вино й старі міхи.

Старенький народницький проект — як політична форма - уже не в змозі втримати у своїх межах новий політичний зміст XXI століття. "Пасічники" і "підпаски" виявляються без­порадними в епоху комп'ютерів та гуманітарних технологій.

Тому настає чергова поразка. Кумедно те, що й досі ніхто з політиків і "лідерів думок" не насмілився сказати правду про безмежну застарілість народницького проекту XIX століття. Просто вийти і сказати: "Бобик здох".

Натомість велика кількість розумних людей уперто й за­взято займається "модернізацією здохлого Бобика"та прина­гідним латанням старих міхів. Боже їм помагай.

Які типи політичних проектів зароджуються тепер в Украї­ні? Це, певно, тема для широкого політологічного досліджен-

не виключено, що деякі з тих проектів узагалі не передбачають існування держави України. Про це треба говорити вже сьогодні.



ня. Не виключено, що деякі з тих проектів узагалі не перед­бачають існування держави України. Про це треба говорити вже сьогодні. Тому що завтра ми можемо опинитися у си­туації, коли вже готова до дії "група менеджерів" вийде на майдани та екрани будити свою орду. Будити зовсім не для виконання "Заповіту" Тараса Григоровича...

х

О