asyan.org
добавить свой файл
1
За концепцією В.Петті, Д.Рікардо, зарплата є грошовим виразом "мінімуму засобів існування". За А.Смітом, заробітна плата включає в себе вартість життєвих засобів людини, щоб вона могла "працювати". А.Маршал в "життєво необхідні засоби" включає вже засоби "щоб працювати" і "щоб жити". В.Петті в XVII ст. вважав, що зарплата - це ціна праці.

К.Маркс розробив теорію заробітної плати як грошового виразу вартості і ціни робочої сили, тобто робітник продає не працю, а робочу силу (здатність до праці). На початку XIX століття була поширена теорія заробітної плати, що ґрунтується на теорії "трьох факторів" Ж.Б.Сея.

М.Туган-Барановський вважав заробітну плату часткою робітничого класу в суспільному продукті, яка залежить від продуктивності суспільної праці і соціальної сили робітничого класу. Е.Бем-Баверк звертав увагу на можливість поступок підприємців у частині підвищення розміру заробітної плати під загрозою страйків, організованих профспілками, але відзначав наступний відтік капіталу з галузей з підвищеною зарплатою, заміну живої праці машинною, що в кінцевому підсумку неминуче призведе до зниження зарплати. Необхідність прямого втручання в регулювання величини і динаміки заробітної плати обґрунтував Дж.М.Кейнс. Щоб уникнути соціальних потрясінь, він запропонував замість зниження зарплати шляхом перегляду колективних угод використати поступове або автоматичне зниження реальної зарплати в результаті зростання цін. Кейнс обґрунтував необхідність політики жорсткої грошової заробітної плати. Його ідеї розвинуті в працях Е.Хансена , Л.Клейна, Д.Робінсонa та ін., які запропонували різні методи регулювання заробітної плати і доходів населення, виходячи з визнання активної ролі держави у розподільчих процесах.

У сучасній економічній теорії праця однозначно вважається фактором виробництва, а заробітна плата - ціною використання праці робітника. Прихильниками цієї концепції є відомі американські економісти П.Самуельсон, В.Нордгауз.

З точки зору відносин розподілу заробітна плата - це грошове вираження частини необхідного продукту, яка надходить в індивідуальне споживання робітникам фірми згідно з кількістю і якістю затраченої ними праці у виробництві.

Організації і фірми виплачують заробітну плату в грошовій формі, це обумовлено наявністю товарно-грошових відносин і ринку. В цивілізованій економіці виплата зарплати не може проходити в натуральній формі. Грошова заробітна плата - найбільш гнучкий засіб обліку затрат і результатів праці. Регулювання заробітної плати здійснюється фірмою і державою. Перш за все встановлюється міра праці. Вона відбиває кількість праці (величина затраченої мускульної і нервової енергії), інтенсивність праці і якість праці (ступінь складності і значення роботи). В результаті з'являються норми виробітку, норми часу, норми обслуговування на тих чи інших роботах. Підприємства і держава проводять нормування праці. Виконана норма - це перш за все кількість праці певної якості, яку віддав робітник фірмі чи державі протягом певного часу. За це він отримує грошову винагороду в формі заробітної плати.

Держава і підприємство встановлюють такі принципи диференціації заробітної плати працівників: --- величина заробітної плати залежить від складності праці, професійних навичок і кваліфікації робітника; --- величина заробітної плати залежить від умов роботи, від її важкості, шкідливості для здоров'я. Праця у важких і шкідливих умовах оплачується вище; --- величина заробітної плати залежить від результатів виробничої діяльності фірми в цілому. Розрізняють дві основні форми заробітної плати: погодинну та відрядну. Погодинна зарплата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується для оплати праці тих робітників: 1) виробіток яких неможливо чітко нормувати; 2) в роботі яких головним є не зростання продуктивності праці, а підвищення якості продукції; 3) виробіток яких в основному залежить не від їх індивідуальних трудових зусиль, а визначається технологічним процесом.

Функції ж робітника зводяться тільки до налагоджування, спостереження і контролю за роботою обладнання. При погодинній формі величина заробітної плати обчислюється як добуток погодинної ставки і кількості праці. Погодинна оплата передбачає просту погодинну систему, що обумовлює оплату за фактично відпрацьований час та погодинно-преміальну, яка враховує ще й інші моменти: виконання норми, ріст продуктивності праці, якість робіт і продукції, економію ресурсів. Відрядна форма заробітної плати застосовується на роботах, де праця піддається точному і повному обліку, де широко використовуються норми виробітку. Величина заробітної плати при ній обчислюється як добуток розцінки одиниці виробу і кількості виробів.

Виділяють такі системи відрядної заробітної плати:

пряма відрядна заробітна плата. Вона передбачає прямо пропорційну залежність між зростанням обсягу виробки і збільшенням заробітної плати;

відрядно-прогресивна заробітна плата. Суть її полягає в тому, що виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а продукція понад норму - за розцінками вищими й зростаючими;

відрядно-регресивна заробітна плата. При ній кожному відсотку збільшення виробітку понад норму відповідає приріст заробітку менше одного відсотку. Вона робить невигідним перевиконання норми виробітку.

відрядно-преміальна заробітна плата. При цій системі виготовлена продукція в розмірі норми виробітку оплачується по основних розцінках, а за продукцію, виготовлену понад норму, за дотримання технологічної дисципліни, за безаварійну роботу передбачена премія;

акордна заробітна плата. У цьому випадку заробітна плата встановлюється не за кожний виріб або операцію, а за весь обсяг робіт за акордними розцінками;

колективна відрядна заробітна плата. При цьому заробітна плата робітника знаходиться в залежності від виробітку бригади, лінії, зміни. Колективний заробіток розподіляється між членами бригади згідно з присвоєними їм розрядами, коефіцієнтами і відпрацьованим часом.

Останні десятиріччя характеризуються все ширшим застосуванням погодинної заробітної плати і відповідним скороченням відрядної внаслідок зростання механізації та автоматизації виробництва. У Великобританії, США, Німеччині і Франції 60-70% промислових робітників отримують погодинну заробітну плату.

Розрізняють номінальну і реальну заробітну плату. Номінальна заробітна плата являє собою суму грошей, яку отримує робітник за виконану роботу. На її величину впливають різні фактори: рівень кваліфікації, різні умови й ефективність праці та кількість і якість праці. Підвищення середньомісячної зарплати на перший погляд свідчить про певне поліпшення добробуту населення. Але точнішим показником тут є реальна заробітна плата. Реальна заробітна плата - це сума матеріальних і духовних благ та послуг, які можна придбати за номінальну зарплату. Реальна зарплата залежить від ряду факторів : а) рівня номінальної зарплати; в) цін на товари і послуги, які споживає населення; с) величини податків, які сплачуються різними верствами населення в бюджет.

Безпідставна невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої установленої законом виплати громадянам більш як за один місяць, вчинена умисно керівником підприємства, установи або організації незалежно від форми власності чи громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності передбачає кримінальну відповідальність. Водночас, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо до притягнення до кримінальної відповідальності нею здійснено виплату заробітної плати, стипендії, пенсії чи іншої встановленої законом виплати громадянам.

У підручнику «Організація бухгалтерського обліку» за редакцією професора Ф.Ф. Бутинця розглядаються теоретичні засади обліку заробітної плати. Основна увага приділяється формам та видам заробітної плати, її документальне оформлення та облік заробітної плати. Матеріал в цій книзі особливим чином систематизований, вміщує багато різних тем, що робить його корисним для всіх.

Бутинець Ф.Ф. Войналович О.П., Томашевська І.Л. Організація бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності

7.050106 “Облік і аудит” вищих навчальних закладів. / За ред. д.е.н., проф., Ф.Ф. Бутинця. – 4-е вид., доп. і перероб. – Житомир:ПП “Рута”, 2005. – 528 с.

В підручнику Н. М. Грабової „Теорія бухгалтерського обліку” розкрито роль обліку в системі управління і контролю в умовах розвитку ринкової економіки. Викладено теоретичні основи предмета, методу техніки, форм і організацій ведення бухгалтерського обліку на підприємстві, напрямки їх удосконалення відповідно до Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні” та прийнятих в Україні Положень (стандартів) з бухгалтерського обліку.

Підручник Н.М. Грабової та Ю.Г. Кривоноса «Облік основних господарських операцій в бухгалтерських проводках» розглядає облік заробітної плати. В книзі наведені бухгалтерські проводки з обліку заробітної плати, враховується ведення національних Положень (стандартів) з бухгалтерського обліку та План рахунків. Подання матеріалу в цій книзі є детальним та зрозумілим.

В посібнику М. І. Должанського „Бухгалтерський облік в Україні” висвітлюється облік заробітної плати, її види та форми. Особлива увага приділяється використанню Положень (стандартів) з бухгалтерського обліку як необхідного компонента в умовах реформування бухгалтерського обліку відповідно до ринкових відносин. Також в цьому посібнику описаний План рахунків та операції по них.

В підручнику О. В. Лишиленко „Бухгалтерський облік” розкриті питання теоретичних основ обліку праці та її оплати, а саме: види, форми заробітної плати, її облік, а також утримання та нарахування заробітної плати. Також в цій книзі враховано вимоги чинного законодавства, застосування нового Плану рахунків, а також Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

У навчальному посібнику І. І. Сахарцева „Бухгалтерський облік” розглянуто теоретичні і практичні питання обліку праці та заробітної плати. Дано кореспонденцію рахунків за тематикою обліку згідно з національними та міжнародними стандартами. Наведено задачі та методики їх розв’язання з обліку праці та заробітної плати.

Підручник Н.М. Ткаченка «Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України» розглядає основи теорії бухгалтерського обліку, органiзацiї його на підприємствах України. Основна увага приділяється вивченню економічного змісту рахунків бухгалтерського обліку i методології його ведення згідно Національних стандартів, для чого спiвставляють старий та новий плани рахунків. Використовується найновіша на момент видання підручника нормативна база.

Заробітна плата — це плата за залучення у виробництво трудових послуг.

Як розрахувати податки та збори із заробітної плати працівника?

Увага!!! З 2011 року діє Єдиний соціальний внесок, в якому об'єднані перераховані нижче платежі, крім податку з доходів фізичних осіб. Детальніше читайте в статтях Єдиний соціальний внесок (ЄСВ) та Розміри єдиного соціального внеску. Для 2010 року та попередніх років можна використовувати інформацію, наведену нижче

Для кожного підприємця чи бухгалтера рано чи пізно постає питання: як правильно розрахувати податки та збори із заробітної плати того чи іншого працівника? Це зумовлено складністю нарахування зарплати в Україні та великою кількістю різних не завжди прозорих моментів у законодавстві. Спробуємо трохи розібратися з цією проблемою.Отже, на даний момент обов'язковими є такі види відрахувань із зарплати працівника:

Збір до пенсійного фонду (ПФ)

Збір до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС ТВП)

Збір до фонду соціального страхування на випадок безробіття (ФСС ВБ)

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО)

Далі розберемося, як розраховується сума відрахування по кожному виду окремо.

Для початку декілька визначень:

- заробітна плата — це винагорода, обчислена як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган сплачує працівникові за виконану ним роботу відповідно до трудового договору;

- основна заробітна плата — фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). Наприклад, це може бути оклад, оплата за договором, тощо. Докладніше всі види основної заробітної плати можна переглянути в п.2.1 Інструкції зі статистики заробітної плати;

- додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість, особливі умови праці. Фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Докладніше всі види додаткової заробітної плати можна переглянути в п.2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати — включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми. Докладніше всі види заохочувальних та компенсаційних виплат можна переглянути в п.2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати; Всі виплати, які не включаються до фонду заробітної плати можна дізнатися з п.3 Інструкції зі статистики заробітної плати

- вид нарахування — окрема частина основної чи додаткової заробітної плати, нарахована за певний вид діяльності. Наприклад, це може бути оплата за договором, оклад, щомісячна премія, доплата за заміщення, винагорода за раціоналізаторство та винахідництво, тощо;

- база оподаткування\збору — частина із загальної суми нарахування працівнику, з якої виконується нарахування величини податку\збору. Ця частина може бути повною сумою нарахування, або меншою за неї (деякі види нарахування не обкладаються певними податками\зборами);

Для обчислення величини податку\збору (надалі кожен податок чи збір будемо називати просто - податок) необхідно знати базу оподаткування, величину обмеження на базу оподаткування (зазвичай податки мають певне верхнє та нижнє обмеження на величину бази оподаткування), встановлені пільги для певних категорій працівників та алгоритм розрахунку. Складемо для кожного податку правила розрахунку.

Збір до пенсійного фонду (ПФ) у 2008 році розраховується дуже легко:

- база оподаткування включає в себе всі види нарахувань;

- верхнє обмеження на базу оподаткування складає п'ятнадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб і станом на 01.06.2010 р. дорівнює 13260,00 грн. (докладніше дивіться на сайті журналу Дебет-Кредит);

- пільги:

- алгоритм розрахунку:

ЗбірДоПФ = БазаОподаткування * 2%

Збір до фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФСС ТВП) (також відомий як "соцстрах")

- база оподаткування включає в себе всі види нарахувань за мінусом нарахувань, пов'язаних з тимчасовою втратою працездатності (лікарняних);

- верхнє обмеження на базу оподаткування складає п'ятнадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб і станом на 01.06.2010 р. дорівнює 13260,00 грн. (докладніше дивіться на сайті журналу Дебет-Кредит);

- пільги:

- алгоритм розрахунку:

Якщо (БазаОподаткування <= ПрожитковийМінімум) Тоді

ЗбірДоФССТВП = БазаОподаткування * 0,5%

Інакше

ЗбірДоФССТВП = БазаОподаткування * 1%

Кінець Якщо

Збір до фонду соціального страхування на випадок безробіття (ФСС ВБ) (також відомий як "безробіття", "фонд зайнятості")

- база оподаткування включає в себе всі види нарахувань;

- верхнє обмеження на базу оподаткування складає п'ятнадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб і станом на 01.06.2010 р. дорівнює 13260,00 грн. (докладніше дивіться на сайті журналу Дебет-Кредит);

- пільги: працівники-пенсіонери не підлягають страхуванню на випадок безробіття (Стаття 5 Закону України від 02.03.2000 р. № 1533-ІІІ)

- алгоритм розрахунку:

ЗбірДоФССВБ = БазаОподаткування * 0,6%

Податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) (також відомий як "прибутковий податок")

- база оподаткування включає в себе всі основні види нарахувань за мінусом Податкової соціальної пільги;

- обмеження на базу оподаткування складає;

- пільги: діє податкова соціальна пільга (ПСП). Докладніше дивіться на нашому сайті статтю Податкова соціальна пільга

- алгоритм розрахунку:

ПДФО = БазаОподаткування * 15%

Єдиний соціальний внесок (ЄСВ)

Законодавці зробили гарний подарунок бухгалтерам до професійного свята – об’єднали всі соціальні внески в один з прийнятям Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування”.

З 1 січня 2011 року кількість звітів до фондів зменшиться на 3 і, відповідно, зменшиться кількість витраченого часу та нервів в чергах при їх поданні.

Коротко про основні нововведення:

розмір єдиного соціального внеску (ЄСВ) дорівнює сумі внесків до всіх фондів;

адміністратором ЄСВ призначається Пенсійний фонд, інші фонди не розпускаються і отримують кошти від ПФУ в пропорціях встановлених Законом;

запроваджується посвідчення застрахованої особи (п.8, ст.1 Закону) (термін впровадження посвідчень – протягом трьох років з дня набрання чинності законом, тобто до 01.01.2014р);

фізичні особи-підприємці на спрощеній системі оподаткування є платниками ЄСВ за найманих працівників та за себе (аналогічно умовам внесків до пенсійного фонду – не менше розміру збору з мінімальної зарплати, але не більше максимального оподатковуваного внесками розміру (15 мінімальних зарплат));

платниками внеску також є особи, які забезпечують себе роботою самостійно – займаються незалежною професійною діяльністю, а саме: науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями;

визначено, що “Єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску“. Можливо це спроба уникнути норми “конфлікту інтересів”, що передбачено Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. №2181-ІІІ або інших нормативних документів, що регулюють податкову систему;

термін сплати внеску – до 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем;

пеедбачено, що “За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов’язаннями із сплати єдиного внеску зобов’язань із сплати податків, інших обов’язкових платежів, передбачених законом, або зобов’язань перед іншими кредиторами зобов’язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов’язаннями, крім зобов’язань з виплати заробітної плати (доходу)” (п.12, ст.9);

статтею 10 Закону передбачено можливість сплати ЄСВ на добровільних засадах;

Пенсійний фонд має право проводити не частіше ніж один раз на календарний рік планову, а у випадках, передбачених законом, – позапланову перевірку на підприємствах, в установах і організаціях, у фізичних осіб – підприємців. Планові та позапланові перевірки проводяться у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України за погодженням із сторонами соціального діалогу.;

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Державний реєстр загальнообов’язкового державного соціального страхування формується на базі системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Також для фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам такі підприємства мають відкривати окремі поточні рахунки в установах банків і можуть бути використані страхувальником виключно на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Страхові кошти, зараховані на окремий рахунок, не можуть бути спрямовані на задоволення вимог кредиторів, на стягнення на підставі виконавчих та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до закону.

Закон набирає чинності з 01 січня 2011 року, крім підпункту 8 частини першої статті 1, підпунктів 7 та 8 (в частині пред’явлення посвідчення застрахованої особи), 9 частини другої статті 6, абзацу другого підпункту 1 частини третьої статті 20, статті 22 цього Закону, які набирають чинності з 1 січня 2014 року (ці виключення стосуються формування державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та обов’язкового застосування посвідчення застрахованої особи).

Розміри єдиного соціального внеску

Бюджетні установи 36,3

Розрахунок нарахувань та утримань із заробітної плати у 2011 році

01.01.2011 року вступив в силу Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010, який кардинально змінив систему державного пенсійного та соціального страхування в Україні. У зв’язку з цим, у новому році, розрахунок заробітної плати проводиться по-новому. Багато бухгалтерів шукають інформацію про те, як правильно розрахувати заробітну плату та зробити утримання та нарахування. Проаналізувавши нормативну базу з цього питання, я написав цей пост.

Скільки разів на місяць необхідно виплачувати заробітну плату?

Деякі підприємства виплачують заробітну плату своїм робітникам один раз на місяць. Деякі підприємства, що дотримуються законодавства про оплату праці, виплачують заробітну плату два рази на місяць. Заробітна плата складається із двох частин: заробітної плати за першу половину місяця (так званий «аванс») та за другу половину місяця (безпосередньо заробітна плата).

Необхідність виплати заробітної плати два рази на місяць обумовлена вимогами статті 115 Кодексу законів про працю України та статтею 24 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР від 24.03.1995, згідно яких:

заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця <…>, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата;

розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця <…>, але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Міністерство праці та соціальної політики у своєму Листі №912/13/155-10 від 09.12.2010 роз’яснює, що заробітна плата, за першу половину місяця (15 календарних днів) має виплачуватись в період з 16 по 22 число, а за другу – з 1 по 7 число.

Отже, ті підприємства, які виплачують заробітну плату один раз на місяць порушують законодавство про оплату праці.

Які нарахування та відрахування треба робити?

З нового 2011 року розрахунок відрахувань із заробітної плати та нарахувань на фонд оплати праці дуже і дуже спростився. Адже замість внесків до Пенсійного фонду та фондів соціального страхування, тепер існує один – єдиний соціальний внесок.

Отже, роботодавець, з нового 2011 року, повинен утримувати із заробітної плати працівників суму єдиного соціального внеску, яка складає 3,6% від суми нарахованої заробітної плати (п.7 ч.1 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010) та податок на доходи фізичних осіб, який складає 15% від суми нарахованої заробітної плати, зменшеної на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове соціальне страхування та податкової соціальної пільги (п.164.6 Податкового кодексу).

В той же час роботодавець повинен робити нарахування на фонд оплати праці, які складають суму від 36,76% до 49,7%, в залежності від класу професійного ризику виробництва (п.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010).

Особливості оподаткування авансу податком на доходи фізичних осіб

Заробітна плата повинна виплачуватися не рідше двох разів на місяць. Є два нюанси, які слід брати до уваги перш ніж утримувати із авансу податок на доходи фізичних осіб, а саме:

чи можна застосовувати до авансу податкову соціальну пільгу?

чи треба зменшувати базу оподаткування ПДФО на суму єдиного соціального внеску?

Відповідь на перше питання дуже просте та однозначне. Відповідно до п.169.1 Податкового кодексу «платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного від одного роботодавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги«. Отже, відповідь – ні, податкову соціальну пільгу до авансу застосовувати не можна.

Відповідь на друге питання не є однозначною. Звертаю вашу увагу, що зараз я наведу точку зору, до якої схиляється частина бухгалтерів, в тому числі і я. Оскільки офіційних роз’яснень з цього приводу ще не має.

Відповідно до п.164.6 ст.164 Податкового кодексу «Під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,<…> а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.»

Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону №2464-VI від 08.07.2010 «Єдиний внесок нараховується: 1) для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), 2, 3, 6, 7 і 8 частини першої статті 4 цього Закону, – на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;»

Враховуючи вищенаведене, для визначення суми податку на доходи фізичних осіб, слід зменшувати суму нарахованої заробітної плати на суму утриманого єдиного соціального внеску.

Звісно, коли зменшується база оподаткування податком на доходи фізичних осіб, зменшується і сам податок, що підлягає перерахуванню до бюджету. Деякі бухгалтери тримаються точки зору, що краще заплатити більше ніж менше, і не зменшують базу оподаткування на суму єдиного соціального внеску. Можливо вони і праві, адже ми живемо в Україні – країні, де державні органи не завжди притримуються закону.

Проте, як поступати у цій ситуації – вибір залишається за кожним бухгалтером.

Приклад розрахунку заробітної плати

Для прикладу розрахуємо заробітну плату за січень 2011 року. Заробітна плата працівника 1000 грн. Є заява на застосування податкової соціальної пільги.

Нараховуємо заробітну плату за першу половину місяця (аванс), тобто за дні, що відпрацьовані до 15 січня.

Припустимо, що у підприємства звичайний графік роботи п’ять днів у тижні. Отже, до 15 числа включно працівник відпрацював 4, 5, 6, 10, 11, 12, 13, 14 = 8 робочих днів.

Нарахована заробітна плата за 8 відпрацьованих днів складає: 1000 грн. / 19 (кількість робочих днів у січні) * 8 = 421,05 грн.

Утримання єдиного соціального внеску: 421,05 * 3,6% = 15,16 грн.

421,05 – 15,16 = 405,89 грн. Визначаємо базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Податок на доходи фізичних осіб: 405,89 * 15% = 60,88 грн.

Нарахування єдиного соціального внеску: 421,05 * 36,76% = 154,78 грн.

Заробітна плата, що отримує працівник на руки: 421,05 – 15,16 (єдиний соціальний внесок) – 60,88 (ПДФО) = 345,01 грн. Виплату здійснюємо 16.01.2011 так, як радить Мінпраці.

Нараховуємо заробітну плату за другу половину місяця 31 січня за 11 відпрацьованих днів.

Нарахована заробітна плата за другу половину місяця складає 1000 – 421,05 = 578,95 грн.

Утримуємо єдиний соціальний внесок: 578,95 * 3,6% = 20,84 грн.

578,95 – 20,84 = 558,11 грн. База оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

Податок на доходи фізичних осіб (застосовуємо податкову соціальну пільгу): (558,11 – 470,5) * 15% = 13,14 грн.

Нараховуємо єдиний соціальний внесок: 578,95 * 36,76% = 212,82 грн.

Заробітна плата за другу половину місяця, що працівник отримує на руки складає 578,95 – 20,84 (ЄСВ) – 13,14 (ПДФО) = 544,97 грн. Виплату здійснюємо 01.02.2011 так, як радить Мінпраці.

Скільки та коли треба сплачувати до бюджету?

Відповідно до пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового кодексу: «Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.»

Отже, беручи до уваги дані нашого прикладу, роботодавець має сплатити до бюджету суму податку на доходи фізичних осіб:

60,88 грн. – 16.01.2011;

13,14 грн. – 01.02.2011.

Відповідно до п.4.3.7 «Про затвердження Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» №21-5 від 27.09.2010: «Платники під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов’язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для відповідних платників (авансові платежі).»

У зазначеному пункті написано «нарахований». Отже, можна зробити висновок, беручі до уваги дані нашого прикладу, що роботодавець має сплатити до бюджету суми єдиного соціального внеску:

Розмір мінімальної заробітної плати на 01.01.2011 рік

Термін дії

Розмір

Підстава

місячний

погодинний

01.01.2011 – 31.03.2011

941 грн.

5,66 грн.

Закон України від 23.12.2010 р. N 2857-VI

01.04.2011 – 30.09.2011

960 грн.

5,77 грн.

Закон України від 23.12.2010 р. N 2857-VI

01.10.2011 – 30.11.2011

985 грн.

5,92 грн.

Закон України від 23.12.2010 р. N 2857-VI

01.12.2011 – 31.12.2011

1004 грн.

6,04 грн.

Закон України від 23.12.2010 р. N 2857-VI

Розміри мінімальної заробітної плати на 2011 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 р. N 2857-VI.
Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може здійснюватися оплата за виконану працівником місячну, погодинну норму праці (обсяг робіт) (Кодекс законів про працю України, Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. N 108/95-ВР).

На 2012 рік заплановані такі цифри: з 1 січня — 1073 грн, з 1 квітня — 1094 грн, з 1 липня – 1102 грн, з 1 жовтня — 1118 грн, з 1 грудня — 1134 грн.

Прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць на 2011 рік з 1 січня - 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років: з 1 січня - 816 гривень, з 1 квітня - 832 гривні, з 1 жовтня - 853 гривні, з 1 грудня - 870 гривень;
дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 977 гривень, з 1 квітня - 997 гривень, з 1 жовтня - 1022 гривні, з 1 грудня - 1042 гривні;
працездатних осіб: з 1 січня - 941 гривня, з 1 квітня - 960 гривень, з 1 жовтня - 985 гривень, з 1 грудня - 1004 гривні;
осіб, які втратили працездатність: з 1 січня - 750 гривень, з 1 квітня - 764 гривні, з 1 жовтня - 784 гривні, з 1 грудня - 800 гривень.

Згідно з проектом державного бюджету України на 2011 рік, мінімальна зарплата зросте на 6,7% з 941 гривні до 1004 гривень.

Згідно з проектом державного бюджету України на 2011 рік, мінімальна зарплата зросте на 6,7% з 941 гривні до 1004 гривень.

Таким чином, зростання мінімальної зарплати не покриє інфляції, яка тим же проектом держбюджету прогнозується на рівні 8,9%.

У 2011 році планується встановити такі рівні мінімальних зарплат в Україні: у місячному розмірі: з 1 січня — 941 гривня, з 1 квітня — 960 гривень, з 1 жовтня — 985 гривень, з 1 грудня — 1004 гривні;

у погодинному розмірі: з 1 січня—5,66 гривні, з 1 квітня — 5,77 гривні, з 1 жовтня — 5,92 гривні, з 1 грудня — 6,04 гривні.

Прожитковий мінімум, який уряд пропонує встановити на наступний рік, також не покриє інфляції. Його розмір повинен вирости на 6,6%. Передбачається встановити такі розміри прожиткового мінімуму:

з 1 січня — 894 гривень, з 1 квітня — 911 гривень, з 1 жовтня — 934 гривень, з 1 грудня — 953 гривні.

Підвищення стипендій студентам на 2011 рік не передбачено взагалі — вони залишаться на рівні грудня 2010 року.