asyan.org
добавить свой файл
1





Міністерство юстиції україни
Головне управління юстиції у Дніпропетровській області


МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
«Підсудність та судова юрисдикція»

м. Дніпропетровськ

2011 рік




Відповідно до Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі (ст. 124 Конституції). Це означає, що юрисдикції судів підлягають всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті заяви про порушення справи лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку чи іншим органом.

Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод громадян. Суд не вправі відмовити особі в прийнятті позовної заяви чи скарги лише з тієї підстави, що її вимоги можуть бути розглянуті в передбаченому законом досудовому порядку. Суд також не вправі відмовити особі в прийнятті чи розгляді скарги щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб з підстав, передбачених законом, який це право обмежує.
Конституційне положення щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини означає насамперед, що провадження, наприклад, в порядку цивільного судочинства здійснюється за всіма вимогами, які не є предметом інших видів судочинства, а також що недодержання існуючого порядку попереднього судового розгляду деяких спорів саме по собі не може бути підставою для позбавлення особи права на судовий захист.
Захист суб'єктивних прав і інтересів громадян та організацій здійснюється не тільки загальними і спеціалізованими судами, Конституційним Судом України, але і Президентом України, органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, третейськими судами, громадськими організаціями, нотаріусом, а й в передбачених законом випадках - в адміністративному порядку (статті 16-18 Цивільного Кодексу України, далі - ЦКУ). Крім того, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи (ст. 19 ЦК України). Трудові спори, крім суду, розглядають комісії по трудових спорах (ч. 1 ст. 221 Кодексу законів про працю України, далі КзПп України).


Юрисдикція тісно пов'язана з компетенцією. Інколи вони ототожнюються як в теорії, так і в законодавстві. Поняття «юрисдикція» пов'язане з суміжним з ним поняттям "компетенція", але їх ототожнювати не можна. За своїми суттєвими ознаками, юрисдикція характеризує судову владу з точки зору повноважень суду щодо розгляду і вирішення цивільних або інших категорій справ. Що стосується компетенції, то вона є більш широким поняттям.

Юрисдикція - поняття багатогранне. Можливо виділити три головних визначення юрисдикції, яка визначається:

  • по-перше, через право (повноваження) на здійснення правозастосовчої діяльності;

  • по-друге, через правозастосовчу діяльність;

  • і по-третє, через орган, який здійснює таку діяльність.

Кожен державний орган розглядає визначене коло питань у відповідності з тими повноваженнями, які вказані для нього законом. Суд, як орган державної влади, вправі розглядати тільки ті справи і питання, які віднесені до його компетенції.






Судова юрисдикція як визначення сфери судової діяльності може бути:


функціональною предметною територіальною
Функціональна юрисдикція характеризує обсяг повноважень судових органів з точки зору видів діяльності, тобто інстанційності. Судова юрисдикція складається з діяльності судів першої, апеляційної і касаційної інстанцій. В зв'язку з цим слід вказати про повноваження суду першої інстанції, повноваження суду апеляційної інстанції, повноваження суду касаційної інстанції.

Функціональна юрисдикція не може слугувати достатнім критерієм розподілу сфери діяльності різних органів правосуддя. Необхідні додаткові ознаки, за допомогою яких можливо відмежовувати юрисдикцію кожного судового органу. Тобто потрібно визначити межі юрисдикції загальних і спеціалізованих судів.
При визначені меж та об'єму судової юрисдикції необхідно застосовувати поняття предметна юрисдикція.



Критеріями розмежування предметної юрисдикції є:

1) наявність спору про право;

2) характер правовідносин, з яких виникають спори;

3) суб'єктний склад.

Наприклад, частина 1 ст. 15 ЦПК України закріплює правила предметної юрисдикції у цивільних справах. В ній зазначено, що суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, сімейних, трудових а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Із змісту цієї статті випливає, що суди розглядають, перш за все, справи по спорах про право. Справи, де відсутній спір про право, законодавець виключає із судової юрисдикції чи встановлює спрощений порядок їх розгляду. Наприклад, до ведення державних органів РАЦС віднесені справи про розірвання шлюбу за заявою подружжя, яке не має дітей (ст. 106 Сімейного Кодексу України, далі СК України).



! ! ! При аналізі Цивільно-процесуального кодексу України можна встановити, що суди цивільної юрисдикції розглядають будь-які спори по відповідним правовідносинам незалежно від їх суб'єктного складу. Незважаючи на те, що в ЦПК України немає такої критеріальної ознаки цивільної юрисдикції, як суб'єктний склад цивільно-правового спору, такий критерій ще міститься у ст. 12 ГПК та ст. 17 КАС України . Поряд з предметом спору цей критерій має допоміжний характер. Відсутність подібного критерію у ЦПК означає в принципі те, що юрисдикція цивільних судів має пріоритет перед юрисдикцією спеціалізованих судів ! ! !




Так, згідно ст. 12 ГПК України юрисдикція господарських судів поширюється на:

  • справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав;

  • справи про банкрутство;

  • справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

  • справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

  • справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

  • справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.


Юрисдикція адміністративних судів поширюється на:

    • спори фізичних чи юридичних осіб та суб'єктами владних повноважень щодо оскарження його рішень, дії чи бездіяльності;

    • спори з приводу прийняття громадян на публічну службу її проходження, звільнення з публічної служби;

    • спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;

    • спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;

    • спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законом;

    • спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.



Так, в статті 3 КАС України визначено, що справи
адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Як видно із цього нормативного припису, предметом розгляду адміністративного суду є спори, що випливають із владних управлінських функцій суб'єктів владних повноважень.
!!! Такий критерій зазначений і в ГПК України. В ст. 1 ГПК передбачено, що підприємства, установи, організації (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду за захистом порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів !!!
Щодо повноважень судів цивільної юрисдикції, то такий критерій як суб'єктний склад спірних правовідносин в статті 15 ЦПК відсутній. Але виходячи з системного тлумачення норм, які визначають юрисдикцію спеціалізованих судів, можна зробити висновок, що за правилами цивільного судочинства розглядаються справи по спорах, що виникають з тих матеріальних правовідносин, якщо хоча б однією з сторін у спорі, як правило, є фізична особа.

!!! Між тим не всі спори, в яких однією із сторін є фізична особа, розглядаються судами, цивільної юрисдикції !!! З прийняттям Закону України від 14 травня 1992 р. «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» з'явилась нова категорія справ — про банкрутство. Оголосити банкрутом можна лише в судовому порядку рішенням господарського суду. Законодавець виключає можливість звернення для вирішення вимоги про визнання особи банкрутом в якийсь інший орган. Встановлена подібним чином юрисдикція вказаної вимоги є імперативною.

Територіальна юрисдикція охоплює повноваження, визначені певною територією діяльності органів судової влади (судовим округом).

Термін "територіальна юрисдикція" є синонімом терміну "підсудність ".


Згідно Закону України «Про судоустрій та статус суддів України» місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Місцевий суд є судом першої інстанції і розглядає справи, віднесені процесуальним законом до його підсудності.

Стаття 107 ЦПК, яка передбачає, що усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються районними, районними у містах, міськими та міськрайонними судами, на рівні галузевого законодавства закріплює функціональну юрисдикцію місцевих судів. Наведене означає, що апеляційні суди та Верховний суд України не можуть виступати судами першої інстанції й розглядати справи по суті.
Існують такі види територіальної юрисдикції (підсудності):

  • підсудність за місцезнаходженням відповідача:

(ст. 109 ЦПК - позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, а до юридичних осіб - пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням);

  • підсудність справ за вибором позивача (ст. 110 ЦПК);

  • підсудність кількох вимог, пов'язаних між собою:

(ст. 113 ЦПК - позови до кількох відповідачів, які проживають або знаходяться в різних місцях, пред'являються за місцем проживання або місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Зустрічний позов незалежно від його підсудності пред'являється в суді за місцем розгляду первісного позову);

  • виключна підсудність:

(ст. 114 ЦПК – 1) Позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. 2) Позови про виключення майна з опису пред'являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини. 3) Позови кредиторів спадкодавця, що подаються до прийняття спадщини спадкоємцями, пред'являються за місцезнаходженням спадкового майна або основної його частини. 4) Позови до перевізників, що виникають з договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу, пошти, пред'являються за місцезнаходженням перевізника.

Наслідком порушення правил підсудності є повернення заяви позивачеві для подання до належного суду, про що постановляється ухвала. Ухвала суду разом із заявою та всіма додатками до неї надсилаються позивачеві.

Юрисдикція та підсудність є основними процесуальними поняттями, які не слід ототожнювати. Вибір суду, до якого потрібно звернутися є найпершим та основним кроком до вирішення справи заінтересованої особи. Тож, треба чітко розрізняти, якому саме суду належить розгляд тієї чи іншої категорії справ, щоб кожна особа, яка має намір звернутися до суду, могла належно та без зайвих зволікань захистити свої права та законні інтереси.

Розроблено спеціалістами

відділу правової роботи,

правової освіти та кодифікації

Головного управління юстиції

у Дніпропетровській області